ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2021 року м. Київ № 640/25806/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про припинення виплати з 01.04.2020 року пенсії в разі втрати годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити виплату призначеної пенсії у разі втрати годувальника за період з 01.04.2020 року по 01.07.2020 року;
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про утримання з пенсії надмірно виплаченої суми в розмірі 50113,74 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 28.09.2011 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років. Після смерті чоловіка позивачка 17.07.2019 звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою щодо оформлення пенсії в разі втрати годувальника, було надано всі необхідні документи, повідомлено про раніше призначену пенсію за вислугою років та надана заява про припинення виплати пенсії за вислугу років.
Як зазначає позивач, з приводу припинення виплати пенсії за вислугу років їй було роз'яснено, що питанням про припинення раніше призначеної пенсії будуть займатися працівники управління пенсійного фонду і що в позивача немає ніякої необхідності додатково звертатися до Дніпровського районного відділу пенсійного забезпечення, оскільки вони самі передадуть необхідну інформацію.
З 01.08.2019 позивачці була призначена пенсія в разі втрати годувальника, проте з 01.04.2020 виплати були припинені без будь-якого попередження. На відповідне звернення відповідач листом від 01.06.2020 року повідомив, що у березні 2020 року було встановлено, що 17.07.2019 року при оформленні пенсії в разі втрати годувальника в графі заяви повідомлень ОСОБА_1 не зазначила дані про отримання пенсії з інших підстав, зокрема, що є отримувачем пенсії за вислугу років, а тому пенсія в разі втрати годувальника призначена неправомірно. Також листом від 12.06.2020 року відповідачем повідомлено, що у зв'язку з одержанням подвійної виплати пенсії у позивача виникла переплата за період з 01.08.2019 по 31.03.2020 в розмірі 50113,74 грн.
Позивачка вважає такі дії неправомірними та протиправними, оскільки в даному випадку була допущена помилка саме працівниками Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки вони повинні були перевірити і правильність заповнення документів і їх відповідність.
Як зазначила позивач, при переоформленні пенсії з вислуги років на пенсію в разі втрати годувальника вона надала всі необхідні документи для оформлення пенсії в разі втрати годувальника і одночасно подала заяву про припинення виплати пенсії за вислугу років, до якої долучила копію пенсійного посвідчення. При заповненні бланку заяви про призначення/перерахунок пенсії в графі «пенсія з інших підстав чи відомств» позивачка спочатку допустила помилку і замість того, щоб закреслити непотрібне (призначалась, не призначалась) підкреслила «призначалась». У зв'язку з цим їй було запропоновано переписати заяву на іншому бланку і вказану графу не заповнювати до з'ясування інспектором як правильно і що саме потрібно закреслити, і, що після з'ясування інспектор закреслить необхідне сама. Тому в повторно написаній заяві вказана графа залишилась незаповненою, але не з її вини. Посадова особа приймала та перевіряла документи ОСОБА_1 ,, в тому числі і заяву про призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, що при зверненні з заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника позивачем не було зазначено дані про отримання пенсії з інших підстав, що було виявлено ГУ ПФУ в м. Києві в березні 2020.
Також відповідачем подано суду копію матеріалів пенсійної справи позивача.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Із заявою про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи до суду не звертались.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 28.09.2011 року перебувала на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ пенсійної справи 2611038204).
Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 .
З 01.08.2019 позивачці була призначена пенсію в разі втрати годувальника.
З 01.04.2020 позивачці було припинено виплату пенсії в разі втрати годувальника.
На звернення позивача щодо підстав припинення виплати пенсії в разі втрати годувальника ГУ ПФУ в м. Києві листами від 01.06.2020 № 10941-11359/Б-02/8-2600/20, від 20.06.2020 № 2600-0405-8/76755 та від 24.07.2020 № 16340-16629/Б-02/8-2600/20 повідомило, у березні 2020 було встановлено, що позивачка є отримувачем пенсії за вислугу років, призначеної з 28.09.2011 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим з 1 квітня 2020 року було припинено виплату пенсії в разі втрати годувальника, як неправомірно призначену, оскільки згідно заяви від 17.07.2019 позивачем не було зазначено про отримання пенсії з інших підстав чи відомств. Виявлена переплата пенсії в разі втрати годувальника, призначеної відповідно до Закону, становить 50113,74 грн.
Вважаючи такі діє неправомірними, позивач і звернулась до суду з даним позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб визначається Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до ст. 7 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Так, згідно з частинами 1, 2 ст. 60 Закону № 2262-XII пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії, пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Частина 3 статті 60 вказаного Закону № 2262-XII передбачає, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Наведена норма кореспондується з положеннями статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, якою визначено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Тобто, відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе за наявності однієї з двох умов: зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вищевказаний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з статтею 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Судом встановлено, що відповідно до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , остання у липні 2019 року подала заяву до ГУ ПФУ в м. Києві № 1184 від 17.07.2019 про призначення пенсії в разі втрати годувальника, де в розділі «пенсія з інших підстав чи відомств» відсутня відмітка «призначалась/не призначалась».
Отже, позивачкою при поданні заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника не було вказано, що вона отримує раніше призначену пенсію за вислугу років. Тобто, позивачкою в заяві вказано недостовірні данні.
З аналізу матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що 11.09.2019 позивачка також зверталась до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою № 1723 про призначення підвищення до пенсії як члена сім'ї померлого, де в розділі «пенсія з інших підстав чи відомств» також відсутня відмітка позивача «призначалась/не призначалась».
Вказане призвело до того, що ОСОБА_1 в період з серпня 2019 по березень 2020 включно отримувала два види пенсії одночасно, а саме і пенсію за вислугу років, і пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону № 2262-XII виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
За таких обставин ГУ ПФУ в м. Києві правомірно з 01.04.2020 припинило виплату позивачу виплату пенсії в разі втрати годувальника.
Суд вважає необґрунтованим послання позивача на те, що у липні 2019 під час звернення з заявою щодо оформлення пенсії в разі втрати годувальника нею було надана заява про припинення виплати пенсії за вислугу років, оскільки відповідних доказів подання такої заяви позивачем до позовну не додано, а матеріали пенсійної справи позивача такої заяви також не містять.
Суд також вважає необґрунтованим додання позивачем до позову заяви, в якій начебто спочатку було допущено помилку і замість того, щоб закреслити непотрібне (призначалась, не призначалась) підкреслила «призначалась», оскільки на вказаній заяві (а.с. 19) відсутні будь-які відмітки посадової особи ГУ ПФУ в м. Києві про її прийняття, перевірку та повернення для виправлення. Крім того, дана заява (а.с. 19) містить дату її складання позивачем 02.08.2019, в той час як заява щодо оформлення пенсії в разі втрати годувальника, яка містить в матеріалах пенсійної справи датована 17.07.2019, тобто раніше. Також у вказаній заяві позивачем було вірно підкреслено що їй призначалась пенсія з інших підстав, отже це не є помилкою.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Належними у справі доказами та відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено, що ним не було допущено протиправних дій та не прийнято незаконних рішень по відношенню до позивача. Доказів протилежного позивачем не надано.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги висновок суду про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати, пов'язані з розглядом справи, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2-5, 19, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Т.П. Балась