номер провадження справи 18/56/21
11.06.2021 справа № 908/912/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/912/21
за позовом приватного торгівельно-виробничого підприємства “ДП-ВЕКТОР” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А)
до відповідача концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137)
про зобов'язання поновити подачу теплоносія за договором купівлі-продажу теплової енергії
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Приватне торгівельно-виробниче підприємство “ДП-ВЕКТОР” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до концерну “Міські теплові мережі” про зобов'язання поновити подачу теплоносія за договором купівлі-продажу теплової енергії. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які позивач поніс та очікує понести, включено 11000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 щодо забезпечення теплопостачання на належне позивачу нежитлове приміщення. Позивач зазначив, що концерн “Міські теплові мережі” безпідставно, без попередження та протягом опалювального сезону припинив теплопостачання за Договором, порушивши при цьому норми договору та чинного законодавства України. За доводами позивача, своїми незаконними діями, в т.ч. демонтажем трубопроводів у опалювальний період, відповідач шляхом протиправного впливу намагається примусити позивача укласти додаткову угоду до Договору, відповідно до якої вартість опалення безпідставно збільшено в декілька разів. Вважає, що оскільки теплопостачання за Договором припинено незаконно з вини відповідача, воно підлягає поновленню за його рахунок. Посилаючись на ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 6, 15, 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”, п.п. 4, 24, 29, 36, 39 Правил користування тепловою енергією, позивач просив позов задовольнити.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 справу № 908/912/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/912/21, присвоєно справі номер провадження 18/56/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/912/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 07.05.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції копія ухвали суду про відкриття провадження у справі вручена повноважному представнику відповідача 16.04.2021.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 12.04.2021 у справі № 908/912/21 процесуальний строк не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Провадження у даній справі відкрито 12.04.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 12.05.2021 та закінчити 11.06.2021.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.
З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
За період дії карантину звернень щодо необхідності реалізації своїх прав у більш тривалий строк від учасників справи не надходило.
Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 11.06.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.
Розглянувши матеріали справи, суд
Концерном Міські теплові мережі в особі філії концерну Міські теплові мережі Вознесенівського району (Теплопостачальна організація, відповідач у справі) та приватним торгівельно-виробничим підприємством “ДП-ВЕКТОР” (Споживач, позивач у справі) 01.01.2007 укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 202031 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору за цим договором Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України “Про теплопостачання”, “Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води”, “Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і мереж” та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 Договору).
Відповідно із п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Згідно з п. 2.3 Договору перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої проектної організації, яка має відповідну ліцензію, з моменту надання розрахунку, при умові узгодження вихідних даних з Теплопостачальною організацією.
Підпунктом 3.2.6 Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності з 01 січня 2007 року і діє до 01 січня 2008 року.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках:
- взаємної згоди сторін;
- прийняття відповідного рішення Господарським судом;
- ліквідації однієї із сторін.
Відповідно до п. 10.4 Договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.
Станом на дату звернення до суду з цією позовною заявою жодною з сторін не заявлено про розірвання договору № 202013 отже він є чинним.
За твердженням позивача, 26.03.2018 на його адресу надійшов лист за вих. №403/16 директора Філії Концерну “МТМ” Вознесенівського району Тихенького І.Г. про те, що у зв'язку з віддаленістю будівлі ПТВП “ДП-ВЕКТОР” (м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20-А), а також з великими затратами на транспортування теплоносія для забезпечення якісного теплопостачання, Філія Концерну “МТМ” Вознесенівського району (далі - Філія) пропонує розглянути питання щодо відключення цього об'єкту від послуги централізованого теплопостачання та переходу на альтернативне теплозабезпечення або Філія буде змушена додати всі теплові втрати від останньої теплової камери до вищевказаної будівлі до теплового навантаження ПТВП “ДП-ВЕКТОР”.
Сторонами Договору 21.11.2018 укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, якою Додаток № 1 до Договору “Обсяги та порядок постачання теплової енергії Споживачу” викладено в новій редакції. За умовами додаткової угоди № 4 збільшені обсяги теплової енергії в гарячій воді, що відпускається за Договором, збільшено приєднане (максимальне) теплове навантаження, максимальні витрати теплоносія, а також вартість теплової енергії, що відпускається.
Розрахунок вартості теплової енергії, що постачалась позивачу за Договором № 202031 від 01.01.2007, у опалювальному сезоні 2018-2019 здійснювався на умовах, закріплених Додатковою угодою № 4.
Представником Концерну “МТМ” інженером 1 категорії служби технічного аудиту Гавриленко О.А., в присутності уповноваженого представника Споживача Пономаренка О.Є., 01.08.2019 складений Акт обстеження трубопроводів теплової мережі, в якому за результатами технічного огляду системи теплоспоживання ПТВП “ДП-ВЕКТОР” за адресою: АДРЕСА_1 , за Договором №202031 викладено умови проведення трубопроводу, зауваження відсутні.
Згідно з актом про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019 працівниками Теплопостачальної організації припинено подачу теплоносія на елеваторний вузол ПТВП “ДП-ВЕКТОР” шляхом демонтажу трубопроводів з видимим розривом. В Акті зазначено, що пуск теплоносія буде здійснений представниками відповідача лише після надання акту готовності до опалювального сезону, підписаного енергонаглядом та у випадку відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію.
Також, відповідачем запропоновано позивачу укласти Додаткову угоду № 5 від 20.12.2019 до Договору, за умовами якої передбачено збільшення теплового навантаження на потреби опалення.
Позивач листом від 26.12.2019 № 53 у відповідь на пропозицію відповідача про підписання додаткової угоди звернув увагу на невідповідність деяких облікових показників та запропонував відповідачу за рахунок власних коштів залучити спеціалізовану організацію для виконання робіт із застосуванням відповідної апаратури з визначення реальних втрат теплоносія у трубопроводах прямої та зворотної подачі на лінії розмежування балансової належності у тепловій камері.
Відповідач листом від 29.01.2020 № 391/44 повідомив, що Теплопостачальна організація, керуючись Додатком № 3 до Договору, припинила постачання теплової енергії ПТВП “ДП-ВЕКТОР” у зв'язку з невиконанням ним вимог Договору в частині недодержання договірних об'ємів споживання, а саме: отримання меншої кількості теплової енергії, ніж передбачено Договором. Також відповідач, з посиланням на п. 34 Правил №1198, яким передбачено умови поновлення постачання теплової енергії, просив розглянути даний лист та вжити заходів для підписання додаткової угоди до Договору.
Також відповідачем надано позивачу Акт приймання-передачі теплової енергії №202031 від 31.12.2019 та рахунок № 202031 від 31.12.2019, згідно з якими позивачу відпущено теплової енергії в об'ємі 8,639 Гкал.
Як вказав позивач, зважаючи на те, що в Акті про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019 зазначено значно менший об'єм поставленої теплової енергії: 1,724 Гкал, позивачем здійснено оплату фактично поставленої теплової енергії згідно показань засобів обліку, зафіксованих у Акті про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019.
Листом від 16.09.2020 вих. № 38 ПТВП “ДП-ВЕКТОР” звернулось до міського голови м. Запоріжжя з проханням допомогти врегулювати конфлікт між ПТВП “ДП-ВЕКТОР” та Концерном “МТМ”, і поновити теплопостачання у приміщення ПТВП “ДП-ВЕКТОР”.
У відповідь на звернення на адресу позивача надійшов лист Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 01.10.2020 за вих.№748/01-39/01, з пропозицією привести договірні відносини між сторонами у відповідність до чинного законодавства, а саме: розірвати Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007 року № 202031 та укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки, ПТВП “ДП-ВЕКТОР” є споживачем житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії в розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.
Листом від 13.10.2020 за вих. № 39 позивач звернувся до Управління Держенергонагляду у Запорізькій області, як регулятора у сфері електроенергетики та теплопостачання, з проханням врегулювати конфлікт між ПТВП “ДП-ВЕКТОР” та Концерном “МТМ” щодо поновлення теплопостачання у приміщення ПТВП “ДП-ВЕКТОР” та здійснення розрахунку втрат при подачі теплоносія у процентному відношенні до кількості поданого теплоносія.
Управління Держенергонагляду у Запорізькій області на звернення позивача листом від 11.11.2020 № 8/20/261-20 повідомило, що за результатами розгляду наданих ПТВП “Вектор” та Концерн “МТМ” документів встановлено наступне:
- На момент припинення подачі теплоносія між ПТВП “Вектор” та:Концерном “Міські теплові мережі” діяв Договір купівлі-продажу теплової енергії № 202031 від 01.01.2007. Відповідно до положень п. 2.3 Договору перегляд та зміна теплового навантаження виконується на підставі розрахунку сторонньої організації, яка має відповідну ліцензію. Такий розрахунок в наданих документах відсутній.
- Додаткова угода № 5 до Договору у наданій редакції є безпідставною, тому що максимальне теплове навантаження на потреби опалення будівлі є величиною сталою і залежить від якості і умов обігріву будівлі. При цьому розрахунок приєднаного теплового навантаження відсутній і невідомо з якої причини при відсутності істотних змін у споживача теплової енергії (розміри та технічні характеристики приміщення не змінилися з моменту укладення договору). Теплові втрати на ділянці трубопроводів є величиною перемінною і залежать від якості ізоляції і зовнішніх умов, в яких знаходиться трубопровід, від температури теплоносія та стану теплової ізоляції. Тому максимальне теплове навантаження в запропонованій редакції Додаткової угоди № 5 до Договору - як сума теплового навантаження на опалення Q=0,033560 Гкал/годину (розрахунок при цьому відсутній) та теплових втрат трубопроводами від межі балансової належності до приладу обліку теплової енергії Q=0,017318 Гкал/годину (згідно з розрахунком 0,013049 Гкал/годину) - є некоректним. При цьому, вихідні дані для розрахунку теплових втрат (довжина і діаметр трубопроводів) не відповідають інформації, зазначеній в Додатку № 2 до Договору, згідно з яким на балансовій належності споживача перебуває ділянка трубопроводу довжиною 39 п.м., діаметром 89 мм.
- Концерном “МТМ” порушені вимоги статті 25 Закону України “Про теплопостачання”, п. 36 Правил та п. 2 Додатку № 3 до Договору, а саме необґрунтовано обмежено постачання теплової енергії до об'єкту ПТВП “ДП-ВЕКТОР” по вул. Рекордній, 20-А у м. Запоріжжі.
- Не підписання споживачем додаткових угод до договору купівлі-продажу теплової енергії не є підставою для припинення постачання теплової енергії. Внесення змін до Договору має проводитись у встановленому законодавством порядку.
- За результатами розгляду звернення та з метою недопущення в подальшому порушень вимог нормативних документів у сфері теплопостачання Управлінням Держенергонагляду надано Концерну “МТМ” відповідні рекомендації.
ПТВП “ДП-ВЕКТОР” звернулось до філії Концерну “МТМ” по Вознесенівському району м. Запоріжжя з листом від 16.11.2020 за вих. № 55, в якому, посилаючись на висновки Управління Держенергонагляду у Запорізькій області, звернулось до відповідача з проханням повідомити підстави припинення подачі теплоносія; поновити подачу теплоносія у зв'язку з настанням опалювального сезону 2020-2021; здійснювати розрахунок наданого теплоносія на умовах, закріплених Додатковою угодою № 4 до Договору від 01.01.2007 №202031.
Ненадання відповіді на звернення щодо поновлення теплопостачання стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила).
Статтею 1 Закону України “Про теплопостачання” визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком відповідача стало постачання відповідачу теплової енергії, а обов'язком позивача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Постачання теплової енергії здійснювалось на об'єкт споживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 за умовами, узгодженими сторонами Додатковою угоди №4 від 21.11.2018 до Договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про теплопостачання” державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: забезпечення енергетичної безпеки держави; державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання; оптимального поєднання систем централізованого та автономного теплопостачання відповідно до затверджених місцевими органами виконавчої влади схем теплопостачання з періодом перегляду п'ять років; державної підтримки та стимулювання у сфері теплопостачання; формування цінової та тарифної політики; пріоритетного розвитку застосування технології комбінованого виробництва теплової та електричної енергії (когенерації) та використання альтернативних джерел енергії, нетрадиційних і поновлювальних джерел енергії; забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; взаємної відповідальності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання за якісне постачання теплової енергії та своєчасну її оплату; періодичного перегляду, удосконалення та техніко-економічної оптимізації схем теплопостачання, затверджуваних місцевими органами виконавчої влади; додержання правил і норм усіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання; забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання; створення умов для функціонування сфери теплопостачання на принципах самоокупності; сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку теплової енергії; встановлення відповідальності суб'єктів теплопостачання за порушення законодавства у сфері теплопостачання; підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання; створення умов для впровадження енергозберігаючих технологій; забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії.
Згідно зі ст. 15 Закону України “Про теплопостачання” одним, із основних завдань державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є захист прав споживачів.
Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” зокрема передбачено, що споживач теплової енергії має право на приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів, а також норм і правил.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані, зокрема, забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.
Відповідно до п. 1 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) вони визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії. Правила є обов'язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії (пункт 2 цих Правил).
За визначенням п. 4 Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до п. 29 Правил теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.
За змістом складено відповідачем Акта про припинення подачі теплової енергії від 20.12.2019 працівниками Теплопостачальної організації припинено подачу теплоносія на елеваторний вузол ПТВП “ДП-ВЕКТОР” шляхом демонтажу трубопроводів з видимим розривом. В Акті зазначено, що пуск теплоносія буде здійснений представниками відповідача лише після надання акту готовності до опалювального сезону, підписаного енергонаглядом та у випадку відсутності заборгованості за спожиту теплову енергію.
У листі від 29.01.2020 № 391/44 відповідач повідомив позивача, що Теплопостачальна організація, керуючись Додатком № 3 до Договору, припинила постачання теплової енергії ПТВП “ДП-ВЕКТОР” у зв'язку з невиконанням ним вимог Договору в частині недодержання договірних об'ємів споживання, а саме: отримання меншої кількості теплової енергії, ніж передбачено Договором. Також відповідач, з посиланням на п. 34 Правил №1198, яким передбачено умови поновлення постачання теплової енергії, просив розглянути даний лист та вжити заходів для підписання додаткової угоди до Договору, якою передбачалось збільшення теплового навантаження.
Отже, в Акті від 20.12.2019 щодо припинення подачі теплової енергії міститься посилання відповідача на необхідність надання акта готовності до опалювального сезону, а згідно наданих на запит Споживача роз'яснень відповідач щодо причин припинення подачі теплоносія зазначив зовсім інше - недодержання договірних об'ємів споживання та непідписання Додаткової угоди до договору.
Пунктом 30 Правил визначено, що Теплопостачальна організація відповідно до договору має право частково або повністю припиняти постачання теплової енергії споживачеві у разі:
- несплати за спожиту теплову енергію протягом строку, визначеного в договорі, крім споживачів, відключення яких заборонено законодавством;
- невиконання регламентних робіт з підготовки та випробування теплових мереж споживача (з оформленням відповідного акта і попередженням за три доби до припинення постачання);
- самовільного підключення споживачів до системи теплопостачання;
- введення в експлуатацію системи теплоспоживання без відповідного допуску;
- експлуатації системи теплоспоживання з пошкодженими пломбами, що встановлені теплопостачальною організацією на вузлі обліку споживача;
- обмеження вільного доступу представників теплопостачальної організації до системи теплоспоживання або до вузла обліку теплової енергії;
- утримання в антисанітарному стані приміщень вузлів управління та технічних підвалів, де проходять теплові мережі теплопостачальних організацій, розміщення в них складів, організацій, магазинів, офісів, контор тощо; псування обладнання системи теплоспоживання в межах будівель;
- пошкодження власних теплових мереж;
- неготовності споживача до опалювального періоду - відсутності відповідного акта про готовність об'єкта до опалювального періоду або рішення (листа) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання балансоутримувачами.
Отже, законодавець у наведеному пункті Правил не передбачає такі підстави для припинення постачання теплової енергії, як недотримання об'ємів споживання та не підписання додаткової угоди.
Відсутні такі підстави для припинення теплопостачання і у Додатку № 3 до Договору.
Пунктом 36 Правил визначено, що Теплопостачальна організація зобов'язується, зокрема, забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
Таким чином, укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо забезпечення теплопостачання на об'єкт позивача не виконав.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт неправомірності дій відповідача по припиненню подачі теплової енергії на об'єкт позивача є доведеним. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Відносно зауваження відповідача у листі про не підписання позивачем додаткової угоди до договору слід зазначити, що не підписання додаткової угоди також не може бути підставою припинення постачання теплової енергії за договором. За визначенням п. 37 Правил, якщо споживач та теплопостачальна організація не досягли згоди, то питання щодо розбіжностей вирішуються у встановленому законодавством порядку. Отже, відповідач не був позбавлений права на вирішення цього питання у судовому порядку.
Аналогічні висновки викладені Управлінням Держенергонагляду у Запорізькій області (регулятором у сфері електроенергетики та теплопостачання) у листі від 11.11.2020 №8/20/261-20, згідно з якими дії відповідача по відключенню теплоносія позивача визнані неправомірними.
Враховуючи вищенаведене, суд визнав, що позовна вимога про зобов'язання концерну “Міські теплові мережі” поновити приватному торгівельно-виробничому підприємству “ДП-ВЕКТОР” подачу теплоносія за договором від 01.01.2007 № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за адресою: АДРЕСА_1 , заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відносно обраного позивачем способу захисту суд визнав необхідним відзначити наступне.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (постанова Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Отже, вибраний позивачем спосіб захисту шляхом зобов'язання поновити подачу теплоносія відповідно до умов Договору є належним та ефективним способом захисту порушених прав і відповідає положенням ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо забезпечення подачі теплоносія позивачу або наявності підстав для припинення теплопостачання.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.
Витрати на професійну правничу допомогу, визначені позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат в розмірі 11000,00 грн., судом не розподіляються, оскільки відповідних доказів суду не надано.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати концерн “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код 32121458) поновити приватному торгівельно-виробничому підприємству “ДП-ВЕКТОР” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А; ідентифікаційний код 23879992) подачу теплоносія за договором від 01.01.2007 № 202031 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за адресою: АДРЕСА_1 . Видати наказ.
3. Стягнути з концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137; ідентифікаційний код 32121458) на користь приватного торгівельно-виробничого підприємства “ДП-ВЕКТОР” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20-А; ідентифікаційний код 23879992) 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.06.2021.
Суддя В.В. Левкут