ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2021 року м. Київ № 640/17936/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач, Фонд) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення дій із виплати гарантованої суми відшкодування ОСОБА_1 , як вкладника публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_1 на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк» у розмірі 181 645 грн. та процентної ставки за вкладом у розмірі 8% процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що незважаючи на включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами на підставі судового рішення у справі №826/4106/15, а також наявність у позивача судового рішення про зняття арешту з коштів позивача, відповідачем не вчинено необхідних дій щодо виплати позивачу гарантованої суми відшкодування за вкладом, чим порушив його права, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 на підставі ч. 13 ст. 171 КАС України залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів наявності поважних причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду позивачем подано клопотання щодо поновлення строку звернення до суду, за результатами розгляду якої ухвалою суду від 16.06.2021 визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача з даним позовом до суду та поновлено строк.
Представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив поновити строк на його подання, посилаючись на запровадження на всій території України карантину.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2020 у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву відмовлено через його необґрунтованість.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський банк» 11.06.2014 укладено договір банківського вкладу №06/1260-2014 та договір банківського рахунку №8580, на який надійшли кошти у розмірі 181 645 грн. Сторони погодили процентну ставку за вкладом у розмірі 8% процентів річних.
Відповідно до п.1.2 Договору, Сторони погодили повернення вкладу 11.07.2014. Банк відповідно до умов п.3.1. Договору зобов'язується забезпечити збереження коштів вкладника та гарантував їх повернення всім своїм майном.
Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2014 №365 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» до категорії неплатоспроможних» Публічне акціонерне товариство «Старокиївський Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2014 №50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» з 18.06.2014 строком на три місяці запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено ОСОБА_2 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк».
Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 №563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» відкликано банківську ліцензію та ліквідовано Публічне акціонерне товариство «Старокиївський Банк».
Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2014 №92 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» та призначено ОСОБА_2 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк».
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. від 29.08.2014 №61, відповідно до пункту 6 частини другої статті 37, частини другої та третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зупинено перерахування/виплати за трансакціями і правочинами, а також визнано нікчемними всі трансакції та правочини (договори), зокрема договори банківського рахунку від 11.06.2014 №8580 та банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014, укладені між ПАТ «Старокиївський банк» та ОСОБА_1 .
Листом від 17.09.2014 №2526/09-02 Уповноважена особа Фонду повідомила позивача щодо наявності відповідного рішення про визнання договорів банківського рахунку та банківського вкладу нікчемними відповідно до вимог частин другої та третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням та діями уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. звернувся з позовом до суду.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 826/4106/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково:
визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Людмили Олександрівни щодо непередання інформації стосовно коштів, які обліковуються на картковому рахунку до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та невключення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за картковим рахунком в ПАТ «Старокиївський Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Людмили Олександрівни в частині визнання нікчемними договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580 укладених ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський банк», оформлене наказом №61 від 29.08.2014;
визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Людмили Олександрівни в частині зупинення виплат та перерахувань за договором банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договором банківського рахунку від 11.06.2014 №8580 укладених ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський банк», оформлене наказом №61 від 29.08.2014;
зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіну Людмилу Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Старокиївський Банк» відповідно до договору банківського вкладу №06/1260-2014 від 11.06.2014 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2015 в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 826/4106/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково:
постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі № 826/4106/15 скасовано повністю;
постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2015 скасовано в частині визнання протиправним і скасування рішення, оформленого наказом №61 від 29.08.2014, щодо визнання нікчемними договорів від 11.06.2014 банківського вкладу №06/1260-2014 та банківського рахунку № НОМЕР_1 , про зупинення виплат та перерахувань. Провадження в цій частині закрито. В іншій частині постанову залишено без змін.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.09.2019 про виплату гарантованої суми.
Листом від 23.09.2019 №46-036-16475/19 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив позивача про те, що 17.09.2019 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, в зв'язку із чим виплата гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам банку завершена.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати йому гарантованої суми за вкладом у банку, якою порушено його права, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону № 4452 встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду (частина перша статті 11 Закону № 4452-VI).
Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (ч.1 ст. 26 Закону № 4452).
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (ч.2 ст.26 Закону № 4452).
Отже, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.
Закон № 4452 диференціює правовідносини, що: 1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону; 2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, та регулюються положеннями розділу VІІІ «;Ліквідація банків» цього Закону.
Правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Разом з тим, у правовідносинах щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку, які складаються за участі кредиторів неплатоспроможного банку та самого банку, Фонд виконує функції з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом, зокрема, його ліквідації, із дотриманням встановленого законом порядку ліквідації банків, та у вказаних відносинах майнові вимоги у кредиторів банку виникають до банку-боржника, що ліквідується. При цьому, такі вимоги кредиторів банку задовольняються в порядку та черговості, що визначені ст. 52 Закону, і у разі їх незадоволення через недостатність майна банку такі вимоги вважаються погашеними.
За положеннями ч. 4 ст. 53 Закону № 4452 у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Таким чином, суб'єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, який виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.
Право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду підтверджено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2015 у справі № 826/4106/15 та не підлягають доказуванню у даній справі в силу ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 3 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26.05.2016, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно, від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (п. 7 Розділу І Положення).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення (п. 5 Розділу І Положення).
У пункті 3 Розділу III Положення встановлено, що Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Абзацом 1 п. 9 Розділу III Положення визначено, що для отримання коштів за результатами розгляду індивідуального звернення до Фонду вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.
Заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох місяців (абз. 5 п. 9).
За змістом п. 9 Розділу I Положення Фонд завершує виплату гарантованих сум відшкодування коштів за вкладами у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується відповідачем, на виконання вимог статті 27 Закону № 4452-VI уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський Банк» надано до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, у якому інформація стосовно ОСОБА_1 була відсутня.
На підставі змін та доповнень до вказаного переліку вкладників, наданих уповноваженою особою, виконавчою дирекцією Фонду 25.06.2015 були затверджені зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників ПАТ «Старокиївський Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в тому числі включення до Загального реєстру ОСОБА_1 .
На підставі звернення позивача (лист від 21.08.2015 №К-27927/15) Фондом підготовлено грошовий переказ та направлено його до банка-агента ПАТ КБ «Приватбанк», яким отримано кошти 14.09.2015.
Однак, на підставі поданої уповноваженою особою Фонду додаткової інформації, виконавчою дирекцією Фонду 21.02.2019 затверджені зміни та доповнення до загального Реєстру вкладників ПАТ «Старокиївський Банк», в тому числі, збільшення відшкодування ОСОБА_1 в межах гарантованої суми, та одночасно призупинено їй виплату гарантованої суми відшкодування у зв'язку із накладанням арешту на грошові кошти. Арешт на грошові кошти, що знаходилися на рахунках в ПАТ «Старокиївський Банк» на ім'я ОСОБА_1 , накладений згідно ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2017 у справі №752/3185/17.
З огляду на викладене, вбачається, що позивач був включений уповноваженою особою Фонду до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонд, та в подальшому включений Фондом до Загального реєстру вкладників, однак виплата коштів призупинена у зв'язку з арештом коштів на рахунках.
Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04.05.2019 у справі №752/1699/19 (провадження 1-кс/752/2052/19), з урахуванням ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2019 про внесення виправлень, скасовано арешт, накладений ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.2017 №752/3185/17 на грошові кошти, що знаходяться на рахунках № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 в ПАТ «Старокиївський Банк», які належать ОСОБА_1 .
Ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 04.05.2019 у справі №752/1699/19 оскарженню не підлягає, отже набрала законної сили з моменту підписання суддею.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про виплату гарантованої суми від 04.09.2019 були додані копії вищевказаних ухвал. Тобто, станом на час подачі заяви арешт коштів був скасований і у відповідача не було перешкод, встановлених п. 11 ч. 4 ст. 26 Закону № 4452-VI, для відшкодування гарантованої суми коштів за вкладом.
Вказану заяву з доданими до неї документами отримано Фондом 06.09.2019 за вх.№К-3751/19, тобто за 13 днів до подання уповноваженою особою Фонду документів державному реєстратору для внесення до ЄДР запису про ліквідацію банку.
Незважаючи на це, відповідачем в порушення вимог вищенаведених норм допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк» у розмірі 181 645 грн.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у межах спірних правовідносин обставин, які перешкоджали б виплаті на користь позивача гарантованої суми відшкодування за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» відповідачем не надано.
Суд зазначає, що припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством та судовим рішенням.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі №200/3647/20-а.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна правова позиція висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.
Фонд або його Уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень ч. 2 ст. 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладене та положення ч.2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк», у розмірі 181 645,00 грн. та стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 181 645,00 грн за вкладом у ПАТ «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ «Старокиївський Банк».
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем під час розгляду справи надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580, укладених між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк», у розмірі 181 645,00 грн.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 181 645,00 грн за вкладом у публічному акціонерному товаристві «Старокиївський Банк» на підставі договору банківського вкладу від 11.06.2014 №06/1260-2014 та договору банківського рахунку від 11.06.2014 №8580, укладених між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський Банк».
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко