Справа № 324/1/21
Провадження № 2/324/262/2021
11 червня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кацаренко І.О.
за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,
за участю
представника позивача
адвоката Гайдай Т.І. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розписками,
Представник позивача адвокат Гайдай Т.І. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Пологівського районного суду Запорізької області суду з позовною заявою, яку згодом на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від 06 січня 2021 року уточнила. В уточненій позовній заяві представник позивача адвокат Гайдай Т.І. зазначила, що 02 серпня 2020 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 строком до 31 жовтня 2020 року позику у розмірі 62500,00 гривень, що підтверджується оригіналом розписки від 02 серпня 2020 року, написаної та підписаної власноручно ОСОБА_2 у присутності свідків. Відповідач зобов'язався повернути борг у строк до 31 жовтня 2020 року. Після сплину терміну, вказаного у розписці, а саме 31 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 позичені грошові кошти не повернув та ухиляється від їх повернення до теперішнього часу. ОСОБА_1 не раз зверталася до ОСОБА_2 з проханням повернути кошти в повному обсязі. Відповідач підтверджував, що винен ці кошти і обіцяв їх повернути в повному обсязі, проте на момент подачі даної позовної заяви ОСОБА_2 не здійснив жодної виплати (до позовної заяви додається роздруківка переписки позивача з відповідачем засобом Viber, у якій ОСОБА_2 неодноразово підтверджував свій обов'язок повернути позичені кошти у повному обсязі, а також надається аудіозапис розмови ОСОБА_2 зі свідками написання розписки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якій він також підтверджував чітко своє зобов'язання повернути позичені кошти у ОСОБА_1 у повному обсязі).
02 серпня 2020 року ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 строком до 31 серпня 2020 року 5000,00 гривень на виконання робіт у ванній кімнаті, які зобов'язувався повернути не пізніше 31 серпня 2020 року у випадку не виконання робіт у ванній кімнаті; також на підставі розписки від 02 серпня 2020 року ОСОБА_2 зобов'язувався повернути ОСОБА_1 отримані гроші за ванну у розмірі 43000,00 гривень не пізніше 31 серпня 2020 року; також ОСОБА_2 зобов'язувався встановити ОСОБА_1 решітки, оплачені позивачем у повному обсязі у розмірі 22000,00 гривень. За своєю суттю дана розписка є борговою розпискою. Гроші у розмірі 43000,00 гривень були передані у тимчасову власність позивачем відповідачу для придбання для позивача ванної, але ванна придбана не була, тому відповідач зобов'язався повернути позивачу отримані грошові кошти у повному обсязі. Гроші у розмірі 22000,00 гривень були передані у тимчасову власність позивачем відповідачу для виготовлення решіток на балконі позивача, але у зв'язку з тим, що решітки виготовлені та встановлені не були, відповідач зобов'язався повернути позивачу сплачені нею грошові кошти у повному обсязі. Фактично ці правовідносини є договором позики, адже позивач-позикодавець передала у власність другій стороні відповідачу-позичальникові грошові кошти у розмірі 65000 гривень, а позичальник (відповідач) зобов'язується повернути позикодавцеві (позивачу) таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Станом на 31 серпня 2020 року ремонтні роботи у ванній кімнаті позивача виконанні не були через односторонню відмову від виконання зобов'язань ОСОБА_2 12 вересня 2020 року, визнаючи свої зобов'язання за власноруч написаною розпискою від 02 серпня 2020 року, ОСОБА_2 , підтверджуючи односторонню відмову від здійснення ремонтних робіт, а, отже, і настання зобов'язання по поверненню грошових коштів, частково повернув ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 9300 гривень: 5000 грн. за нездійснені ремонтні роботи у ванній кімнаті позивача та 4300 грн. частково погашення заборгованості. Наявність оригіналу розписки у позивача, а також сплата відповідачем заборгованості у розмірі 9300 грн. на користь позивача свідчать про існування зобов'язання по сплаті 60700 гривень. Відповідач підтверджував, що винен ці кошти і обіцяв їх повернути в повному обсязі, проте на момент подачі даної позовної заяви відповідач не здійснив жодної виплати окрім 9300 грн. Із власноруч написаних розписок, підписаних ОСОБА_2 02 серпня 2020 року, вбачається, що він взяв на себе зобов'язання повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 62500 грн. не пізніше 31 серпня 2020 року та 60700 грн. не пізніше 31 серпня 2020 року. Таким чином, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу, зазначена в розписці від 02 серпня 2020 року (на суму 62500 грн., термін повернення 31 жовтня 2020 року), а саме 62500 грн., а також підлягає стягненню сума боргу в розмірі 60700,00 грн., що залишилося після часткового погашення боргу за розпискою від 02 серпня 2020 року (на суму 70000,00 грн., термін повернення 31 серпня 2020 року).
ОСОБА_2 на підставі розписки від 02 серпня 2020 року на суму 625000 грн. зобов'язаний сплатити відсотки у розмірі 6500,00 грн.: 62500,00 грн.х10%=6500,00 грн. Також ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити за прострочення зобов'язання по поверненню грошових коштів у розмірі 60700,00 грн. згідно розписки від 02 серпня 2020 року інфляційні витрати у розмірі 916,57 грн. та 3% річних у розмірі 477,64 грн. (розрахунок інфляційних витрат та 3% річних) додавався. Отже, загальна сума заборгованості, що підлягають стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі двох розписок від 02 серпня 2020 року з урахуванням відсотків, інфляційних витрат та 3% річних становить 131094,21грн. з яких: 62500,00 грн. основна сума боргу по розписці від 02 серпня 2020 року на суму 62500,00 грн., термін повернення 31 жовтня 2020 року; 6500 грн.: 62500,00 грн.х10%=6500,00 грн. відсотків, передбачених розпискою від 02 серпня 2020 року на суму 62500,00 грн., термін повернення 31 жовтня 2020 року; 60700,00 грн. на підставі розписки від 02 серпня 2020 року, термін повернення 31 серпня 2020 року; 916,57 грн. інфляційних витрат; 477,64 грн. 3% річних на підставі розписки від 02 серпня 2020 року, термін повернення 31 серпня 2020 року.
Отже, позивач просила постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача на її користь заборгованість за двома борговими розписками від 02 серпня 2020 року на загальну суму 131094 грн. 21 коп., яка складається з 625000 грн. основного боргу, відсотків за користування цією сумою 6500 грн., 60700 грн. основного боргу, 916 грн. 57 коп. інфляційних витрат, трьох відсотків річних 477,64 грн. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на її користь 1311,00 грн. судового збору.
06 травня 2021 року на адресу суду від представника позивача адвоката Гайдай Т.І. надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій зазначено, що станом на 01 травня 2021 року відповідачем не здійснено жодного перерахування грошових коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості. Отже, позивач має право на збільшення розміру інфляційних витрат (збитків) та відсотків за користування грошовими коштами (3% річних) за період з 01 вересня 2020 року по 01 травня 2021 року. Станом на 01 травня 2021 року розмір відсотків за користування грошовими коштами 60700,00 гривень за період з 01 вересня 2020 року по 01 травня 2021 року становить 1210,67 гривень. Тобто, збільшення позовних вимог в цій частині становить 733,03 гривень (різниця між розміром відсотків станом на 01 травня 2021 року і розміром заявлених, а саме 477,64 гривень, в позовній заяві станом на 05 грудня 2020 року).
Станом на 01 травня 2021 року розмір інфляційних збитків за заборгованістю 60700,00 гривень становить 4825,85 гривень, тобто збільшення позовних вимог в цій частині становить 3909,08 гривень (різниця між розміром відсотків станом на 01 травня 2021 року і розміром заявлених, а саме 916,57 гривень, в позовній заяві станом на 05 грудня 2020 року).
Станом на 01 травня 2021 року розмір інфляційних збитків за період з 01 жовтня 2020 року по 01 травня 2021 року за заборгованістю 62500,00 гривень становить 4637,50 гривень. Дані інфляційні збитки не були заявлені під час подання позовної заяви через те, що на момент подання позовної заяви пройшов лише місяць прострочення заборгованості у розмірі 62500,00 гривень. Отже, збільшення позовних вимог в цій частині становить 4637,50 гривень. До даної заяви про збільшення позовних вимог додається розрахунки інфляційних збитків та 3% річних.
Весною 2020 року Відповідачем було отримано від Позивача грошові кошти у розмірі 32 000,00 гривень для придбання будівельних матеріалів, а саме: на фарби для стелі, суперфініш, скловолокно та склохолст для всієї квартири. Документів, що підтверджували факт придбання матеріалів Відповідачем Позивачу надано не було. Мотивуючи тим, що у квартирі Позивача немає місця для зберігання даних матеріалів, Відповідач завіз їх за власною ініціативою для тимчасового зберігання до гаражу, який тимчасово знаходиться у користуванні Відповідача. Позивач неодноразово зверталася до Відповідача з проханням та вимогою завезти їй придбані за її кошти у розмірі 32000,00 гривень матеріали. Відповідач неодноразово обіцяв це зробити (доказами є: показання свідків, переписка у вайбері та аудіозапис слів Відповідача), але згодом Відповідач повідомив Позивача, що не поверне матеріали, а поверне грошові кошти у повному обсязі. 10 вересня 2020 року в розмові зі свідками Відповідач зобов'язувався протягом тижня завезти (відповідно повернути) Позивачу придбані матеріали за її кошти у розмірі 32 000,00 гривень. Але свої зобов'язання по поверненню матеріалів, придбаних за гроші Позивача у розмірі 32000,00 гривень Відповідач не виконав. Окрім того, Відповідач в переписці від 22 вересня 2020 року написав Позивачу, що замість матеріалів поверне грошові кошти за них в повному розмірі.
Термін повернення матеріалів на суму 32000,00 гривень настав ще в середині вересня 2020 року. Так як Відповідач зобов'язувався повернути грошові кошти замість повернення матеріалів, адвокатом Позивача Гайдай Т.І. 16 квітня 2021 року було надіслано Відповідачу претензію про перерахування на рахунок Позивача грошових коштів у розмірі 32000,00 гривень за неповернуті вчасно матеріали не пізніше 31 березня 2021 року. Дана претензія була отримана Відповідачем 19 березня 2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням. Але Відповідачем не виконано своїх зобов'язань по сплаті заборгованості у розмірі 32 000,00 гривень. Отже, з Відповідача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 32 000,00 гривень (гроші були Відповідачем отримані від Позивача, матеріали не надані Позивачу, гроші за матеріали Відповідач не повернув Позивачу). Вищевказана заборгованість підтверджується перепискою між Позивачем і Відповідачем, аудіозаписом розмови з Відповідачем, що є в матеріалах даної справи, та показаннями свідків, що будуть давати показання в межах цього провадження. Отже, загальна сума збільшення позовних вимог становить 41 279 грн. 61 коп., у зв'язку з чим позивач і її представник в заяві про збільшення позовних вимог просили постановити судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 140373 грн. 82 коп. в рахунок повернення боргу за двома розписками від 02 серпня 2020 року, 32000 грн. в рахунок повернення боргу за неповернуті будівельні матеріали або готівку за їх вартість, що в загальній сумі складає 172373 грн. 82 коп.
Крім того, в уточненій позовній заяві було заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача 2184 грн. 40 коп. судового збору, які складаються з раніше сплаченої суми судового збору 1311 грн. 00 коп., 460 грн. 40 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, яку судом було задоволено, а також 413 грн. 00 коп. судового збору у зв'язку зі збільшенням позовних вимог.
Крім того, разом з заявою про збільшення позовних вимог представник позивача спрямувала на адресу суму заяву про компенсацію витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з розглядом справи, в розмірі 18800 грн., які складаються з 17300 грн. за подачу і супровід позову, складання заяви про забезпечення позову, за подачу заяви про збільшення позовних вимог, за складання розрахунків, за складання заяви про внесення уточнень до ухвали суду про забезпечення позову, аванс за участь в судовому засіданні, а також 1500 грн. за оцінку автомобіля відповідача.
На підтвердження спрямування відповідачу заяви про збільшення позовних вимог і додатків представником позивача долучені фіскальні чеки Укрпошти.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не явилася, скориставшись правовою допомогою адвоката Гайдай Т.І. як свого представника в судовому засіданні. 12 березня 2021 року позивач звернулася до суду з письмовою заявою про розгляд справи за її відсутності за участю її представника адвоката Гайдай Т.І.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи неодноразово належним чином повідомленим про розгляд справи в суді, в тому числі 22 березня 2021 року, 06 квітня 2021 року, 17 травня 2021 року, про що свідчать поштові рекомендовані повідомлення, та повідомленим через оголошення на офіційному веб-сайті суду, у судове засідання повторно не явився, про причину неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи з певних причин або про розгляд справи за його відсутності до суду не звертався, відзив на позов не подав.
При цьому суд констатує, що відповідач був належним чином обізнаним про явку в судове засіданні вже після збільшення позовних вимог позивачем, про що свідчить поштове рекомендоване відправлення на його ім'я про явку в судове засідання 17 травня 2021 року, а також оголошення про явку в судові засідання 17 травня 2021 року і 11 червня 2021 року.
У зв'язку з зазначеним суд розглядає справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами з постановленням заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.128 ч.11, 223 ч.4, 280 ЦПК України.
Представник позивача адвокат Гайдай Т.І. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 з підстав, зазначених у позовній заяві і в уточненій позовній заяві, зазначивши, що відповідач не сплатив в рахунок відшкодування боргу позивачці будь-якої суми на дату судового розгляду справи по суті.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що він не є родичем сторонам у справі. Свідку відомо, що ОСОБА_2 брав гроші у ОСОБА_1 для того, щоб зробити в її квартирі ремонт. Для цього він закупив будівельні і інші матеріали для ремонту. Гроші ОСОБА_2 брав у ОСОБА_1 також в рахунок виконаних у майбутньому ремонтних робіт.
02 серпня 2020 року в присутності свідка ОСОБА_2 власноруч написав дві розписки ОСОБА_1 , одна з яких на суму 62500 грн., а друга - на 5 тис. грн. за ремонт у ванній кімнаті, 22 тис. грн. за решітки на вікна, 43 тис. грн. на придбання ванної. Решітки на вікна, як стверджував ОСОБА_2 , він виготовив, але оскільки у нього з'явився покупець, то він поверне ОСОБА_1 не решітки, а гроші за них, а саме 22 тис. грн. У присутності свідка ОСОБА_2 обіцяв ОСОБА_1 повернути борг до кінця жовтня 2020 року. 10 вересня 2020 року ОСОБА_2 говорив свідку, що всі матеріали, які він купив за гроші ОСОБА_1 і які були у нього на той час, він їй поверне. ОСОБА_2 писав обидві розписки 02 серпня 2020 року без будь-якого примусу на нього, був згоден їх писати, щоб засвідчити свої зобов'язання боргові перед ОСОБА_1 . Від ОСОБА_1 свідку відомо, що борг їй ОСОБА_2 не повернув, роботи не виконав.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що 10 вересня 2020 року він став свідком розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_1 . З розмови свідок зрозумів, що мова йдеться про кошти грошові, які ОСОБА_2 винен ОСОБА_1 за невиконані ремонтні роботи в її квартирі. Мова йшла про 43 тис. грн. на ванну, 22 тис. грн. за решітки на вікна, 32 тис. грн. за будівельні матеріали, які ОСОБА_2 придбав за кошти ОСОБА_1 і які він повинен був використати під час ремонту в квартирі ОСОБА_1 . Решітки ОСОБА_2 виготовив, про що казав особисто йому, свідку, але ОСОБА_2 збирався продати ці решітки іншому покупцеві, а 22 тис. грн. за решітки ОСОБА_2 збирався повернути ОСОБА_1 . ОСОБА_2 обіцяв повернути ОСОБА_1 всі гроші до 31 жовтня 2020 року. Від ОСОБА_1 свідку відомо, що ОСОБА_2 зі всієї суми боргу повернув їй лише 9300 грн. Після 10 вересня 2020 року свідок ОСОБА_2 не бачив.
Суд, вислухав представника позивача, свідків, беручи до уваги відсутність заперечень проти позову з боку відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Судом встановлено, що 02 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 взяв у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 62500,00 грн., які зобов'язався повернути не пізніше 31 жовтня 2020 року. У випадку не повернення вищезазначеної суми у вказаний термін відповідач зобов'язався повернути прострочену суму з відсотками у розмір 10% від суми погашеної заборгованості за весь період прострочення боргу. На підтвердження вказаного договору відповідачем ОСОБА_2 була власноруч складена та підписана розписка.
02 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримав у позивача ОСОБА_1 5000 грн. за виконання робіт у ванній кімнаті, зобов'язався у випадку не виконання робіт у ванній кімнаті до 31 серпня 2020 року повернути всю суму п'ять тисяч гривень. Зобов'язався повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 43000,00 грн. за ванну не пізніше 31 серпня 2020 року. Зобов'язався встановити решітки на балкон. Матеріал за решітки проплачений в повному обсязі ОСОБА_1 в розмірі 22000,00 грн. На підтвердження вказаного договору відповідачем ОСОБА_2 була власноруч складена та підписана розписка. На розписці також зазначено, що 12 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 гроші в розмірі 9300,00 грн.
Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 позику не повернув, ремонті роботи у ванній кімнаті не виконав та не встановив решітки на балконі.
Позивач ОСОБА_1 не раз зверталася до ОСОБА_2 з проханням повернути кошти в повному обсязі, відповідач підтверджував, що винен ці кошти і обіцяв їх повернути в повному обсязі, проте на момент подачі даної позовної заяви ОСОБА_2 не здійснив жодної проплати (про що свідчить роздруківка переписки позивача з відповідачем засобом Viber, у якій ОСОБА_2 неодноразово підтверджував свій обов'язок повернути позичені кошти у повному обсязі).
На підтвердження позовних вимог судом були досліджені в судовому засіданні оригінали двох розписок ОСОБА_2 від 02 серпня 2020 року.
Існування грошової заборгованості у відповідача перед позивачкою знайшло своє підтвердження і в поясненнях свідків, допитаних у судовому засіданні.
ОСОБА_2 на підставі двох розписок від 02 серпня 2020 року згідно розрахунків, доданих до заяви про збільшення позовних вимог, зобов'язався сплатити позивачці борг на загальну суму 140373 грн. 82 коп., з яких 62500,00 грн. основна сума боргу по розписці від 02 серпня 2020 року з терміном повернення не пізніше 31 жовтня 2020 року; 6500 грн. відсотки за користування цією сумою; 60700,00 грн. основна сума боргу по розписці від 02 серпня 2020 року з терміном повернення не пізніше 31 серпня 2020 року; 4825,65 грн. інфляційні витрати за розпискою від 02 серпня 2020 року на суму 70000 грн.; 4637,50 грн. інфляційні витрати за розпискою від 02 серпня 2020 року на суму 62500 грн.; 1210,67 грн. 3% річних за розпискою від 02 серпня 2020 року на суму 70000 грн.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст.1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною 2 ст.1047 ЦК України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі №6-63цс13 від 18 вересня 2013 року, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Суд приходить до висновку, що сторонами були дотримані вимоги ч.1 ст.1047 ЦК України щодо письмової форми позики. Тобто, розписки, які містяться в матеріалах справи, підтверджують факт передачі позивачем та отримання відповідачем грошових коштів у борг і факт наявності обов'язку відповідача щодо повернення цих коштів позивачеві.
Доказів належного виконання зобов'язання із повернення позики у строк, вказаний в розписках, відповідачем надано не було.
При цьому суд бере до уваги той факт, що відповідач був обізнаний про подання ОСОБА_1 позову до нього про стягнення боргу за розпискою, але за весь час перебування даної справи на розгляді у суді він не вжив заходів для повернення боргу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розписками підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 140373, 82 грн. за розписками від 02 серпня 2020 року; 32000 грн. в рахунок повернення боргу за неповернення матеріалів, придбаних за кошти ОСОБА_1 і не повернуті їй.
Згідно з положеннями частин 1 і 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З копії договору про надання правничої допомоги від 04 листопада 2020 року, укладеного між позивачем та адвокатом Гайдай Т.І., з копій актів приймання-передачі послуг з правової/правничої допомоги від 05 листопада 2020 року, 16 грудня 2020 року, 12 лютого 2021 року, 23 лютого 2021 року, 16 березня 2021 року, 06 квітня 2021 року, 27 квітня 2021 року, а також з копій квитанцій судом встановлено, що позивачка сплатила адвокату Гайдай Т.І. 17300 грн. за отримання правничої (правової) допомоги, зокрема 8 тис. грн. за підготовку та подачу позову до суду, підготовку та подачу заяви про забезпечення позову, підготовку та подачу клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підготовку та подачу заяви про виклик свідків; 1 тис. грн. за складання адвокатського запиту; 1 тис. грн. за складання заяви про виправлення в ухвалі про забезпечення позову описки; 1500 грн. за складання до відділу ДВС заяви про відкриття виконавчого провадження на виконання ухвали суду про забезпечення позову; 1 тис. грн. за складання та відправлення відповідачу претензії; 300 грн. за відправлення до суду оригіналів розписок; 4500 грн. за складання заяви про збільшення позовних вимог та аванс за участь у судовому засіданні.
З копії розрахунку-фактури від 28 січня 2021 року судом встановлено, що позивачка для подачі до суду заяви про забезпечення позову сплатила оцінювачу за послуги з оцінки КТЗ, який належить відповідачу, 1500 грн.
З огляду на зазначене позивачка понесла судових витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних з розглядом справи, на загальну суму 18800 грн. (17300 грн. + 1500 грн.), які є документально підтвердженими і співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому зазначені судові витрати також підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 .
Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір у даній справі має бути стягнуто з відповідача у сумі 2177,34 грн. на користь позивача (з урахування того, що за подачу до суду заяви про забезпечення позову сума судового збору складає 454,00 грн., а не 460, 40 грн.).
Відповідно до вимог ч.7 ст.158 ЦПК України суд зазначає, що заходи забезпечення позову у даній цивільній справі, вжиті ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2021 року, діють протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 16, 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 128 ч.11, 133, 141, 158 ч.7, 223 ч.4, 263-265, 268 ч.6, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розписками задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 11 березня 2005 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м.Києві 12 липня 2012 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 140373 (сто сорок тисяч триста сімдесят три) гривні 82 копійки у рахунок повернення боргу за розписками від 02 серпня 2020 року.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 11 березня 2005 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м.Києві 12 липня 2012 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 32000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок у рахунок повернення боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 11 березня 2005 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м.Києві 12 липня 2012 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 18800 (вісімнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області 11 березня 2005 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м.Києві 12 липня 2012 року, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , 2177 (дві тисячі сто сімдесят сім) гривень 34 копійки судових витрат.
Заходи забезпечення позову у даній цивільній справі, вжиті ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2021 року у справі №324/1/21, провадження №2/324/262/2021, шляхом заборони відчуження легкового автомобіля VOLKSWAGEN POINTER, кузов № НОМЕР_5 , 2006 року випуску, об'єм двигуна 1781, державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діють відповідно до вимог ч.7 ст.158 ЦПК України протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 15 червня 2021 року.
Суддя: Кацаренко І. О.