Справа № 128/1755/20
Провадження № 22-ц/801/1101/2021
Категорія: 53
Головуючий у суді 1-ї інстанції Карпінська Ю. Ф.
Доповідач:Якименко М. М.
18 червня 2021 рокуСправа № 128/1755/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Якименко М.М.,
суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 березня 2021 року, ухвалене суддею Вінницького районного суду Вінницької області Карпінською Ю.Ф.,-
В липні 2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Позовна заява мотивована тим, що 25 жовтня 2019 року на автомобільній дорозі сполученням «Стрий-Тернопіль-Знам'янка (413 км)» ОСОБА_2 керуючи трактором «ЮМЗ 80» д.н.з. НОМЕР_1 , без задніх габаритних вогнів транспортував великогабаритну сівалку з боронами без розпізнавальних знаків, без спеціального дозволу та без супроводу, чим порушив п.п. 22.4, 22.5 ПДР України. Внаслідок даних порушень ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а саме зіткнення борони та сівалки із автомобілем позивача марки «Ford Transit Connect» номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження автомобіля ОСОБА_1 та матеріальних збитків. При цьому борона та сівалка отримали незначні ушкодження.
Постановою інспектора поліції від 26.10.2019 за порушення п.п. 22.4, 22.5 ПДР України ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Даний штраф відповідач сплатив.
Позивач вказує, що відносно нього працівниками поліції 25.10.2019 було складено протокол за ст. 124 КУпАП за порушення п.п. 12.1, 13.1 ПДР за те, що не врахував дорожньої обстановки, не дотримався дистанції, не вибрав безпечної швидкості, що призвело до зіткнення автомобіля позивача з трактором та пошкодження транспортних засобів.
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.01.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та зазначено, що між встановленими порушеннями водієм ОСОБА_2 п.п. 22.4, 22.5 ПДР та наслідками у виді пошкодження транспортних засобів є причинний зв'язок.
Однак постановою Вінницького апеляційного суду від 12.02.2020, постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 17.01.2020 скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. В постанові апеляційний суд вказав, що ОСОБА_1 об'єктивно не мав можливості уникнути ДТП та її наслідків, оскільки саме порушення водієм трактора з сівалкою ОСОБА_2 п.п. 22.4, 22.5 ПДР стало прямою причиною ДТП. Вказана постанова набула законної сили.
Позивач звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі ст.13 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»
На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність позивача та відповідача застрахована не була.
ОСОБА_1 зазначає, що хоч автомобіль «Ford Transit Connect» зареєстрований на його брата, але знаходиться у постійному його користуванні, а тому на момент ДТП він являється потерпілим і має право на відшкодування шкоди.
Відповідно до звіту № 06-20-М102 від 11.06.2020 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного в наслідок пошкодження автомобіля у ДТП, становить 124 537,50 грн.
Позивач вказує, що також йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків позивача, душевних стражданнях, пережитих позивачем у зв'язку із ДТП та пошкодженням майна. Позивач зауважує на тому, що більше десяти місяців він та його родина не можуть користуватися автомобілем, що завдає їм значні незручності. Пошкоджений автомобіль своїм виглядом на подвір'ї постійно нагадує про аварію і завдає душевних страждань.
За наведених обставин, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі 124 537,50 грн, а також 2500 гривень, які були сплачені за поведення незалежної оцінки матеріального збитку.
В заперечення позову, 26.08.2020 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Обґрунтовуючи зустрічний позов вказують, що 25.10.2019 на автомобільній дорозі сполученням «Стрий-Тернопіль-Знам'янка» (413 км)» сталася ДТП, при якій автомобіль марки «Ford Transit Connect» номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , своєю передньою частиною здійснив зіткнення із задньою частиною колісного трактора з сівалкою, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , Внаслідок ДТП автомобіль, трактор та сівалка зазнали механічних пошкоджень.
Поліцейським СРПП 31 Вінницького РВП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , оскільки його вина в скоєнні даного ДТП підтверджується постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.01.2020, в якій встановлено, що між діями ОСОБА_1 та наслідками у виді пошкодження транспортних засобів є причинний зв'язок. Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.02.2020, скасовано постанову суду першої інстанції від 17.01.2020 та провадження у справі закрито, при цьому зазначено апеляційним судом, що закриття провадження в справі по п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП не є реабілітуючою обставиною.
ОСОБА_2 зазначає, що він є власником сівалки, а колісний трактор МТЗ-82, д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_3 . На відновлення сівалки потрачено 64031,04 грн, а на відновлення трактора витрачено 18 155,22 грн.
Також ОСОБА_3 зазначає, що вказаним ДТП, що сталася з вини ОСОБА_1 , йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що трактор знаходився у несправному стані, не міг ним користуватись, що призвело до погіршення його ділових стосунків, розмір якої він оцінює в 20 000,00 грн..
Враховуючи викладені обставини ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 64 031,04 грн відшкодування матеріальної шкоди, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 18 155,22 грн відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн..
ОСОБА_1 на зустрічну позовну заяву подав відзив, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у зустрічному позові, посилаючись на те, що не надано жодних доказів щодо порушення ним ПДР. Крім того, постанова суду першої інстанції від 17.01.2020, якою визнано ОСОБА_1 винним скасована апеляційним судом, та встановлено, що ОСОБА_1 не мав можливості уникнути ДТП та її наслідків, оскільки саме порушення водієм трактора з сівалкою ОСОБА_2 п.п. 22.4, 22.5 ПДР стало прямою причиною ДТП.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 березня 2021 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 64 031,04 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 18 155,22 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.. В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі, а в зустрічному позові- відмовити.
В якості основних доводів посилається на те, що суд першої інстанції помилково визнав його винним у скоєнні ДТП, оскільки його вина не встановлена, так як постановою Вінницького апеляційного суду постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 17.01.2020 скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 5 ст. 38 КУпАП. Вказує, що судом неповно з'ясовано усі обставини справи та не враховано факт відсутності в його діях порушень вимог ПДР України. Крім того, суд не звернув увагу на те, що в постанові апеляційного суду вказано, що ОСОБА_1 не мав можливості уникнути ДТП та її наслідків, так як порушення водієм трактора з сівалкою Чичкалюком стало причиною ДТП.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому погодилися із висновками суду. Вважають рішення законним, а позовні вимоги обґрунтованими та доведеними. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дослідивши матеріали та обставини справи, матеріали адміністративної справи №128/2908/19, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги та в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам рішення суду не відповідає.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що ОСОБА_2 порушив п.п. 22.4, 22.5 ПДР України, що підтверджується постановою інспектора поліції від 26.10.2019, однак протокол щодо водія ОСОБА_2 за порушення ПДР на момент ДТП, відповідальність за які передбачена статтею 124 КУпАП, не складався та постанови про його притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не виносилось, а тому при розгляді справи позивачем не було доведено, що дії ОСОБА_2 були неправомірними та такими, що призвели до ДТП.
Задовольняючи частково зустрічний позов, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за статтею 124 КУпАП повністю підтверджена матеріалами справи, а тому останній повинен відшкодувати шкоду відповідачам, яка була ним заподіяна.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачі не скористались правом на призначення відповідної судової експертизи з метою встановлення винної особи в скоєнні ДТП, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.10.2019 на автомобільній дорозі сполученням «Стрий-Тернопіль-Знам'янка (413 км)» відбулось ДТП за участю транспортних засобів: автомобіля «Ford Transit Connect» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та трактора колісного марки «ЮМЗ 80» з великогабаритною сівалкою з боронами державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 .
Внаслідок вказаної ДТП автомобіль та сільськогосподарська техніка отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками.
Постановою інспектора поліції від 26.10.2019 за порушення п.п. 22.4, 22.5 ПДР України ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. за те, що останній керував трактором з сівалкою без відповідних документів (а.с. 8).
Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.01.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12.02.2020, постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 09.01.2020 скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Вказана постанова набула законної сили (а.с. 11-12).
На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність сторін застрахована не була. Дана обставина була визнана сторонами та не заперечувалась.
Відповідно до звіту № 06-20-М102 від 11.06.2020 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку автомобіля, яким керував позивач, оціночна вартість матеріального збитку становить 124 537,50 грн.(а.с. 15-57).
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише з вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом.
Отже, норми статей 1166,1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначене презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Закон не покладає на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Так, постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.01.2020 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та зазначено, що між встановленими порушеннями водієм ОСОБА_2 п.п. 22.4, 22.5 ПДР та наслідками у виді пошкодження транспортних засобів є причинний зв'язок.
Однак постановою Вінницького апеляційного суду від 12.02.2020, вищевказану постанову суду від 09.01.2020 скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Разом з тим, в постанові апеляційний судом встановлено, що ОСОБА_1 об'єктивно не мав можливості уникнути ДТП та її наслідків, оскільки саме порушення водієм трактора з сівалкою ОСОБА_2 п.п. 22.4, 22.5 ПДР стало прямою причиною ДТП. Вказана постанова набула законної сили.
Тобто в адміністративній справі було встановлено, що саме порушення ПДР України водієм ОСОБА_2 стало прямою причиною ДТП.
На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув, не дав цьому відповідної правової оцінки, хоча це має важливе та істотне значення для правильного вирішення спору.
Вказана обставина, встановлена в адміністративній справі №128/2908/19, в силу ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Відтак в матеріалах справи відсутні докази порушення ОСОБА_1 ПДР, що призвело до ДТП та її наслідків, а відтак висновок суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, є помилковим, та таким, що суперечить наявним у справі доказам.
Суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що між діями ОСОБА_1 у порушення ПДР та негативними наслідками, які сталися внаслідок зіткнення транспортних засобів, наявний причинний зв'язок.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_1 не вбачається невідповідність вимогам ПДР, що потягло спричинення ДТП і, як наслідок пошкодження транспортних засобів.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не правильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права та як наслідок дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
В підтвердження позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_1 надав звіт, з якого вбачається, що оціночна вартість матеріального збитку автомобіля, яким керував позивач становить 124 537,50 грн та квитанцію про проведення експертної оцінки в розмірі 2500,00 грн, які підлягають до стягнення з винної особи ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., колегія суддів виходить з наступного.
Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач зазначив, що незаконними діями відповідача йому завдано моральних страждань, а тому просив суд стягнути на його користь з відповідача моральному шкоду, яку позивач оцінив у 20 000 грн.
Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).
У пункті 9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданих травм, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розміру моральної шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок пошкодження транспортного засобу він та його родина більше десяти місяців не могли ним користуватися, що завдало їм значних незручностей. Також пошкоджений автомобіль своїм виглядом на подвір'ї постійно нагадує про аварію і завдає душевних страждань.
Враховуючи події ДТП, які змінили нормальний, звичний для ОСОБА_1 спосіб життя, душевний стан, порушили адаптивне життєве функціонування, призвели до особистих змін та порушили звичний ритм його життя, ступінь вини відповідача та зважаючи на вимоги розумності та справедливості, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є вагомими та такими, що спростовують висновки суду, а тому приймаються апеляційним судом до уваги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 124 537,50 грн, моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн та витрати за проведення експертної оцінки в сумі 2500,00 грн, а в іншій частині позову відмовити.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Дана справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків встановлених цією ж нормою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81,141, 367, 374, 376, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 березня 2021 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, заподіяну в наслідок ДТП в розмірі 124 537,50 гривень, моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень та витрати за проведення експертної оцінки в сумі 2500,00 гривень.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року.
Головуючий М.М. Якименко
Судді О.В. Ковальчук
Т.М. Шемета