номер провадження справи 9/40/21
15.06.2021 Справа № 908/760/21
м. Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН”, код ЄДРПОУ 37733322 (49000, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 14, кв. 26)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964)
про стягнення суми 437266,43 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Василенко О.В. (під час проголошення вступної та резолютивної частин рішення - відсутній);
від відповідача: Нинюк Л.О.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН” про стягнення з відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” суми 437266,43 грн., яка складається з: суми 419580,00 грн. основного боргу, суми 13552,44 грн. інфляційних збитків, суми 4133,99 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 29.03.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/760/21, присвоєний номер провадження 9/40/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.04.2021. Ухвалою суду від 27.04.2021 підготовче засідання відкладено на 25.05.2021. Ухвалою суду від 25.05.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2021
15.06.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним.
На виконання умов Договору поставки № 210(1)20УК/53-1210-01-20-09389 від 26.05.2020 позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 419580,00 грн., який отримано покупцем без зауважень. З урахуванням положень п. 3.2 договору товар мав бути оплачений до 13 листопада 2020, однак в порушення умов договору відповідачем оплата не здійснена. Позивач надсилав відповідачу засобами електронного зв'язку вимоги про сплату заборгованості, які залишено останнім без задоволення. У відповіді на претензію від 23.02.2021 відповідач підтвердив наявну заборгованість, але зазначив про відсутність можливості її погашення у встановлений договором строк через дефіцит коштів та нерегулярні розрахунки з ДП «НАЕК «Енергоатом». У зв'язку із цим позивач звернувся до суду з даними позовом про стягнення з відповідача суми 419580,00 грн. боргу, а також нарахованих на підставі ст.625 ЦК України суми 4133,99 грн. - 3% річних та суми 13552,44 грн. інфляційних збитків за простроченням виконання грошового зобов'язання. Позов обґрунтовано ст.ст.11, 509, 525, 526, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.193, 265, 224 ГК України та умовами договору поставки. Також позивач просив покласти на відповідача судові витрати, які складаються з суми 6559,00 грн. судового збору та суми 42000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Так у відзиві відповідач зазначив, зокрема, про наступне. За умовами п. 3.2 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з дати поставки. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках і порядку. Зі змісту наведених умов Договору вбачається те, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартості продукції, та встановили, що ПДВ сплачується після отримання покупцем від постачальника податкової накладної. Строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в Договорі не встановлений. Вимога щодо сплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ - 69930,00 грн. до ВП ЗАЕС не надходила. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості продукції в розмірі суми 69930,00 грн. ПДВ не настав, у зв'язку із чим здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов'язком ВП ЗАЕС. Таким чином, позивач неправильно визначивши строки оплати поставленої продукції, дійшов необґрунтованого висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов'язання зі сплати суми ПДВ в розмірі 69930,00 грн. За своєю правовою природою три проценти річних та індекс інфляції це різновиди відповідальності, які відносяться до відповідальності одного виду - цивільно-правової. Отже, вимога про стягнення з ВП ЗАЕС 3% річних та інфляційних втрат суперечить ст. 61 Конституції України, у зв'язку із чим не підлягає задоволенню. На підставі викладеного ,відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що заявлений позивачем розмір витрат професійну правничу допомогу є неспівмірним, необґрунтованим та непропорційним до предмета спору. По-перше, зазначені витрати не підтверджені належними та достатніми доказами, відповідно до вимог чинного законодавства України; по-друге, позовні вимоги із наведених ВП ЗАЕС підстав є необґрунтованими у зв'язку із чим ціна позову не впливає на вирішення питання щодо розміру цих витрат; по-третє, справа, що розглядається стосується лише позивача та відповідача не викликає публічного інтересу, а результат її вирішення не може вплинути на репутацію сторін.
Також до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, від відповідача - заперечення на відповідь на відзив, які прийняті до розгляду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОПАРК-КАНОН» (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець, відповідач у справі) був укладений Договору поставки № 210(1)20УК/53-1210-01-20-09389 від 26.05.2020 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар, згідно зі Специфікацією, наведеною у п. 1.1 Договору, всього - на загальну суму 419580,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 69930,00 грн.
Строк поставки товару: липень 2020 (п.1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1 ціна Договору складає 349650,00 грн., крім того ПДВ 20% - - 69930,00 грн. Загальна сума договору складає 419580,00 грн.
Поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах: DDР - м. Енергодар, вул. Промислова, 133 (склад №4). Вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ОД «НАЕК «Енегроатом» (п. 4.1).
За змістом п. 4.4 Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з дати укладення.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за Договором здійснив поставку відповідачу (ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом») обумовленого Договором товару на загальну суму 419580,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- № 17 від 16.07.2020 на суму 202020,00 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 33670,00 грн.;
- № 18 від 16.07.2020 на суму 217560,00 грн. з ПДВ, сума ПДВ - 36260,00 грн.
Зазначені видаткові накладні містять підпис представника Покупця, який діяв на підставі відповідних довіреностей на отримання ТМЦ, що свідчить про прийняття товару відповідачем. Відмітка про отримання товару - 17.07.2020.
Позивачем було виставлено відповідні рахунки на оплату товару №№ 21 та № 22 від 16.07.2020.
На підставі вказаних поставок позивачем оформлені податкові накладні № 5 та №6, які зареєстровані 14.08.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями №1, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 36-37).
Листом вих. № 17-8-1 від 17.08.2020, який був направлений відповідачу на електронну скриньку (т. 1 а.с. 81, 82), позивач повідомив про те, що згідно з п. 4.4. Договору ТОВ «ТЕХНОПАРК-КАНОН» 14.08.2020 зареєстровано електронну податкову накладну в Єдиному реєстру податкових накладних, та просив оплатити частину вартості товару у розмірі ПДВ, а саме: 69930,00 грн.
Позивач звертався до відповідача з листам за вих. № 3-12-1 від 03.12.2020, вих.№11-11-1 від 11.01.2021 щодо погашення наявної заборгованості за отриманий товар, поставлений згідно з вищевказаними видатковими накладними, в сумі 419580,00 грн. включаючи ПДВ, строк оплати якого сплив 13 листопада 2020 року.
Також позивач направив на адресу відповідача претензію вих. №1.25.2021 від 25.01.2021 з вимогою оплатити заборгованість за поставлений товар в сумі 419580,00 грн. з ПДВ, з урахуванням 3% річних та штрафу, та попередив що у випадку незадоволення вимог буде звертатись за захистом своїх прав та законних інтересів до суду (т.1 а.с. 40-45).
У відповіді № 28-23/4250 від 23.02.2021 на претензію №. №1.25.2021 відповідач повідомив про відсутність можливості погашення заборгованості у встановлені договором строки та про погашення кредиторської заборгованості за фактом розподілу з боку ДП «НАЕК Енергоатом» коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до приписів ст.ст. 11, 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором абозаконом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зі змісту ст. 671 ЦК України, ст. 218 ГК України слідує, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
В пункті 3.2 укладеного сторонами Договору визначено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 120 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем строку виконання Покупцем зобов'язання з оплати товару та про розмежування строку оплати вартості товару без ПДВ та сплати суми ПДВ є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Факт отримання від позивача товару за видатковими накладними № 17 та № 18 від 16.07.2020 на загальну суму 419580,00 грн. з ПДВ підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та відповідачем не заперечується. Отже строк оплати стосовно кожної партії поставки товару має відраховуватись від дати здійснення такої поставки (дати отримання товару - 17.07.2020).
Згідно з наданими позивачем доказами, ним були оформлені відповідні податкові накладні № 5 та № 6, які 14.08.2020 зареєстровані в ЄРПН, про що повідомлено відповідача в листі, направленому на його електронну адресу.
Зазначення у п. 3.2 Договору, що оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника електронної податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, не змінює строку оплати в частині суми ПДВ.
В даному випадку, враховуючи умови укладеного сторонами договору, має значення факт реєстрації електронної податкової накладної, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 120 календарних днів з моменту поставки товару.
При цьому, суд зазначає, що Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Позивачем надані належні та допустимі докази, які підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог.
Письмові докази, що містяться в матеріалах справи, та досліджені судом, а також встановлені судом обставини справи свідчать про безпідставність заперечень відповідача, які стосуються оплати вартості товару, та спростовуються вищевикладеними висновками суду. Доказів оплати отриманого товару відповідач суду не надав.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 419580,00 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми 13552,44 грн. інфляційних втрат нарахованих згідно з доданим до позовної заяви розрахунком за період грудень 2020 - лютий 2021 включно та суми 4133,99 грн. - 3% річних за період з 16.11.2020 по 15.03.2021.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Вищенаведеним спростовуються твердження відповідача про те, що одночасне стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних є подвійним притягненням до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
З огляду на встановлений судом факт прострочення виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача в частині нарахування 3% річних та втрат від інфляції є правомірними.
Розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, які здійснено позивачем за вищевказані періоди на суму заборгованості по кожній видатковій накладній, визнано правильними, тому вимоги в цій частині судом задовольняються.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача
В позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
17.05.2021 до суду надійшла заява представника позивача про вирішення питання про судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги після ухвалення рішення по суті позовних вимог та надання позивачем відповідних документів. Також в судовому засіданні 15.06.2021 представником позивача в усній формі зазначено, що докази витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів з дня ухвалення рішення по справі.
У зв'язку із цим, питання щодо розподілу судових втрат в цій частині судом не вирішувалось.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНОПАРК-КАНОН”, код ЄДРПОУ 37733322 (49000, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 14, кв. 26) суму 419580 (чотириста дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, суму 13552 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 44 коп. інфляційних втрат, суму 4133 (чотири тисячі сто тридцять три) грн. 99 коп. - 3 % річних та суму 6559 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва