ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/895/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Глущенко Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Смолярчук В.І. - керівник; Нікітіна Ю.В., ордер серія ВЕ №1034937 від 17.06.2021р.;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - Лисенко Л.І. - керівник; Вуїв О.В., ордер серія ВЕ №1036880 від 19.04.2021р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих»
на рішення Господарського суду Миколаївської області від „17” лютого 2021р., повний текст якого складено та підписано „23” березня 2021р.
у справі № 915/895/20
за позовом Підприємство об'єднання громадян «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих»
до відповідача-1 Громадська організація Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» в особі Центрального правління «Українського товариства сліпих»
відповідач-2 Підприємство об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих»
про усунення перешкод у здійсненні права користування майном (користуванні земельною ділянкою),
головуючий суддя - Коваль С.М.
місце ухвалення рішення: Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні 17.06.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У липні 2020 року Підприємство об'єднання громадян «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» в особі Центрального правління «Українського товариства сліпих» та Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» в якому просило суд:
- скасувати Постанову Президії Центрального правління УТОС від 26 листопада 2019р. по розмежування території бази відпочинку «Ювілейна» між Підприємством об'єднання громадян «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» та підприємством об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих»;
- зобов'язати Підприємство об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою серія ЯЯ №080117 площею 0.8610 га, що розташована в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, шляхом демонтажу побудованого на ній паркану та усіх будівельних відходів, техніки та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, яка знаходиться на праві користуванні у позивача на підставі державного акту від 05.05.2006 року Серія ЯЯ №080117, незаконно розмежована без згоди позивача на підставі постанови Президії Центрального правління Українського товариства сліпих, що в подальшому призвело до безпідставного користування відповідачем-2 майном позивача.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2021р. (суддя Коваль С.М.) позов Підприємства об'єднання громадян «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» задоволено частково; зобов'язано Підприємство об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою серія ЯЯ №080117 площею 0.8610 га, що розташована в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, шляхом демонтажу побудованого на ній паркану та усіх будівельних відходів, техніки та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав; стягнуто з Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на користь Підприємства об'єднання громадян «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1051 грн.; стягнуто з Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів Українське товариство сліпих в особі Центрального правління Українського товариства сліпих» на користь Підприємства об'єднання громадян «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 1051 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,8610 га, що знаходиться в межах території Чорноморської сільської ради (зона відпочинку Лагерна коса) Очаківського району Миколаївської області, яка надана йому для розміщення та експлуатацію бази відпочинку Ювілейна, а не для будівництва нерухомості та поділу. Це підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 05.05.2006 Серія ЯЯ№ 080117.
Враховуючи обставини вчинення Підприємством об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» перешкод у здійсненні ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» права користування земельною ділянкою площею 0,8610 га розташованою в межах території Чорноморської сільської ради (зона відпочинку Лагерна коса) Очаківського району Миколаївської області, відсутність законних підстав для обмеження права ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» користуватися та розпоряджатися вказаним майном, без згоди останнього, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Проте, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині скасування Постанови Президії Центрального правління УТОС від 26 листопада 2019р. по розмежування території бази відпочинку «Ювілейна», оскільки позивачем не доведено, що: вказана постанова суперечить статуту та нормам законодавства; 26.11.2019 не розглядалось питання щодо поділу території бази відпочинку Ювілейна.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2021 у справі №915/895/20 за позовом ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» до ГО «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» в особі Центрального правління «Українського товариства сліпих» та ПОГ «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про скасування Постанову Президії Центрального правління УТОС від 26.11.2019р. та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою в частині зобов'язання ПОГ «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» демонтувати паркан, будівельні відходи, техніку та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, та в частині стягнення з відповідачів судових витрат у справі, та ухвалити в цій частині нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скаржник зазначає, що судом при задоволенні позову в частині вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання ПОГ «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» демонтувати паркан, будівельні відходи, техніку та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, не було враховано всі обставини справи та суд виходив лише з того, що позивач є користувачем спірної земельної ділянки та не дослідив підстави встановлення паркану, відсутність самовільності його встановлення збоку ПОГ «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» та відсутність доказі збоку позивача про порушення його прав встановленням паркану.
Апелянт вважає, що при розгляді даної справи суд повинен був встановити: по-перше, самовільність зі встановлення відповідачем паркану, а по-друге, порушення прав позивача такими діями зі встановлення паркану, тобто позбавлення позивача прав з користування земельною ділянкою або їх обмеження встановленням паркану.
Скаржник також зазначає, ПОГ «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» здійснювало будівництво паркану на виконання законної Постанови Президії від 26.11.2019р., яка є обов'язковою для виконання для цього підприємства. При цьому, зауважень збоку представників Центрального правління на адресу відповідача не надходило в частині неправильного розміщення паркану (його розміщення визначалось самою Постановою від 26.11.2019р.).
Таким чином, на думку скаржника судом першої інстанції не встановлено, що будівництво паркану було самовільним та не відповідало Постанові від 26.11.2019 або нормативним законодавчим актам. Тому позивачем не було доведено одну з підстав захисту прав, за яким він звернувся до суду - самовільність зведення паркану.
Крім того, вимога щодо відновлення стану земельної ділянки до стану, який існував до порушення прав, також на думку скаржника не підлягає задоволенню, оскільки доказів такого стану (який саме він був) позивач не надає, що зробить неможливим виконання рішення суду про задоволення таких вимог.
При цьому, скаржник зазначає, що суд взагалі не з'ясував, який стан земельної ділянки існував до зведення паркану, який паркан було встановлено, яким чином його було розміщено, і яким чином його встановлення вплинуло на користування позивачем земельною ділянкою.
Крім того, на думку скаржника, позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав та заявлено нечіткі позовні вимоги, а також не доведено порушення своїх прав з користування спільною ділянкою, та вказує на те, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції постановив незаконне, необґрунтоване та не виконуване рішення, яке підлягає скасуванню.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 клопотання Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Підприємству об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2021 року у справі № 915/895/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на рішення Господарського суду Миколаївської області від „17” лютого 2021р. у справі № 915/895/20; призначено розгляд апеляційної скарги Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» на 17 червня 2021 року о 12:30 год.
У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство об'єднання громадян «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» просило рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих» без задоволення; стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих» на користь позивача судові витрати у вигляді оплати правничої допомоги в розмірі 2400 грн.
14.06.2021 від представника Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач-2 вважає, що є підстави для задоволення апеляційної скарги та додатково зазначає, що у зв'язку із складанням вказаних пояснень апелянт понесе витрати з оплати правничої допомоги адвоката в розмірі 500 грн.
Колегія суддів залучає вказані пояснення до матеріалів справи, проте залишає без розгляду, оскільки вказаний документ подано з пропуском встановленого ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021р. строку.
У судовому засіданні 17.06.2021р. представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Представники відповідача-2 просили задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2009 р. між Підприємством об'єднання громадян (ПОГ) «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (далі - Миколаївське УВП УТОС) та Підприємством об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (далі - Вознесенське УВП УТОС) було укладено договір про спільне використання бази відпочинку «Ювілейна» Українського товариства сліпих, за умовами якого Миколаївське УВП УТОС виділив, а Вознесенське УВП УТОС прийняв у постійне користування:
- два будиночки на базі відпочинку «Ювілейна» ( літ. E-1, З-1 згідно технічного паспорту) житловою площею 225,5 кв.м.;
- меблі та побутову техніку відповідно до Акту приймання-передачі.
Позивач зазначає, що 26.11.2019 р. Постановою Президії Центрального правління Українського товариства сліпих (далі - ЦП УТОС) розмежовано територію бази відпочинку «Ювілейна» між Миколаївським УВП УТОС та Вознесенським УВП УТОС.
Вознесенським УВП УТОС з червня 2020 р. почалось самовільне будівництво паркану з металопрокату на бетонному фундаменті.
Право власності на базу відпочинку «Ювілейна» належить ЦП УТОС в особі Миколаївського УВП УТОС, згідно свідоцтва про право власності виданого виконавчим комітетом Чорноморської сільської ради від 20 грудня 2001 р.
Позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,8610 га розташованої в межах території Чорноморської сільської ради (зона відпочинку Лагерна коса) Очаківського району Миколаївської області, на підставі виданого державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 05.05.2006 Серія ЯЯ№ 080117, виданого згідно розпорядження Миколаївської облдержадміністрації від 03.03.2006 р. за № 62-р.
ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» вважає, що постанова Президії Центрального правління УТОС від 26 листопада 2019 р. щодо поділу спірної земельної ділянки, а також будування паркану на спірній земельній ділянці, порушує його права як користувача земельної ділянки, а це в силу норм Земельного кодексу України надає йому право вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування постанови Президії Центрального правління УТОС та демонтажу побудованого паркану.
Позивач вважає, що він відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України має право звернутися за захистом порушеного майнового права, оскільки відповідачі неправомірно побудували паркан на земельній ділянці ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих» без його згоди, а таке розміщення паркану створює небезпеку порушення права на проведення забудови земельної ділянки.
ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих» вказує, що між ним та відповідачами відсутні будь-які правові відносини з приводу користування земельної ділянки, які виникають із договору або закону.
В обґрунтування позову ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих» посилається на статті 79, 122, 126, 152, 186 Земельного кодексу України, статті 26, 56 Закону України «Про землеустрій», статті 15,16, 387, 391 Цивільного кодексу України.
Рішення Господарського суду Миколаївської області 17.02.2021 по справі №915/895/20 в частині позовних вимог про скасування Постанови Президії Центрального правління УТОС від 26 листопада 2019р. апелянтом не оскаржується, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.
Стосовно рішення місцевого господарського суду в частині зобов'язання Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.
Так, у даній справі позивач звернувся до суду, зокрема, з вимогою про зобов'язання Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою серія ЯЯ №080117 площею 0.8610 га, що розташована в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, шляхом демонтажу побудованого на ній паркану та усіх будівельних відходів, техніки та відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав.
Так, за змістом ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників осіб, названих у ст. 4 ГПК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Так, в силу вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).
З матеріалів справи вбачається, що позивач є користувачем земельної ділянки площею 0,8610 га, що знаходиться в межах території Чорноморської сільської ради (зона відпочинку Лагерна коса) Очаківського району Миколаївської області, котра надані йому для розміщення та експлуатацію бази відпочинку «Ювілейна», а не для будівництва нерухомості та поділу.
Це підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 05.05.2006 Серія ЯЯ№ 080117.
Постановою президії Центрального правління Українського товариства сліпих 26.11.2019 р. розмежовано територію (земельну ділянку) бази відпочинку «Ювілейна» між Миколаївським УВП УТОС та Вознесенським УВП УТОС, котра не передавалась ані Громадській організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» в особі Центрального правління «Українського товариства сліпих», ані Вознесенській УВП УТОС в користування і це, за твердженнями ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих» перешкоджає користуватися вказаною територією (земельною ділянкою), що належать їй на праві користування.
Відповідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про громадські об'єднання» право власності громадського об'єднання зі статусом юридичної особи реалізовує його вищий орган управління в порядку, передбаченому законом та статутом громадського об'єднання. Окремі функції щодо управління майном за рішенням вищого органу управління громадського об'єднання можуть бути покладені на створені ним відповідно до статуту керівні органи, юридичні особи (товариства, підприємства), відокремлені підрозділи таких об'єднань або передані громадським спілкам, утвореним цими громадськими об'єднаннями.
Із змісту постанови президії Центрального правління Українського товариства сліпих від 26 листопада 2019 р., випливає, що 12.11.2019 в м. Миколаєві працювала виїзна робоча комісія, за результатами якої президія зазначеною постановою вирішила, що право власності бази відпочинку «Ювілейна» оформлено за ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих», та передано по акту приймання-передачі на баланс ПОГ Вознесенському УВП УТОС два будинки відпочинку, побудовані за кошти останнього, а також вирішено технічне питання з розмежування та облаштування території.
Крім того, згідно оформленого протоколу засідання робочої комісії з розгляду питання розмежування території бази відпочинку «Ювілейна» від 12.11.2019 року (т.1 а.с. 221), комісія ухвалила передати по акту приймання-передачі на баланс ПОГ Вознесенському УВП УТОС два будинки відпочинку, побудовані за кошти останнього, що знаходяться на території бази відпочинку, при цьому право користування земельною ділянкою залишено за ПОГ Миколаївське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих.
Відповідно до п. 95 Статуту Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» в особі Центрального правління «Українського товариства сліпих» президія надає об'єднанням, підприємствам, організаціям УТОС майно в господарське відання або оперативне управління (володіння), порядок використання якого визначається їх статутами, затвердженими президією Центрального правління УТОС.
Пунктом 38 Статуту Громадської організації «Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» в особі Центрального правління «Українського товариства сліпих» передбачено, що в період між з'їздами всією роботою УТОС керує Центральне правління, яке є вищим розпорядчим і виконавчим органом, в усій діяльності відповідальне перед з'їздом та підзвітне йому і ухвалює свої рішення на пленумах Центрального правління.
Згідно п. 43 Статуту громадської організації Всеукраїнська організація інвалідів «Українське товариство сліпих» в особі Центрального правління «Українського товариства сліпих» в період між пленумами ЦП президія ЦП виконує його обов'язки, підзвітна йому, є виконавчо-розпорядчим органом, представляє інтереси УТОС, як власника майна.
Відповідачі у відзивах на позов стверджують, що все майно належить Центральному правлінню «Українського товариства сліпих», який є вищим органом управління та засновником ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих», а тому Центральне правління «Українського товариства сліпих» має право розпоряджатись у т.ч. земельною ділянкою.
За вказаною Постановою президії Центрального правління Українського товариства сліпих 26.11.2019 р., з урахуванням оформленого протоколу засідання робочої комісії з розгляду питання розмежування території бази відпочинку «Ювілейна» від 12.11.2019 року, передано два будинки Вознесенському УВП УТОС, із наданням відстані для проїзду спецавтомобілів, а також надано дозвіл для встановлення паркану.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено, що Постановою президії Центрального правління Українського товариства сліпих 26.11.2019 р., суперечить статуту та нормам законодавства.
Крім того, 26.11.2019 не розглядалось питання щодо поділу території бази відпочинку «Ювілейна».
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді.
Згідно п.4.1 Статуту позивача вищим органом його управління є засновник в особі Центрального правління УТОС. Підприємство очолює директор, що діє за принципом одноосібного керування та на основі поєднання прав та інтересів УТОС і трудового колективу (п. 4.3 Статуту позивача). До компетенції директора, відповідно до п.п. 3.4, 4.4 Статуту позивача належить розпорядження майном, що знаходиться в його господарському віданні.
Згідно ч. 3 статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Отже, Центральне правління УТОС повинно здійснювати управління підприємством безпосередньо через уповноваженого ним органу керівника підприємства, тобто директора, який зобов'язаний виконувати рішення засновника. ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих» є самостійним господарюючим суб'єктом з правом юридичної особи, і втручання засновників у здійснювану в рамках закону діяльність об'єднань громадян не допускається, крім як через керівника, у тому числі щодо розпорядження майном належного Центральному правлінню УТОС.
Як вірно встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, факт того, що Підприємство об'єднання громадян «Вознесенське учбово - виробниче підприємство «Українського товариства сліпих», вчиняються перешкоди у здійсненні ним права користування зазначеною земельною ділянкою підтверджується, зокрема витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020150100000464, відповідно до якого на території бази відпочинку «Ювілейна», яка знаходиться за адресою: Очаківський район, с.Чорноморка, Лагерна Коса, 15, невідомими особами самоправно здійснюється будівельні роботи, що також не заперечується відповідачами у наданих відзивах, з приводу чого виник спір між ПОГ «Миколаївське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих» та Підприємством об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство «Українського товариства сліпих».
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України).
Господарським законодавством визначено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становить право власності та інші речові права (ч.1 ст.133 ГК України). Суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, на свій розсуд визначає мету та порядок використання майна, тощо ( ч.1 ст.134, ст.135 ГК України).
Аргументи скаржника щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції у даній справі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.
Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 3153 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян «Вознесенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.02.2021р. у справі №915/895/20 без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено „18” червня 2021 року
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький