про залишення позовної заяви без руху
18 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2586/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Сторожинецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
В поданому до суду адміністративному позові позову Трачук Г.Д. в інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач) просить суд:
- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі територіального підрозділу - Сторожинецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі територіального підрозділу - Сторожинецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Частиною 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши позовну заяви в новій редакції на предмет дотримання вимог встановлених ст. 160, 161, 172 КАС України, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Однак, Позивачем не надано суду належного доказу про сплату судового збору, зокрема, оригіналу квитанції установи банку або відділення зв'язку, про сплату судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судового збору становить 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. У разі подання позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. У разі подання позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку подання заяви про забезпечення позову ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Законом України " Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі - 2270 грн.
Частиною 3 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Натомість, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не підлягає грошовій оцінці.
Як вбачається з поданої позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог немайновий. Таким чином розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 908,00 грн. (2270 грн. х 0,4).
Крім того з позовної заяви видно що позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі територіального підрозділу - Сторожинецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі територіального підрозділу - Сторожинецького районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВР України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Отже, позивачем заявлено вимогу немайнового характеру, таким чином розмір судового збору становить 908,00 грн.
Разом з тим, позивач в позовній заяві зазначив, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" відповідно до якої судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Вказане посилання законних представника позивача судом не береться до уваги, з огляду на наступне.
Згідно ст. 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту наведеної ст. 3 вищевказаного закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об'єктом сплати судового збору.
Пунктом 14 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду в інтересах зазначених осіб.
При цьому, п. 14 ч. 2 ст. 3 даного Закону звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх подають саме заяви, а не позовні заяви.
Разом з тим, положення вказаної норми передбачає не справляння судового збору за подання заяви про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за позовну заяву в інтересах дітей.
При цьому, на користь цього твердження свідчить також положення ст. 8 Закону №3674-VI, відповідно до п. п. "ґ" п. 2 ч. 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI, містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Окрім цього, суд зазначає, що ч. 7 ст. 160 КАС України передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
З цього приводу суд зазначає, що зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі ст. 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами ст. 53 КАС України встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті Кодексу у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 - діє як законний представник неповнолітнього в розумінні ч. 1 ст. 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 640/109/19.
Водночас, згідно з нормами п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Суд звертає увагу на те, що правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи регулюються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року №5492-VI (надалі по тексту - Закон № 5492-VI).
Зокрема, згідно ст. 21 вищевказаного Закону кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII (далі - Положення) - паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, - після досягнення 16-річного віку.
З наявних матеріалів також встановлено, що на момент звернення (08.04.2021 року) за видачею паспорта до Сторожинецького районного відділу Управління ДМС в Чернівецькій області ОСОБА_2 - досягнула 16 років, тобто, віку, з яким законодавчо пов'язується необхідність отримання документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видаються такі документи, - встановленого як Положенням про паспорт громадянина України № 2503-XII (16 років), так і, відповідно віку, визначеного Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (14 років).
Частиною 1 ст. 43 КАС встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Згідно з ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Враховуючи те, що фактів визнання неповнолітньої ОСОБА_2 обмежено дієздатним або недієздатним судом - не встановлено, і відповідно до вимог чинного законодавства України, наведених вище Положення та Закону № 5294-VI, він вправі особисто подавати заяву - анкету для видачі паспорта громадянина України, тобто, до досягнення повноліття - може самостійно брати участь у даних публічно-правових відносинах, то, відповідно, він наділений не лише адміністративною процесуальною правоздатністю у відносинах з відповідачем.
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до ст. 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону України № 3674-VI (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Таким чином, аналіз вказаних норми дає підстави дійти висновку про те, що Закон не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах щодо отримання паспорта громадянина України, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду від 15.01.2018 року у справі № 607/1046/17, постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 367/5983/16-ц, ухвалі Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі 754/16008/17.
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє законних представників позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах їх сина.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява подана без додержання вимог ст. 160 та 161 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для їх усунення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 169, 241-243, 248 КАС України, суд, -
1. В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали суду.
4. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
5. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Рішення прийнято протягом п'яти робочих днів, з урахуванням вихідних.
Суддя П.Д. Дембіцький