номер провадження справи 9/5/21
10.06.2021 Справа № 908/185/21
м.Запоріжжя
За позовом: Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) “ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД”, код ЄДРПОУ 21670383 (01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 13, офіс 126Г; представник позивача: адвокат Фоменко М.С.: 03150, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, буд. 11/2, офіс 65)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН”, код ЄДРПОУ 39268782 (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 63, офіс 28)
про стягнення суми 4216556,94 грн.
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Фоменко М.С.;
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) “ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД” про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН” загальної суми 4216556,94 грн., в тому числі: суми 1452000,00 грн. штрафу, суми 279222,09 грн. пені, суми 20468,01 грн. 3 % річних, суми 77146,65 грн. інфляційних втрат, суми 2387720,19 грн. збитків.
Ухвалою суду від 27.01.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/185/21, присвоєний номер провадження 9/5/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.02.2021. Ухвалою суду від 23.02.2021 підготовче засідання відкладено на 23.03.2021. Ухвалою суду від 23.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на п'ятнадцять днів - до 13.04.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 07.04.2021. Ухвалою суду від 07.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на п'ятнадцять днів - до 28.04.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 27.04.2021. Ухвалою суду від 27.04.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.05.2021. Ухвалою суду від 11.05.2021 розгляд справи відкладено на 26.05.2021. В судовому засіданні 26.05.2021 оголошено перерву до 10.06.2021, про що постановлено відповідну ухвалу.
10.06.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем в повному обсязі та мотивовані наступним. 08.09.2020 між позивачем (покупцем) та відповідачем (продавцем) було укладено договір поставки № 40-02-20-0148, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачеві сою товарну у кількості 60000 тонн +/-10%. В пунктах 3.1, 3.2 договору встановлено, що ціна товару - 12100,00 грн. ( в т.ч. ПДВ) за одну тонну; загальна сума договору - 7260000,00 грн. з ПДВ. На виконання умов договору позивачем було перераховано попередню оплату за частину товару на загальну суму 7000000,00 грн. Відповідно до п.4.1 договору продавець зобов'язався здійснити поставку товару у повному обсязі до 20 жовтня 2020 року. В рахунок отриманої попередньої оплати, відповідачем з порушенням граничного строку поставки було поставлено на адресу повивача товарну сою за видатковими накладними № 122 від 25.10.2020 у кількості 49,32 тонн, № 123 від 26.10.2020 у кількості 25,90 тонн; № 124 від 27.10.2020 у кількості 21,64 тонн. У зв'язку із поставкою за вказаними накладними сої товарної, якість якої не відповідає умовам договору, додатковими угодами № 1 від 25.10.2020, № 2 від 26.10.2020 та № 3 від 27.10.2020 сторони встановили ціну вказаних партій товару за одну тонну, а саме: 11098,23 грн. з ПДВ, 10824,74 грн. з ПДВ та 10994,28 грн. з ПДВ відповідно. Із загальної суми отриманої попередньої оплати в розмірі 7000000,00 грн. ТОВ «Діва-Агролан» було поставлено товар за договором в загальній кількості 96,86 тонн на суму 1065642,22 грн. з ПДВ. Від виконання зобов'язань з поставки товару у кількості 503,14 тонни відповідач відмовився в односторонньому порядку. У зв'язку із цим позивач 20.11.2020 звернувся до відповідача з претензією за вих.. № 12/11 з вимогою про поставку товару або повернення отриманої попередньої оплати у розмірі 5934357,78 грн. Відповідач в односторонньому порядку відмовився від поставки товару, але визнав претензію позивача та повернув отримані в якості попередньої одати грошові кошти частинами в період з 25.11.2020 по 10.12.2020 включно. У в'язку із цим, позивачем нараховано до стягнення з відповідача штраф згідно з п. 4.1 договору за односторонню відмову від поставки товару в розмірі 1452000,00 грн. - 20% від загальної суми договору, визначеної в п. 3.2 (7260000,00 грн.), пеню згідно з п. 6.2 договору за порушення строків поставки товару у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення в загальному розмірі 279222,09 грн. Також позивачем нараховано відповідачу суму 20468,01 грн. - 3% річних та суму 77146,65 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, яке виникло із фактичним закінченням строку поставки (20 жовтня 2020). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 2387720,19 грн. у зв'язку із односторонньою відмовою відповідача від поставки товару (сої) в кількості 503,14 тонни, внаслідок чого позивачу довелося придбати недопоставлену кількість товару у інших постачальників для належного та своєчасного виконання зобов'язань перед покупцями. Заявлений позивачем розмір збитків обґрунтовано різницею між ціною на сою за договором поставки, укладеним з відповідачем, та ціною сої за договорами, укладеними позивачем з іншими продавцями на поставку сої ідентичної якості, та необхідністю понесення позивачем додаткових витрат (реальних збитків) для придбання продукції за підвищеною ціною. Позов обґрунтовано ст.ст.509, 524, 525, 526, 533-535, 549, 610, 611, 614, 625, 693, 1166 ЦК України, ст.ст. 193, 224-226, 231 ГК України та умовами договору поставки.
Відповідач виклав свої заперечення щодо позову у відзиві, зазначивши, зокрема, про те, що жодним чином не відмовлявся в односторонньому порядку від виконання умов договору, а навпаки намагався йти на зустріч позивачеві в частині зменшення ціни та її коригування за вже поставлений товар, про що свідчать додаткові угоди до договору № 1 від 25.10.202, № 2 від 26.10.202, № 3 від 27.10.2020, підписані сторонами вже після закінчення визначеного п. 4.1 договору строку поставки (20 жовтня 2020) та до закінчення строку його дії (31.12.2020). 05.11.2020 відповідач направив на адресу позивача лист-пропозицію про врегулювання ситуації з поставкою сої, в якому повідомив про неможливість поставити товар у строк та у розмірах, встановлених договором, у зв'язку з низькою якістю врожаю товарної сої так як 2020 рік відзначився недостатньо вологим зимнім періодом та несприятливими погодними умовами для вирощування товару. Взамін позивачу було запропоновано здійснити поставку зерна кукурудзи в кількості, що становить різницю недопоставленого товару. В результаті чого 05.11.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки кукурудзи № 40-10-20-0047, на виконання якого відповідачем було здійснено відповідну поставку за видатковими накладними від 13.11.2020, 14.11.2020, 15.11.2020 та 16.11.2020. Тобто між позивачем та відповідачем була домовленість замість здійснення поставки сої за договором № 40-02-20-0418 від 08.09.2020 здійснити поставку кукурудзи, що спростовує твердження позивача про односторонню відмову відповідача від виконання умов договору поставки, які є необґрунтованими та безпідставними. Отже підстави для застосування 20% штрафу від загальної суми договору відповідно до п. 6.1 договору поставки відсутні. Відповідач після одержання від позивача вимоги за вих. № 13/11 від 23.11.2020 у повному обсязі здійснив повернення грошових коштів, перерахованих як попередня оплата за договором поставки № 40-02-20-0418 від 08.09.2020, що підтверджується платіжними дорученнями. Станом на момент звернення позивача до суду із позовною заявою будь-яка заборгованість ТОВ «Діва-Агролан» перед позивачем відсутня. Зобов'язання постачальника щодо поставки товару, а також повернення суми попередньої оплати не вважаються грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України. До того ж розрахунок пені складено на суми «начебто заборгованості», не відповідають фактичним обставинам справи та без врахування господарських операцій, які були виконані відповідачем та спростовуються первинними документами. Таким чином пеня за прострочення поставки, а також 3% річних та інфляція, що нараховані позивачем, заявлені до стягнення безпідставно. Також відповідач заперечив проти заявлених позивачем до стягнення збитків, понесених позивачем перед іншими суб'єктами господарювання. Вважає їх необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, виходячи з наступного. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Оскільки між відповідачем договори з третіми особами (контрагентами позивача) не укладалися, то відповідні зобов'язальні правовідносини щодо відшкодування збитків у сторін не виникли, а відтак і порушення зобов'язання зі сторони відповідача не відбулося. На підставі викладеного відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також у відзиві відповідачем вказано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які очікує понести відповідач, у розмірі 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які просив стягнути з позивача на користь відповідача.
Від позивача 27.04.2021 надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду.
Відповідач у призначені судом засідання жодного разу не прибув, про розгляд справи (дату, час та місце судових засідань) повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідача, який повідомлений належним чином про розгляд справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, суд
08.09.2020 між Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД» (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІВА-АГРОЛАН» (Продавець, відповідач у справі) укладено Договір поставки за № 40-02-20-0148, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначних цим Договором, поставити та передати у власність Покупця сою товарну (сою) у кількості 600,00 (шістсот) тонн +/- 10% за вибором Покупця (надалі - Товар), а Покупець - прийняти та оплати Товар (п. 1.1 Договору).
В п.п. 3.1, 3.2 Договору визначено, що ціна товару, що поставляється за договором, складає 10083,33грн., крім того ПДВ - 2 016,67грн., всього - 12 100,00грн. за одну тонну. Загальна сума договору складає 6 050 000,00 гривень, крім того ПДВ 1 210 000,00 гривень, всього - 7260000 гривень 00 коп. +/- 10%.
Згідно з п. 3.3 Договору покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, визначений в Розділі 11 цього Договору, у наступному порядку:
80% вартості поставленого Товару - протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем надання Продавцем оригіналу договору та факсимільних копій належним чином оформлених наступних документів: рахунку-фактури, видаткових накладних (п.п.3.3.1);
20% вартості поставленого товару - протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем надання Продавцем у комерційний відділ Покупця, що знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, 13, оф.126 Г, оригіналів належним чином оформлених рахунку-фактури та видаткової накладної, а також податкової накладної, складеної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (п.п. 3.3.2).
Покупець може здійснювати попередню оплату товару частково або у повному обсязі (п.3.4).
Відповідно до п.4.1 Договору поставка товару може здійснюватися окремими партіями. Продавець зобов'язується здійснити поставку товару у повному обсязі до « 20» жовтня 2020 року.
Датою поставки партії товару та переходу права власності є дата, вказана у видатковій накладній з відміткою про прийняття товару Покупцем, оформленій сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством України (п.4.3 договору).
Матеріали справи свідчать, що ТОВ “ДІВА-АГРОЛАН” було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 66 від 08 вересня 2020 на оплату сої в кількості 600,00 тонн на загальну суму 7260000,00 грн. з ПДВ.
Позивачем на підставі вказаного рахунку згідно з платіжними дорученнями № 36407 від 08.09.2020 на суму 3 500 000,00 грн. та № 36409 від 09.09.2020 на суму 3 500 000,00 грн. перераховано відповідачу оплату за сою на загальну суму 7 000 000,00 грн.
ТОВ “ДІВА-АГРОЛАН” на підставі вищевказаного договору здійснено поставку позивачу сої відповідно до наступних видаткових накладних:
1) за видатковою накладною № 122 від 25.10.2020 поставлено товар у кількості 49,32 тони за ціною 9 248,53 грн. за тону, всього - на загальну суму 547 364,70 грн. з ПДВ.
25.10.2020 сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до договору поставки, згідно з якою у зв'язку із поставкою сої товарної у кількості - 49,320 тонн, якість якої не відповідає вимогам, встановленим договором поставки від 08.09.2020 № 40-02-20-0148, сторони дійшли згоди про зміну та доповнення положень Договору, а саме: пункту 3.1, встановили, що ціна партії товару у кількості 49,32 тонни, що поставляється за цим договором, складає 9 248,53грн. за одну тонну, крім того ПДВ - 1 849,70 грн., всього - 11 098,23 грн. за одну тонну.
2) за видатковою накладною № 123 від 26.10.2020 поставлено товар у кількості 25,900 тонн за ціною 9 020,63 грн. за тонну, всього - на загальну суму 280 361,18 грн. з ПДВ.
26.10.2020 сторонами підписано Додаткову угоду № 2, згідно з якою у зв'язку із поставкою сої товарної у кількості - 25,900 тонн, якість якої не відповідає вимогам, встановленим договором, сторони дійшли згоди про зміну та доповнення положень пункту 3.1 та встановили, що ціна партії товару у кількості 25,900 тонн, що поставляється за цим договором, складає 9 020,63 грн. за одну тонну, крім того ПДВ - 1 804,13 грн., всього - 10824,76 грн. за одну тонну.
3) за видатковою накладною № 124 від 27.10.2020 поставлено товар у кількості 21,64 тонн за ціною 9161,90 грн. за тонну, всього - на загальну суму 237916,22 грн. з ПДВ.
27.10.2020 сторонами підписано Додаткову угоду № 3, згідно з якою у зв'язку із поставкою сої товарної у кількості - 21,64 тонн, якість якої не відповідає вимогам, встановленим договором, сторони дійшли згоди про зміну та доповнення положень пункту 3.1 та встановили, що ціна партії товару у кількості 21,640 тонн, що поставляється за цим договором, складає 9161,90 грн. за одну тонну, крім того ПДВ - 1832,38 грн., всього - 10 994,28 грн. за одну тонну.
ТОВ “ДІВА-АГРОЛАН” звернулось до позивача з листом-пропозицією від 05.11.2020 (т.1 а.с. 205-206) щодо виконання умов договору поставки № 40-02-20-0148, в якій зазначило, що поставка товарної сої у строк та розмірах, встановлених Договором, є неможливою у зв'язку із низькою якістю врожаю товарної сої, з урахуванням чого пропонувало взамін виконати поставку зерна кукурудзи у кількості та розмірі, що становить різницю непоставленого товару.
Позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 40-10-20-0047 від 05.11.2020. За видатковими накладними № 155/1 від 13.11.2020, № 155/2 від 14.11.2020, №155/3 від 15.11.2020, № 155/4 від 16.11.2020 відповідачем було поставлено позивачеві товар (кукурудзу) за цим договором (т.1 а.с.207-213).
Позивачем направлено на адресу ТОВ “ДІВА-АГРОЛАН” претензію № 12/11 від 20.11.2020 (т.1 а.с.47-48) в якій позивач, зокрема, зазначив, що Продавцем з порушенням строку, встановленого п.4.1 Договору поставки № 40-02-20-0148, а саме: 25, 26 та 27 жовтня 2020 року було поставлено товар у загальній кількості 96,86 тонн на загальну суму 1065642,22 грн.; решта товару у кількості 503,14 тонн не поставлена. З огляду на це, позивач вимагав негайно поставити товар у повному обсязі або повернути попередню оплату у розмірі 5934357,78 грн. до 25 листопада 2020 року включно. В іншому випадку, попередив про звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості та передбачених договором штрафних санкцій (п.п. 6.1, 6.2 договору) та завданих збитків (п. 6.5 договору).
Відповідачем здійснено повернення на рахунок позивача попередньої оплати в розмірі 5934357,78 грн., що підтверджується платіжними наступними дорученнями (т.1 а.с.173-182): - № 468 від 25.11.2020 на суму 1000000,00 грн.;
- № 469 від 26.11.2020 на суму 260000,00 грн.;
- № 479 від 27.11.2020 на суму 1000000,00 грн.;
- № 480 від 27.11.2020 на суму 1000000,00 грн.;
- № 481 від 27.11.2020 на суму 850000,00 грн.;
- № 484 від 27.11.2020 на суму 150000,00 грн.;
- № 547 від 08.12.2020 на суму 500000,00 грн.;
- № 549 від 09.12.2020 на суму 500000,00 грн.;
- № 551 від 09.12.2020 на суму 500000,00 грн.;
- № 534 від 10.12.2020 на суму 174357,90 грн.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.
Як встановлено судом вище, відповідач отримав від позивача попередню оплату за товар у розмірі 7000000,00 грн. Відповідно до умов п.п. 1.1, 4.1 договору поставки Продавець зобов'язався поставити Покупцю товарну сою у кількості 600,00 тонн та повинен був здійснити поставку товару у повному обсязі до « 20» жовтня 2020 року.
Відповідач здійснив часткову поставку товару із порушенням строку поставки, а саме: 25, 26 та 27 жовтня 2020 року у загальній кількості 96,86 тонн на загальну суму 1065642,10 грн., а також повернув позивачу суму попередньої оплати за товар, який не був поставлений у визначений договором строк, шляхом перерахування часткових оплат протягом загального періоду, починаючи з 25.11.2020 та остаточним погашенням 10.12.2020.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з повернення суми попередньої плати, вимоги позивача в частині нарахування 3% річних та втрат від інфляції є правомірними.
Перевіривши додані до позовної заяви розрахунки 3% річних, нарахованих за загальний період 21.10.2020 по 10.12.2020 в загальному розмірі 20468,01 грн., та інфляційних втрат, нарахованих за листопад 2020 у розмірі 77146,65 грн., суд встановив, що їх здійснено правильно, з урахуванням сум здійсненої відповідачем часткової поставки товару та повернення часткових оплат, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом у заявленому позивачем розмірі.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 279222,09 грн. пені за порушення строків поставки, а також суму 1452000 грн. штрафу за односторонньому відмову від виконання зобов'язання з поставки товару.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
В силу приписів статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В пункті 6.2 договору встановлено, що за порушення строків поставки товару Продавець сплачує штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1% від суми непоставленого товару за кожний день прострочення поставки.
Факт порушення строків поставки товару підтверджується матеріалами справи та є доведеним, тому вимоги позивача в частині нарахування неустойки є законними.
Разом із тим, при перевірці розрахунку суми пені, судом встановлено, що його виконано неправильно у зв'язку із допущеними помилками при визначенні кількості днів прострочки у періодах нарахування. Так, розрахунок здійснено на суму вартості недопоставленого товару за відповідні періоди, з урахуванням поступового зменшення суми, на яку нараховується неустойка, внаслідок часткових поставок, які відбулись 25.10.2020, 26.10.2020 та 27.10.2020 (із простроченням), а також повернення відповідачем попередньої оплати шляхом перерахування коштів 25.11.2020, 26.11.2020, 27.11.2020, 08.12.2020, 09.12.2020 та остаточно - 10.12.2020. При цьому, позивачем неправильно визначено періоди нарахування та помилково вказано кількість днів прострочки між датами здійснених поставок товару 25, 26, та 27 жовтня 2020, а також часткового повернення передплати, яке відбувалось 25, 26, 27 листопада 2020, а саме: за 2 дні прострочення між відповідними датами, в той час як фактично прострочення в цій частині становило 1 день. Тобто фактично в зазначених періодах позивачем один і той самий день прострочки включено як у кінець попереднього періоду нарахування так і в початок наступного, що є безпідставним.
У зв'язку із цим, суд, здійснивши перерахунок в цій частині, враховуючи фактичні обставини справи, дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача належить пеня в загальному розмірі 248031,03 грн.
Пунктом 6.1 Договору поставки передбачено, що за односторонню відмову від поставки товару Продавець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної суми договору, визначеної в п.3.2 Договору.
На підставі вказаного пункту договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 1452000,00 грн. - 20% від загальної суми договору 7260000,00 грн.
Позовні вимоги в цій частині мотивовані тим, що відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за договором в частині поставки товару у кількості 503,14 тонн. Одностороння відмова відповідача від поставки товару, як зазначив позивач, підтверджується поверненням попередньої оплати у розмірі 5934357,78 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 203 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2018 у справі № 908/1661/17, принцип свободи договору, передбачений статтями 3, 627 ЦК України, не є абсолютним. Зокрема, свобода укладення договору обмежена урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України однією з засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відтак, свобода укладення договору також є обмеженою зазначеними критерієм, а невідповідність таким критеріям умов укладеного договору повинна враховуватись судами з метою захисту прав та законних інтересів обох сторін з метою забезпечення дотримання принципів, передбачених частиною 3 статті 2 ГПК України.
Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що твердження позивача про односторонню відмову відповідача від виконання зобов'язань з поставки товару є необґрунтованим, не відповідає вищезазначеним принципам та фактичним обставинам справи.
За загальним правилом, зобов'язання має виконуватися належним чином, одностороння відмова від його виконання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Одностороння відмова від договору є одним з правових наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст. 611 ЦК України.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 612 ЦК України кредитор може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило для нього інтерес.
Зі змісту ч. 1 ст.615 ЦК України слідує, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання може бути повною або частковою. В разі повної відмови зобов'язання припиняється. Часткова відмова має наслідком зміну умов зобов'язання, припинення його в частині змісту, від якої відмовляється потерпіла сторона.
Згідно з ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець також має право відмовитись від переданого товару (його частини), його оплати або від договору купівлі-продажу, зокрема у випадках, передбачених ст.ст. 670-672, 678, 684 ЦК України).
Тобто, відповідно до присів чинного законодавство відмова від зобов'язання означає односторонню волю кредитора. Він повідомляє боржника про свою відмову і з цього моменту зобов'язання вважається припиненим.
Законом не встановлено права відмови продавця від зобов'язання поставити товар за договором поставки, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 690, ч. 4 ст. 692 ЦК України, коли покупець може відмовитись від договору купівлі-продажу.
Договором поставки № 40-02-20-0148 від 08.09.2020 також не передбачено умов щодо права Продавця в односторонньому порядку відмовитись від зобов'язань, зокрема від поставки товару, в тому числі часткової.
Натомість в пункті 4.5 договору поставки передбачено, що в разі, якщо Продавець прострочив поставку товару у строки, вказані в п. 4.1, Покупець на власний вибір має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання в односторонньому порядку або в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитись від отримання товару, або змінити вартість товару, що підлягає поставці з огляду на ринкову вартість товару, про що сторони укладають додаткову угоду.
Із досліджених судом матеріалів справи слідує, що відповідач (Продавець за договором) на виконання умов договору поставки здійснив часткову поставку обумовленого договором товару (сої) в загальній кількості 96,86 тонн; в листі-пропозиції від 05.11.2020 відповідач повідомив позивача про неможливість поставки товарної сої у строк та розмірах, встановлених Договором поставки № 40-02-20-0148, у зв'язку з низькою якістю врожаю сої через несприятливі погодні умови, та запропонував взамін здійснити поставку зерна кукурудзи у кількості та розмірі, що становить різницю непоставленого товару.
В матеріалах справи відсутні докази, які б дійсно свідчили саме про односторонню відмову з боку відповідача від поставки товару (його частини) за договором. Неможливість належного виконання зобов'язання не є тотожним односторонній відмові від зобов'язань за договором поставки, в тому числі часткової. При цьому, повернення відповідачем (за вимогою позивача) частини попередньої оплати за товар, який не було поставлено, також не є підтвердженням такої відмови, як то вказує позивач, а є правовим наслідком не передачі товару Покупцю у встановлений строк (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Крім того, штраф в п. 6.1 договору, визначено в розмірі 20% від загальної суми договору, тобто вартості всієї кількості товару, обумовленої договором (600,00 тонн). З цього слідує висновок, що вказаною штрафною санкцією забезпечено виконання зобов'язання з боку Продавця в цілому, тоді як товар частково був поставлений відповідачем.
На підставі всього вищевикладеного, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми 1452000,00 грн. штрафу судом відмовляється.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 2387720,19 грн. збитків.
