1/1893
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2021 року м. Київ № 640/15203/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними дій, скасування постанови,
у судове засідання з'явився позивач, представник відповідача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі - відповідач), адреса: 03022, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 22/15, в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка Михайла Михайловича щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 355 179,43 грн від 06 травня 2021 року в межах виконавчого провадження № 65333123;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка Михайла Михайловича про стягнення виконавчого збору у розмірі 355 179,43 грн від 06 травня 2021 року в межах виконавчого провадження № 65333123.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок протиправних дій суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанови, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у зв'язку з тим, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувану за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Також, на обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач зазначає, що оскільки стягнення у виконавчому провадженні проводилося солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % від суми стягнення було прийнято щодо позивача та окремо щодо іншого боржника у даному виконавчому провадженні. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що виконавчий збір стягується з позивача безпідставно, тому що фактичного виконання рішення не відбулося, як це передбачено статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись викладеним, позивач вважає протиправними дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 65333123.
Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об'єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.
У судових засіданнях позивач підтримав викладені в позовній заяві аргументи та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судові засідання двічі не з'явився, хоча про дату, час та місце був повідомлений належним чином.
При цьому, суд звертає увагу на те, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтею 287 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Згідно частини 2 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Згідно частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення сторін, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду та особливості, при цьому відповідач мав можливість подати всі необхідні докази та пояснення через канцелярію суду або засобами поштового зв'язку, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті, враховуючи скорочений, десятиденний строк, на розгляд цієї категорії справ.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, на виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист № 752/17719/15-ц виданий 01 листопада 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення на користь АТ «ВТБ Банк» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 161 287,86 доларів США, що станом на 22 липня 2015 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 3 551 794,32 грн.
Надалі, 05 травня 2021 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченко М.М винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за ВП № 59729219 на підставі заяви стягувача по даному виконавчому провадженню.
06 травня 2021 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченко М.М винесено постанову відкриття виконавчого провадження № 65333123 про стягнення з ОСОБА_1 355 179,43 грн виконавчого збору за виконання виконавчих дій по ВП № 59729219, з подальшим арештом усього майна та банківських рахунків боржника.
Вважаючи рішення та дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження № 65333123 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Суд звертає увагу, так як вже було зазначено судом вище, предметом розгляду даної справи є рішення та дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження № 65333123 щодо виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Суд звертає увагу, що згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті цього Закону, зокрема постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Положеннями частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Зокрема, частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначені вичерпні підстави коли виконавчий збір не стягується, а саме:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Також, відповідно до частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 59729219 та постанова про стягнення виконавчого збору від 08 серпня 2019 року, яка була підставою для відкриття виконавчого провадження № 65333123 не відносяться до вказаних вище приписів Закону України «Про виконавче провадження».
В свою чергу, з наданої до матеріалів справ копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 05 травня 2021 року у виконавчому провадженні № 59729219 вбачається, що на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та у зв'язку з надходженням заяви від стягувача про повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий лист № 752/17719/15-ц виданий 01 листопада 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва був повернутий акціонерному товариству «ВТБ Банк».
Також, з вказаної вище постанови судом встановлено, що державним виконавцем вирішено постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій вивести в окреме провадження.
В свою чергу, суд звертає увагу, що згідно з частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу, з матеріалів справи встановлено та як вже зазначалось судом вище, на виконанні у Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий лист № 752/17719/15-ц виданий 01 листопада 2017 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення на користь АТ «ВТБ Банк» солідарно з тьрох осіб, а не лише з позивача, а саме з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 161 287,86 доларів США, що станом на 22 липня 2015 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 3 551 794,32 грн
Надалі, 06 травня 2021 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченко М.М винесено постанову відкриття виконавчого провадження № 65333123 про стягнення з ОСОБА_1 355 179,43 грн виконавчого збору за виконання виконавчих дій по ВП № 59729219, з подальшим арештом усього майна та банківських рахунків боржника.
Суд зазначає, що в рамках розгляду даної справи суд надає лише оцінку правомірності прийняття оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим зазначає наступне.
В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
З наведеного слідує, що питання стягнення виконавчого збору з солідарних боржників не врегульовано належним чином в законодавчому порядку.
Водночас, аналіз статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» дає суду підстави для висновку, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума стягнення, а не кількість боржників у виконавчому провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що у оскаржуваній постанові визначено не солідарний обов'язок зі слати виконавчого збору у виконавчому провадженні № 65333123, хоча в постанові про відкриття виконавчого провадження визначено, що основна сума боргу стягується солідарно.
При цьому, виходячи з аналізу викладених вище обставин суд приходить до висновку, що якщо сума боргу підлягає солідарному стягненню, то відповідно і виконавчий збір повинен бути стягнутим з боржників солідарно, оскільки іншого порядку діючим законодавством не передбачено, а стягнення його в такому порядку як визначив відповідач, а саме - 10 % з одного боржника, є порушенням частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
В свою чергу, з наданих у судовому засіданні пояснень позивача, вбачається, що державним виконавцем у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа № 752/17719/15-ц виданого 01 листопада 2017 року Голосіївським районним суд міста Києва про стягнення на користь АТ «ВТБ Банк» солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 161 287,86 доларів США, що станом на 22 липня 2015 року за офіційним курсом НБУ еквівалентно 3 551 794,32 грн, було прийнято аналогічну постанову про стягнення 10 % виконавчого збору з іншого боржника.
Разом з тим, суд зауважує, що виходячи з аналізу статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що основним критерієм для визначення суми виконавчого збору є сума, що підлягає примусовому стягненню, тобто розмір виконавчого збору не може становити більше 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, у тому числі у випадку солідарного стягнення заборгованості, відповідно до виконавчого документа.
Таким чином, у разі, коли сума боргу підлягає солідарному стягненню то, відповідно і виконавчий збір повинен бути стягнутим з боржників з урахуванням їх солідарної участі, оскільки іншого порядку чинним законодавством не передбачено, а стягнення його в такому порядку, як по 10 % з кожного боржника, тобто фактично 30 % і більше від суми, що підлягає стягненню є порушенням частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та призводить до його надмірного стягнення з огляду на встановлену цим Законом ставку виконавчого збору.
Суд наголошує, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається дотримання державним виконавцем принципу солідарності при її винесенні.
Крім цього, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. За правилами частини п'ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Спір у цій справі виник у зв'язку з невизначеністю правового режиму застосування судами частини другої статті 27 та частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).
При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону № 1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
З урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка Михайла Михайловича та прийнята на підставі даних дій постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 355 179,43 грн від 06 травня 2021 року в межах виконавчого провадження № 65333123 є протиправними та такими, що суперечать Конституції України та статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог адміністративного позову позивача.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування постанови - задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Васильченка Михайла Михайловича щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) виконавчого збору у розмірі 355 179,43 грн від 06 травня 2021 року в межах виконавчого провадження № 65333123.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 355 179,43 грн від 06 травня 2021 року в межах виконавчого провадження № 65333123.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 03022, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 22/15, код ЄДРПОУ 34999976).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною 1 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова