88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
11.05.2021 м. Ужгород Справа № 907/13/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши позовну заяву акціонерного товариства “Укртрансгаз”, м. Київ до акціонерного товариства “Оператор газорозподільних систем “Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення суми 1.836.282,71грн. -
За участю представників:
від позивача - Мельник Оксана Семенівна, довіреність № 1-2519 від 10 грудня 2020 року - в режимі відеоконференції
від відповідача - Ландовська Маріанна Володимирівна, довіреність № 007-Др-32-0121 від 06 січня 2021 року
Акціонерне товариство "Укртрансгаз", м Київ звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення суми 1.836.282,71грн., у тому числі суми 1.494.622,86грн. основного боргу за Договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 №1109011142/П14 за період з травня 2018 року по квітень 2019 року, а також суми 168.527,42грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, 87.518,97грн. інфляційних втрат та 85.613,46грн. три відсотки річних, посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 673,675, 678, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179,193,199, 193, Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2021 розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання у справі № 907/21/13 призначено на 10.03.2021.
Ухвалою суду від 02.03.2021 задоволено клопотання представника АТ “Укртрансгаз”, Мельник О.С., про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon".
Ухвалою суду від 10.03.2021 відкладено підготовче засідання на 31.03.2021.
19.03.2021 представником позивача подано відповідь на відзив.
Представником відповідача 31.03.2021 подано заперечення на відповідь на відзив та клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване посиланням на наказ Голови господарського суду Закарпатської області за №01-02/9-о/д від 19.03.2021.
Ухвалою суду від 31.03.2021 року відкладено підготовче засідання на 20.04.2021 режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 20.04.2021 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.05.2021 року.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях по суті спору посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що на виконання умов Договору Позивач, зокрема, надав у період з січня 2018 року по квітень 2019 року Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 1 814 186,16 грн, що підтверджується Актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Акти), копії яких додані до позовної заяви. Однак, АТ « Закарпатгаз» проведено розрахунки лише за період січень-квітень 2018 року на суму 319 563,30 грн, тоді як решта заборгованості у розмірі 1 494 622,86 грн за період з травня 2018 року по квітень 2019 року залишається непогашеною станом на дату подання цього позову. Разом з тим, Позивач нарахував Відповідачу пеню (п. 7.3 Договору) за неналежне виконання зобов'язань за договором у зв'язку з порушенням належного строку оплати актів наданих послуг у розмірі 168 527,42 грн. Позивач стверджує, що Відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми у розмірі 85 613,46 грн. та інфляційні втрати у сумі 87 518,97 грн.
Відповідач заперечує проти позовних вимог у поданому письмовому відзиві на позов. Зокрема, вказує що додані позивачем до матеріалів справи копії актів містять істотні недоліки та не можуть бути підставою для стягнення з АТ «Закарпатгаз» заборгованості за послуги транспортування. Вважає що такі акти підписані невідомими особами, без зазначення прізвища, ім'я та по-батькові підписантів, посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, чи будь-яких інших документів, які б підтверджували особу підписанта та його право на підпис. Вказує на те, що Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували надсилання таких актів для підписання методом поштового зв'язку. Вказане свідчить про те, що строк для здійснення оплати - не надійшов. Відповідач зазначає, що у АТ «Закарпатгаз» відсутній обов'язок щодо сплати послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у період з 01.01.2018 року по 31.03.2018 року. Крім того, з червня 2017 року АТ «Закарпатгаз» не є постачальником природного газу, а його діяльність обмежена розподілом природного газу, тому АТ «Закарпатгаз», як оператор ГРМ, не потребував послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, як це зазначено в Актах наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у період з січня по червень 2018 року, та відповідно, не замовляв послугу транспортування. Таким чином, з червня 2017 року АТ «Закарпатгаз» здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу, яка виключає постачання природного газу, що доводить відсутність необхідності у послузі транспортування природного газу для задоволення потреб промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.
Відповідач заперечує щодо розрахунку штрафних санкцій здійснених Позивачем, вважає їх нарахування неправомірним, здійсненим з порушенням шестимісячного строку нарахування та порушенням строку позовної давності.
Позивач у своїй письмовій відповіді на відзив, пояснює наступне, щодо заперечень Відповідача про оформлення актів наданих послуг транспортування природного газу. Позивач додатково в підтвердження наданих послуг та факту отримання Відповідачем у точках виходу з газотранспортної системи обсягів природного газу надає алокації про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ «Закарпатгаз», в яких І у рядку VII під назвою ВТВ, нормовані втрати, газорозподільного підприємства, вказано і фактичний обсяг природного газу, відібраний Відповідачем з газотранспортної системи, оператором якої є Позивач, який був протранспортований Відповідачу. Алокації складені АТ «Закарпатгаз» на виконання положень п.4 глави 1 Розділу І Кодексу газорозподільних мереж, п.п.2 п.8 глави 7 розділу ІІІ Кодексу газотранспортної системи. Окрім цього, увесь фактичний обсяг природного газу, який був отриманий Відповідачем, підтверджується актами приймання-передачі природного газу на газорозподільних станціях, складеними уповноваженими представниками Позивача та Відповідача, що додатково підтверджує факт надання послуг транспортування та не може заперечуватись з формальних причин начебто через неналежне оформлення актів наданих послуг. Адже печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. При цьому Відповідачем не надано доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку із втратою чи викраденням печатки. Тому відсутні підстави вважати, що в даному випадку печатка використовувалася проти волі Відповідача. До таких висновків приходить і Верховний Суд у постанові від 16.07.2020 у справі №923/831/18.
Зокрема, позивачем надано детальну інформацію з документальним підтвердженням отримання Відповідачем обсягів природного газу у період січня 2018 - квітня 2019 року, в т.ч. обсягів, які безпосередньо були розподілені для потреб АТ «Закарпатгаз», та на які Позивачем було надано послуги транспортування магістральними трубопроводами (таблиця додається).
Окрім цього, Відповідач здійснював розрахунки за надані послуги, зокрема, за період січень- квітень 2018 року на суму 319 563,30 грн, чим підтверджував їх отримання у розмірі та порядку, передбаченому умовами Договору. Акти наданих послуг надсилались на адресу АТ «Закарпатгаз» засобами поштового зв'язку, що підтверджується поштовими квитанціями, копії яких додаються до відповіді на відзив. Вищевикладене спростовує заперечення Відповідача про те, що акти наданих послуг, які долучені до позовної заяви, є неналежними доказами та не можуть бути підставою для розрахунків за надані послуги. Отже, АТ «Закарпатгаз» у спірні місяці 2018 - 2019 років було використано (спожито) обсяг природного газу для ВТВ та власних потреб, який підтверджується алокаціями та актами приймання-передачі природного газу, а АТ «Укртрансгаз» було надано послуги на транспортування таких обсягів природного газу, що не спростовано Відповідачем. Позивач вважає, що ним не пропущено спеціальний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
У поданих письмових запереченнях на відзив відповідач зазначає, що відносини між АТ «Закарпатгаз» та АТ «Укртрансгаз» щодо отримання послуги транспортування природного газу магістральними газопроводами у період з вересня 2011 року по 01.12.2015 року узгоджені шляхом підписання Договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 28.09.2011 року № 1109011142/П14 та укладеними до нього додатковими угодами, в тому числі додатковою угодою №3 від 17.01.2013 року якою умови договору викладені у новій редакції (далі - Договір-2011). Зазначивши, що дія вказаного договору на відносини, які виникли між сторонами у 2018-2019 роках не поширювалася. Так, Постановою від 22.09.2011 року № 1579, відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.03.95 №213 (із змінами). Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) затвердила Типовий договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, та на підставі чого укладено Договір-2011. Зокрема, вказує на те, що Постанову НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕ від 22 вересня 2011 року № 1579 "Про затвердження Типового договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2011 року за № 1154/19892, та затверджено новий Типовий договір транспортування природного газу. Одночасно, вказаною постановою зобов'язано суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору транспортування природного газу у тримісячний строк з дати набрання чинності цією постановою.
На виконання вказаної постанови, 17.12.2015 року ПАТ «Укртрансгаз» та ПАТ «Закарпатгаз» підписали Договір транспортування №1512000735 (далі - Договір-2015), який відповідає типовому договору транспортування природного газу у редакції від 30.09.2015 року.
Відповідно до пункту 17.1. Договору-2015 року, цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2016 року, умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.12.2015 року. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов. Отже, відносини щодо транспортування природного газу у період з 01.12.2015 року підлягали регулюванню на підставі Договору-2015 року.
Відповідно до П.2 ГЛ.1 розділу IV Кодексу ГТС, у редакції яка діяла у період виникнення спірних відносин, правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування газотранспортної системи, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від ЗО вересня 2015 РОКУ № 2497.
Позивач вважає, що Оператор ГТС мав право надавати послугу транспортування природного газу виключно у межах Договору-2015, який відповідав Типовому договору транспортування природного газу у редакції від 30.09.2015 року. Сторони за Договором-2011 не могли здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки з моменту затвердження нової типової форми договору транспортування та підписання на її основі Договору-2015, оскільки такі дії суперечили б нормам законодавства. Складені акти наданих послуг на підставі Договору-2011 не підтверджують надання послуги транспортування природнього газу у 2018-2019 роках, та можуть слугувати підставою для стягнення вартості послуги транспортування природного газу, так як Договір-2011 у спірний період не діяв.
14.04.2021 позивачем подано письмові заперечення в яких зауважив, що Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, а доводи, і аргументи (міркування, припущення) Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги. З огляду на те, що сторони не укладали додаткових угод щодо припинення (розірвання) Договору транспортування природного газу від 28.09.2011 №1109011142/1114, а навпаки, вчиняли дії на його виконання - Позивач надавав послуги, сторони підписували акти, Відповідач здійснював часткові розрахунки, стверджувати про протилежне немає жодних підстав.
04.03.2021, 31.03.2021, 20.04.2021 відповідачем подавались письмовий відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, письмові пояснення.
Позивачем 19.03.2021, 14.04.2021, подавалися відповідь на відзив, письмові заперечення на відповідь на відзив, та пояснення.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 11.05.2021 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
28.09.2011 року Між Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» укладено договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011142/П14, згідно п. 1.1 якого Позивач зобов'язувався надати Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника (Відповідача) від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Відповідач зобов'язувався внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Додатковою угодою від 17.01.2013 №3 Сторони внесли зміни та доповнення до Договору. Згідно з рішенням акціонерів від 21.05.2018 №186 змінено тип Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» на приватне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі АТ «Укртрансгаз», Позивач, Газотранспортне підприємство за Договором).
28.05.2019 змінено тип Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (далі - АТ «Закарпатгаз», Відповідач, Замовник за Договором).
Умовами п. 11.1 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами, умови Договору застосовуються до відносин Сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011. Договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за надані Газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання Замовником своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
На виконання умов Договору Позивач, зокрема, надав у період з січня 2018 року по квітень 2019 року Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 1 814 186,16 грн, що підтверджується Актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Акти), копії яких додані до позовної заяви
В березні 2019 проведено коригування та вартість наданих послуг, яка використовується в розрахунку, становить 127 978,05 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно п. 5.5 договору встановлено, що оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Оплата послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником (крім Гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 (ста) відсотків попередньої оплати за 10 (десять) днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу.
Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Умовами п. 2.1. підставою для транспортування природного газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор), відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу, наявності в Замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги).
Пунктом 2.2. визначено, що Замовник передає Газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи Газотранспортного підприємства.
Згідно п.2.3. при отриманні газу від Замовника на пунктах приймання-передачі в магістральні трубопроводи Газотранспортне підприємство не набуває права власності на отриманий для транспортування газ.
Газотранспортне підприємство приймає газ від Замовника на пунктах приймання- передачі газу в магістральні трубопроводи та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ Замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі (п.2.4.).
Приймання-передача газу в пунктах приймання-передачі та на ГРС здійснюється Сторонами у відповідності до Порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, затвердженого Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Транспортування підтвердженого обсягу газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця.
Відповідно до 2.11.1. Послуги па транспортуванню природного газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - акти наданих послуг). П. 2.11.2. Газотранспортне підприємство да 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Газотранспортного підприємства.
Замовник протягом 2 (двох) днів з моменту одержання акту наданих послуг зобов'язується повернути Газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню у відповідності з умовами Договору або в судовому порядку (п.2.11.3).
Згідно п. 2.11.4. акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків Замовника з Газотранспортним підприємством.
Відповідач, в порушення зазначених умов договору та наведених положень законодавства, оплатив вартість наданих послуг за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року з порушенням встановленого договором строку для їх оплати, чим здійснив прострочення таких зобов'язань.
Зокрема, АТ «Закарпатгаз» проведено розрахунки лише за період січень-квітень 2018 року на суму 319 563,30 грн, тоді як решта заборгованості у розмірі 1 494 622,86 грн за період з травня 2018 року по квітень 2019 року залишається непогашеною станом на дату подання цього позову.
Договір транспортування природного газу №1109011142/П14 від 28.09.2011р. підписано та скріплено відтисками печаток сторін.
За твердженнями позивача, зокрема, ним надано у період з січня 2018 року по квітень 2019 року Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 1 814 186,16 грн. Так, у січні 2018 в обсязі 3 975,043 тис.куб.м., у лютому 2018 в обсязі 3 792,089 тис.куб.м., у березні 2018 в обсязі 3 760,435 тис.куб.м., квітні 2018 в обсязі 1 033,885 тис.куб.м., травні 2018 в обсязі 514,072 тис.куб.м., у червні 2018 в обсязі 475,074 тис.куб.м., липні 2018 - 487,694 тис.куб.м., серпні 2018 - 458,796 тис.куб.м., вересні 2018 - 586,976 тис.куб.м., жовтні 2018- 9 304,851 тис.куб.м., листопаді 2018 - 5 923,352 тис.куб.м., грудні 2018 - 12 147,367 тис.куб.м., січні 2019 - 10 768,634 тис.куб.м., лютому 2019 - 7 041,796 тис.куб.м., березні 2019 - 5 033,279 тис.куб.м., квітні 2019 - 6 011,701тис.куб.м., що підтверджується Актами наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Акти), копії яких додані до позовної заяви.
Позивач та Відповідач у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством (п.7.1 Договору).
У разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, з Відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 Договору).
На підставі наведеного Позивач нарахував Відповідачу пеню за неналежне виконання зобов'язань за договором у зв'язку з порушенням належного строку оплати актів наданих послуг у розмірі 168 527,42 грн.
У зв'язку з чим Позивачем крім основної суми боргу заявлено також стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми у розмірі 85 613,46 грн. та інфляційні втрати у сумі 87 518,97 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення відтворені в абз.1 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як зазначалось вище, 28.09.2011 між сторонами підписано договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011142/П14, відповідно до умов п. 1.1 якого Позивач зобов'язувався надати Відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника (Відповідача) від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Відповідач зобов'язувався внести плату за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правове регулювання взаємовідносин оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2496, а також положеннями Закону України "Про ринок природного газу", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
В пункті 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
У відповідності до частин 1, 2 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.
Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 року.
Отже, прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з транспортування природного газу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити надані послуги відповідно до чинного законодавства та умов договору.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, позивачем виконані належним чином прийняті обов'язки за договором, тоді як відповідач неналежним чином виконував умови договору, а саме не здійснював своєчасну оплату за транспортування природного газу. В результаті чого у нього виникла та рахується заборгованість в сумі 1 494 622,86 грн. А відтак позовні вимоги в частині стягнення 1 494 622,86 грн. підлягають до задоволення, як обґрунтовані та правомірні.
Твердження відповідача, які стосуються недоліків актів наданих послуг, які на думку відповідача не можуть бути підставою для стягнення з АТ «Закарпатгаз» заборгованості за послуги транспортування, судом не беруться до уваги з огляду на наступне.
У постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд, відправляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність відхилення судом апеляційної інстанції, як неналежних доказів, видаткових накладних без зазначення посади та прізвища осіб, відповідальних за прийняття товару, зазначивши, що у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання може мати печатки. Для виготовлення печаток одержання будь-яких документів дозвільного характеру не передбачається.
Згідно з пунктами 65, 68, 72, 73 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.1998 № 1893 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Печатки і штампи повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах. Бланки дозволяється зберігати у шафах, що надійно замикаються та опечатуються. Печатки і штампи, виготовлені з дозволу органів МВС, здаються для знищення цим органам за місцезнаходженням організацій.
У разі втрати печаток і штампів керівники організацій зобов'язані негайно повідомити про це органи МВС та вжити заходів для їх розшуку.
Матеріали справи не містять доказів звернення Відповідача до правоохоронних органів із заявою про втрату або викрадення печатки підприємства.
Враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів втрати печатки або викрадення чи протиправності використання печатки іншими особами, суд доходить висновку про те, що відбиток печатки на актах, нанесений печаткою відповідача.
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором. Порушення відповідачем свого зобов'язання, в частині проведення повної оплати, надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених законодавством та умовами договору.
Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення 168 527,42 грн. - пені у зв'язку з порушенням належного строку оплати за надані послуги, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 85 613,46 грн та інфляційні втрати у сумі 87 518,97 грн.
У разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, з Відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 Договору).
Суд здійснивши перевірку нарахованої пені у відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» прийшов до висновку про задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене суд, здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум, 85 613,46 грн. - 3 % річних та 87 518,97 грн. - інфляційних втрат дійшов висновку, що такі нараховані вірно та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі Договору, укладеного у спосіб та порядок, передбачений законодавством України, тому умови цього Договору є обов'язковими для виконання обома сторонами.
Позивач, керуючись вимогами Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу ГТС, умовами Договору надав Відповідачу послуги транспортування природного газу, що підтверджується первинними документами, в т.ч. і тими, які оформляються самим Відповідачем (алокації про поділ фактичного обсягу (об'єму природного газу), відібраного з точки виходу АТ «Закарпатгаз»), актами приймання-передачі газу, актами наданих послуг, а Відповідач прийняв такі послуги та визнав це, частково провівши оплату за них, тому його заперечення про протилежне є безпідставними.
При цьому, Відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, а доводи, аргументи (міркування, припущення) Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2, 3 ст.80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» (88015, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Погорелова, будинок 2, код ЄДРПОУ 05448610) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, Кловський УЗВІЗ, будинок 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) суму 1 836 282,71 (один мільйон вісімсот тридцять шість тисяч двісті вісімдесят дві гривні 71 коп.) заборгованості, в т. ч. суму 1 494 622,86 грн. основного боргу, 168 527,42. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, суму 85 613,46 грн. - трьох відсотків річних, суму 87 518,97 грн. - інфляційних втрат, а також суму 27 544,24 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот сорок чотири гривні 24 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 18.06.2021.
Суддя О.Ф. Ремецькі