В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем вказано, що у зв'язку із не поставкою відповідачем товару (сої) в кількості 503,14 тонни, позивачу довелося придбати недопоставлену кількість товару у інших постачальників для належного та своєчасного виконання зобов'язань перед покупцями та необхідністю понесення позивачем додаткових витрат (реальних збитків) для придбання продукції за підвищеною ціною.
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано в матеріали справи копії відповідних договорів поставки товарної сої від 10 та 13 листопада 2020 року, укладених позивачем з: ТОВ «Одемо» (у кількості 25,00 тонн +/-10% за вибором Покупця вартістю 16400,00 грн. з ПДВ за одну тонну), СВК «Черповоди» (25,00 тонн +/-10% за вибором Покупця вартістю 16300,00 грн. з ПДВ за одну тонну, ПП «Золотий колос» 380,00 тонн +/-10 за вибором Покупця вартістю 16900,00 грн. з ПДВ за одну тонну), ФГ «Золотий Колос-ІМК» (80,00 тонн +/-10 за вибором Покупця вартістю 16900,00 грн. з ПДВ за одну тонну); також позивач надав докази на підтвердження отримання вказаного товару та здійснення його оплати на користь продавців за визначеною у вказаних договорах ціною (т. 1 а.с. 52-84).
Заявлений позивачем розмір збитків обґрунтовано різницею між ціною на сою за договором поставки, укладеним з відповідачем, та ціною сої за договорами, укладеними позивачем з іншими продавцями на поставку сої ідентичної якості.
В пункті 6.5 договору поставки, укладеного між позивачем та відповідачем, встановлено, що сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним законодавством України штрафних санкцій (штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони, збитки завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань по договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду), у повному обсязі, а також не звільняє її від обов'язку виконати цей договір в натурі.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 623, ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Аналогічний припис містить ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.
В пункті 7.1 договору сторони погодили, що сторона звільняється від відповідальності у разі невиконання, несвоєчасне або неналежного виконання нею будь-якого з її зобов'язань по цьому Договору, якщо зазначене невиконання, несвоєчасне або неналежне виконання зумовлене виключно виникненням і/або дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Факт наявності надзвичайної ситуації засвідчує Торгово-промислова палата України (ТПП України) й уповноважені нею регіональні ТПП. Ці органи видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів дня звернення суб'єкта господарювання.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Згідно з п. 7.3 договору поставки неповідомлення або несвоєчасне повідомлення стороною про настання форс-мажорних обставин, не надання підтверджуючого документу, позбавляє сторону можливості посилатися на обставини форс-мажор, як обставини, які позбавляють від відповідальності.
В матеріалах справи відсутні відповідні документи, які засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем належними доказами доведено вину відповідача, розмір заподіяних збитків та наслідково-причиний зв'язок між діями відповідача та заподіяння позивачу реальних збитків у зв'язку із здійсненими ним фактичними витратами для придбання у інших продавців аналогічного товару. Визначення розміру вказаних збитків у грошовій сумі, що є різницею між ціною за сою за договором поставки, укладеним з відповідачем, та ціною сої за договорами, укладеними позивачем з іншими продавцями на поставку сої ідентичної якості та кількості, є доведеним та обґрунтованим.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 2387720,19 грн. збитків судом задовольняються.
Таким чином, позов задовольняється судом частково.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІВА-АГРОЛАН”, код ЄДРПОУ 39268782 (69002, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 63, офіс 28) на користь Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг (Theeuwes Holding B.V.) “ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД”, код ЄДРПОУ 21670383 (01015, м. Київ, вул.Старонаводницька, буд. 13, офіс 126Г) суму 248 031 (двісті строк вісім тисяч тридцять одну) грн. 03 коп. пені, суму 20648 (двадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 01 коп. - 3% річних, суму 77146 (сімдесят сім тисяч сто сорок шість) грн. 65 коп. інфляційних втрат, суму 2 387 720 (два мільйони триста вісімдесят сім тисяч сімсот двадцять) грн. 19 коп. збитків, та суму 41000 (сорок одна тисяча) грн. 49 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повне рішення складено та підписано 18.06.2021.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С.Боєва