Справа № 766/1850/21
№ провадження 2/647/390/2021
17.06.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:
головуючого судді: Миргород В.С.
при секретарі: Дзежик Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Берислав Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №766/1850/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 27.03.2019 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ «Торговий Дім Горностаївський райагрохім» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за №85653а9я, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Renault, д.р.н. НОМЕР_1 . 17.12.2019 року о 18:00 на 23 км. а/д Херсон Каховка - Генічеськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля Renault (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 та автомобіля Toyota (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Renault (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований ПАТ «Страхова компанія «АРКС» за Договором добровільного страхування наземного транспорту №85653а9я від 27.03.2019 року. Згідно відповіді від НПУ № 3019354582690338 про ДТП та Постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2020 року, дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України (ст. 124 КпАП України). Страхувальник звернувся до Позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX2535084 від 17.01.2020 року та умов Договору страхування № 85653а9я від 27.03.2019, розмір страхового відшкодування склав 238 024, 94 грн., яке Позивачем було сплачено на СТО згідно платіжного доручення № 633 843 від 20.01.2020 року. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «УПСК» згідно полісу №АО/2564495. Полісом №АО/2564495 встановлений ліміт відповідальності ПрАТ «УПСК» в розмірі 130 000, 00 грн., франшиза - 0, 00 грн. 02.03.2020 року позивач звернувся до ПрАТ «УПСК» із Заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу за вих. № СУ/007956/3. 26.05.2020 року ПрАТ «УПСК» було здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 130 000, 00 грн. За таких обставин сума збитків, які не відшкодовані на дату подання позову становить 108 024, 94 грн. З метою досудового врегулювання спору позивачем 28.02.2020 року було направлено на адресу ОСОБА_1 претензію про регресні вимоги, однак з його боку не було вчинено жодних дій для відшкодування завданих збитків. В зв'язку з чим просить суд позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на їх користь 108 024, 94 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір в сумі 2 270, 00 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2021 року було відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання згідно якого підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, просив справу розглянути за відсутності їх представника, проти винесення заочного рішення не заперечує.
09.06.2021 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У задоволенні позовних вимог ПАТ «Страхова компанія «АРКС» просить відмовити, посилаючись на те, що він працював на посаді водія автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонське автотранспортне підприємство 12527» і скоїв дорожньо-транспортну пригоду під час виконання ним своїх трудових обов'язків, про що свідчать копії трудової книжки останнього НОМЕР_3 , тимчасового реєстраційного талону транспортного засобу НОМЕР_4 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 . Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.), а отже є неналежним відповідачем у цій справі. Належним відповідачем, та особою, яка є відповідальною за завдану шкоду, є ТОВ «Херсонське АТП 12527». Обов'язок та право визначати відповідачів, до яких пред'являється позов, покладається на позивача. Жодних клопотань з цього приводу, позивач не заявив. Вимоги до зазначеного в позові відповідача, а саме ОСОБА_1 , є безпідставними, та такими, що суперечать законодавству.
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного провадження.
Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.
Відносно надання суду будь-яких інших доказів від сторін, у тому числі і клопотань про призначення експертизи клопотань від сторін не надходило.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.12.2019 року о 18:00 на 23 км. а/д Херсон Каховка - Генічеськ водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Salvador н.з. НОМЕР_2 , не забезпечив належним чином справність транспортного засобу, внаслідок чого відірвалась ліва задня полувісь, яка скоїла зіткнення з автомобілем Renо н.з. НОМЕР_1 , чим порушив п.2.3 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2020 року (Справа №766/703/20 пров.№3/766/1288/20) ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень та стягнуто з в дохід держави 420, 40 грн. судового збору. Постанова набрала законної сили 10.02.2020 року (а.с. 11).
27.03.2019 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ТОВ «Торговий Дім Горностаївський райагрохім» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Класік» за №85653а9я, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Renault Duster, р.н. НОМЕР_1 (а.с. 40-46).
Власником транспортного засобу марки Renault Duster, р.н. НОМЕР_1 є ТОВ «ТД Горностаївський райагрохім», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 48).
Страхувальник ТОВ «Торговий Дім Горностаївський райагрохім» звернувся з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу (а.с. 18).
Відповідно до розрахунку страхове відшкодування складає 238 024, 94 грн. (а.с. 14).
Згідно повідомлення АТ СК'АРКС» від 17.01.2020 року повідомляє, що не заперечує проти виплати страхового відшкодування в сумі 238 024, 94 грн. на поточний рахунок авторизованого СТО (а.с. 47).
На підставі страхового акта № АRХ2535084 від 17.01.2020 року (а.с. 13), було виплачена сума страхового відшкодування у розмірі 238 024, 94 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 633 843 від 20.01.2020 року (а.с. 10).
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «УПСК» згідно полісу №АО/2564495, що підтверджується відповіддю від НПУ (а.с. 12).
З метою досудового врегулювання спору Позивачем АТ «СК «АРКС» 03.06.2020 року за вих. №СУ/007956/4-3 було направлено на адресу ОСОБА_1 претензію про регресні вимоги, що підтверджується списком рекомендованих листів та фіскальним чеком (а.с. 8,9).
Відповідач ОСОБА_1 надав суду копію трудової книжки НОМЕР_3 , з якої вбачається, що 01.04.2017 року він прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів до ТОВ Херсонське АТП 16527 та 31.07.2020 року звільнений з посади за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, наказ №79к від 31.07.2020 року, що підтверджується записом в трудовій книжці.
Власником транспортного засобу Toyota Salvador н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а відповідно до тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_4 даний транспортний засіб зареєстрований за ТОВ «Херсонське АТП - 16527».
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд дійшов висновку про наявність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка відбулася 17.12.2019 року. Такі висновки суду підтверджуються постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2020 у справі №766/703/20 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно дій ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, що вони мали місце та вчинені ним.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України в п.4 своєї постанови № 4 від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , роз'яснив судам, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Також у пункті 6 вказаної постанови зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2019 року (справа № 461/8496/15-ц провадження № 14-154цс19) вказала наступне.
Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини першої статті 1172 ЦК України та частини другої статті 1187 ЦК України.
Як вбачається з постанови судді Херсонського міського суду Херсонської області від 29.01.2020 року (Справа №766/703/20 Пров.№3/766/1288/20), ОСОБА_1 станом на 17.12.2019 року працював водієм у АТП 12527.
Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Херсонське АТП - 16527» також підтверджується записами, які містяться у трудовій книжці, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ТОВ «Херсонське АТП - 16527» з 01.04.2017 по 31.07.2020.
Матеріалами справи встановлено, що власником автомобіля Toyota Salvador н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 , а відповідно до тимчасового реєстраційного талону транспортний засіб зареєстрований за ТОВ «Херсонське АТП - 16527».
Отже, шкоду завдано працівником ОСОБА_1 під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, у зв'язку з цим зобов'язання щодо її відшкодування, у разі відповідного доведення, покладається на роботодавця, тобто ТОВ «Херсонське АТП - 16527» (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).
Кожна особа має конституційне право на судовий засіб захисту, зокрема право на пред'явлення позову в процесуальному розумінні. Відсутність же права на позов у матеріально-правовому розумінні є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.
Частинами 1 та 2 статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» позов до ТОВ «Херсонське АТП - 16527» не подавала, клопотання про залучення його до участі у розгляді справи у якості співвідповідача не заявляла.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте положеннями пунктів 3, 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Також, Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року (справа № 554/8386/17 провадження № 61-15198св19) вказав наступне. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1, 4 і 5 частини другої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). За теоретичним визначенням відповідач " - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. З огляду на зазначене, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Отже, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, що до цього причетні.
Так як ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, то суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися до суду з позовом до належних відповідачів, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не порушене.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення складено 17.06.2021 року.
Суддя В. С. Миргород