Єдиний унікальний номер справи № 359/3506/19 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2964/2021 Доповідач ОСОБА_2
16 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263, ч.3 ст. 262, ч. 3 ст.28 і п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 209 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч. 3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263, ч.2 ст.289, ст. 290, ч.3 ст. 262, ч.3 ст. 28 і п.6 ч. 2 ст. 115 КК України,-
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 25 липня 2021 року (включно).
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , суд першої інстанції враховуючи у сукупності вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність соціальних зав'язків та їх майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, конкретні обставини кримінального провадження та зважаючи на те, що на даний час судове слідство триває, дійшов висновку, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України на даний на час продовжують існувати, є реальними та не зменшились.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалуДніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою його підзахисному не було враховано, що заявлені прокурором ризики, суттєво зменшились, з огляду на стадію судового розгляду та дослідження судом першої інстанції висновків судово-медичних експертиз, які, на переконання захисника, свідчать про склад іншого кримінального правопорушення, а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України. Вказує, що його підзахисний ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, і жодного доказу його ухилення від слідства прокурором до суду надано не було, що нівелює ризик ухилення від суду. Також, апелянт вважає, що інші заявлені прокурором ризики є безпідставними, оскільки досудове розслідування завершено, доказів незаконного впливу на учасників провадження прокурором до суду надано не було.
На переконання апелянта, зміна запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 на більш м'який, з забороною обвинуваченому залишати житло цілодобово, з застосуванням електронних засобів контролю повністю забезпечить належне виконання обвинуваченим ОСОБА_6 своїх процесуальних обов'язків та буде сприяти здійсненню справедливого і відкритого розгляду упродовж розумного строку.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та невмотивованість ухвалуДніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року просить її скасувати в частині обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 не було враховано його тяжкий стан здоров'я, та його потребу у постійному нагляді, лікуванні, що не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору. Також на переконання апелянта, стан здоров'я ОСОБА_8 свідчить про відсутність ризику його втечі, що обумовлюється необхідністю реабілітації та слабкого фізичного стану, а також його можливості перешкоджати іншим чином судовому розгляду. Вказує, що міцність соціальних зв'язків ОСОБА_8 , який одружений, виховує двох малолітніх дітей, батьків інвалідів пенсійного віку та його характеризуючи дані, дають достатні підстави вважати, що інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Звертає увагу апелянт і на те, що суд першої інстанції протягом року обираючи та продовжуючи строк тримання ОСОБА_8 під вартою посилається на одні і ті ж самі формулювання обґрунтованості підозри та наявності ризиків, без конкретизації їх та будь-якого підтвердження.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалуДніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_10 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 не було враховано, що наведені в клопотанні прокурора про застосування запобіжного заходу ризики не підтверджується матеріалами справи, і містять лише фабулу злочину та загальні дані про особу обвинуваченого. Вказує, що стороною обвинувачення протягом тривалого розгляду кримінального провадження не було надано жодних доказів, які б обґрунтовано та неспростовно доводили вину ОСОБА_10 у злочині, що йому інкримінується. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_10 вже тривалий час знаходиться під вартою, однак розгляд справи по суті не відбувається, потерпілі в судове засідання не з'являються. Вказує апелянт і на те, що матеріали досудового розслідування не були відкритті стороні захисту в повному обсязі, що свідчить про недопустимість доказів сторони обвинувачення.
Апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 не містить клопотання про її розгляд за участю сторін.
Апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , містить клопотання про її розгляд за участю сторони захисту, а апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , містить клопотання про її розгляд за участю лише обвинуваченого ОСОБА_8 в режимі ВКЗ, що не є клопотаннями про розгляд скарги за участю сторін кримінального провадження, в розумінні ст. 422-1 КПК України, оскільки такі клопотання суперечать принципу рівності сторін, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою правову позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом, а відтак апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, вивчивши надані в копіях матеріали, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено ст. 331 КПК України під час судовогорозгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали судомпершої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченимОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, представників потерпілих, обвинувачених та їх захисників, для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисників обвинувачених, суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання, врахував, конкретні обставини кримінального провадження, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність соціальних зав'язків та їх майновий стан, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки є всі підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому, обвинувачується.
Отже, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою жодним чином не зменшились і, в сукупності з даними про особу обвинувачених, підтверджують на даному етапі провадження, яке наразі триває, потребу в подальшому триманні обвинувачених під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а відтак доводи апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 в цій частині є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_12 про те, що його підзахисний має тяжкий стан здоров'я та потребує постійного нагляду і лікування, що не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки жодних належних доказів, щодо неможливості перебування ОСОБА_8 за станом здоров'я в умовах слідчого ізолятораапеляційна скарга та долучені до неї матеріали не містить, не надано таких відомостей і до суду апеляційної інстанції.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 про те, що стан здоров'я його підзахисного, дані про його особу та міцність соціальних зв'язків, свідчить про відсутність ризику його втечі і можливості перешкоджати іншим чином судовому розгляду, а також дають достатні підстави вважати, що інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки зазначені дані у сукупності з усіма обставини, які враховані судом першої інстанції при застосуванні запобіжного заходу, на даному етапі провадження, не будуть стримуючими факторами для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, а також не спростовують обґрунтованість встановлених судом першої інстанції ризиків і доцільність продовження строку тримання під вартою.
Твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про те, що судом першої інстанції при продовженні його підзахисному строку тримання під вартою не було враховано висновки судово-медичних експертиз, а також посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 в апеляційній скарзі на фактичні обставини кримінального провадження та дослідженні докази, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки привирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, обставини кримінального правопорушення не досліджуються та оцінка доказам не надається.
Посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 в апеляцій скарзі на те, що його підзахисний ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, жодним чином не дає достатніх підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 , не зможе здійснити дії, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. Не може свідчити про відсутність ризикунезаконного впливу на учасників провадження і посилання захисника на завершення досудового розслідування даного кримінального провадження, оскільки на даний час обґрунтованість висунутого щодо ОСОБА_6 обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, в тому числі і показань свідків та потерпілих, які на даний час не допитані, і на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не інший більш м'який запобіжний захід, як про це як про це просять захисники, має забезпечити виконання обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 , захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року, якою продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 25 липня 2021 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________ __________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4