ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 червня 2021 року м. Київ № 640/16967/21
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, зацікавлена особа: Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , заявник) про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, зацікавлена особа: Київський військовий ліцей імені Івана Богуна, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом:
- зупинення дії індивідуального акту, а саме наказу № 127 від 24 травня 2021 року підписаного начальником Київського військового ліцею імені Івана Богуна Гордійчуком І., яким було затверджено про завершення службового розслідування, на підставі статті 91-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункту 4.32 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 про відсторонення від виконання повноважень заступника начальника ОСОБА_1 , та дію визначених обов'язків військової служби на час відсторонення від виконання повноважень полковника ОСОБА_1 згідно Додатку № 1 до наказу № 125 від 20 травня 2021 року;
- заборони Київському військовому ліцею імені Івана Богуна вчиняти дії, які пов'язані з невиплатою грошового забезпечення ОСОБА_1 , згідно штатного розкладу в розмірі 27 388, 92 грн.
Відповідно до приписів ч. 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
На підставі наведених вимог КАС України, розгляд поданої заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 статті 151 КАС України).
При цьому, з аналізу наведених норм права суд зазначає, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Так, в обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 , зокрема, вказує що наказом № 127 від 24 травня 2021 року начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна Гордійчуком І. було затверджено про завершення службового розслідування, на підставі статті 91-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункту 4.32 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року № 170 відсторонити від виконання повноважень заступника начальника ОСОБА_1 та визначено заступнику начальнику ліцею полковнику ОСОБА_1 , обов'язки військової служби до закінчення розгляду справи судом додаток 1).
Підтвердженням протиправності наказу № 127 від 24 травня 2021 року начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна (з адміністративно-господарської діяльності) про результати проведення службового розслідування та відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень заступника начальника ліцею, на думку заявника є той факт, що згідно витягу із наказу № 132 від 14 липня 2020 року підписаного начальником Київського військового ліцею імені Івана Богуна було усунуто від виконання службових обов'язків заступника начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна полковника ОСОБА_1 на час проведення службового розслідування, та тимчасове виконання обов'язків заступника начальника ліцею покладено на заступника начальника ліцею з морально-психологічного забезпечення - начальника відділення Пікуля Є.В.
Також згідно витягу із наказу № 140 від 24 липня 2020 року заступнику начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна полковнику ОСОБА_1 було заборонено вчиняти дії щодо прийняття управлінських рішень в межах службових обов'язків, призупинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю, що стало підставою: кримінальне провадження № 42020110330000022 від 02 липня 2020 року.
Накази № 132 від 14 липня 2020 року, та наказ 140 від 24 липня 2020 року є діючими, та не були скасовані, або відмінені іншими наказами.
Крім того, юридичною службою Київського військового ліцею імені Івана Богуна було підписано юридичний висновок на наказ № 127 від 24 травня 2021 року, згідно якого вбачається, що вказаний наказ не має юридичного значення, оскільки згідно пункту 2 Розділу 2 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджено Міністерством оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), зареєстровано в Міністерстві Юстиції України від 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 остання редакція із змінами № 378 від 12 жовтня 2020 року службове розслідування не призначається у разі проведення досудового розслідування правоохоронними органами.
Відповідно п. 15 Розділу 3 «Порядок проведення службового розслідування» Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 передбачено, що одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення також не допускається.
Таким чином, проведення службового розслідування начальником Київського військового ліцею імені Івана Богуна генерал-майором Гордійчуком І. від 24 травня 2021 року було зловживанням своїми повноваженнями, оскільки службове розслідування по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 статті 368 Кримінального кодексу України проводилось 21 липня 2020 року директором Департаменту військової освіти і науки Міністерства оборони України В. Мірненко, про що було складено відповідний акт службового розслідування.
Наведене свідчить про очевидність ознак протиправності наказу № 127 від 24 травня 2021 року підписаного начальником Київського військового ліцею імені Івана Богуна Гордійчуком І.
На думку суду, відповідні доводи ОСОБА_1 є за своєю суттю підставами позову, надання оцінки яким повинен здійснювати суд під час розгляду справи по суті.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №800/521/17 дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву судом встановлено, що в ній відсутнє достатнє та належне обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких воно має намір звернутись до суду.
Суд зазначає, що в даному разі наявність ознак протиправності оскаржуваного наказу може бути виявлена тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, що буде здійснено лише під час розгляду даної справи по суті заявлених вимог.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що заявником не були надані належні та переконливі докази наявності визначених ч. 2 статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, а тому, відповідно, відсутні підстави для задоволення поданої ОСОБА_1 заяви.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк