справа № 761/3623/19
головуючий у суді І інстанції Савицький О.А.
провадження № 22-ц/824/3331/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
07 червня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Мостової Г.І.,
суддів: Суханової Є.М., Сержанюка А.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», Товариства з обмеженою відповідальністю «Лейм Кеш», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, -
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Споживчий центр», ТОВ «Лейм Кеш», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , у якому з врахуванням уточненої позовної заяви від 17 вересня 2019 року, просила:
стягнути з ТОВ «Споживчий центр» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.;
стягнути з ТОВ «Лейн Кеш» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.;
а також стягнути з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 та використовує мобільний номер телефону НОМЕР_1 .
За цією ж адресою був зареєстрований онук позивача - ОСОБА_2 , якого рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року було визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Разом з тим, у 2018 році онук позивача уклав декілька кредитних договорів з ТОВ «Споживчий центр», зазначивши у договорах місце своєї реєстрації: АДРЕСА_1 , проте ні дня там не проживав.
У зв'язку з тим, що онук позивача не сплатив вчасно кредит, їй почали систематично дзвонити та надсилати смс-повідомлення працівники ТОВ «Споживчий центр» з вимогою погасити борг ОСОБА_2 .
Крім того, 19 травня 2018 року ОСОБА_2 та ТОВ «Лейм Кеш» уклали кредитний договір, який онук позивача вчасно не повернув, а тому на її мобільний номер телефону почали надходити смс-повідомлення нецензурного характеру.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено, що мобільні номери НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 належать відповідачам у справі, а тому відсутня можливість встановити відправника смс-повідомлень позивачу.
А також, судом першої інстанції встановлено, що захворювання позивача на глаукому існувало, ще до подій описаних у позовній заяві, доказів протилежного суду надано не було. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між її моральними стражданнями та смс-повідомленнями, які містили на її думку неприйнятний зміст.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню. Позивачем подані достатні та допустимі докази протиправних дій відповідачів, проте суд першої інстанції не надав їм належної оцінки. Суд першої інстанції не надав належної оцінки відповіді з ПрАТ «ВФ Україна», яка є підтвердженням кількості отриманих дзвінків та смс-повідомлень від відповідачів, починаючи з жовтня 2017 року по теперішній час.
Представник ТОВ «Споживчий центр» - Шкромида Ю.В. подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі №760/9752/17 визнано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , зареєстровані у вказаній квартирі АДРЕСА_1 , однак не проживають у ній більше 15 років.
Вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили 30 березня 2018 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/72808969).
Онук позивача - ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_5 ) уклав кредитні договори з ТОВ «Споживчий центр», а саме: №10.05.2018-100004299 від 14 травня 2018 року (а.с.10,102), №12.06.2018-100000210 від 12 червня 2018 року, №03.08.2018-100003079 від 03 серпня 2018 року, що не заперечується сторонами у справі.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, онук позивача - ОСОБА_2 уклав ряд кредитних договорів також ТОВ «Лейм Кеш».
З позовом ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва у січні 2019 року та вказує, що на мобільний номер позивача почали систематично дзвонити та надсилати смс-повідомлення з невідомих позивачу мобільних номерів ( НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) з вимогою погасити борг її онука.
Відповідач вказує вказані неправомірні дії вчинялися відповідачами у справі: ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Лейм Кеш».
З відповіді з ПрАТ «ВФ Україна», яка є підтвердженням кількості отриманих дзвінків та смс-повідомлень на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , що належить позивачу, за період з жовтня 2017 року по теперішній час, не вбачається, що мобільні номери НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 належать відповідачам у справі.
Отже, дослідивши матеріали справи, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, з матеріалів справи не вбачається та позивачем не надано доказів на підтвердження того, що вказані мобільні номери належать відповідачам у справі.
Також, звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , в обґрунтування заявлених позовних вимог, вказувала, що діями працівників відповідачів їй було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у погіршенні здоров'я та глибоких моральних стражданнях, спричинених постійним перебування у стресовому стані.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
Згідно з пункту 9 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини 1, 2 статті 23 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як вбачається з абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Підставою для цивільної-правової відповідальності за завдання шкоди є одночасна наявність наступних елементів: заподіяння моральної шкоди позивачці, протиправність дій відповідачів та наявність причинного зв'язку між шкодою заподіяною позивачці і протиправним діянням відповідачів та вина останніх в її заподіянні.
Підсумовуючи, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що захворювання позивачки на глаукому існувало, ще до подій описаних в позовній заяві, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, отже позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між її моральними стражданнями та смс-повідомленнями, які містили на її думку неприйнятний зміст.
Частинами 1, 4 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегією апеляційного суду не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Є.М. Суханова
А.С. Сержанюк