№ 33/824/442/2021 Постанова винесена суддею Комаревцевою Л.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
02 березня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника Конюшка Д.Б., розглянувши апеляційну скаргу захисника Конюшка Д.Б. на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох синів, 2008 р.н., та 2010 р.н., не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, 12 серпня 2020 року о 09 год. 40 хв. по вул. Тепловозна, 1 в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «BMW 325i», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, блідість шкірного покриву на обличчі, звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Конюшко Д.Б., вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою справу закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що протокол складений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а лише не погоджувався з тим, що він керує транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння. При цьому на відеозаписі чітко вбачається, як ОСОБА_1 погоджується пройти огляд, а вже після того, як працівники поліції почули згоду від ОСОБА_1 пройти огляд, то почали везти ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я, проте, на півшляху зупинилися та почали оформляти протокол по ст. 130 КУпАП.
З приводу вказаних у протоколі ознак наркотичного сп'яніння зауважує, що стосується ознаки «порушення мови», то особа, яка притягується до відповідальності - ОСОБА_1 з дитинства заїкається, і про це він повідомляв працівникам поліції, але отримав виключно кепкування з його розмови. Щодо такої ознаки як «звужені зіниці очей», то незрозуміло як її було встановлено працівниками поліції, оскільки в момент оформлення протоколу було яскраве сонце. А щодо ознаки «блідність обличчя», то вона є оціночним поняттям і завжди вказується працівниками поліції.
Також на місце оформлення події не були запрошені свідки, що, зокрема, підтверджує те, що покази свідків ними не підписані.
Крім того, відповідно до вимог ст. 265-1 КУпАП, працівники поліції зобов'язані були видати тимчасове посвідчення водія, проте, як вбачається з відео, працівники поліції в грубій формі відмовились це зробити, що повністю відображається на відеозаписі.
За таких обставин, відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цього кодексу, вважається недійсним.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та захисника Конюшка Д.Б. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, а також відеозапис наданий захисником Конюшком Д.Б. під час апеляційного розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який, на противагу твердженням апелянта, складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою та свідками, а також поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
До того ж факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння, підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції та відеозаписом наданим захисником Конюшком Д.Б. під час апеляційного розгляду, відповідно до яких, виявивши у ОСОБА_1 , під час спілкування, ознаки наркотичного сп'яніння, працівник поліції у присутності двох свідків запропонував йому пройти огляд у лікаря-нарколога в медичній установі, на що ОСОБА_1 начебто погодився, але при цьому сказав, що у нього не має часу з ними їздити та, що це лише пуста трата часу, тому працівник поліції розцінив це як відмову від проходження огляду, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
При цьому не вказує на протилежне та обставина, що наявні два відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції з розривом у часі в 30 хвилин, на першому з яких ОСОБА_1 погодився на проходження огляду у медичному закладі, після чого працівники поліції звільнили свідків, вказуючи, що вони їдуть до лікаря, та через 30 хвилин в присутності вже інших свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , хоча й зазначив про згоду на проходження огляду, але при цьому сказав, що у нього не має часу з ними їздити та, що це лише пуста трата часу, що вказує на фактичну відсутність у нього намірів проходити такий огляд за будь-яких умов, а не зумовлено діями працівників поліції, на що звертав увагу захисник під час апеляційного розгляду.
А тому пояснення ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду про проведення такого огляду з порушенням вимог Закону, оскільки він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, а навпаки на пропозицію працівника поліції пройти такий огляд поїхав з ними до лікарні, але вони на півшляху розвернулися, висадили його з автомобіля, запросили якихось свідків та склали на нього протокол за відмову від проходження огляду і після цього відпустили, судом апеляційної інстанції розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
Про безпідставність таких тверджень ОСОБА_1 про наявність у нього бажання пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, проте працівники поліції не відвезли його до лікарні, вказує і те, що під час апеляційного розгляду жодних доказів того, що ОСОБА_1 , після складання відносно нього протоколу, самостійно звертався у відповідні медичні заклади для проходження огляду на стан сп'яніння з метою спростування підозр працівників поліції щодонаявності у нього ознак наркотичного сп'яніння, не надано.
До того ж, ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , вважаючи дії інспекторів поліції з вказаного приводу неправомірними, оскаржував їх в установленому порядку.
Щодо посилання захисника Конюшка Д.Б. на те, що на місце оформлення події не були запрошені свідки, що підтверджується тим, що їх покази ними не підписані, то вони є безпідставними, оскільки, як вбачається з наявних у матеріалах справи письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , якими засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, підписи свідків містяться як у графі «З положеннями ст. 63 Конституції України ознайомлений», так і у графі «Пояснення записано вірно та мною прочитано. Зауважень до викладеного не маю», а також і в протоколі про адміністративне правопорушення, а хронологія зафіксованих на відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції подій спростовує припущення захисника в апеляційній скарзі про те, що свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були присутніми на місці події під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника Конюшка Д.Б. про те, що виявлені у ОСОБА_1 працівниками поліції ознаки стану наркотичного сп'яніння, а саме «порушення мови» є наслідком того, що ОСОБА_1 з дитинства заїкається, «звужені зіниці очей», що під час оформлення протоколу було яскраве сонце, а «блідість обличчя» - є оціночним поняттям, не заслуговують на увагу, оскільки ні ОСОБА_1 , ні захисник не оспорюють виявлення у ОСОБА_1 поліцейськими таких ознак, як порушення мови, блідість шкірного покриву на обличчі, звужені зіниці очей, які не реагують на світло, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, а в розумінні п. 3, 4 розділу 1, п. 12 розділу 2 Інструкції такі ознаки є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, і у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо посилання захисника Конюшка Д.Б. на те, що працівники поліції в порушення вимог ст. 265-1 КУпАП не видали ОСОБА_1 тимчасове посвідчення водія, то це не є підставою для скасування судового рішення та жодним чином не впливає на висновки по суті вчиненого правопорушення.
Що стосується доводів захисника Конюшка Д.Б. під час апеляційного розгляду щодо закриття провадження у справі у зв'язку із скасуванням акта, що встановлює адміністративну відповідальність, то слід зазначити наступне.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно із п. 6 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
У цьому пункті йдеться про випадки скасування акта, яким встановлена адміністративна відповідальність. Однак у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, була не скасована, а, навпаки, посилена, а саме була встановлена кримінальна відповідальність відповідно до ст. 286-1 КК України.
До того ж Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 720-IX від 17.06.2020 року, який набрав чинності 03.07.2020 року, виключено підпункти, у відповідності з якими стаття 130 КУпАП викладалася в редакції, яка не передбачала адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за вказані раніше дії, а натомість Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, яка встановлювала кримінальну відповідальність за ці дії.
З огляду на те, що дія статті 130 КУпАП у редакції, чинній на час вчинення адміністративного правопорушення, є ультраактивною, тобто поширюється на нереалізовані або не припинені на момент втрати відповідним законом чинності правовідносини, а дія Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 року, який вводив кримінальну відповідальність і більш тяжке покарання за ці ж дії, поширюється лише на нові правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, а також, що, на час апеляційного розгляду, стаття 130 КУпАП знову діє в попередній редакції, за якою щодо ОСОБА_1 і було складено протокол про адміністративне правопорушення, то підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 6 ст. 247 КУпАП, відсутні.
Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження в справі, в апеляційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.
При цьому суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Конюшка Д.Б. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника Конюшка Д.Б. залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.