ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/235/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2021, прийняте суддею Смородіновою О.Г., м. Миколаїв, повний текст складено 30.04.2021,
у справі №915/235/21
за позовом: Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Калімера"
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 72 366,56 грн
У лютому 2021 р. Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Калімера" звернулося з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 72366,56 грн, з яких: 52215,15 грн пені, 11521,39 грн інфляційних втрат та 8630,02 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт №К-02/08-2019 від 27.08.2019.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 01.03.2021 відкрито провадження у справі №915/235/21.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2021 у справі №915/235/21 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Калімера" суму заборгованості, яка складається із суми штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних на загальну суму 43721,66 грн, в тому числі: пеню у сумі 24082,36 грн, інфляційні втрати у сумі 11521,39 грн, 3% річних у сумі 8117,91 грн, а також судовий збір у сумі 1371,53 грн та витрати на правову (правничу) допомогу в сумі 2151,82 грн; у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача 28132,79 грн пені та 512,11 грн 3% річних відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт №К-02/08-2019 від 27.08.2019, а відтак на правомірність заявлення вимог про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Калімера" пені, 3% річних та інфляційних втрат, при цьому Господарський суд Миколаївської області врахував неправильність проведеного позивачем розрахунку компенсаційних та штрафних санкцій.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2021 у справі №915/235/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на неможливості покладення на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідальності за порушення останнім прийнятих на себе зобов'язань за договором на виконання робіт №К-02/08-2019 від 27.08.2019 у зв'язку з тим, що вказане порушення відбулося за відсутності його вини, між тим місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги загальновідомий, тобто такий, що не потребує доказування, факт перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому перебуванням ринку електричної енергії України в кризовому стані, зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед апелянтом та істотним зменшенням обсягу відпуску електроенергії.
Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).
Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2270 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік").
Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (72366,56 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Калімера" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Миколаївської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 27.08.2019 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" ("Замовник") та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма "Калімера" ("Підрядник") укладено договір №К-02/08-2019 на виконання робіт за темою: "ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015, код 45454000-4 Реконструкція) Енергоблок №3. Роботи по модернізації розподільчих пристроїв 6/0,4 кВ в частині заміни КРП-0,4 кВ систем нормальної експлуатації, важливих для безпеки (ЕЕТП та машзал), 1 етап" (далі - договір №К-02/08-2019 від 27.08.2019), за умовами пункту 1.1 якого Підрядник в межах договірної ціни виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений договором термін роботи за темою: "ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (ДК 021:2015, код 45454000-4 Реконструкція) Енергоблок №3. Роботи по модернізації розподільчих пристроїв 6/0,4 кВ в частині заміни КРП-0,4 кВ систем нормальної експлуатації, важливих для безпеки (ЕЕТП та машзал), 1 етап" за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010: 43.29 ("Роботи будівельно монтажні, інші"). Обсяги робіт за договором визначаються відомістю обсягів робіт (додаток №4).
Відповідно до пункту 1.2 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 Підрядник здає в обумовлені терміни виконані роботи Замовнику, за свій рахунок усуває дефекти, що виявилися в процесі виробництва робіт і в межах гарантійного терміну експлуатації. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно з пунктом 1.4 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 вартість договору визначається протоколом узгодження договірної ціни (додаток №1).
В силу пункту 2.1 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 договірна ціна робіт, доручених до виконання Підряднику складає 6681537,54 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1113589,59 грн. Джерело фінансування: власні кошти Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
У пункті 3.1 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 сторонами узгоджено, що терміни виконання робіт визначені в Графіку виконання робіт (додаток №3), який є невід'ємною частиною цього договору, в період ППР-2019 на енергоблоці №3, закінчення: 12.11.2019. Термін виконання робіт може бути відкоригований з урахуванням фактичних дат початку та закінчення ППР енергоблоку №3.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів. Підрядник складає акти виконаних робіт відповідно до визначеного у пункті 1 договору коду згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.
Приймання актів виконаних робіт вітчизняного Виконавця здійснюється за формою КБ-2в до 25 числа поточного місяця, приймання довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 - до 28 числа поточного місяця. Замовник зобов'язаний в термін 10-ти днів підписати акти виконаних робіт і повідомити про це Підрядника або направити Підряднику мотивовану відмову. Якщо в термін 10-ти днів Підрядник письмово не повідомлений про мотивовану відмову, роботи вважаються прийнятими Замовником і підлягають оплаті (пункт 5.4 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019).
За умовами пункту 9.7 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 Замовник зобов'язується прийняти від Підрядника будівельні роботи та провести розрахунки на умовах даного договору.
Відповідно до пунктів 10.4, 10.5 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 у разі невиконання Замовником своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Замовник на вимогу Підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7% від вартості договору. Стягнення пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань та штрафів за цим договором та усунення виявлених порушень.
В силу пункту 16.6 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 даний договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення його печатками і діє до 30.12.2019.
Сторонами також підписано та скріплено печатками додатки до договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019, які є його невід'ємними частинами, а саме: Протокол узгодження договірної ціни (додаток №1); Договірна ціна (додаток №2); Графік виконання робіт (додаток №3); Відомість обсягів робіт (додаток №4); Графік погашення авансу (додаток №5).
Додатковою угодою №1 від 12.11.2019 сторони змінили додаток №3 до договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 (Графік виконання робіт) на додаток №1 до вказаної додаткової угоди, а також виклали пункт 2.1 зазначеного договору у наступній редакції: "Договірна ціна робіт, доручених до виконання Підряднику, складає: 6681537,54 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1113589,59 грн. З них підлягає виконанню: у 2019 році - 283778,20 грн з урахуванням ПДВ; у 2020 році - 6397759,34 грн з урахуванням ПДВ. Джерело фінансування: власні кошти Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; решта умов вищенаведеного договору залишились незмінними.
На виконання договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 сторонами були підписані без зауважень та скріплені печатками акт №1 від 11.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року за формою №КБ-2в на суму 283778,20 грн та довідка б/н від 11.11.2019 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 року за формою №КБ-3 на суму 283778,20 грн.
В адресованій відповідачу претензії б/н від 30.12.2020 позивач, посилаючись на непроведення Замовником оплати робіт, виконаних Підрядником на підставі договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019, просив Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" погасити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 356144,76 грн, з яких: сума основної заборгованості - 283778,20 грн, пеня - 52215,15 грн, інфляційні втрати - 11521,39 грн та 3% річних - 8630,02 грн.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" листом №51/1301 від 25.01.2021 повідомило позивача про те, що ним розглянуто претензії Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Калімера" б/н від 30.12.2020 щодо погашення кредиторської заборгованості за раніше виконані роботи з урахуванням сум штрафу 7% від суми простроченого платежу, інфляційних втрат, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 0,1% та 3% річних за 5 договорами, у тому числі і за договором №К-02/08-2019 від 27.08.2019, на загальну суму 4115173,64 грн (із зазначенням складових суми без розбивки на окремі договори), в результаті чого всі платежі основного боргу у повному обсязі заведені для оплати в облікову систему 1С та зареєстровані у підприємстві відповідача, у той час як кошти для сплати сум відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат та 7% штрафу від суми простроченого платежу будуть найближчим часом відображені в бухгалтерському обліку. Крім того, у даному листі відповідач гарантував, що після надходження грошових коштів вся кредиторська заборгованість разом з компенсаційними та штрафними санкціями будуть сплачені у повному обсязі.
В подальшому представник позивача звернувся до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з адвокатським запитом б/н від 09.02.2021, в якому просив надати розрахунки визнаних сум відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу по кожній претензії (договору) окремо.
У відповідь на вищенаведений адвокатський запит відповідач листом №32/2687 від 12.02.2021 повідомив Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Калімера" про те, що розрахунки визнаних за результатом розгляду претензій сум відсотків за користування грошовими коштами (3% річних), пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, інфляційних втрат та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу у вигляді окремого документа не зберігаються, у зв'язку з чим не можуть бути надані.
18.02.2021 на виконання договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у сумі 283778,20 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №УКС/31 від 18.02.2021
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 52215,15 грн пені, 11521,39 грн інфляційних втрат та 8630,02 грн 3% річних, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнятих на себе зобов'язань за договором №К-02/08-2019 від 27.08.2019.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №К-02/08-2019 від 27.08.2019 зобов'язань в частині своєчасної оплати виконаних на підставі вказаного договору робіт, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, при цьому суд першої інстанції врахував неправильність проведеного позивачем розрахунку компенсаційних та штрафних санкцій.
Колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №К-02/08-2019 від 27.08.2019 є договором будівельного підряду.
Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
В силу частини першої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України унормовано, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 передбачено, що оплата за виконані роботи здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в протягом 45 банківських днів.
Як зазначалося вище, 11.11.2019 на виконання договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 сторонами були підписані без зауважень та скріплені печатками акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року за формою №КБ-2в на суму 283778,20 грн та довідка б/н про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2019 року за формою №КБ-3 на суму 283778,20 грн.
Отже, остаточний розрахунок за договором №К-02/08-2019 від 27.08.2019 за роботи, виконані позивачем у листопаді 2019 року, повинен був бути проведений відповідачем до 16.01.2020 включно (11.11.2019 + 45 банківських днів = 16.01.2020).
Між тим з матеріалів справи вбачається, що розрахунок за вищенаведені роботи Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було проведено 18.02.2021, тобто з порушенням визначених умовами договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 строків проведення оплати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов'язання правильно кваліфіковане судом першої інстанції як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а самого відповідача визначено таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.
За умовами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
В силу частин першої, другої та четвертої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суб'єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з приписами статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 10.4 договору №К-02/08-2019 від 27.08.2019 передбачено, що у разі невиконання Замовником своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" Замовник на вимогу Підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7% від вартості договору.
Крім того, правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.
У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати вартості виконаних за договором №К-02/08-2019 від 27.08.2019 робіт почалося з 17.01.2020, у той час як позивачем при проведенні розрахунку компенсаційних та штрафних санкцій початковою датою прострочення помилково визначено 26.12.2019, місцевим господарським судом було обґрунтовано проведено власний розрахунок в межах заявленого позивачем періоду, за результатами здійснення якого Господарський суд Миколаївської області дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом на користь Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Калімера" пені у сумі 24082,36 грн, інфляційних втрат у сумі 11521,39 грн та 3% річних у сумі 8117,91 грн.
Жодних доводів стосовно неправильності проведеного судом першої інстанції розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних апеляційна скарга не містить, натомість скаржник посилається виключно на те, що обставина перебування його у скрутному фінансовому становищі, яка, за твердженням відповідача, є загальновідомою, зумовлює відсутність вини останнього у порушенні зобов'язань за укладеним між сторонами договором №К-02/08-2019 від 27.08.2019.
В силу частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомі факти не потребують доказування лише тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість обставин полягає в тому, що вони відомі широкому загалу, зокрема, суду та учасникам справи. Загальновідомість того чи іншого факту є відносною і залежить від різних факторів, у тому числі поширеності інформації про подію (факт) загалом у державі чи в певній місцевості.
Отже, колегією суддів не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що факт перебування останнього у скрутному фінансовому стані не потребує доказування з огляду на його загальновідомість, оскільки скаржником жодним чином не обґрунтовано, чому, власне (з яких причин/підстав), інформація про фінансове становище та конкретні елементи (складові) господарської діяльності відповідача (зокрема, обставини зростання простроченої заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" або обставина істотного зменшення обсягу відпуску електроенергії) має вважатися загальним надбанням, у тому числі бути відомою суду та позивачу.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.03.2020 у справі №910/8698/19.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження відсутності вини останнього у простроченні виконання зобов'язань за договором №К-02/08-2019 від 27.08.2019, зокрема, доказів істотного зменшення обсягу відпуску апелянтом електроенергії, зростання простроченої заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" перед Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та вжиття скаржником заходів на стягнення відповідної заборгованості у разі її наявності.
Твердження скаржника про безпідставне неврахування місцевим господарським судом факту перебування ринку електричної енергії України в кризовому стані апеляційним господарським судом оцінюються критично, адже за умовами статті 42 Господарського кодексу України підприємництво є самостійною господарською діяльністю, яка здійснюється на власний ризик, відтак сам по собі основний вид господарської діяльності відповідача у вигляді виробництва електроенергії жодним чином не свідчить про наявність правових підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язань за вищенаведеним договором підряду.
Безпідставними також є посилання апелянта на указ Президента України №406/2020 від 22.09.2020 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації ситуації в енергетичній сфері та подальшого розвитку ядерної енергетики", оскільки прострочення відповідачем зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт за договором №К-02/08-2019 від 27.08.2019, прийнятих останнім за актом №1 від 11.11.2019 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2019 року за формою №КБ-2в, почалося з 17.01.2020, тобто значно раніше, аніж було прийнято зазначений вище указ.
Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2021 у справі №915/235/21 скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2021 у справі №915/235/21 - без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2021.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя Л.О. Будішевська
Суддя Л.В. Поліщук