9 червня 2021 року місто Київ
справа № 761/6662/20-ц
провадження №22-ц/824/6864/20
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1
позивач - ОСОБА_2
позивач - ОСОБА_3
відповідач - ОСОБА_4
відповідач - приватний нотаріус КМНО Мазарчук Наталія Володимирівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Семенюк Іриною Миколаївною,
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 4 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Матійчук Г.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни , третя особа: ОСОБА_5 про скасування рішень про державну реєстрацію права власності та приведення квартири в попередній стан,
У лютому 2020 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідачів про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Позов обґрунтовано тим, що вони є власниками квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_2 .
10 жовтня 2019 року відповідачем було зареєстровано право власності на 6 об'єктів нерухомого майна квартир № НОМЕР_3, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , що утворились в результаті поділу первинної квартири на двох рівнях, площею 261,5 кв.м.
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. як державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на ці квартири. Підставою виникнення права власності являється висновок серія та номер 0168/19, виданий 30 вересня 2019 року ТОВ «Проекттехсервісгруп» про можливість поділу.
Відповідачка ОСОБА_4 порушила права позивачів, оскільки здійснила поділ квартири з порушенням порядку для такого поділу. Відповідачка не отримала дозвіл на проведення будівельних робіт, не ввела готовий об'єкт в експлуатацію, не надала Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації. Відповідно органом, що здійснює нагляд за дотриманням будівельних норм та безпечністю проведених змін, не було здійснено перевірку проведених змін та підтверджено можливість проведення таких змін, з огляду на безпечність будинку вцілому та мешканців сусідніх квартир.
Відповідачкою ОСОБА_4 було здійснено втручання в стіну загального коридору 25 та 26 поверхів, шляхом вирізання отворів для дверей в новоутворені квартири. Все це порушує права всіх мешканців будинку та відповідно кожного з позивачів, оскільки конструкції будинку послаблені втручанням.
Окрім того, відповідачка ОСОБА_4 здійснила посилення навантаження на електромережі та інженерні системи будинку, оскільки замість однієї квартири з мешканцями з'явились 6 квартир з мешканцями. При будівництві будинку такі навантаження були розраховані з огляду на запроектовану кількість квартир. Збільшення кількості квартир збільшує навантаження.
Також відповідачем здійснено поділ, таким чином, що ванна кімната та туалет квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 розташовані над житловою кімнатою ОСОБА_3 , який є власником квартири АДРЕСА_7 . Таке розташування категорично заборонено відповідно до ДБН В 2.2-15:2019 «Будинки і споруди. Житлові будинки».
Усунути таке порушення неможливо без зміни об'ємно-планувального рішення квартири та приведення об'єкту - квартири в попередній стан, такий, що існував до проведення поділу.
Державна реєстрація права власності на новоутворені об'єкти нерухомого майна - квартири приватним нотаріусом була проведена з порушенням вимог діючого законодавства, а саме здійснено реєстрацію права власності не на підставі декларації про готовність введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а на підставі висновку про можливість поділу майна.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили скасувати рішення державного реєстратора та зобов'язати ОСОБА_6 повернути квартири АДРЕСА_5 , НОМЕР_6, АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_3 в попередній стан, такий, що існував до поділу.
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 4 січня 2021 року позов ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , приватного нотаріуса КМНО Мазарчук Н.В., третя особа ОСОБА_5 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності залишено без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник позивачів адвокат Семенюк І.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове суове рішення, яким позовні вимог задовольнити. В апеляційній скарзі посилється на те, що рішення суду являється необгрунтованим, прийнятим за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Апелянт не погоджується з висновками суду щодо оцінки наданих сторонами звітів, а також відсутності підстав для призначення судової будівельно-технічної експертизи, з урахуванням наявності в матеріалах справи двох висновків, які є суперечливими, неузгодженими між собою. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, суд порушив основний принцип судочинства - принцип змагальності сторін. Суд бепідставно, без наявних в матеріалах справи доказів, стягнув з позивачів витрати на проведення відповідачем експертного висновку.
У відзиві на апеляційну скаргут представник відповідача адвокат Переяславська М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обгрунтоване залишити без змін.
В судове засідання приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. , а також третя особа ОСОБА_5 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, від представника приватного нотаріуса надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його занятістю в іншому судовому процесі, Зазнчені представником приватного нотаріуса адвокатом Перпелиця С.О. причини неявки в судове засідання суд визнав неповажними і вважав за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивачів - адвокат Семенюк І.М. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Переяславська М. В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обгрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 . Квартира НОМЕР_7 є дворівневою, і розташована на 26 і 27 поверхах будинку.
З метою поділу квартири АДРЕСА_2 на шість окремих однокімнатних квартир студій ОСОБА_8 отримала від ТОВ «Проекттехсервісгруп» висновок № 0168/119 щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна, відповідно до якого за технічними характеристиками об'єкт ( квартира) АДРЕСА_2 -А може бути поділено на шість новоутворених об'єктів.
10 жовтня 2019 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на шість квартир, які утворились внаслідок переобладнання (поділу) квартири АДРЕСА_10 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В. як державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірні (шість) об'ктів нерухомості за ОСОБА_4 , на підставі витягу на зареєстроване право власності на квартиру № НОМЕР_1 в Державному реєстрі прав, висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна № 0168/19 від 30 вересня 2019 року, виданого ТОВ «Проекттехсервісгруп», технічних паспортів на новоутворені об'єкти нерухомості.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що нотаріусом при вчиненні відповідних реєстраційних дій було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженням. Дії нотаріуса на момент вчинення реєстраційних дій відповідали вимогам чинного законодавства і відповідно підстави для скасування рішень про державну реєстрацію прав власності на квартири АДРЕСА_5 - 160/6 відсутні.
Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що перепланування квартири відповідача було здійснено у відповідності з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 406 «Про затвердження перелдіку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію". Відповідачем здійснено перепланування її власної квартири, що було виконано без втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування, а тому вона не зобов'язана була отримувати документи на право перпланування. В такому випадку введення об'єкта в експлуатацію не потребується. Внаслідок перепланування шкоди загальним інженерним системам будівлі нанесено не було. Санвузли квартир № НОМЕР_2 та АДРЕСА_6 знаходяться над ділянкою улаштування передпокою квартири АДРЕСА_7 , передпокій відповідно до ДБН В 2.2-15:2019 «Будинки та споруди. Житлові будинки» не є житловим приміщенням, а тому будь-яких порушень при влаштуванні санвузлів відповідачем не допущено. Також встановлено, що перегородки, дверні отвори та підлоги влаштовано відповідно до п.7.3.8 ДБН В.1.7-2016 (перепад планувальних висот на шляху евакуації не перевищує 0,45 м) та за їх технологією.
Суд першої інстанції критично оцінив висновок експерта, наданий позивачами до позовної заяви, оскільки останній є неповним та необгрунтованим, грунтується на документах, походження яких невідоме, а також на припущеннях самого експерта, оскільки доступу до досліджуваних об'єктів йому забезпечено не було, про що він прямо зазначив в самому висновку. Висновок не містить реальних даних про фактично здійснені роботи з перепланування квартир. В той же час, суд прийняв як належний та допустимий доказ звіт від 17 серпня 2020 року, наданий відповідачем ОСОБА_4 , з якого вбачається, що експерту був наданий доступ до об'єкта дослідження.
Отже, будь-яких порушень з боку відповідачів при проведенні перепланування квартири та реєстрації права власності на окремі об'єкти судом не встановлено. Позовні вимоги позивачів не знайшли свого підтвердження.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вважав, що є доведеними витрати відповідача на правничу допомогу та витрати відповідача за складання звіту.
Проте, повністю з такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь=які дії, які не суперечать закону.
Пунктом 1.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна" , затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господраства України від 18 червня 2007 року № 55, передбачено, що поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до отриманого відповідачкою ОСОБА_4 висновку, виконаного ТОВ «Проекттехсервісгруп», за технічними характеристиками об'єкт (квартира) АДРЕСА_2 , може бути поділено на 6 новоутворених об'єктів.
Відповідно до ст.152 ЖК України виконання власником робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного жилого фонду, які не перебдбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування , не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після заверешення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 406 «Про затвердження перелдіку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію" до таких робіт відносяться роботи з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними (СС1), з середніми (СС2) та значними (СС33) наслідками».
Відповідно до п.54 Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються: документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта ( крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребуєють отримання дозволу на їх проведення); технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Встановивши, що відповідачка ОСОБА_4 , будучи власником квартири АДРЕСА_2 , здійснила її перепланування, технічна можливість якого підтверджена висновком від 30 вересня 2019 року № 0168/19, виконаним ТОВ «Проекттехсервісгруп», і відповідно зареєструвала своє право власності на шість окремих об'єктів, суд дійшов правильного висновку про необгірунтованість та недоведеність позовних вимог позивачів..
Судом першої інстанції встановлено, що здійснення перепланування належної відповідачу квартири відбулося без втручання в огороджувальні та несучі констркції та/або інженерні системи загального користування, шкоди загальним інженерним ситемам будівлі переплануванням нанесено не було, «Мокрі зони» квартир № НОМЕР_2 та НОМЕР_6 знаходяться над ділянкою улаштування передпокою квартири АДРЕСА_7 , що не є житловим приміщенням згідно з ДБН В 2.2-15:2019 «Будинки та споруди. Житлові будинки». Перегородки, двірні отвори та підлги влаштовано відповідно до п.7.3.8 ДБН В.1.1.7-2016. Зазначені обставини підтверджуються Звітом технічного стану житлових однокімнатних квартир студій №№ НОМЕР_8 у житловому будинку АДРЕСА_1 від 17 серпня 2020 року.
Зазначений звіт цілком обгрунтовано був враховваний судом першої інстанції як письмовий доказ . Звіт виконаний відповідальним виконавцем окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури - експертом, який під час проведення дослідження оглянув об'єкти, провів заміри, і зробив відповідні висновки.
Позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем, внаслідок здійсненого нею перепланування власної квартири, були порушені права позивачів.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції, не призначивши судову бедівельно-технічну експертизу за їх клопотання, тим сами порушив принцип змагальності сторін, є безпідставними, виходячи з наступного.
У своєму рішенні суд першої інстанції зазначив про те, що підстави для призначення судової будівельно-технічної експертизи відсутні, оскільки справа була розглянута у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. При розгляді справи у такому порядку суд досліджує докази і письмові пояснення, викладених учасниками справи у заявах по суті справи. Зважаючи, що від позивачів до суду не надходило клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, суд був позбавлений можливості призначити у справі експертизу.
Посилання представника позивачів в судовому засіданні на те, що позивачі були позбавлені можливості подавати клопотання про заперечення розгляду справи в порядку спрощеного провадження, оскільки суд попередньо відмовив відповідачу у розгляді справи з викликом сторін, і відповідно позивачі такого клопотання заявити не могли, є необгрунтованими.
Відповідно до ч.ч.5, 7 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповіда має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Отже, процесуальний закон не ставить можливість позивача заявити клопотання про розгляд справи у судовому засіданні від процесуального рішення суду щодо вирішення аналогічного клопотання іншої сторони. Маючи процесуальну можливість заявити клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, під час якого заявити клопотання про проведення експертизи, сторона позивача таким правом не скористалася.
Судом першої інстанції не допущено порушення норм процесуального права при розгляді цієї справи.
Що стосується висновків суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, то в цій частині колегія суддів з висновками суду не погоджується, оскільки по-перше, відсутні підстави для солідарного стягнення з позивачів витрат відповідача, пов'язаних з розглядом справи, по-друге, відповідачем не надано суду першої інстанції докази їх оплати, зокрма, витрати на проведення експертного висновку.
Надані відповідачем до суду першої інстанції платіжні доручення про перерахування коштів ОСОБА_9 не підтверджують, що такі витрати відповідачкою ОСОБА_4 були понесені у зв'язку з оплатою послуг ФОП ОСОБА_10 , з яким відповідачка уклала договір про надання послуг з технічного обстеження та встановлення технічного стану будівельних конструкцій квартири АДРЕСА_11 . ( а.с.205-207, 208, 209 т.2).
Наданий представником відповідача до відзиву договір доручення № 09/100 від 14 липня 2020 року на підтвердження того, що кошти за надані послуги передавалися відповідачкою повіреному ОСОБА_9 , який в свою чергу зобов'язаний передати ОСОБА_10 , апеляційним судом не може бути прийнятий як доказ, оскільки відповідачем не доведено наявність обставин, які були перешкодою для надання цього договору суду першої інстанції. Нові докази приймаються судом апеляційної інстанції у виключних випеадках, яких судом при розгляді апеляційної скарги не встановлено (ч.3 ст.367 ЦПК України).
Що стосується доводів апеляційної скарги в тій частині, що заявлений відповідачкою ОСОБА_4 розмір витрат на правничу допомогу явно не відповідає вимогам щодо розумності, необхідності та співмірності, суд такі доводи відхиляє, оскільки позивачами клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлілось в суді першої інстанції, хоча заява про вирішення питання щодо розподілу цих витра була направлена представником відповідача до ухвалення рішення судом першої інстанції. Розмір витрат на правничу допомогу в сумі 42000 грн. підтверджений відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, договором, довідки банку, актом виконаних робіт.
Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, з позивачів на користь відповідачки ОСОБА_4 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу по 14000 грн. з кожного (42000 грн.:3) Підстави для стягнення з позивачів витрат відповідача за проведення та складання експертного висновку відсутні.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Семенюк Іриною Миколаївною, задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м.Києва від 4 січня 2021 року в частині розподілу судових витрат скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати на правничу допомогу по 14 000 грн. з кожного.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 18 червня 2021 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус