Справа № 675/1553/20
Провадження № 1-в/675/16/2021
"16" червня 2021 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої - судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань у приміщенні суду у м. Ізяславі у режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя м. Бурина Сумської області, такого, що відбуває покарання у Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», такого, що тимчасово перебуває у Державній установі «Сумській слідчий ізолятор» про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання,
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання на підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» № 838-VIII від 26 листопада 2015 року (далі Закон № 838-VIII від 26 листопада 2015 року). Засуджений просить зарахувати у строк відбуття покарання час його перебування у Сумському слідчому ізоляторі після набрання вироком щодо нього законної сили на час його участі у розгляді його заяви про перегляд вироку щодо нього за нововиявленими обставинами у період з 29 травня 2014 року по 22 серпня 2014 року.
Засуджений ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, зазначив, що вказаний ним період перебування у слідчому ізоляторі підлягає зарахуванню відповідно до вимог Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року та Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17, провадження № 13-31кс18).
Прокурор заперечував проти задоволення заявленого ОСОБА_4 клопотання.
Допитавши засудженого, перевіривши матеріали справи, з'ясувавши позицію прокурора, суд приходить до висновку, що подане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, тому суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституціїі в усіх необхідних випадках застосовувати її як акт прямої дії.
Конституційний Суд України в своєму рішенні № 17-рп/2010 від 29 червня 2010 року зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3).
Згідно з ч. 1 ст. 3 КПК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
У силу ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Законом України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, який вступив в дію 24 грудня 2015 року, в ч. 5 ст. 72 КК України щодо зарахування строку попереднього ув'язнення були внесені зміни.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у зазначеній редакції зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У строк попереднього ув'язнення включається, у тому числі, строк: затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Відповідно до Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, який набув чинності 21 червня 2017 року, ч. 5 ст.72 КК викладено у такий редакції: «попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті».
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Отже попереднє ув'язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17, провадження № 13-31кс18) викладено правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), згідно якого якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII);якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію; якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
У пункті 61 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17, провадження № 13-31кс18) зазначено, що зараховуючи на підставі ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення у строк відбування покарання, суд бере до уваги сам факт перебування особи під вартою, а не окремі процесуальні аспекти його застосування, як-от: підстави, порядок, мета та ін.
У пункті 65 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа № 663/537/17, провадження № 13-31кс18) Велика Палата Верховного Суду констатує, що:
- «попереднє ув'язнення» та «зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання» - не тотожні поняття. Норма ч. 5 ст. 72 КК України про зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання є нормою матеріального кримінального права, а не кримінального процесуального права. Ця норма за своєю суттю та цілями не виконує функцію вирішення процесуальних питань, а є складовою частиною інституту призначення покарання, який, у свою чергу, є одним з кримінально-правових інститутів, передбачених у розділі ХІ Загальної частини КК України;
-зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання є кримінально-правовим наслідком діяння в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, який впливає на становище особи за ст. 5 КК України (поліпшує або погіршує його).
ОСОБА_4 був затриманий як особа, підозрювана у вчиненні злочину 30 вересня 2003 року. Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 15 грудня 2004 року ОСОБА_4 засуджений за ст. ст. 115 ч. 2 п. п. 1, 6, 12; 187 ч. 4; 289 ч. 3; 194 ч. 2; 357 ч. 3; 70 ч. 1 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Вказаний вирок набрав законної сили 22 березня 2005 року відповідно до розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року було задоволено клопотання засудженого та зараховано у строк покарання ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення з 30 вересня 2003 року по 22 березня 2005 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Враховуючи вищевикладене, попереднє ув'язнення застосовувалось до ОСОБА_4 з 30 вересня 2003 року по 22 березня 2005 року, питання зарахування ОСОБА_4 строку попереднього ув'язнення у строк покарання судом вже вирішене.
В ході судового розгляду не було здобуто доказів того, що у період з 29 травня 2014 року по 22 серпня 2014 року до ОСОБА_4 було застосовано попереднє ув'язнення, тобто відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року виникли обставини для застосування правил вказаної статті у зазначеній редакції.
Перебування ОСОБА_4 у слідчому ізоляторі для участі у розгляді його заяв про перегляд вироку за нововиявленими обставинами після набрання вироком законної сили у розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року не являється попереднім ув'язненням, оскільки не потягло зміни його статусу, так як вирок щодо нього не був скасований.
Таким чином суд приходить до переконливого висновку про відсутність підстав для застосування до вказаних вимог положень ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 72 ч. 5 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_4 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим - протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1