ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2021 року м. Київ № 640/10622/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відвід судді
за позовом ОСОБА_1
до Державної інспекції містобудування України, Кабінету Міністрів України
про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Кабінету Міністрів України, Державної інспекції містобудування України про:
1. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 №187-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекції містобудування України".
2. Визнати протиправним та скасувати наказу Державної інспекції містобудування України №14-ОС від 23.03.2021 "Про звільнення ОСОБА_1 ". зі змінами від 31.03.2021.
3. Поновити ОСОБА_1 на посаді Голови Державної інспекції містобудування України.
4. Стягнути з Державної інспекції містобудування України (ЄДРПОУ 43615901, бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеною прогулу у розмірі 29 149,44 грн.
Ухвалою суду від 29.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі; призначено підготовче засідання.
В подальшому, 16.06.2021 представником Кабінету Міністрів України подано клопотання про залишення позовної заяви, в якому просив, визнати зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства, дії ОСОБА_1 щодо одночасного подання до Окружного адміністративного суду міста Києва трьох однакових позовних заяв до Кабінету Міністрів України, з там самим предметом спору та з тих же підстав (визнання протиправним та скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2021 № 187-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної інспекція містобудування України"), які здійснені з метою маніпуляції автоматизованим розподілом судових справ між суддями. На підставі частини третьої статті 45 КАС України, позовну заяву ОСОБА_1 у справі 640/10622/21 просив залишити без розгляду.
17.06.2021 позивачем подано заяву про відвід судді Арсірія Р.О. В обгрунтування вказав, що під час підготовчого провадження йому стало відомо, що ним було подано три однакові позови про поновлення на посаді. Стверджує, що це відбулось помилково, оскільки позивач заніс у канцелярію суду позовну заяву та по одному комплекту відповідачам, так як вважав, що необхідно подавати позови у трьох комплектах для всіх сторін процесу - суду, Кабінету Міністрів України та Державній інспекції містобудування України. Умислу подати декілька позовів не було. Зазначив, що в Окружному адміністративному суді міста Києва тривають карантинні обмеження у зв'язку із епідемією СОVID-І9, відповідно до яких припинено особистий прийом документів канцелярією суду, а заяви, клопотання сторони залишають у скриньці для вхідної кореспонденції. У разі повноцінної роботи канцелярії, при поданні однакових позовів працівники канцелярії, роз'яснили би, що це неможливо зробити і не було допущено реєстрацію однакових позовів. Таким чином у суді було зареєстровано три однакові позовні заяви.
Далі вказує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, справа №640/10499/21 ухвалою від 20.04.2021 позовна заява була повернута позивачу, справа №640/10465/21 ухвалою від 23.04.2021 - також повернуто. Ухвалою від 29.04.2021 у справі №640/10622/21 відкрито провадження за моїм позовом до Кабінету Міністрів України та Державної інспекції містобудування України про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді.
Станом на 29.04.2021, при відкритті провадження у справі №640/10622/21, були наявні ухвали про повернення інших позовів, тому підстав для застосування п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України у даній справі не було.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо, позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
В той же час, відповідач 1, після відкриття провадження у справі подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від 16.06.21, що необхідно залишити позовну заяву без розгляду та вбачає в моїх діях вчинення дій спрямованих на маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями. Стверджує, що це не відповідає дійсності, а подання інших позовів було помилковим. Оскільки, позивач не намагався впливати на розподіл справ, не вживав дій, щодо відкликання позовних заяв, залишення без розгляду, не знайомий з жодним із суддею, тощо.
Для того, щоб зняти усі сумніви у неупередженості судді, порушення порядку визначення судді та можливого впливу на автоматизований розподіл справ, вважав за необхідне подати заяву про відвід судді Арсірію Р.О та передати справу на повторний авторозподіл з метою уникнення сумнівів в неупередженості судді через можливі маніпулювання автоматизованим розподілом, але не залишати позовну заяву без розгляду із зазначених підстав, майже через два місяці після подання позовної заяви.
Представник Кабінету Міністрів України просив відмовити у задоволенні заяви про відвід судді, представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України поклався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відвід головуючого судді від розгляду даної справи, виходячи з наступного.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з ч.1-ч.3 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно до ч.ч. 3, 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Крім того, у разі незадоволення поданої заяви позивача, виникне загроза обмеження його прав на доступ до суду, з урахування строку на звернення до адміністративного суду та наявності клопотання представника Кабінету Міністрів України від 16.06.2021.
Виходячи з викладеного, беручи до уваги те, що відвід є процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду, а також з метою уникнення будь-яких сумнівів в учасників судового процесу щодо неупередженості судді Арсірія Руслана Олександровича та об'єктивного розгляду даної справи, суд вважає за можливе задовольнити заяву про відвід головуючого судді Арсірія Руслана Олександровича.
Керуючись статтями 36, 37, 39-41, 243, 248 Кодексу адміністративного суду України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Арсірія Руслана Олександровича від розгляду справи №640/10622/21 - задовольнити.
Адміністративну справу №640/10622/21 передати для здійснення перерозподілу з урахуванням приписів статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суд набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягає оскарженню.
Суддя Р.О. Арсірій