Справа № 560/6279/21
18 червня 2021 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Петричкович А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконкому Нетішинської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом від 20.05.2021, в якому просить: 1) визнати протиправними дії управління соціального захисту населення виконкому Нетішинської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі меншому ніж передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 2) зобов'язати управління соціального захисту населення виконкому Нетішинської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розміру зазначеної соціальної виплати, визначеного статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та здійснити їх виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою суду від 07.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Зокрема, запропоновано позивачу надати до суду письмову заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску з урахуванням вимог ст. 123 і ст. 161 КАС України.
15.06.2021 до суду поштовим зв'язком поступила заява від 10.06.2021, в якій позивач вказує, що в березні 2021 року дізнався про рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року про визнання неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України та підтверджено право позивача та соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25 грудня 1998 року № 367-ХІУ, яка передбачала розмір щорічної разової допомоги до 5 травня для учасників бойових дій в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком шестимісячний строк звернення до суду обчислював з дня ознайомлення з рішенням Конституційного Суду України 27.02.2020 N 3-р/2020. Вказує, що несе службу на особливо важливому держаному об'єкті у ВЧ НОМЕР_1 Хмельницькій АЕС де є особливий режим роботи, що не дозволяє покидати місце дислокації, щоб захищати свої порушені права, що не співпадає з робочим графіком інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У зв'язку із складною епідеміологічною ситуацією, проведенням профілактичних заходів, самоізоляції працівників та перебуванням у вимушених відпустках працівників, В/Ч НОМЕР_1 мала наявні непереборні обставини, що унеможливили здійснення ефективного робочого графіку на що був позбавлений можливості своєчасного звернення.
Розглянувши заяву позивача, суд приходить до висновку, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа дізналася, або повинна була дізнатись про порушення. Зазвичай ці два моменти збігаються, але це не обов'язково. Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду від 05 липня 2018 року по справі №810/384/17.
Отже, законодавством передбачено, що у разі, якщо особа мала реальну можливість дізнатись про порушення свого права, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав.
Підставою для звернення до суду з даним позовом слугували, зокрема, протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо недоплати йому допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2020 рік.
Згідно з ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.
Ця позиція аналогічна висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17, а саме, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.
Тобто перебіг строку звернення позивача до суду з позовом, в частині здійснення перерахунку і виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, слід обраховувати з 30 вересня 2020 року.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 по справі №1-247/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року не може бути обгрунтованою підставою для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами, адже наявність чи відсутність рішення Конституційного Суду України не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Питання, пов'язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.
Щодо посилання позивача на карантинні обмеження, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові по справі №640/10199/19 від 04.02.2021 зазначив, що встановлення карантину не може бути безумовною підставою для поновлення процесуального строку на подання відповідної скарги, оскільки скаржник повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду з відповідною заявою протягом строку, визначеного законом, а суд, в свою чергу, має надати безпосередню оцінку поважності цих причин.
У свою чергу, позивачем не вказано, яким чином встановлення карантинних обмежень стали на заваді звернення до суду у встановлений законом строк, зокрема, засобами електронного зв'язку (електронною поштою), засобами поштового зв'язку. Зазначеним також заперечуються доводи позивача щодо несення служби на особливо важливому об'єкті.
Таким чином, зміст доводів позивача не свідчить про те, що він не мав об'єктивної можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що виплата допомоги до 5 травня є періодичним платежем, який виплачується щорічно, а отже, особа, отримуючи їх, є обізнаною щодо їх розміру і в разі незгоди має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, стали підставою для заниження розміру отримуваної нею допомоги.
Також, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 (справа №240/12017/19) виклав правову позицію, згідно якої отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Також, суд не знаходить інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, так як позивач інших причин не повідомляв.
Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином суд приходить до висновку про необхідність встановлення позивачу строку для усунення виявлених недоліків, а саме надання до суду письмової заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані ОСОБА_1 у заяві від 10.06.2021.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали.
Недоліки усуваються шляхом виконання вимог, зазначених в останньому абзаці описової частини ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяА.І. Петричкович