328/449/19
18.06.2021
18 червня 2021 року м. Токмак
Суддя Токмацького районного суду Запорізької області Гавілей М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Токмак клопотання ОСОБА_1 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді арешту строком на 5 (п'ять) діб за вчинене правопорушення передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, такою, що не підлягає виконанню, та звільнення його від відбування покарання -
ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді арешту строком на 5 (п'ять) діб за вчинене правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, такою, що не підлягає виконанню, та звільнення його від відбування покарання.
Заява вмотивована тим, що постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 19.03.2019 року у справі №328/449/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді арешту строком на 5 діб.
Виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту було покладено на Токмацьке ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області після набрання постановою суду законної сили. Постанова суду про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження і повинна бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили. Постанова Токмацького районного суду Запорізької області по справі №328/449/19 від 19.03.2019 року набрала законної сили 29.03.2019 року. Таким чином, перебіг строку до виконання постанови суду починається з 29.03.2019 року та постанова має бути звернена до виконання до 29.06.2019 року. Станом на 14.06.2021 року вказана постанова не була виконана Токмацьким ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області. Він постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює господарську діяльність як ФОП та подає звітність, впродовж 2019-2021 р.р. неодноразово звертався до суд з різних процесуальних питань, пов'язаних з даною справою. Однак жодного виклику до Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області щодо виконання постанови суду з дня набрання нею законної сили не отримував, жодним чином не ухилявся від виконання постанови суду. Вважає, що дана постанова не підлягає до виконання у зв'язку з закінченням строків виконання даної постанови.
В судовому засіданні заявник клопотання підтримав та прохав задовольнити.
Суд, заслухавши заявника, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 19.03.2019 у справі № 328/449/19 на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 5 (п'ять) діб за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП. Початок строку відбуття адміністративного арешту обчислювати з моменту затримання. Виконання постанови в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту було покладено на Токмацьке ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області після набрання постановою суду законної сили. Постанова Токмацького районного суду Запорізької області по справі №328/449/19 від 19.03.2019 року набрала законної сили 29.03.2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що постанова Токмацького районного суду Запорізької області від 19.03.2019 року у справі № 328/449/19 за вих. № 1268 від 01.04.2019 року була направлена до Токмацько ВП Пологівського ВП ГУНП України в Запорізькій області для виконання, тобто в строк, визначений приписами ст. 303 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
З матеріалів справи вбачається, що з дня ухвалення судового рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , минуло 2 роки та 2 місяці, постанова суду не оскаржувалася, питання про відстрочку виконання постанови в порядку ст. 303 КУпАП не вирішувалося.
Положеннями КУпАП та зокрема ст. 303 КУпАП не встановлено процесуального порядку застосування строків давності виконання судового рішення, тому суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону із застосуванням положень КПК України, крім того КУпАП не містить заборони на використання аналогії закону.
У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.
У рішенні від № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року КСУ вказано, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті, перед усім, ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Так, ст. 80 КК України передбачено, що особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: : 1) 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) 3 роки у разі засудження до покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості; 3) 5 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше 5 років за тяжкий злочин; 4) 10 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше 10 років за особливо тяжкий злочин; 5) 15 років у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше 10 років за особливо тяжкий злочин. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання, і відновлюється з дня з'явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч. 1 та 3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Вказані положення свідчать, що сплив строків давності виконання обвинувального вироку є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання, за умови, що засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.
Матеріалами справи підтверджено, що вказане судове рішення не було виконано до цього часу, через неспроможність органів державної влади забезпечити таке виконання з невідомих суду причин.
Також судом не було встановлено факту ухилення від відбування покарання за ці роки з боку правопорушника ОСОБА_1 .
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права давність виконання постанови судді про накладення стягнення у виді адміністративного арешту згідно норм КУпАП не може тривати довше, ніж давність виконання обвинувального вироку суду у кримінальному праві, у якому особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано: 2 роки у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі (яким і є арешт згідно п. 8 і 9 ст. 51, 60 КК; п. 7 ч.1 ст. 24, 32 КУпАП).
Отже, строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення у виді адміністративного арешту не повинен не перевищувати 2-х років.
Судом не оспорюється беззаперечна необхідність виконання судових рішень у світлі завдань ст. 1 КУпАП, однак суд акцентує увагу на справедливому балансі між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи та мету адміністративного стягнення, яке не може бути безстроковим, враховує, що погіршення правового становища правопорушника порівняно з положенням обвинуваченого у кримінального провадження є неприпустимим.
У даний спосіб, на цей час, є можливим відновити справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а саме шляхом застосування єдино можливого шляху виправлення наслідків у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію, яка існувала до проведення такої дії, враховуючи, що ЄСПЛ у справі «Пєрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) (Article 50), Series A № 85, C. 16,зазначив, що він «виходитиме з того принципу, що заявник має бути, по можливості, повернений у становище, в якому він перебував», адже таким чином підкреслюється верховенство обов'язку відновлення status quo ante, а в рішенні від 31 жовтня 1995 року у справі «Папамічалопулос та інші проти Греції» (Papamichalopoulos and Others v. Greece) (стаття 50), Series A № 330-B,суд застосував принцип restitutio in integrum та вказав, що виправлення повинне, по можливості, відновити стан, який найімовірніше існував би та застосувати в цих цілях всі можливі шляхи такого виправлення у такий спосіб, щоб відновити, наскільки це можливо, ситуацію справедливого балансу.
Відповідно статті 304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визнати постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 19.03.2019 року такою, що не підлягає виконанню, за давністю її виконання, звільнивши ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням строків давності виконання вказаного судового рішення, так як з дня ухвалення судового рішення про накладення адміністративного стягнення минуло 2 роки та 2 місяці.
На підставі викладеного, керуючись cт. ст. 283, 303, 304 КУпАП, суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді арешту строком на 5 (п'ять) діб за вчинене правопорушення передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, такою, що не підлягає виконанню та звільнення його від відбування покарання - задовольнити.
Визнати постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 19.03.2019 року відносно ОСОБА_1 у справі №328/449/19 такою, що не підлягає виконанню, у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту на строк 5 (п'ять) діб, накладеного постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 19.03.2019 року.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: