ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 червня 2021 року м. Київ № 640/10930/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся з позовом Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут (далі по тексту - позивач, Військовий інститут) до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) в якому просив стягнути з відповідача на користь держави, в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 245 865,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на обов'язок відповідача відшкодувати витрати на утримання у Вищому військовому навчальному закладі, по видам забезпечення, у зв'язку з достроковим розірванням контракту. Проте станом на момент подання позову відповідач оплати витрат не здійснив, що стало підставою для подання позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.06.2020 року відкрито провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5,6 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 КАС України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини встановлені судом:
29.08.2016 року між Військовим інститутом та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Військовому інституті, який набув чинності з дня його укладання.
Відповідно до умов зазначеного контракту відповідач зобов'язувався мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера; продовжити подальше проходження військової служби на посадах офіцерського складу протягом не менше п'яти років після закінчення навчання; відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу.
29.08.2016 на підставі наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) № 173 солдата ОСОБА_1 зараховано курсантом та з 29.08.2016 зараховано на всі види забезпечення по курсантській нормі, на котлове забезпечення зі сніданку 31.08.2016 року.
Відповідно до витягу з наказу начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (по стройовій частині) від 22.05.2018 №100, солдата ОСОБА_1 відраховано з інституту наказом начальника Військового інституту телекомунікацій та інформатизації від 22.05.2018 №27 (по особовому складу), у зв'язку з достроковим розірванням контракту через недисциплінованість, та звільнення з військової служби у запас за пунктом «и», у зв'язку зі систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Відповідно до розрахунку від 22.05.2018 загальна сума витрат, визначених до відшкодування, становить 245 865,13 грн., у тому числі (а.с.22):
- грошове забезпечення - 186 560,97 грн.,
- продовольче забезпечення 37 066,74 грн.;
- речове забезпечення 4 867,55 грн.;
- медичне забезпечення - 409,00грн.;
- енергоносії 17 960, 87 грн.
Зазначені витрати підтверджено позивачем належними довідками, які містяться в матеріалах справи по кожному виду забезпечення.
Як вбачається з Гарантійного листа ОСОБА_1 від 04.05.2018 року, останній ознайомлений з необхідністю відшкодування витрат на його утримання у вищому військовому навчальному закладі та зобов'язався в добровільному порядку протягом червня - грудня 2018 року виплачувати витрати пов'язані з його утримання у Військовому інституті (а.с.21).
Листом № 190/2614 від 17.09.2018 року Військовий інститут скерував на адресу ОСОБА_1 вимогу про термінову сплату у добровільному порядку витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 245 865,13 грн., до якої додав належним чином затверджений розрахунок витрат (а.с.18-20).
Однак у встановлений строк, витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідач не відшкодував.
Зазначене стало підставою для звернення податкового органу з даним позовом до суду.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі по тексту - Закон України № 2232-XII)(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Так, положеннями частин третьої, четвертої та п'ятої статті 25 Закону України № 2232-XII встановлено, що зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти для здобуття певних освітніх рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «з», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. З вищенаведеного вбачається, що дана правова норма розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу.
Обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.
У свою чергу пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі по тексту - Порядок № 964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Згідно з пунктами 3-4 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007№419/831/240/605/537/219/534 (далі-Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з підпунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми курсанти відшкодовують навчальному закладу витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв, розрахунок яких здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та встановлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Факт нарахування відповідачу грошового забезпечення за період навчання підтверджується розрахунками фактичних витрат на грошове забезпечення (а.с.22-28).
Отже, позивач надав усі належні докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут.
Пунктами 7-8 Порядку № 964 визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ та Служби зовнішньої розвідки.
Так, відповідно дія ч. 10 ст. 25 Закону України № 2232-XII розповсюджується на дві категорії осіб - на курсантів, які достроково розривають контракт, та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу. Обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу було звільнено з військової служби.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.10.2020 року по справі № 1.380.2019.002683.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчив навчання у Військовому інституті та був відрахований з нього, згідно з вимогами частини 10 статті 25 Закону 2232-XII, останній зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут.
У свою чергу, станом на момент подання позовної заяви, належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі у сумі 245 865,13 грн. суду не надано.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Отже, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналіз наведених положень дає підстави суду дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено правомірність стягнення з відповідача витрат, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 245 865,13 грн.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на задоволення позовних вимог, та згідно з вимогами статті 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не підлягають стягненню, оскільки він є суб'єктом владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -
Задовольнити адміністративний позов Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави, в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації ім. Героїв Крут, витрати пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі в розмірі 245 865,13 грн. (двісті сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят п'ять грн. 13 коп.).
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда