вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2021 р. Справа № 910/3651/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Поляк О.І.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС"
на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2020 р. (повний текст складено 19.11.2020 р.)
у справі № 910/3651/20 (суддя - Привалов А.І.)
за позовом товариства з обмежено відповідальністю "ТУЛС"
до Дніпровської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЯРИС."
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська
за участю прокуратури Дніпропетровської області
про відшкодування шкоди,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ТУЛС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дніпровської міської ради та ТОВ "СОЛЯРИС." про солідарне відшкодування з відповідачів на користь позивача майнової шкоди в розмірі 14 011 928,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що діями Дніпровської міської ради, які полягали у прийнятті нею суперечливих рішень щодо нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 909,7 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. Радистів, буд. 8, та бездіяльності підпорядкованих їй комунальних підприємств, а також діями ТОВ "СОЛЯРИС", як кінцевого продавця нерухомого майна, позивачу завдано шкоди у розмірі вартості сплаченої позивачем покупної ціни ТОВ" СОЛЯРИС" на виконання укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна, а також неодержаних доходів, які позивач одержав би від продажу придбаного ним майна,обрахованих за ринковими цінами на час виникнення спору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2020 р. у справі № 910/3651/20 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, оскільки не доведено об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, а також причинно-наслідковий зв'язок між діями/бездіяльністю відповідачів та понесеними позивачем збитками. При цьому суд зазначив, що заявлені до солідарного стягнення з відповідачів неодержаних позивачем доходів, які позивач мав намір отримати від продажу ним нерухомого майна за ринковими цінами на час виникнення спору, є лише умовними припущеннями про можливість отримання доходу від реалізації майна, без подання доказів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "ТУЛС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову до відповідача-1 та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити вимоги.
Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини очевидної наявності незаконних рішень, дій, бездіяльності міської ради щодо розпорядження закріпленого на праві повного господарського відання за комунальним підприємством нерухомого майна, що разом з бездіяльністю комунального підприємства на виконання цих рішень призвели до неправомірного відчуження комунального майна; не надано належної правової оцінки безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку між поведінкою міської ради і завданою позивачу шкодою.
За твердженням апелянта, висновки суду про правовий режим нерухомого майна на час визнання комунального підприємства банкрутом та формування ліквідаційної маси не відповідали фактичним обставинам справи. На думку апелянта, суд повинен був при вирішенні спору з'ясувати дійсні причини невиконання комунальним підприємством рішень Дніпропетровської міської ради № 52/52 від 02.12.2009 р. та № 16/9 від 02.03.2011 р., а також встановити на предмет закону поведінку міської ради стосовно підпорядкованого їй комунального підприємства та закріпленого за ним комунального нерухомого майна.
На переконання позивача, посилання суду на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2011 р. у справі № 16/5005/15106/2011 є помилковим, оскільки вони не мають преюдиційного значення для даної справи, а правові висновки, викладені в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/6637/2012, суперечать висновкам іншої ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 р. у справі № 38/5005/6637/2012. Позивач вважав, що судом не вірно застосовані норми ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та не враховані правові висновки щодо застосування цієї норми, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.07.2018 р. № 917/1345/17, від 02.07.2019 р. № 48/340, від 10.12.2019 р. № 925/698/16.
Скаржник також вказував, що незаконність і бездіяльність міської ради полягали у прийнятті нею рішень №№ 52/52, 16/9, спрямованих на виведення з підприємства-боржника майна з метою уникнення звернення стягнення на нього кредиторів; у відсутності контролю за підпорядкованими їй комунальними підприємствами; відсутності контролю за своєчасним виконанням вказаних рішень; невчинені дій для примусового виконання прийнятих рішень; прийнятті суперечливих рішень; не скасуванні при прийнятті більш пізніх рішень попередніх рішень, що призвело до втрати майна позивачем. Водночас, на думку позивача, причинний зв'язок між шкодою та незаконними рішеннями та бездіяльністю міської ради полягає у тому, що комунальне підприємство діяло не самостійно, а будучи підпорядкованим та підконтрольним Дніпровській міській раді, тож визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та подальше його вилучення у позивача є наслідком спільних дій комунального підприємства, яке є набувачем коштів, та Дніпровської міської ради, на користь якої витребувано нерухоме майно, у зв'язку з чим вказані особи повинні нести солідарну відповідальність і позивач має право вимагати відшкодування шкоди в повному обсязі від відповідача-1 як одного з солідарних боржників. Також позивач зазначав, що він правомірно виходив з того, що розмір майнової шкоди має визначатися вартістю втраченого нерухомого майна, встановленою на день подання до суду відповідного позову про відшкодування шкоди.
Стосовно порушень судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт посилався на необґрунтовану відмову у залученні співвідповідачів - Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради та Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради; безпідставне задоволення клопотання прокуратури Дніпропетровської області про вступ у справу та відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів на обґрунтування наявності підстав у прокурора для здійснення представництва інтересів відповідача-1 у цій справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Поляк О.І., відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 03.03.2021 р.
23.02.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., задоволено заяву ТОВ "ТУЛС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
02.03.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Судове засідання 03.03.2021 р. не відбулося у зв'язку з замінуванням приміщення апеляційного суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 р. призначено справу до розгляду на 24.03.2021 р.
05.03.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.
12.03.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 р. задоволено заяву ТОВ "ТУЛС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
24.03.2021 р. розгляд справи не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Кропивної Л.В. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Поляк О.І., призначено справу до розгляду на 28.04.2021 р.
23.04.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2021 р. задоволено заяву ТОВ "ТУЛС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 р. оголошено перерву до 26.05.2021 р.
13.05.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 р. задоволено заяву ТОВ "ТУЛС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні, що відбулось 26.05.2021 р., позивач вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Відповідач-1 та прокурор просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін та скасування.
Інші представники сторін участі у розгляді справи апеляційним судом не прийняли, повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "ТУЛС" за договором купівлі-продажу від 17.10.2013 р., посвідченим 17.10.2013 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО) Батовою Л.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 4931 придбав у ТОВ "СОЛЯРИС." 49/100 частки нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Радистів, буд. 8 у м. Дніпро.
Зазначена частка нерухомого майна на момент відчуження була зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ "Солярис" на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2013 р. із реєстровим № 6054, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., укладеного з ВРЖЕП АНД району.
За договором купівлі-продажу від 17.10.2013 р., посвідченим 17.10.2013 р. приватним нотаріусом ДМНО Батовою Л.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 4933, ТОВ "ТУЛС" було придбано у ТОВ "СОЛЯРИС." 51/100 частки нежитлової будівлі, що розташована за адресою: вул. Радистів, буд. 8 у м. Дніпро.
Зазначена частка нерухомого майна на момент відчуження була зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ "СОЛЯРИС." на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.2013 р. із реєстровим № 6037, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Бондар І.М., укладеного з ВРЖЕП АНД району.
Таким чином позивач за укладеними в одним день за двома договорами купівлі-продажу при дробленні одного об'єкту придбав у власність нежитлову будівлю, розташовану за адресою: вул. Радистів, буд. 8 у м. Дніпро.
За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 р. у справі № 904/10042/16 нежитлова будівля була витребувана від ТОВ "ТУЛС" на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, а 13.04.2017 р. право власності на це нерухоме майно зареєстроване за територіальною громадою м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 08.07.2017 р. у справі № 904/10042/16 за результатами перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016 р. та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 р., випливає таке.
- дії ТОВ "СОЛЯРИС" з перепродажу спірного майна ТОВ "ТУЛС" мали місце під час розгляду скарги прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора від 31.08.2015 р. по справі № 38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району;
- ТОВ "ТУЛС", проявивши належну обачність при укладенні правочину з купівлі-продажу спірного майна, міг довідатися із Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, та встановити первісного власника спірного майна в особі Дніпропетровської міської ради та його балансоутримувача в особі банкрута - ВРЖЕП АНД району, згідно даних реєстру права власності на нерухоме майно.
При вирішенні справи № 904/10042/16 за участю ТОВ "ТУЛС" у процесуальному статусі відповідача господарськими судами було установлено, що комунальне майно - нежитлова будівля, розташована за адресою: вул. Радистів, буд. 8 у м. Дніпро, вибуло із власності територіальної громади м. Дніпропетровська поза волею громади, інтереси якої представляє Дніпропетровська міська рада, іншим шляхом (шляхом вчинення ліквідатором боржника у справі про банкрутство дій з перевищенням повноважень, про що є відповідна ухвала суду у справі про банкрутство).
Констатована господарськими судами при розгляді спору відсутність волі власника на продаж належного йому майна та задоволення віндикаційного позову власника з витребування цього майна від набувача (ТОВ "ТУЛС" ) має три правові наслідки:
- набувач -ТОВ "ТУЛС" не вправі вимагати від власника повернення покупної ціни, сплаченої ним третій особі, з якою набувач уклав оплатний договір про придбання майна, тож не має права вимагати повернення цих коштів і у вигляді збитків;
- набувач -ТОВ "ТУЛС" у якого майно віндиковано за позовом власника, не набуває права власності на майно в силу прямої норми частини 1 статті 330 ЦК України, за якою якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього, а отже позбавляє права на отримання доходів від володіння та розпорядження майном;
- розрахунки при витребуванні майна установлені ЦК України, частина 3 статті 390 якої наділяє добросовісного або недобросовісного набувача майна (володільця) правом вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власнику належить право на повернення майна або передання доходів.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.05.2018 р. у справі № 910/15521/17 зроблено висновок, що "під поняттям "необхідні витрати" розуміються тільки ті витрати, які необхідні для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його зношеності. Отже, інші витрати, тобто не "необхідні", відшкодуванню не підлягають".
Доводи позивача з приводу того, що будучи добросовісним набувачем нерухомого майна, він не знав, не міг та не повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочинів, і тому законно та обґрунтовано вважав, що належним чином набув право власності на нерухоме майно за договорами купівлі-продажу не заслуговують на увагу, адже ставить під сумнів рішення господарського суду у справі № 904/10042/16, яке з дня набрання ним чинності, володіє ознаками обов'язковості, законності та неспростовності.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди визначеними ним особами та відсутність підстав для задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" на рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2020 р. у справі № 910/3651/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2020 р. у справі № 910/3651/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/3651/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 18.06.2021 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
О.І. Поляк