Апеляційне провадження
№33/824/2812/2021
14 червня 2021 року місто Київ
справа № 940/24/21
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника Вдовиченка Валерія Івановича,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника -адвоката Вдовиченка Валерія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.4 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Тетіївського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник -адвокат Вдовиченко В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247, п.3 ст.284 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП не визнає та зазначає, що 09 січня 2021 року, приблизно в 6.30 год., на своєму автомобілі «OPELASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 він разом із ОСОБА_2 виїхав із села Лопатинка Оратівського району Вінницької області та їхав в село Росішки Тетіївського району Київської області. Під час руху Правил дорожнього руху України не порушував, їхав на ближньому світлі фар зі швидкістю 60 км/год., спиртних напоїв не вживав і був тверезий. Автомобіль був в технічно справному стані. ОСОБА_2 сидів на передньому пасажирському сидінні. При повороті на село Росішки Тетіївського району Київської області по дорозі йому назустріч їхав на великій швидкості автомобіль «Джип», номерних знаків якого він не запам'ятав. Водій цього автомобіля їхав на дальньому світлі фар, не переключився та осліпив водія ОСОБА_1 . При цьому, перед роз'їздом автомобілів цей водій виїхав на зустрічну смугу руху та продовжував рух назустріч його автомобілю. Будучи осліпленим та остерігаючись зіткнення із зустрічним автомобілем, він на короткий проміжок часу втратив обзір дороги, та щоб уникнути зіткнення, з'їхав у кювет зліва. Після цього його автомобіль перевернувся на правий бік зі сторони пасажира. Внаслідок цього його автомобіль отримав значні пошкодження, але він та пасажир ніяких тілесних ушкоджень не отримали. Зустрічний автомобіль не зупинився та поїхав далі. Будь-яких інших осіб при цій дорожньо-транспортній пригоді не було. Після цієї пригоди він та пасажир вилізли з автомобіля через водійські двері. Після цього він вирішив передзвонити про дану подію до поліції та рідних, але в нього розрядився телефон, а в пасажира телефону не було. Тому повідомити в поліцію про це він не мав можливості.
Вказував, що ДПТ відбулась далеко від населених пунктів, нікого з людей не було, автомобілі не проїжджали. Тому він із ОСОБА_2 знаходився на місці події та чекав будь-кого з людей, які б могли допомогти постановити автомобіль на колеса, з баку якого просочувалось пальне. Приблизно в 7.30 год. із села Росішки до них підійшли два чоловіки, які допомогли поставити автомобіль на колеса. Після цього він відключив акумулятор щоб не було пожежі та разом із ОСОБА_2 пішов у село Росішки, щоб знайти евакуатор та повідомити в поліцію про ДТП.
Зазначав, що вони прийшли до ОСОБА_4 , він підзарядив телефон та намагався знайти евакуатор. В селі евакуатора не було, а тому він його шукав через свого сина в м. Тетієві. Лише через значний проміжок часу він знайшов в м. Тетіїв евакуатор і водій цього евакуатора по імені ОСОБА_5 йому повідомив, що може забрати автомобіль на місці події в 16 годин. Проте, перебуваючи у стресі після ДТП та займаючись пошуком евакуатора він забув передзвонити до поліції про дану подію, займаючись пошуком автомобіля для поїздки до місця ДТП. Перебуваючи в домогосподарстві ОСОБА_6 спиртних напоїв не вживав і був тверезий. Через деякий час він знайшов в с. Росішки водія ОСОБА_7 і приблизно в 15.50 год. він відвіз його разом з ОСОБА_2 на місце знаходження автомобіля. Коли вони приїхали на місце події, то там уже був евакуатор і службовий автомобіль поліції, але хто викликав поліцію він не знає.
Посилався на те, що перебуваючи на місці події працівники поліції попросили у ОСОБА_1 посвідчення водія, документи на автомобіль та страховку, які він їм надав. та розповів їм про обставини події та передзвонив у страхову компанію, повідомивши про ДТП. Але працівник страхової компанії повідомив, що відшкодовувати кошти не будуть, так як ніхто не постраждав.
Вказував, що перебуваючи на місці події працівники поліції запропонували ОСОБА_1 продати їм за 2500 доларів США пошкоджений автомобіль та написали номер телефону особи, яка буде платити за це кошти. ОСОБА_1 відмовився продавати свій автомобіль, але у відповідь на це вони повідомили, що будуть на нього складати протоколи за ст.ст.124, 130 КУпАП.
Зазначав, що ОСОБА_1 додатково повідомив працівникам поліції про обставини події, необхідність встановлення водія, який створив аварійну обстановку, заявив, що спиртних напоїв не вживав, був тверезий під час керування автомобілем і після ДТП, але вони на це не реагували, а лише заявили, що складуть на нього протокол за скоєння ДТП і що він після ДТП вживав спиртне, що йому за це ніякого покарання не буде. При цьому працівники поліції проходити прилад «Драгер» чи їхати до лікарні для освідчення на стан сп'яніння йому не пропонували, ніяких документів з цього приводу не складали, хоч він наполягав на цьому.
Посилався на те, що після складання протоколів, зміст яких ОСОБА_1 не зачитували та читати не надавали, без роз'яснення йому будь-яких процесуальних прав, він, будучи юридично не обізнаним та перебуваючи у стресі після ДТП, повівся на обман працівників поліції, та підписав складені протоколи і своє пояснення про вживання алкоголю після ДТП, що було зафіксовано на відеокамеру. Проте, в протоколі, складеному відносно нього за ст.130 КУпАП він ніяких пояснень з цього приводу не писав, оскільки відомості про вживання спиртного після ДТП не відповідають дійсності.
Вказував, що при складанні відносно ОСОБА_1 протоколів свідків не було, протоколи нікому не зачитували, ніяких прав всім учасникам не роз'яснювали, копії протоколів останньому на руки не надавали, автомобіль не вилучали, складене від імені ОСОБА_1 пояснення не читали, а лише надали для підписання названі документи.
Зазначав, що в даний час протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП та інші наявні в адміністративній справі документи, що ним підписані внаслідок обману та під психологічним тиском з боку працівників поліції через непроданий їм автомобіль, ОСОБА_1 не визнає, оскільки спиртних напоїв після ДТП не вживав, від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся, наявні у справі документи йому не читали і він з ними перед підписанням не знайомився.
Посилався на те, що довести свою непричетність до вчинення зазначеного адміністративного правопорушення ОСОБА_1 мав намір в суді, але захворів та не мав змоги через це прибути до суду, документи про що надав до суду через свого захисника. Проте суд розглянув адміністративну справу у його відсутність, не врахувавши, що ОСОБА_1 знаходився під час розгляду справи на стаціонарному лікуванні в КНП «Оратівська лікарня планового лікування», що підтверджено представленими стороною захисту медичними документами, чим грубо порушив конституційні та процесуальні права ОСОБА_1 .
Вказував, що судом першої інстанції не було викликано для безпосереднього допиту в суді свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та інших, які могли б підтвердити непричетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного адміністративного правопорушення.
Зазначав, що Тетіївським районним судом Київської області, в порушення вимог адміністративного законодавства, Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного суду України при розгляді 02 квітня 2021 року адміністративної справи відносно ОСОБА_1 було допущено спрощений підхід до судового розгляду справи, допущено цілий ряд грубих порушень адміністративного законодавства та винесено відносно останнього незаконну постанову від 02 квітня 2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення.
Також в апеляційній скарзі захисник-адвокат Вдовиченко В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на те, що оскаржувану постанову ОСОБА_1 було отримано 13 квітня 2021 року через її не виготовлення, не направлення її сторонам провадження, перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в КНП «Оратівська лікарня планового лікування» з 31 березня 2021 року по 09 квітня 2021 року, необхідність повторного огляду у ЛЗПСМ 12 квітня 2021 року.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Вдовиченко В.І. доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 02 квітня 2021 року, а апеляційна скарга на неї подана 21 травня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 отримав 13 квітня 2021 року в суді першої інстанції.
19 квітня 2021 року захисник-адвокат Вдовиченко В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Листом від 21 квітня 2021 року №0507/936/2021 Київський апеляційний суд повернув апеляційну скаргу захисника-адвоката Вдовиченка В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у зв'язку з порушенням встановленого у ст.294 КупАП порядку її подання.
Апеляційна скарга подана через суд першої інстанції 21 травня 2021 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до диспозиції ч.4 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність, окрім іншого, настає у разі вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.
Згідно з п.2.10 «є» Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №436614, 09 січня 2021 року о 16.38 год. на автодорозі Тетіїв - Росішки водій ОСОБА_1 вживав алкоголь (горілку) після дорожньо-транспортної пригоди за його участю до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.10 є Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.4 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 09 січня 2021 року серії ДПР18 №436614, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень;
письмовими поясненнями свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 09 січня 2021 року, в яких зазначено, що останні були присутні в якості свідків при складанні адміністративного протоколу відносно водія ОСОБА_1 . Водій у їх присутності на вимогу працівника поліції відмовився від проходження медичного огляду у встановленому Законом порядку за допомогою приладу «Драгер» та в закладах охорони здоров'я, що вони засвідчили своїми підписами;
відеозаписом з камери;
письмовим поясненням ОСОБА_1 від 09 січня 2021 року в яких зазначено, що він 09 січня 2021 року близько 8 години, керував своїм автомобілем «OPEL ASTRA», д.н.з. НОМЕР_1 по а/д Тетіїв - Росішки, був не уважним, його засвітило світло зустрічного ТЗ, після чого він втратив керування та злетів у кювет. Після чого він замкнув свій ТЗ та поїхав до свого знайомого ОСОБА_11 , який проживає в с. Росішки, з яким спільно вживали алкогольні напої;
копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №436580 від 09 січня 2021 року щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП;
постановою Тетіївського районного суду Київської області від 02 березня 2021 року по справі №940/25/21, провадження №3/940/45/21, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. У постанові зазначено, що в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав.
З відео з камери вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував, що він вживав алкогольні напої десь о 12.00 год. після ДТП (час 17:39:21). При цьому, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох свідків (час 17:40:16).
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.10 є ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції розглянув адміністративну справу у відсутність ОСОБА_1 , не врахувавши, що останній знаходився під час розгляду справи на стаціонарному лікуванні в КНП «Оратівська лікарня планового лікування», що підтверджено представленими стороною захисту медичними документами, чим грубо порушив конституційні та процесуальні права ОСОБА_1 , то право на надання доказів та пояснень ОСОБА_1 було в повній мірі реалізовано в суді апеляційної інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП неодноразово призначалась судом до розгляду, а саме на: 08 лютого 2021 року, 02 березня 2021 року, 16 березня 2021 року, 30 березня 2021 року, 02 квітня 2021 року.
Як зазначено у оскаржуваній постанові ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні лише 02 березня 2021 року.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Вдовиченко В.І., який 11 березня 2021 року ознайомився з матеріалами справи, тричі надавав через канцелярію суду заяви про перенесення розгляду справи на іншу дату, проте в жодне судове засідання не з'явився.
При розгляді заяв адвоката Вдовиченка В.І. про перенесення розгляду справи на іншу дату, суд першої інстанції враховував позицію захисника щодо відкладення розгляду справи та призначав розгляд справи на вільні дати, крім дат, коли захисник приймав участь у розгляді інших справ.
01 квітня 2021 року через канцелярію суду адвокат Вдовиченко В.І. втретє надав заяву про перенесення розгляду справи, призначеної на 02 квітня 2021 року на іншу дату, оскільки ОСОБА_1 не може прибути на розгляд справи через перебування на стаціонарному лікуванні в КНП «Оратівська лікарня планового лікування» з 31 березня 2021 року, а він, як адвокат, не може прибути у зазначений час, оскільки 02 квітня 2021 року о 10 годині бере участь у розгляді кримінального провадження у справі №141/738/19 у Немирівському районному суді Вінницької області. За даних обставин, просив перенести розгляд даної справи на іншу дату, крім дат, зазначених у заяві.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
При цьому, залишаючи без задоволення заяву адвоката Вдовиченка В.І. від 01 квітня 2021 року про відкладення розгляду справи, суд першої інстанції вірно врахував, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
У судовому засіданні апеляційного суду на питання суду ОСОБА_1 пояснив, що дійсно він з'явився у судове засідання суду першої інстанції 02 березня 2021 року, однак просив розгляд справи відкласти для забезпечення йому права на захист.
У зв'язку з задоволенням клопотання ОСОБА_1 , розгляд справи було відкладено на 16 березня 2021 року, однак у судове засідання 16 березня 2021 року ні ОСОБА_1 , ні його адвокат не з'явилися та в подальшому також просили відкласти розгляд справи.
Таким чином, як ОСОБА_1 , так і його захиснику Вдовиченку В.І. була надана судом першої інстанції можливість бути присутніми в судовому засіданні, однак останні будучи повідомленими про час та місце розгляду справи у судові засідання не з'явилися, а відтак суд першої інстанції розглянув справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника.
Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КУпАП та інші наявні в адміністративній справі документи, підписані ним внаслідок обману та під психологічним тиском з боку працівників поліції через непроданий їм автомобіль, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно нього обману та психологічного тиску з боку працівників поліції під час складання протоколу за ч.4 ст.130 КУпАП, ні ОСОБА_1 , ні його захисником надано не було.
Посилання на те, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, оскільки алкогольних напоїв після ДТП не вживав, від проходження огляду на стан сп'яніння не відмовлявся, при складанні відносно ОСОБА_1 протоколів свідків не було спростовуються відеозаписом з камери, де зафіксовано, що ОСОБА_1 в присутності двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння та підтвердив, що вживав після ДТП алкоголь.
Відтак, ОСОБА_1 була забезпечена можливість для проходження ним в установленому порядку огляду на стан сп'яніння, проте, він не вчинив дій, спрямованих на проходження такого огляду.
Посилання на те, що ОСОБА_1 не роз'яснювалися його права суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 09 січня 2021 року у ньому зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було викликано для безпосереднього допиту в суді свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та інших, які могли б підтвердити непричетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки ні ОСОБА_1 , ні його захисник у суді першої інстанції клопотань про виклик вказаних свідків не заявляли. При цьому, захисник Вдовиченко В.І. в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що клопотання про виклик свідків у нього були готові, однак до суду першої інстанції він їх не подавав.
При цьому, ні ОСОБА_1 , ні його захисник у суді апеляційної інстанції клопотань про виклик вказаних свідків також не заявляли.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст.33, ч.4 ст.130 КУпАП та в межах строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.10 є ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи у справі апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Поновити захиснику-адвокату Вдовиченку Валерію Івановичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Тетіївського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Вдовиченка Валерія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 02 квітня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.