ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 червня 2021 року м. Київ № 826/5016/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Перегудовій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000631404 від 11.01.2016 року,-
за участю:
представника позивача: Савельїчева О.В.
представника відповідача: Гайдай В.М.
Обставини справи
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-Електроніка» (надалі - Позивач, Товариство) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2016 року №0000631404.
Позов обґрунтовано тим, що рішення прийнято без врахування фактичних обставин справи та з порушенням закону, а результати документальної позапланової виїзної перевірки, оформлені Актом від 26.12.2016 року №316/26-15-14-04-03/33401202 (далі - Акт перевірки), є необ'єктивними, необґрунтованими, не відповідають фактичним даним та не містять обґрунтованих доказів щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 року позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 25.03.2021 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5.09.2017 року у справі №826/5016/17, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зі змісту постанови суду касаційної інстанції слідує що підставою для нового розгляду справи є порушення судами першої та апеляційної інстанцій принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості. Верховний Суд при цьому роз'яснив порядок забезпечення виконання принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи в цій адміністративній справі: «всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення».
Ухвалою суду від 16.04.2021 року прийнято адміністративну справу № 826/5016/17 до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.
Під час нового розгляду справи позивачем, враховуючи висновки Верховного Суду у цій справі, подано суду письмові пояснення щодо товарності та реальності правочинів, які були предметом податкової перевірки, за наслідками якої було винесено оскаржуване рішення. З пояснень слідує, що позивач наполягає, що при укладенні господарських договорів з контрагентами ним було вчинено всіх необхідних і об'єктивно очікуваних від добросовісного платника податків дій по перевірці надійності та добросовісності контрагентів, як то перевірка наявності реєстрації контрагентів на момент укладення договорів в реєстрі платників ПДВ, отримання витягів ЄДРПОУ, а також надано розрахункові документи та виписки з рахунків.
Відповідачем не подано суду відзиву, заперечень чи пояснень на позовну заяву з урахуванням висновків Верховного Суду у даній справі.
Однак, в матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача, обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 10 червня 2021 року заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення, судове засідання закрито.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов наступних висновків.
Обставини, встановлені судом
11 січня 2017 відповідачем на підставі акта перевірки №316/26-15-14-04-03/33401202 від 26.12.2016 року, прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а саме:
- 0000631404 від 11.01.2016 року, яким позивачу за порушення п.п. 185.1, 198.1, 198.3, 198.6, 200.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 28 102 030 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 22 481 624 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 620 406 грн.
Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ «Лавленд», ТОВ «Альта сенс», ТОВ «Сяйво ланів».
Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим з огляду на те, що: 1) номенклатура товарів, придбаних контрагентами позивача у третіх осіб, не співпадає з номенклатурою товарів, які придбані позивачем у контрагентів ТОВ «Лавленд», ТОВ «Альта сенс», ТОВ «Сяйво ланів»; 2) третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач безпосередньо у взаємовідносини не вступав, допущено порушення норм податкового законодавства; 3) до перевірки не надано всі подорожні листи та ТТН на перевезення товарів.
Інших обставин збільшення позивачу суми грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій акт перевірки в собі не містить.
Не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених доводів контролюючого органу та, як наслідок, правомірністю податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи суд виходить з наступного.
Чинне законодавство України не містить в собі визначення поняття «безтоварність» (господарської операції).
Разом з тим, Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» пов'язує господарську операцію не з самим по собі фактом підписання цивільно-правової угоди (договору), а з безпосереднім фактом руху активів платника податків та рухом його коштів. Відтак, для того, щоб господарська операція вважалася законною, необхідною умовою є реальність її виконання, тобто пов'язаність змісту та обсягу господарської операції, що відображена в первинних документах з рухом товару, наданням послуг, виконанням робіт.
Укладення правочину має бути передумовою фактичного досягнення тих цілей, на настання яких він спрямований. Згідно статті 234 Цивільного кодексу України угода, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків є фіктивною. Отже, вбачається за можливе прийти до висновку, що фіктивна і «безтоварна операція» є тотожними поняттями.
Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.
Відповідно, висновки, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування ПДВ, до яких прийшов контролюючий орган через призму ознак фіктивності контрагентів позивача, яка (фіктивність) встановлена в інших процесуальних документах, як то акт перевірки позивача, податкова інформація, отримана від інших контролюючих органів, не сприймаються судом як преюдиційна обставина, відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, як вбачається з акта перевірки (а.с. 28-35, том І), відповідачем під час проведення контрольного заходу детально здійснено аналіз первинних бухгалтерських та податкових документів, доказів оплати, за наслідками господарських взаємовідносин позивача зі спірними контрагентами.
Суд зазначає, що жодних зауважень до наданих до перевірки документів, змісту та обсягу господарських операцій, що зазначені в таких документах, акт перевірки в собі не містить.
Так, одними з основних видів господарської діяльності позивача є: виробництво інструментів і обладнання для вимірювання, дослідження, навігації; виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного обладнання.
Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, що перевірявся, між позивачем та зазначеними вище контрагентами укладено ряд господарських договорів на поставку товарів електронного призначення за номенклатурою: Колодка АП2 (в зборі з варисторною платою тр60А), плата М1В vl2, Плата Е2Р1, Плата Е2Т, Плата PLCY-AK, Плата РСВ_КК01_10_v2, Вимикач автоматичний ВА-3Р-А6, Друкована плата в зборі переверт., Вимірювальний трансформатор струму ТОПН-0,66-1-0,5S-200/5 УЗ, тощо.
Так, матеріалами справи підтверджується, що 20.04.2016 року між Позивачем (покупець) та ТОВ «Сяйво Ланів» (постачальник) укладено договір поставки №3816 (а.с.39-43 том 10), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця на умовах, визначених цим договором, специфікаціями до нього, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах визначених цим договором.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються Специфікацією. У Специфікації можуть зазначатися й інші умови необхідні для поставки Товару. Специфікацією може бути рахунок-фактура.
Поставка та передача Товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс, 2000) м. Київ або конкретна адреса поставки вказується Сторонами у відповідній Специфікації (додатку) до Договору.
Для отримання Товару представник Покупця надає Постачальнику довіреність на отримання Товару.
Ціна та порядок оплати Товару (партії Товару) вказується у відповідних Специфікаціях (Додатках) до цього Договору. Загальна вартість Договору визначається як загальна сума вартостей всіх Специфікацій (Додатків) до нього.
Факт отримання Покупцем Товару (партії Товару) оформлюється видатковою (товарною) накладною на Товар, яка підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Моментом переходу права власності на Товар (партію Товару), вказану у п. 2.1 цього Договору, від Постачальника до Покупця є факт отримання Покупцем Товару і підписання Сторонами видаткової (товарної) накладної на Товару (партію Товару).
Постачальник зобов'язується надати оформлену, відповідно до вимог законодавства, податкову накладну в електронній формі не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати події, яке настало раніше: з дати поставки Товару або з дати здійснення оплати. У випадках, передбачених чинним законодавством, Постачальник зобов'язується зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Передача Товару здійснюється Постачальником уповноваженій особі Покупця. Повноваження такої особи на отримання Товару підтверджуються належним чином оформленою довіреністю. У разі неналежного оформлення такої довіреності або її відсутності Постачальник має право відмовити в передачі Товару Покупцю.
Під час здійснення прийому-передачі Товару Сторонами оформлюється видаткова (товарна) накладна на Товар, яка є підтвердженням передачі Постачальником та прийому Покупцем Товару.
Право власності та всі ризики, включаючи ризик випадкової втрати чи пошкодження Товару за цим Договором, переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі Товару представнику Покупця (підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової (товарної) накладної на Товар).
Постачальник зобов'язується надати належним чином оформлені документи, що підтверджують поставку Товару (партії Товару): видаткову накладну, а також на вимогу Покупця: податкову накладну та рахунок-фактуру.
Належне виконання вказаних вище умов договору підтверджується копіями належним чином оформлених рахунків-фактур (а.с.47-229, том 10); видаткових накладних (а.с.4-221, том 2); податкових накладних (а.с. 1-300, том 3) та карток рахунку 631 (а.с.301-350, том 3).
Позивачем ТОВ «СЯЙВО ЛАНІВ» за товар сплачено 80 971 560,49 грн., цей факт підтверджується: платіжними дорученнями №6009 від 26.07.2016 року, №6059 від 01.08.2016 року, №6072 від 02.08.2016 року, №6076 від 03.08.2016 року, №6141 від 10.08.2016 року, №6136 від 09.08.2016 року, №6156 від 12.08.2016 року, №6142 від 10.08.2016 року, №6129 від 05.08.2016 року, №6163 від 15.08.2016 року, №6020 від 27.07.2016 року, №5988 від 21.07.2016 року, №5979 від 18.07.2016 року, №5998 від 22.07.2016 року, №5989 від 21.07.2016 року, №5542 від 23.05.2016 року, №5564 від 26.05.2016 року, №5569 від 27.05.2016 року, №5579 від 30.05.2016 року, №5693 від 10.06.2016 року, №5957 від 13.07.2016 року, №5952 від 12.07.2016 року, №5596 від 31.05.2016 року, №5599 від 01.06.2016 року, №5646 від 06.06.2016 року, №5525 від 19.05.2016 року, №6236 від 01.09.2016 року, №6174 від 16.08.2016 року, №6233 від 22.08.2016 року, №6278 від 26.08.2016 року, №6553 від 26.10.2016 року, №6394 від 22.09.2016 року, №6367 від 21.09.2016 року, №6315 від 13.09.2016 року, №6308 від 30.08.2016 року, №6306 від 09.09.2016 року, №6297 від 29.08.2016 року, №6333 від 15.09.2016 року, №6321 від 31.08.2016 року, №6164 від 15.08.2016 року, №6075 від 03.08.2016 року, №240 від 27.05.2016 року, №231 від 23.05.2016 року, №258 від 15.07.2016 року, №259 від 15.07.2016 року, №257 від 15.07.2016 року, №268 від 26.07.2016 року, №275 від 08.08.2016 року, №274 від 08.08.2016 року, №273 від 08.08.2016 року, №295 від 31.08.2016 року, №296 від 01.09.2016 року, №313 від 07.09.2016 року, №315 від 08.09.2016 року, №316 від 08.09.2016 року, №323 від 09.09.2016 року, №326 від 09.09.2016 року, №327 від 09.09.2016 року, №365 від 13.09.2016 року, №376 від 20.09.2016 року, №378 від 21.09.2016 року, №379 від 22.09.2016 року, №546 від 25.10.2016 року, №548 від 26.10.2016 року, №597 від 02.11.2016 року (а.с. 207-250, том 13; а.с. 1-19, том 14).
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Лавленд», судом встановлено наступне.
27 травня 2016 між позивачем (покупець) і ТОВ «Лавленд» (постачальник) укладено договір поставки №15.38.01 (а.с.98-99 том 6), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Товар по даному Договору постачається партіями, згідно видаткових накладних. Загальна сума договору становить 20 000 000,00 грн. (Двадцять мільйонів гривень). Кількість всього поставленого Товару за Договором становить суму кількості поставленого товару за всіма операціями (згідно видаткових накладних, що засвідчують кожну операцію).
Асортимент та кількість Товарів визначаються Сторонами з урахуванням потреб Покупця у Товарах та можливостей Постачальника. Скориговані відомості Сторін щодо кількості та асортименту поставки, узгодження інших умов поставки є підставою для складання Постачальником видаткової накладної на замовлену партію Товару.
Після підписання представниками Сторін видаткової накладної замовлення втрачає чинність. Поставка товару, за згодою Сторін, здійснюється транспортними засобами Покупця (самовивіз).
Датою поставки і датою переходу права власності на партію Товару є дата фактичної передачі Товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної за довіреністю або за підпису директора та печаткою підприємства.
Передача Товару здійснюється за всіма документами на нього, передбаченими чинним законодавством. В разі відсутності у Покупця вказаних документів з будь-яких причин він (Покупець) має невідкладно повідомити Постачальника про необхідність їх повторного надання.
Приймання Товару за кількістю і якістю здійснюється на складі Покупця (Постачальника) у присутності повноважних представників сторін на підставі відповідної видаткової накладної. Партія Товару вважається прийнятою Покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.
Оплата Товару за даним договором здійснюється в безготівковому порядку. Фактичне виконання умов вказаного договору підтверджується копіями належним чином оформлених рахунків фактур, видаткових накладних (а.с.100-120 том 6), податкових накладних (а.с.121-147 том 6).
Оплата за придбаний товар підтверджується роздруківкою рахунка 631 (а.с.165-172 том 6).
Позивачем ТОВ «Лавленд» за товар сплачено 8 121 402,14 грн., цей факт підтверджується: платіжними дорученнями №5597 від 31.05.2016 року, №5648 від 08.06.2016 року, №5692 від 10.06.2016 року, №5755 від 23.06.2016 року, №6018 від 26.07.2016 року, №6244 від 23.08.2016 року, №6360 від 20.09.2016 року, №6785 від 02.12.2016 року, №781 від 02.12.2016 року, №527 від 20.10.2016 року, №779 від 02.12.2016 року, листом про перереєстрацію ТОВ «Лавленд» (зміна назви, юридичної адреси, директора), виписками по рахунку позивача за 19.06.2018 року, за 06.06.2018 року, за 03.08.2018 року (а.с. 51-99, том 13).
В податкових накладних, виписаних ТОВ «Лавленд» вказані коди УКТ ЗЕД поставленого на адресу позивача товару, який по номенклатурі та кількості відповідає митним деклараціям ТОВ «Лавленд» від 25.05.2016 року №100250008/2016/223871 та від 19.07.2016 року №100250008/2016/225095, які були задекларовані у митному режимі імпорту (а.с. 148-164, том 6).
Також матеріалами справи підтверджується, що 01.04.2016 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Альта Сенс» (постачальник) укладено договір поставки №26, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений строк (строки) у власність Покупця на умовах визначених цим Договором, Специфікаціями до нього Товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар (товари) і оплатити його на умовах визначених цим Договором.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються Специфікацією. У Специфікації можуть зазначатися і інші умови необхідні для поставки Товару. Специфікацією може бути рахунок-фактура.
Поставка та передача Товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс, 2000) м. Київ або конкретна адреса поставки вказується Сторонами у відповідній Специфікації (додатку) до Договору.
Для отримання Товару представник Покупця надає Постачальнику довіреність на отримання Товару.
Факт отримання Покупцем Товару (партії Товару) оформлюється видатковою (товарною) накладною на Товар, яка підписуються уповноваженими представниками Сторін.
Моментом переходу права власності на Товар (партію Товару), вказану у п. 2.1 цього Договору, від Постачальника до Покупця є факт отримання Покупцем Товару і підписання Сторонами видаткової (товарної) накладної на Товару (партію Товару).
Постачальник зобов'язується надати оформлену, відповідно до вимог чинного законодавства, податкову накладну в електронній формі не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати події, яке настало раніше: з дати поставки Товару або з дати здійснення оплати. У випадках, передбачених чинним законодавством, Постачальник зобов'язується зареєструвати в установленому порядку податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Передача Товару здійснюється Постачальником уповноваженій особі Покупця.
Повноваження такої особи на отримання Товару підтверджуються належним чином оформленою Довіреністю. У разі неналежного оформлення такої довіреності або її відсутності Постачальник має право відмовити в передачі Товару Покупцю.
Під час здійснення прийому-передачі Товару Сторонами оформлюється видаткова (товарна) накладна на Товар, яка є підтвердженням передачі Постачальником та прийому Покупцем Товару.
Постачальник зобов'язується надати належним чином оформлені документи, що підтверджують поставку Товару (партії Товару): видаткову накладну, а також на вимогу Покупця податкову накладну та рахунок-фактуру.
Фактичність виконання умов підтверджуються наявні в матеріалах справи копії належним чином оформлених рахунків-фактур (а.с. 1- 232, том 7), видаткових накладних (а.с. 1-233, том 8), податкових накладних (а.с.4-245, том 9) та доказів оплати згідно картки рахунку 631 (а.с. 1-38, том 10). Позивачем ТОВ «Альта Сенс» за товар сплачено 90 692 514,48 грн., цей факт підтверджується: платіжними дорученнями №6837 від 21.12.2016 року, №6836 від 21.12.2016 року, №6782 від 02.12.2016 року, №6753 від 01.12.2016 року, №6595 від 02.11.2016 року, №6547 від 25.10.2016 року, №6546 від 21.10.2016 року, №6536 від 19.10.2016 року, №6514 від 12.10.2016 року, №6466 від 04.10.2016 року, №6408 від 28.09.2016 року, №6395 від 27.09.2016 року, №6354 від 20.09.2016 року, №6264 від 02.09.2016 року, №6322 від 31.09.2016 року, №6296 від 29.08.2016 року, №6292 від 26.08.2016 року, №6280 від 26.08.2016 року, №6257 від 25.08.2016 року, №6206 від 18.08.2016 року, №6155 від 12.08.2016 року, №5943 від 11.07.2016 року, №5942 від 11.07.2016 року, №5913 від 08.07.2016 року, №5805 від 30.06.2016 року, №5668 від 07.06.2016 року, №5645 від 06.06.2016 року, №5635 від 03.06.2016 року, №5631 від 02.06.2016 року, №5630 від 02.06.2016 року, №5598 від 01.06.2016 року, №5595 від 31.05.2016 року, №5580 від 30.05.2016 року, №5546 від 25.05.2016 року, №5544 від 24.05.2016 року, №5524 від 19.05.2016 року, №5360 від 22.04.2016 року, №254 від 04.07.2016 року, №272 від 08.08.2016 року, №279 від 26.08.2016 року, №300 від 02.09.2016 року, №311 від 05.09.2016 року, №312 від 07.09.2016 року, №330 від 09.09.2016 року, №331 від 09.09.2016 року, №371 від 16.09.2016 року, №375 від 19.09.2016 року, №377 від 21.09.2016 року, №401 від 27.09.2016 року, №403 від 28.09.2016 року, №410 від 03.10.2016 року, №414 від 04.10.2016 року, №475 від 13.10.2016 року, №528 від 21.10.2016 року, №543 від 24.10.2016 року, №599 від 03.11.2016 року, №600 від 07.11.2016 року, №705 від 22.11.2016 року, №733 від 24.11.2016 року, №782 від 05.12.2016 року, №791 від 06.12.2016 року, №788 від 06.12.2016 року, №811 від 07.12.2016 року, №837 від 08.12.2016 року, №927 від 21.12.2016 року, №928 від 21.12.2016 року, №862 від 26.04.2017 року, №486 від 14.03.2017 року, №256 від 15.07.2016 року, №210 від 01.02.2017 року, №141 від 23.01.2017 року, виписками по рахунку позивача за 23.01.2017 року, за 25.01.2017 року, за 26.01.2017 року, за 01.02.2017 року, за 01.03.2017 року, за 17.03.2017 року, за 20.04.2017 року, за 26.04.2017 року, за 27.04.2017 року (а.с. 100-206, том 13).
Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Київгазпостач» відповідачем підтверджена у Акті перевірки товарність цих господарських операцій: «з урахуванням кількісних показників встановлено імпорт товарів, які поставлялись ТОВ «Київгазпостач» на адресу ТОВ «Нік-Електроніка» (стор. 14 Акту перевірки). Позивачем ТОВ «Київгазпостач» сплачено 7 140 218,70 грн. за товар, цей факт підтверджується: платіжними дорученнями №6786 від 02.12.2016 року, №5355 від 22.04.2016 року, №5342 від 20.04.2016 року, №308 від 14.02.2017 року, №194 від 21.04.2016 року, №198 від 27.04.2016 року, повідомленням про відступлення права вимоги від 18.07.2018 року між позивачем та ТОВ «Київгазпостач», договором про відступлення права вимоги від 18.07.2018 року між ТОВ «Київгазпостач» та ТОВ «РЕЛІЗ СТОУН», платіжними дорученнями №10238 від 18.07.2018 року, №10239 від 18.07.2018 року, №10240 від 18.07.2018 року, №10237 від 18.07.2018 року (а.с. 38-50, том 13).
За таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду в цій справі, позивачем надано суду платіжні доручення та виписки по рахунках, які є належними та допустимими доказами, з урахуванням яких суд дійшов висновку про підтвердження здійснення оплати за придбані товари.
Перевезення придбаних товарів власними силами позивача підтверджується копіями належним чином оформлених подорожніх листів (а.с.50-97 том 6), які містять в собі інформацію про ідентифікацію підприємства (ТОВ «Нік-Електроніка), данні про автомобіль та водія (автомобіль на праві власності належить позивачу, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.49 том 6)), найменування місця поставки на найменування вантажу, що відповідають інформації, зазначеній у видаткових накладних.
Використання придбаних товарів в рамках власної господарської діяльності підтверджується копіями лімітно-забірних карток про передачу комплектуючих на власне виробництво (а.с. 5-301, том 4).
При цьому, наявність у позивача виробничих можливостей для виробництва власної продукції (працівників, орендованих площ, виробничих станків, установок) підтверджується копіями податкових розрахунків ф. 1-дф (а.с.6-15 том 6), копіями договорів оренди приміщень з додатковими угодами та актами приймання-передачі об'єктів (а.с.16-39, том 6), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10 (а.с.40-48, том 6).
Подальша реалізація готової продукції, що виготовлена зі складових, придбаних позивачем у ТОВ «Лавленд», ТОВ «Альта сенс», ТОВ «Сяйво ланів», на ПАТ «Київенерго», ТОВ «Будконтинентсервіс», ПП «АТ Електро», ТОВ «Гран-КОМ», тощо, підтверджується копіями належним чином оформлених видаткових накладних, довіреностей, податкових накладних (а.с. 1-183, том 5).
Суд відхиляє доводи контролюючого органу з приводу того, що номенклатура товарів, придбаних контрагентами позивача у третіх осіб, не співпадає з номенклатурою товарів, які придбані позивачем у прямих постачальників, адже відповідно до ст. 198 ПК України право на віднесення сум до податкового кредиту не залежить від інформації Єдиного реєстру податкових накладних щодо номенклатури товарів, а відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний підтверджувати правомірність формування показників податкової звітності виключно документами, що визначені в ст. 44 ПК України. Зазначена стаття не містить в собі посилань на номенклатуру товарів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операцій, що вказані в наданих до перевірки документах, тим самим приходячи до переконання про відсутність об'єкту оподаткування по спірним господарським операціям, податковий орган посилається на те, що внаслідок порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача та третіми особами в ланцюгу постачання, з якими позивач у взаємовідносини не вступав, вказані документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, внаслідок чого останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до податкового кредиту та витрат.
Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. «а» ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Таким чином, податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.
Між тим, наявність податкових накладних та видаткових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту але не вичерпною, оскільки підставою для виникнення права на податковий кредит є, зокрема, реальність господарських операцій, на підставі яких сформовано такі показники податкової звітності.
Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.
В свою чергу, посилання контролюючого органу на відсутність в первинних документах місця їх складення є необґрунтованим, оскільки з наданих суду первинних документів судом встановлено, що таким місцем є м. Київ.
В свою чергу, посилання відповідача на невідповідність первинних документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже самі по собі порушення норм податкового законодавства іншими, аніж позивач особами, в розумінні ч.4 ст. 70 КАС України, не можуть бути доказом протиправної поведінки позивача.
В розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.
ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак «фіктивності» контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що не прийняття до уваги змісту та обсягу господарських операцій, вказаних в наданих до перевірки документах, як наслідок, твердження про відсутність об'єктів оподаткування по спірним господарським операціям, ґрунтується виключно на припущені порушень норм податкового законодавства контрагентами позивача, внаслідок чого, на думку відповідача, первинні документи не спричиняють змін в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а останній позбавлений законного права на віднесення сум по документам до доходу та витрат.
При цьому, твердження суду про наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень щодо неправомірної поведінки контрагентів позивача ґрунтується на тому, що оскільки представником відповідача не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, якими б контрагентам позивача визначались суми грошових зобов'язань по ПДВ, то доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.
Відтак, доводи, викладені в акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається представник відповідача, не можуть бути достатніми підставами для визнання правочинів між позивачем та контрагентом недійсними та не можуть одночасно бути достатніми доказами «безтоварності»/неможливості фактичного здійснення господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.
Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.
Як вбачається з пояснень позивача, а зворотного акт перевірки не містить, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрованими платниками податку на додану вартість.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.
Застосовуючи принцип персональної податкової відповідальності, який слідує з норми п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України, суд звертає увагу, що в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.
У разі, якщо на час здійснення господарської операції, за якою податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення платником податку до податкового кредиту податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, платник податку не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі.
Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.
Відповідач ніяким чином не довів в судовому засіданні, що позивач не вчинив які-небудь необхідні дії в межах звичайної та очікуваної розсудливості при виборі контрагентів.
Тому суд висновує, що взаємовідносини позивача із вказаними підприємствами-постачальниками здійснювались правомірно, оскільки здійснення таких господарських операцій підтверджено укладеними договорами, податковими та видатковими накладними, розрахунковими документами, тому позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.
Зі змісту Акту перевірки та письмових заперечень відповідача проти позову слідує, що порушення позивачем вимог закону ґрунтуються виключно на висновках про порушення його контрагентами та їх постачальниками вимог податкового законодавства і відсутністю у них можливості здійснювати господарську діяльність з реалізації продукції, придбання якої було предметом зазначених вище господарських взаємовідносин.
Однак, відсутність матеріальних ресурсів у контрагента не може слугувати беззаперечною підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції, та, як наслідок, завищення податкового кредиту та валових витрат, оскільки з характеру операцій слідує можливість її здійснення без залучення значної кількості як трудових, так і матеріальних ресурсів, а законодавчо не визначено обов'язку платника податків підприємству перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента і формувати податковий кредит лише за їх наявності.
Частиною першою ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг вже само по собі є ознакою господарської діяльності. Згідно положень цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину, а ч. 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідачем не надано суду доказів визнання недійними вказаних правочинів між позивачем і його контрагентами.
Факт придбання позивачем товарів і використання їх у власній господарській діяльності підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача та його податковій звітності, що дає платнику податків всі правові підстави для формування податкового кредиту.
Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виданих підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в Акті перевірки не зазначено та не встановлено.
Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. В контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово - господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 9 та 10 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено: що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Таким чином, контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах справи містяться докази сплати ТОВ «Нік-Електроніка» судового збору згідно платіжного доручення від 06.04.2017 року №685 у сумі 421 530,45 грн.
Враховуючи, що судом позов задоволено повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 421 530,45 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2016 року №0000631404 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.01.2016 року №0000631404.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 421 530,45 грн. (чотириста двадцять одна тисяча п'ятсот тридцять гривень) 45 коп.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17.06.2021 року.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА»;
адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 13А, прим. 606, код ЄДРПОУ 33401202;
Відповідач: Державної податкової служби України;
адреса: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393.
Суддя В.І. Келеберда