ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я 1/1266
17 червня 2021 року м. Київ № 640/22680/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ"
до Державної служби експортного контролю України
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" (надалі - позивач), адреса: 01054, місто Київ, вулиця Олесі Гончара, будинок 74Б, квартира 22 до Державної служби експортного контролю України (надалі - відповідач), адреса: 04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 19-21, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 02 вересня 2020 року № 33/20 про закриття провадження у справі про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів-юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваної постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Державна служба експортного контролю України листом № 5269/31-20 від 02 вересня 2020 року "Щодо надсилання постанови" повідомило товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" про прийняття відповідачем постанови від 02 вересня 2020 року № 33/20 про закриття провадження у справі про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів-юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Вищевказаною постановою відповідачем визнано ТОВ "ФЛАРМ" таким, що порушило вимоги законодавства в галузі державного експортного контролю, визначені абзацом другим ст. 24 Закону Україні "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", щодо передачі 23 травня 2019 року міжнародної передачі товарів військового призначення, без отримання в установленому порядку дозволу (висновку), та закрито провадження у справі у зв'язку із закінченням строку притягнення до відповідальності.
Позивач категорично не погоджується з винесеною відповідачем постановою, вважає її протиправною, а сам факт "порушення" позивачем законодавства в галузі державного експортного контролю надуманим та безпідставним, в обґрунтування чого позивач зазначає, що згідно наявних та поданих відповідних документів та дозволів вбачається, що зброя, яку позивач перевозив через митний кордон України являється спортивною, а тому оскільки перевезені через митний кордон України спортивні пістолети не можуть бути застосовані у військовій діяльності та не є товарами військового призначення, ТОВ "ФЛАРМ" не порушувало вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Виходячи з вищевикладеного позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з викладеними представником позивача у позовній заяві аргументами та доводами, представником відповідача було подано відзив, в якому останній зазначає, що під час здійснення міжнародної передачі зазначених товарів, позивачу необхідно було отримати дозвіл Держекспортконтролю відповідно до статті 16 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання".
Однак, за твердженнями представника відповідача, позивач з метою отримання дозволу на здійснення міжнародної передачі зазначених товарів до Держекспортконтролю не звертався та відповідний дозвіл від останнього не отримував, що є підставою для висновку про те, що товариством здійснено міжнародну передачу товару без отримання в установленому порядку дозволу Держекспортконтролю, що у відповідності до абзацу другого статті 24 Закону є порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Також, відповідач звертає увагу, що Службою безпеки України листом від 12 травня 2020 року № 51/12-3395 (вх. № 1222-20 від 12 травня 2020 року) було повідомлено Держекспортконтроль про ознаки порушення позивачем чинного законодавства України в галузі державного експортного контролю. На підставі отриманої інформації було проведено розслідування, в результаті якого встановлено, що позивач здійснив міжнародну передачу товарів з порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю визначеним абзацом другим стаття 24 Закону, а саме здійснено міжнародну передачу товарів без отримання в установленному порядку дозволу Держекспортконтролю.
Представник відповідача зауважує, що оскаржувана постанова свідчить про наявність в діях позивача правопорушення, однак, у зв'язку зі спливом річного терміну останній не був притягнений до відповідальності.
Керуючись викладеними вище обставинами представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, з підстав необґрунтованості доводів позивача викладених у адміністративному позові.
Не погоджуючись з викладеними представником відповідача у відзиві на позовну заяву аргументами та доводами, представником позивач було подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що в першій частині відзиву на позовну заяву відповідач, із посиланням на Положення про Державну службу експортного контролю України, затвердженої постановою Кабінету міністрів України № 159 від 31 березня 2015 року, сттаті 19 Конституції України, статті 1, 9 та 11 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" обґрунтовує наявність у Держекспортконтроля повноважень для здійснення державного контролю за передачею товарів, які мають військове призначення та на проведення відповідної експертизи.
За твердженнями представника позивача, в даній частині відзиву відповідач фактично цитує положення норм права без будь-якої прив'язки до змісту позовної заяви, доводів та вимог, викладених в позовній заяві.
В свою чергу, представник позивача зауважує, що у позовній заяві чітко зазначено, що позивачем не допущено порушення законодавства у сфері експортного контролю товарів військового призначення, у зв'язку з тим, що по-перше, товари, передача яких стала винесення оскаржуваної постанови не є товарами військового призначення, а є пістолетами спортивного застосування, по-друге така передача відбулась на підставі відповідного Дозволу № 014910 від 20 травня 2019 року, виданого Департаментом превентивної діяльності на підставі та в порядку, передбаченому п. 10.6 Інструкції.
Крім цього, представник позивача звертає увагу, що оскаржувана постанова містить тезу про те, що пістолети, передача яких стала підставою для її винесення, не використовуються у спортивних змаганнях, однак за твердженнями представника позивача, наведена теза не відповідає дійсності, оскільки відповідно до листа № 02/09 від 24 вересня 2020 року Федерації практичної стрільби України, яка має національний статус, пістолети, передача яких стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, включені до переліку зброї, що використовується під час тренувань та змагань, які проводяться під егідою Федерації стрільби України.
У своєму позові Позивач не заперечує факту наявності повноважень Відповідача щодо здійснення експортного контролю взагалі, однак, предметом позову є правомірність використання відповідачем наданих законодавством повноважень саме у частині винесення конкретної постанови.
Також, представник позивача зазначає, що правосуб'єктність останнього залежить від предмету міжнародної передачі. У випадку здійснення міжнародної передачі товарів військового призначення дійсно чинне законодавство вимагає попереднє отримання відповідного дозволу, однак, факт реєстрації суб'єктом міжнародних передач товарів, та наявність відповідного посвідчення не звужує право позивача на здійснення інших господарських операцій, в тому числі господарські операції з передачі товарів обмежених у цивільному обороті, в порядку, врегульованому чинним законодавством, для відповідної категорії об'єктів цивільних прав.
За твердженнями представника позивача, оскільки предметом міжнародної передачі були товари, які за описом та предметним застосуванням не відносяться до предметів військового призначення, а володіння, зберігання та транспортування регулюється іншими правовими механізмами, позивач правомірно не звертався до відповідача за отриманням дозволу.
Представник позивача звертає увагу, що в 2018 році ТОВ "ФЛАРМ" отримало Ліцензію на виробництво зброї цивільного призначення та спеціальних засобів. На основі деяких моделей пістолетів військового призначення були розроблені спортивні пістолети та спеціальні засоби активної самооборони - травматичні пістолети, такі як: Виріб КІ 01 "К100", Виріб КІ 09 "Х-Calibur", Виріб КІ 12 "LP9M", Виріб КІ 07 "P45L", Виріб КІ 05 "К22", Виріб КІ 00 "Q100" та інші, при цьому, представник позивача звертає увагу, що частину найменування (неповне найменування) деякі спортивні пістолети перейняли від військових моделей.
Представник позивача зауважує, що твердження відповідача щодо наявності попередньої експертизи, здійсненої на підставі документів позивача щодо пістолету/Pistol X-Calibur калібр/caliber 9x19, як товару військового призначення, який визначений у позиції MLl.a Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, слід визнати як маніпулятивне.
Представник зазначає, що дійсно для реєстрації своїх пістолетів військового призначення позивачем було подано в Держекспортконтроль документи для попередньої ідентифікації товарів, копії яких суду надав відповідач в додатках до відзиву на позовну заяву. В цих заявах вказані найменування та опис товарів. Наприклад: Виріб 520 "Х-Calibur" - "Спеціально призначені" (для військового призначення).
Позивача зауважує, що саме таке найменування та опис як зазначено вище, були внесені до Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю. Однак, в оскаржуваній постанові відповідач замість найменування використовує скорочену назву товару, наприклад: спортивний пістолет "Виріб КІ09 Х-Callibur" та називає військовим пістолетом "Виріб 520 Х-Callibur", разом з цим, відповідач повністю ігнорує опис товару, як обов'язковий якісний показник, що ідентифікує товар за час документальної експертизи.
Керуючись викладеним вище, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги адміністративного позову та визнати протиправною постанову уповноваженого органу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" зареєстроване в Держекспортконтролі та є суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів та на нього може накладатися штраф відповідно до Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", що підтверджується посвідченням про реєстрацію підприємства як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів від 19 березня 2019 року № 2995/05/2022 терміном дії до 18 березня 2022 року.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" зареєстроване 14 вересня 2015 року, що підтверджується записом номер: 10741020000055982.
Види діяльності товариства з обмеженою відповідальністю є: код КВЕД 25.40 Виробництво зброї та боєприпасів (основний); код КВЕД 27.90 Виробництво іншого електричного устатковання; код КВЕД 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; код КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; код КВЕД 26.51 Виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження та навігації; код КВЕД 26.70 Виробництво оптичних приладів і фотографічного устатковання; код КВЕД 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.
Листом від 12 травня 2020 року № 51/12-3395 (зареєстровано в Держекспортконтролі за № 1222-20 від 12 травня 2020 року) Служба безпеки України повідомила Держскслортконтроль про те, шо товариство уклало з компанією "DELTA EXPORT MAKINA SANAYІ TІCARET LIMITED SІRЕTІ" (Fatih Mah. Bogazici Cad. No: 66 Buyukcekmece/lsianbul, Buyukcekmccc V.D. No: 274 118 5365, Mersis No: НОМЕР_1 , далі - Іноземна Компанія) договір купівлі-продажу товарів від 16 березня 2019 року № FL-2019/02 (далі - Договір, копія міститься в матеріалах справи), які зазначені у специфікації до Договору № 12 від 15 липня 2019 року, зокрема: Пістолету X-Calibur калібру 9X19 у кількості 5шт. (в комплекті: пістолет, 2 магазини, щітка, короб, 3 змінні накладки рукоятки); Пістолету Q100 калібру 9X19 у кількості 1 шт. (в комплекті: пістолет, 2 магазини, щітка, короб, 3 змінні накладки рукоятки, далі - Товари).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Товариство продає, а Іноземна Компанія придбаває Товар, який вказано у специфікації.
Згідно з пунктами 1.2. та 1.3. Договору одночасно з Товаром Товариство передає Іноземній Компанії документи та право власності на Товар. Товариство здійснює поставку Товару Іноземній Компанії.
Відповідно до пунктів 8.1. Договору він вступає в силу після отримання Товариством дозволу на експорт у відповідних органах державної влади.
23 травня 2019 року на замовлення Товариства була оформлена митна декларація № UA125100/2019/315592, в якій одержувачем товарів визначена Іноземна компанія, країна призначення -Туреччина. На митній декларації проставлена печатка № 250 Київської митниці ДФС, яка свідчить про завершення митного оформлення Товару у режимі експорту та про те, що Товар перетнув державний кордон України.
Таким чином, з вище викладеного вбачається, що 23 травня 2019 року Товариство здійснило міжнародну передачу (експорт) Товарів на користь Іноземної компанії.
Надалі, уповноваженими особами з метою з'ясування всіх обставин здійснення міжнародної передачі Товарів було надіслано на адресу позивача Вимогу від 25 травня 2020 року № 2966/31-20.
У відповідь листом від 01 червня 2020 року № 1-6, який зареєстрований в Держекспортконтролі за № 1476-20 від 04 червня 2020 року Товариство повідомило, що дійсно 23 травня 2020 року здійснило міжнародну передачу Товарів на користь Іноземної Компанії.
На підтвердження відсутності порушення вимог законодавства у галузі державного експортного контролю з боку Товариства надано копії Сертифікатів Відповідності, які зареєстровані в Реєстрі Органу Сертифікації (державного Науково-Дослідного Експертно-Криміналістичного Центру Міністерства внутрішніх справ України за номерами UA1.151.0000439-18, UA1.151.0000457-18, UA1.151.0000536-18, UA1.151.0000528-18, які підписано ОСОБА_1 )
Товариство зазначило, що Товари є спортивними пістолетами, міжнародна передача здійснювалась на підставі Дозволу МВС України № 014910 від 20 травня 2020 року, а отже на думку Товариства, для здійснення міжнародної передачі Товарів дозвіл Держекспортконтролю не потрібний.
Однак, на переконання уповноважених осіб Державної служби експортного контролю України в Дозволі МВС України № 014910 від 20 травня 2020 року не вказано найменування товарів, а лише їх кількість, що не дає можливості ідентифікувати товари.
Надалі, Державної служби експортного контролю України було прийнято Постанову № 33/22 від 02 вересня 2020 року про закриття провадження у справі про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів-юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, якою визнано, що товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" порушило вимоги законодавства в галузі державного експортного контролю, визначені абзацом другим ст. 24 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", здійснивши 23 травня 2019 року міжнародну передачу товарів військового призначення, без отримання в установленому порядку дозволу (висновку) та справу про порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення до відповідальності без накладення штрафних санкцій. При цьому, слід звернути увагу на те, що перевезені товари були вивезені позивачем без жодних заперечень митного органу, задекларовані у встановленому порядку, а експертиза на яку посилались в постанові була проведена відносно інших товарів, оскільки вона проведена в значно пізніше в часі, після їх вивезення та доставки отримувачу. Фактично позиція відповідача ґрунтується на недоведеному належними доказами припущенні, що вивезена зброя була не спортивною.
Не погоджуючись з вищевикладеною постановою та висновком уповноваженого органу викладеного у даній постанові. позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу експортного контролю України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 31 березня 2015 року, Держекспортконтроль є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
Свої повноваження Держекспортконтроль здійснює відповідно до Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", який регулює діяльність, пов'язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях.
Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" визначено, що державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов'язань України.
Цією ж статтею визначається, що суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів зареєстрований центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, державний замовник з державного оборонного замовлення та суб'єкт господарювання з України, який має намір здійснювати або здійснює міжнародні передачі товарів, включаючи посередницьку (брокерську) діяльність.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", методами здійснення державного експортного контролю є:
- ідентифікація товарів, що передбачає встановлення відповідності конкретних товарів, які є об'єктами міжнародних передач, найменуванню та опису товарів, внесених до списків товарів, що підлягають державному експортному контролю;
- надання дозволів чи висновків на здійснення міжнародних передач товарів або проведення переговорів щодо здійснення таких передач;
- здійснення митного контролю та митного оформлення товарів відповідно до законодавства;
- застосування санкцій до суб'єктів господарювання, які порушили порядок здійснення таких передач, установлений цим Законом та іншими актами законодавства в галузі експортного контролю.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" списки товарів, що підлягають державному експортному контролю затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 11 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" визначає, що експертиза в галузі державного експортного контролю проводиться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, для вирішення питання про можливість надання відповідних дозволів, висновків чи міжнародних імпортних сертифікатів, можливість проведення реєстрації суб'єктів господарювання, державних замовників з державного оборонного замовлення у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, як суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів або надання таким суб'єктам, державним замовникам повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю.
Одним із завдань експертизи в галузі державного експортного контролю є визначення належності найменувань та описів товарів, поданих на експертизу, до найменувань та описів товарів, внесених до відповідних списків товарів, що підлягають державному експортному контролю.
Також, відповідно до статті 12 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" встановлено, що суб'єкти господарювання України, які мають намір здійснювати міжнародні передачі товарів, у тому числі проводити посередницьку (брокерську) діяльність, пов'язану з міжнародними передачами товарів військового призначення, попередньо реєструються як суб'єкти здійснення міжнародних передач товарів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. З цією метою зазначені суб'єкти подають відомості та документи, необхідні для проведення попередньої експертизи товарів, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю. За підсумками експертизи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, ідентифікує товари, визначає умови здійснення їх міжнародних передач до конкретних держав, залежно від категорії товарів, видів міжнародних передач таких товарів тощо, та видає зазначеним суб'єктам посвідчення про їх реєстрацію як суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів разом з відповідними роз'ясненнями про особливості здійснення таких передач.
В свою чергу судом було встановлено, що позивач зареєстрований в Держекспортконтролі як суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів відповідно до посвідчення про реєстрацію № 2995/05/2022 від 19 березня 2019, з терміном дії до 18 березня 2022 року.
Частиною 5 статті 12 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" визначено, що попередня ідентифікація товарів, а також здійснення необхідних заходів, пов'язаних з отриманням дозвільних документів на здійснення міжнародних передач таких товарів є обов'язком суб'єкта господарювання, державного замовника з державного оборонного замовлення та суб'єктів, зазначених у частині третій статті 15 цього Закону.
З аналізу оскаржуваної постанову від 02 вересня 2020 року № 33/20 про закриття провадження у справі про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів-юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю, судом було встановлено, що Державна служба експортного контролю України приходячи до висновку про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" порушило вимоги законодавства в галузі державного експортного контролю, визначені абзацом другим ст. 24 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", здійснивши 23 травня 2019 року міжнародну передачу товарів військового призначення, без отримання в установленому порядку дозволу (висновку) посилалось на висновки Експертизи, яка проводилась Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені Засл, Проф. М.С. Бокаріуса, за результатами якої було складено висновки від 15 січня 2020 року № 27244/27245/27246/27247 та № 27261/27262/27263/27264/27265/27266.
З аналізу вказаного вище висновку вбачається, що на вирішення експертизи були поставлені питання, зокрема чи є вогнепальною зброєю наступні предмети та речі:
1. Предмет, схожий на пістолет чорного кольору з маркуванням FLARM X- CALIBUR, 9 mm LUGER, вироблено в Україні, 9x19, 00006, М0900006, в середині якого знаходиться магазин з маркуванням PSTD, що знаходиться в коробці чорного кольору, на якій міститься етикетка білого кольору з надписом "X-CALIBUR" та надписом у лівому куті 06, в середині якої знаходиться вищезазначений Предмет, схожий на пістолет, 3 (три) пластмасові накладки на рукоятку різної форми, 3 (три) магазини з маркуванням PSTD та щітка для чистки Предмета, схожого па пістолет.
2. Предмет, схожий па пістолет чорного кольору і маркуванням 9 mm LUGER, вироблено в Україні, 9x19, 00005, QI00, FLARM, КІ0300002 в середині якого знаходиться магазин з маркуванням PSTD, що знаходиться в коробці чорного кольору, на якій міститься етикетка білого кольору з надписом "Q100", в середині якої знаходиться вищезазначений Предмет, схожий на пістолет, 3 (три) пластмасові накладки на рукоятку різної форми, магазин з маркуванням "Grand Power" та щітка для чистки Предмета схожого на пістолет.
В свою чергу суд звертає увагу, що відповідно до Порядку придбання, зберігання, перевезення і використання спортивної зброї, боєприпасів до неї, утримання стрілецьких тирів, стрільбищ та стендів встановлено, що спортивна зброя - сертифікована в установленому порядку вогнепальна (крім бойової) чи пневматична, стрілецька, вихолощена (охолощена) та холодна зброя, призначена виключно для ураження цілей під час проведення спортивних заходів, параметри і характеристики якої зафіксовано у правилах спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні.
Спортивна вогнепальна зброя (крім бойової), основні частини та боєприпаси до неї використовуються суб'єктами сфери фізичної культури і спорту під час проведення спортивних заходів у стрілецьких тирах, стрільбищах та стендах
Суд в свою чергу звертає увагу, що відповідно до наявного в матеріалах справи листа № 02/09 від 24 вересня 2020 року Федерації практичної стрільби України, яка має національний статус, вбачається, що пістолети, передача яких стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, включені до переліку зброї, що використовується під час тренувань та змагань, які проводяться під егідою Федерації стрільби України.
З вказаного вище листа Федерації практичної стрільби України вбачається, що на виконання статті 20 закону України "Про судову експертизу", "Порядку придбання, зберігання, перевезення і використання спортивної зброї, боєприпасів до неї, утримання стрілецьких тирів, стрільбищ та стендів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1207, а також Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077), уповноваженою особою було повідомлено, що до Переліку зброї, що використовуються під час тренувань та змагань, які проводяться під егідою Федерації стрільби України додатково внесені такі моделі спортивної зброї, а саме:
1. Пістолет "FLARM" моделі "К100".
2. Пістолет "FLARM" моделі "К100 Target".
3. Пістолет "FLARM" моделі "Q100".
4. Пістолет "FLARM" моделі "Х-Calibur".
5. Пістолет "FLARM" моделі "P45L".
Беручи до уваги встановлені вище судом обставини, можна прийти до висновку, що аргументи Державної служби експортного контролю України та Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл, Проф. М.С. Бокаріуса про те, що пістолети, передача яких стала підставою для її винесення, не використовуються у спортивних змаганнях є безпідставними та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.
Крім цього, результати вищевказаної експертизи не є належним та допустимим доказом в цій справі, оскільки досліджувались інші товари, а не ті, що були вивезені позивачем, а відтак, дослідження іншої зброї щодо її статусу спортивної чи бойової не може мати наслідком застосування до інших товарів, а саме пістолетів, що були вивезені позивачем та експертом не досліджувались.
Відповідно до наявних в матеріалах справи Інвойсів від 21 вересня 2018 року № 223180143 та від 26 жовтня 2018 року № 2231800156 вбачається, що пістолети передача яких стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, були передані Компанією "GRAND POWER" до товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ".
Надалі, на підставі вказаних вище дій щодо передачі Товарів, Інвойсів від 21 вересня 2018 року № 223180143, від 26 жовтня 2018 року № 2231800156, протоколів випробування № 19/5-1/17-591-В/18 від 03 жовтня 2018 року, № 19/5-1/17-728-В/18 від 21 листопада 2018 року, висновків експертного дослідження № 19/8-1/720-ЕД/18 від 03 жовтня 2018, № 19/8-1/880-ЕД/18 від 21 листопада 2018 року Відділу випробувань ДНДЕКЦ МВС України, атестат акредитації № 2Н644 від 14 березня 2017 року до 13 березня 2022 року, Органом з сертифікації Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України товариству з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" (код ЄДРПОУ 40007855) сертифікати відповідності № UA1.151.0000439-18, UA1.151.0000528-18.
Відповідно до вказаних вище сертифікатів відповідності вбачається, що пістолети передача яких стала підставою для винесення оскаржуваної постанови, відповідають вимогам ГСТУ 78-41-002-97 "Зброя спортивна та мисливська. Вимоги безпеки. Методика випробувань на безпеку".
Також, з наявних в матеріалах справи Технічних умов від 2018 року, погоджених директором Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Федотовим О.А. вбачається, що пістолети, які виготовляються в таких моделях: ..X-Calibur, X-Calibur Carry Optics, К-100, К- Target, К -100 Dynamic, Q-100, P45L, LP9M, СР9М, K22S, К22 X-Trim відносяться до "Спортивної зброї" та основними споживачами пістолетів є спортивні клуби та тири, що мають відповідний дозвіл на проведення тренувань та змагань з практичної стрільби відповідно до правил LP.S.C. (міжнародної конфедерації практичної стрільби).
Відповідно до вказаних вище Технічних умов, ці технічні умови поширюються на пістолети спортивні призначені для змагань по практичній стрільбі згідно з правилами LP.S.C. (міжнародної конфедерації практичної стрільби).
Тобто, виходячи з вищевикладеного в сукупності та з урахуванням встановлених вище судом обставин можна прийти до висновку, що пістолети, які були предметом складення протоколу Державною службою експортного контролю України, вже були предметом відповідних досліджень, відповідно до яких вони були віднесені до категорії, як "Спортивна зброя".
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Порядку здійснення міжнародних передач товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2003 року № 1807 (далі - Порядок) міжнародна передача товарів може здійснюватися суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів (далі - суб'єкт) або іноземним суб'єктом господарської діяльності за наявності у нього відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю.
Також пунктом 11 Порядку визначено, що для отримання дозволу чи висновку на право експорту, тимчасового вивезення, імпорту, тимчасового ввезення та реекспорту товарів суб'єкт надсилає Держекспортконтролю лист, до якого додаються заява за встановленою Мінекономіки формою та відповідний перелік документів, визначений пунктом 14 даного Порядку.
Водночас, абзацом другим пункту 3 Договору зазначено, що продавець виставляє рахунок за оплату після отримання дозволу на експорт у відповідних державних органах влади.
Разом з цим, відповідно до пункту 10.6. Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку. перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного. виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів (далі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 21 серпня 1998 року № 622 дозвіл на перевезення через митний кордон України вогнепальної зброї, бойових припасів до неї. основних частин зброї, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, а також пристроїв та патронів до них видається УП ЦОУП України (уповноважений підрозділ з контролю за обігом зброї та дозвільної системи центрального органу управління поліцією) за заявою суб'єкта господарювання, у якій зазначаються найменування та кількість вантажу, що буде перевозитись, вид транспорту, маршрут із зазначенням початкового і кінцевого пунктів перевезення, підстава перевезення, відомості про осіб, відповідальних за перевезення через митний кордон України і охорону на шляху руху (прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані).
У разі здійснення суб'єктом господарювання експорту вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, основних частин зброї і бойових припасів, а також пристроїв та патронів до них додатково подається копія дозволу на право ввезення зброї, основних частин зброї та бойових припасів, пристроїв та патронів до них на територію іншої країни (покупця).
Відповідно до абзацу 2 статті 24 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії або здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості
З матеріалів справи, судом було встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" на підставі Договору (Контракту) № FL-2019/02 від 16 березня 2019 року було здійснено поставку до Туреччини спортивних пістолетів, передача яких стала підставою для винесення оскаржуваної постанови.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що перевезення вказаних спортивних пістолетів було проведено на підставі Дозволу департаментом превентивної діяльності Міністерства внутрішніх справ України № 014910 від 20 травня 2019 року, виданого товариству з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" на право перевезення 30 (тридцяти) од. спортивних пістолетів до Туреччини (Delna Export Makina San. Tic. Ltd. Sti) з України.
Тобто, з викладеного суд приходить до висновку, що 23 травня 2019 року на момент здійснення товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" передачі (експорту) Товарів на користь Іноземної компанії, у позивача був відповідний дозвіл на виконання вказаних дій.
Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище та з урахуванням встановлених судом обставин в сукупності, суд вважає необґрунтованими та безпідставними висновки Державної служби експортного контролю України про те, що товариством з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" було порушено вимоги законодавства в галузі державного експортного контролю, визначені абзацом другим ст. 24 Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання", здійснивши 23 травня 2019 року міжнародну передачу товарів військового призначення, без отримання в установленому порядку дозволу (висновку), що дає підстави для задоволення позовних вимог позивача та визнання протиправним та скасування постанови від 02 вересня 2020 року № 33/20 про закриття провадження у справі про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів-юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2 102,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" до Державної служби експортного контролю України про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби експортного контролю України від 02 вересня 2020 року № 33/20 про закриття провадження у справі про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів-юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАРМ" (адреса: 01054, місто Київ, вулиця Олеся Гончара, будинок 74Б, квартира 22, код ЄДРПОУ 40007855) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби експортного контролю України (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 19-21, код ЄДРПОУ 00010300) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова