ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2021 року м. Київ № 640/5785/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В. І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 20.06.2020 року № 3805 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - Заявник, ТОВ «Вердикт Капітал») із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні № 62476582, яке перебуває у приватного виконавця Клименко Р.В. щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Горая О.С. від 20.06.2020 року № 3805 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 182483/0005XSGF.
Заявник просить замінити вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Женева» (далі - ТОВ «ФК «Женева») на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б).
Судове засідання для розгляду вказаної заяви призначено на 03 червня 2021 року.
Заявник та заінтересовані сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явилися. В силу положень статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України їх неприбуття не перешкоджає судовому розгляду.
Дослідивши заяву про заміну сторони виконавчого провадження, проаналізувавши додані до неї матеріали, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 23.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ТОВ «ФК «Женева» на підставі Договору відступлення права вимоги за кредитним договорами від 22.03.2018 року №147, та громадянином ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 182483/0005XSGF, відповідно до якого ОСОБА_1 прострочено термін виплати платежів та наявна заборгованість.
Приватним нотаріусом Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис від 20.06.2020 № 3805 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Приватним виконавцем Клименко Р.В. 06.07.2020 року відкрито виконавче провадження № 62476582 з примусового виконання виконавчого напису від 20.06.2020 року № 3805 про стягнення заборгованості.
Між ТОВ «ФК «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» 16.01.2021 року укладено договір про відступлення прав вимоги та заміну кредитора № 16/01-01-П (далі - Договір відступлення), відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Женева» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №182483/0005XSGF.
В обґрунтування заяви про заміну сторони, заявник зазначив, що у зв'язку з відступленням прав вимоги заборгованості за договором кредиту первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги, а новий кредитор приймає право вимоги та зобов'язується належним чином виконувати усі зобов'язання, що встановленні в Договорі відступлення, у зв'язку з чим відбулась заміна кредитора у зобов'язанні. В результаті чого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статус нового кредитора/стягувача за виконавчим написом від 20.06.2020 № 3805 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості, а тому просить суд замінити сторону виконавчого провадження, а саме стягувача.
Згідно із частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.
У відповідності до частини 1 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII встановлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При постановленні вказаної ухвали суд також враховує, що у відповідності до п.3 ст. 1 та ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» до переліку рішень, що підлягають примусовому виконанню віднесені також виконавчі написи нотаріусів.
Разом з тим, Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний процесуальний кодекс України та Господарський процесуальний кодекс України передбачають можливість здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду та прямо не визначають порядку заміни сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання рішень інших органів, у тому числі виконавчих написів нотаріусів.
Закон України «Про виконавче провадження» також не містить норм, які б визначали суд, до повноважень якого віднесений розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.
Водночас вказаний Закон розмежовує юрисдикцію судів у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною 2 статті 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Враховуючи, що судовий контроль за виконанням рішень інших органів Законом України «Про виконавче провадження» покладено саме на адміністративні суди, суд приходить до висновку про те, що питання про заміну сторони виконавчого провадження під час виконання рішень таких органів також належить здійснювати в порядку адміністративного судочинства.
Суд також враховує, що за правилами частини 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, що висловлена під час розгляду справи «Беллет проти Франції» («Bellet v. France»), стаття 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що заява ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 16.01.2019 року у справі №826/7941/17, Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена в постановах від 22.07.2019 року у справі №822/1659/18 та від 26.02.2020 року у справі №826/7981/17.
У відповідності до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, проаналізувавши норми законодавства, дослідивши письмові докази у справі, беручи до уваги те, що на підставі договору відступлення відбулася заміна кредитора в зобов'язанні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для заміни сторони виконавчого провадження, а саме ТОВ «ФК «Женева» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
Керуючись ст.ст. 241, 248, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.
2. Замінити стягувача у виконавчому провадженні № 62476582 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 20.06.2020 року № 3805 про стягнення заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Женева» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз 5-Б; код ЄДРПОУ 36799749).
3. Копію ухвали надіслати учасникам виконавчого провадження та приватному виконавцю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені ст.ст.293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Келеберда В.І.