ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 червня 2021 року м. Київ № 640/14741/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві викладене в листі від 27.05.2020 № 2600-0307-8/68336 щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі заяви від 07.05.2020 та долученої до неї довідки офісу Генерального прокурора від 28.02.2020 №21-196зп про заробітну плату за посадою, яку позивач обіймав до звільнення з роботи, у зв'язку з виходом на пенсію;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити з 13.12.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789- XII ( у редакції, що діяла на момент призначення пенсії) та частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора від 28.02.2020 № 21-196зп без обмеження її максимального розміру;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 виплату різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора від 28.02.2020 № 21-196зп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує про протиправність рішення відповідача, яким не було враховано, що на момент призначення пенсії ОСОБА_1 порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, що діяли на момент призначення пенсії позивачу. У подальшому, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 до статті 501 Закону №1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку. Разом з тим, положення статті 501 Закону №1789-ХІІ щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VI від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави. Позивач наголошує, що перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 2003 року та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-Х11 із розрахунку 90% складових заробітної плати і при перерахунку пенсії працівникам прокуратури застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Стверджуючи про порушення своїх прав позивач вважає, що до розміру нарахованої мені пенси не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру, визначені Законом № 1697-VII.
Заперечуючи проти наявності правових підстав для задоволення вимог позивача, відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)/2019, відповідно до якого призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, вказує на те, що право на перерахунок пенсії виникає за зверненнями, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019. Як вказує відповідач, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 №1155 затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур. Згідно пункту 7 цієї Постанови зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Враховуючи зазначене, відповідач вказує на відсутність у нього законних підстав для перерахунку пенсії, про що і було повідомлено позивача листом від 27.05.2020 №2600-0307-8/68336.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 30.03.2021 №510 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №640/14741/20 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).
17.05.2021 за результатами розгляду клопотання представника відповідача судом постановлена ухвала про відмову у зупиненні провадження у справі до моменту набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій адміністративній справі №560/2120/20.
Матеріали справи також містять клопотання позивача про прискорення розгляду справи.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві. Із 10.12.2004 позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % суми заробітної плати, що підтверджується розпорядженням органу Пенсійного фонду №76338 від 14.12.2004 (а.с.67).
07.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою (а.с.20-21), в якій просив здійснити перерахунок його пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 28.02.2020 №21-196зп (а.с.19), додавши її до своєї заяви.
Як свідчать матеріали пенсійної справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.05.2020 (вхідна дата 18.05.2020) щодо перерахунку пенсії згідно Закону України « Про прокуратуру» відповідно до довідки від 28.02.2020 №21-196зп ГУ ПФУ в м. Києві 26.05.2020 прийнято рішення О/р № 930060176649 про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю законних підстав (а.с.126).
У відповідь на заяву позивача ГУ ПФУ в м. Києві листом від 27.05.2020 №2600-0307-8/68336 (а.с.22), посилаючись на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-p(II)/2019 повідомило про те, що право на перерахунок пенсії за викладених умов виникає за зверненнями, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019 і відмовив в перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з відсутністю законних підстав.
30.06.2020 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з проханням (а.с.23) надати належним чином засвідчену копію рішення органу Пенсійного фонду про відмову у перерахунку пенсії.
Не отримавши відповідь на свою заяву ОСОБА_1 , стверджуючи про порушення своїх прав неправомірною відмовою у проведенні перерахунку звернувся до суду із цим позовом.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Особливості пенсійного забезпеченням працівників органів прокуратури визначалися Законом України «Про прокуратуру» № 1789-XII, а з 15.07.2015 визначаються Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
На час призначення пенсії позивачу - грудень 2004 року положеннями частини першої ст. 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII було передбачено, що Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Також частиною сімнадцятою статті 501 вказаного Закону було визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
У подальшому з 01.10.2011 порядковий номер вказаної частини статті 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII було змінено з сімнадцятого на вісімнадцятий.
З 15.07.2015 набув чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII, що прийнятий 14.10.2014. Одночасно Закон України «Про прокуратуру» № 1789-XII був визнаний таким, що втратив чинність, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу 1 частини другої статті 462, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої, одинадцятої 3статті 501, частини третьої статті 512, статті 53 щодо класних чинів.
Отже, починаючи з 15.07.2015 частина вісімнадцята статті 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII, що визначала підстави для перерахунку раніше призначених пенсій працівникам прокуратури, втратила чинність. Натомість порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури був визначений у статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
На час набрання чинності вказаним Законом частина двадцята статті 86 передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
З 01.01.2015 положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим Кабінет Міністрів України не прийняв нормативно-правовий акт, яким були б визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Одночасно Конституційний Суд України вказаним рішенням визначив, що частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції.
Отже, з 13.12.2019 частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII діє у редакції, згідно з якою раніше призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам відповідних категорій, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Оскільки стаття 501 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), втратила чинність з 15.07.2015, в якості матеріально-правової підстави для перерахунку має застосовуватись саме ст. 86 Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII.
Із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернувся у травні 2020 року, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019.
Разом із заявою позивач надав довідку Офісу Генерального прокурора від 28.02.2020 №21-196зп, в якій зазначені відомості про заробітну плату за відповідною (прирівненою) посадою заступника Генерального прокурора України за нормами, чинними на 06.09.2017. Розмір посадового окладу, згідно з вказаною довідкою, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 675 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» становить 154093,32 грн.
Вирішуючи питання про те, чи є вказана постанова Кабінету Міністрів України тим рішенням про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, яке дає право на перерахунок пенсії позивача, суд дійшов таких висновків.
Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, які визначають таку підставу для перерахунку пенсії як підвищення заробітної плати прокурорським працівникам відповідних категорій, які проходять службу в органах і установах прокуратури, відновили свою дію 13.12.2019.
У період з 01.01.2015 та до прийняття рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 матеріально-правові підстави для перерахунку пенсії прокурорським працівникам визначені не були, а пенсії відповідним категоріям пенсіонерів не перераховувалися.
Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 675 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» хоч і була прийнята до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019, проте встановлює більший розмір посадового окладу для посади відповідної (прирівняної) заступника Генерального прокурора України у порівнянні з тим, із якого позивачу було визначено розмір пенсії на час звернення до суду з цим позовом.
Довідка про заробітну плату, обчислену згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 675, надає позивачу право на отримання пенсії у більшому розмірі, ніж він отримував на час прийняття рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку про те, що прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 675 та рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 у своїй сукупності є тими обставинами, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Одночасно судом враховується, що справа за позовом ОСОБА_1 відповідає ознакам типової справи, що визначені в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Велика Палата Верховного Суду під час розгляду зразкової справи визнала необґрунтованими твердження пенсійного органу про той факт, що для реалізації пенсіонерами права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, що діє з 13.12.2019), обов'язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, зазначивши, що на момент прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. І така нерівність має усуватись Пенсійним фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13.12.2019. Крім того було враховано, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».
Стосовно дати, з якої виникає право на перерахунок пенсії, суд зазначає, що за правилами частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Як раніше зазначалося, підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 виникли 13.12.2019, у зв'язку з цим суд вважає, що позивач має право на виплату різниці в пенсії за минулий час починаючи з 01.01.2020 - першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Та обставина, що із заявою про перерахунок пенсії ОСОБА_1 звернувся 07.05.2020 року не впливає на дату, з якої в нього виникло право на отримання пенсії у більшому розмірі.
Щодо вимоги позивача про покладення на ГУ ПФУ обов'язку здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати, без обмежень її максимального розміру, суд зазначає про таке.
Згідно з правовою позицією, що викладена в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 560/2120/20, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і питання обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Верховний Суд врахував, що відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Матеріали справи вказують, що обставини справи за позовом ОСОБА_1 у зазначеній частині відповідають обставинам, що мали місце під час розгляду зразкової справи № 560/2120/20.
Так, за результатами розгляду заяви позивача від 07.05.2020 ГУ ПФУ в м. Києві прийняло рішення від 27.05.2020 про відмову в проведенні перерахунку пенсії з посилання на те, що після прийняття рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 порядок перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» визначений не був.
Натомість питання щодо наявності підстав для обчислення пенсії виходячи із 90 відсотків суми заробітної плати та проведення виплати без застосування обмеження максимального розміру пенсії відповідачем не вирішувалося.
Однак, оцінюючи наведені у відзиві на позовну заяву заперечення відповідача на вимогу позивача щодо здійснення перерахунку його пенсії виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, визначеної у відповідній довідці, без обмеження її максимального розміру, суд враховує таке.
Наведені заперечення відповідача ґрунтуються на положеннях частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2016 № 1774-VII, статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійні системи», яка визначає максимальний розмір пенсії.
Так, згідно з частиною сьомою статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII), яка набрала чинності з 01.01.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
В той же час, рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 гривень.
У пункті 2 резолютивної частини вказаного вище Рішення Конституційного Суду України зазначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 констатується відсутність частини сьомої статті 43 в Законі №2262-ХІІ, яка з вказаної дати втратила чинність.
Разом з тим, Законом №1774-VIII, який, відповідно до його Прикінцевих положень, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Отже, буквальне розуміння змін, внесених Законом №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі №2262-ХІІ відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, які полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що як станом на час звернення позивача до ГУ ПФУ в м. Києві, так і станом на час постановлення рішення у цій справі, стаття 43 Закону №2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Щодо посилань відповідача на положення Закону України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), судом враховується, що згідно зі статтею 2 цього Закону України, в редакції Закону №911-VIII, чинній на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно, зокрема, до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, за приписами пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Таким приписам законодавства кореспондує пункт 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, де зазначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.
Отже, враховуючи, що частина сьома статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення Рішення КСУ №7-рп/2016, то зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) внесені Законом №1774 до цієї норми, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Крім того, передбачені статтею 43 Закону №2262-ХІІ обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом №911-VIII, пунктом 2 Прикінцевих положень якого передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016, при цьому пенсія позивачу призначена ще у 2004 році.
Таких висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30.10.2019 у справі №826/17744/17 і від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.
У зв'язку з наведеним, посилання відповідача на наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах положень Закону №3668-VI, що встановлюють обмеження максимального розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність, є безпідставними.
Однак, предметом спору в цій справі є саме наявність чи відсутність підстав, передбачених частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяви від 07.05.2020 і доданих до неї документів. В той час як питання щодо відсоткового співвідношення пенсії до заробітної плати, а також щодо застосування обмежень у розмірі пенсії є похідними і підлягають вирішенню вже після підтвердження права позивача на перерахунок пенсії.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 20.05.2021 року у справі № 420/2884/20, у випадку, якщо відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури, спір щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром - не виникає. Відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку пенсії за вислугу років на виконання рішення суду в цій справі, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні відповідних позовних вимог судам слід було відмовити.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок та виплату пенсії за вислугу років виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати та без обмежень її максимального розміру належить відмовити з тих підстав, що вони заявлені передчасно.
У разі незгоди з діями та рішеннями ГУ ПФУ в м. Києві за результатами розгляду заяви від 07.05.2020, позивач не позбавлений можливості оскаржити їх, звернувшись до суду із відповідним позовом.
Стосовно вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату різниці між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією разово та однією сумою, слід зазначити, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити різницю між нарахованою після перерахунку та фактично отриманою пенсією буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
З огляду на викладене в сукупності, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.
При цьому, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Зважаючи на встановлену під час розгляду справи обставини прийняття ГУ ПФУ в м. Києві 26.05.2020 рішення О/р №930060176649 про відмову у задоволенні заяви позивача від 07.05.2020 (вхідна дата 18.05.2020) про перерахунок пенсії, про яке і було повідомлено позивача листом від 27.05.2020 № 2600-0307-8/68336, суд обирає найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати саме це рішення, яке і спричинило порушення прав позивача.
Зважаючи на встановлену під час розгляду справи обставини прийняття ГУ ПФУ в м. Києві 26.05.2020 рішення О/р №930060176649 про відмову у задоволенні заяви позивача від 07.05.2020 (вхідна дата 18.05.2020) про перерахунок пенсії, про яке і було повідомлено позивача листом від 27.05.2020 № 2600-0307-8/68336, суд вважає належним способом відновлення порушеного права позивача визнати протиправним та скасувати саме це рішення, яке і спричинило порушення прав позивача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 26.05.2020 рішення О/р №930060176649, про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі його заяви від 07.05.2020 (вхідна дата 18.05.2020).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити з 01.01.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до статті 86 Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, обчисленої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 28.02.2020 № 21-196зп, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.
Суддя Н.А. Добрівська