17 червня 2021 року м. Київ
Справа №759/720/20
Провадження №22-ц/824/7252/2021
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретарія: Журавльова Д.Д.
учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -
У січні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 3000 доларів США 00 центів, як аванс на виготовлення автомобіля та 2500 доларів США 00 центів як аванс за автомобіль, що разом становить 5500 доларів США 00 центів.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено усний договір-підряду згідно якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання виконати роботу по виготовленню автомобіля позашляховика, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити роботу, тому на виконання усного договору позивач надав, а відповідач отримав грошові кошти у розмірі 3000 доларів США 00 центів на підставі розписки. 21.08.2019 ОСОБА_1 , передав, а ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 2500 доларів США 00 центів, проте відповідач до цього часу автомобіль не придбав, кошти не повернув.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США 00 центів, та 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США 00 центів, що загалом становить 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
У січні 2021 року представник позивача звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, просить суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат пов'язаних із правовою допомогою у розмірі 14093 грн 00 коп.
Заяву обґрунтовує тим, що в позовній позивач зазначив, що попередню (орієнтовну) суму судових витрат у розмірі 18791 грн 00 коп. та просив суд судові витрати покласти на відповідача, однак через те, що жодного засідання по справі не відбулося, позивач не мав можливості до закінчення судових дебатів у справі зробити заяву про подачу доказів сплати ним судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, таким чином позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 14093 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року доповнено рішення Святошинского районного суду м. Києва від 18.01.2021 у цивільній справі №759/720/20 за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.
У частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат пов'язаних із правовою допомогою у розмірі 14093 (чотирнадцять тисяч дев'яносто три) грн 00 коп. відмовлено.
Не погоджуючись з додатковим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про день та час розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлені належним чином (а.с.96,97).
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки справа розглядається за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2021 по справі №759/720/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 13.04.2006, Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США 00 центів, та 2500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США 00 центів, що загалом становить 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) доларів США 00 центів та стягнено з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. (а.с. 58, 59).
Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на професійну правничу допомогу на зазначену позивачем суму, не є співмірними зі ск4ладністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема детальним описом робіт наданих послуг.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з ч 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється у тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до п.п. «б», «в» п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Наявними в справі письмовими доказами підтверджується, що представниками позивача вищенаведені вимоги закону дотримані, оскільки ними до закінчення судових дебатів було зроблено заяву про стягнення витрат за професійну правничу допомогу, а докази про судові витрати ними подано до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.
Верховний суд у постанові від 16 травня 2018 року по справі № 127/13154/16-ц зокрема зазначив, що доводи касаційної скарги щодо безпідставності відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, оскільки його представник не залучався ухвалою суду, як особа, яка надає правову допомогу, є необґрунтованими.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) співмірність витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» п.131).
З матеріалів справи вбачається, що адвокат Митнюк В.І. представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги № 2019/12-17 від 17 грудня 2019 року, укладеного між адвокатом Митнюк В.І. та ОСОБА_1 , та ордеру на надання правової допомоги (а.с.41, 64 ).
Пунктом 3.1 зазначеного Договору сума винагороди (гонорару) Адвокату та порядок оплати за надання правової допомоги та представлення інтересів за цим Договором, встановлені в Додатку до цього Договору, який є частиною даного Договору.
Додатком №1 передбачено, що винагорода (гонорар) Адвоката за надані згідно Договору №2019/12-17 від 17 грудня 2019 року послуги складає:
-досудове врегулювання спору - сума еквівалентна 250 доларів США, що становить 5872 гривні згілно курсу НБУ на час підписання Договору, які Замовник сплачує Виконавцю під час підписання Договору.
-складання позовної заяви та представника інтересів Замовника в суді першої інстанції м.Києва до винесення судом першої інстанції рішення - сума еквівалентна 350 доларів США, що становить 8221 гривню згідно курсу НБУ на час підписання Договору, які замовник сплачує Виконавцю при підписанні позовної заяви в суд.
За представлення інтересів Замовника в суді за межами м. Києва до винесення судом першої інстанції рішення винагорода (гонорар) адвоката становить 550 доларів США, що становить 12919 гривень згідно курсу НБУ на час підписання Договору, які Замовник сплачує Виконавцю при підписанні позовної заяви в суд.
Відповідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 19 грудня 2019 року, складеного між виконавцем адвокатом Митнюк В.І. та замовником ОСОБА_1 об'єм наданих послуг становить: попереднє опрацювання матеріалів законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції, консультації, складання вимоги від 19 грудня 2019 року.
Відповідно до квитанції до прибуткового ордеру №2019/12-17 від 19 грудня 2019 року прийнято винагороду від ОСОБА_1 в сумі 5872 гривні (а.с.66).
Відповідно до акту про прийняття-передачі наданих послуг від 10 січня 2020 року, складеного між виконавцем адвокатом Митнюк В.І. та замовником ОСОБА_1 об'єм наданих послуг становить: складання клопотання про отримання ідентифікаційного коду боржника за запитом суду, складання позовної заяви про захист прав споживачів.
Відповідно до квитанції до прибуткового ордеру №2019/12-17 від 23 березня 2020 року прийнято винагороду від ОСОБА_1 в сумі 8221 гривню (а.с.66).
Зважаючи на вимоги ст.ст. 141, 382 ЦПК України та виходячи із доведеності понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14093 гривні, колегія суддів вважає необхідним вирішити питання розподілу судових витрат наступним чином - стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування понесених ОСОБА_1 судових витрат за надання правової допомоги у розмірі 14093 гривні.
Керуючись ст.ст. 268, 270, 389, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2021 року у частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат пов'язаних із правовою допомогою скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 13.04.2006, Канівським МРВ УМВС України в Черкаській області) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в рахунок відшкодування понесених ОСОБА_1 судових витрат за надання правової допомоги в сумі 14093 гривні.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна