18 червня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/2222/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Кисильова О.Й., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Міграційної служби Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить, мовою оргиналу:
"Притягнути до відповідальності керівництво міграційної служби Херсонської області за бездіяльність та зобов'язати надати мені громадянство, як етнічному українцю, на підставі мають у мене документів".
Ухвалою від 24.05.2021 позовна заява залишена без руху, позивачу встановлений строк для усунення її недоліків шляхом:
- приведення позовної заяви у відповідність до п.п. 2, 4, 5, 9, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України;
- надання уточненої позовної заяви відповідно до норм КАС України із зазначенням правильного відповідача та його реквізитів;
- надання належним чином завірених копій документів, які долучені до позовної заяви;
- надання документу про сплату позивачем судового збору в сумі 908,00 грн за заявлену вимогу немайнового характеру.
15.06.2021 позивач надіслав до суду позовну заяву в новій редакції з доданими до неї документами, в якій позовні вимоги викладені наступним чином, мовою оригіналу: " залучити Управління ДМС по Херсонській області за бездіяльність, зобов'язати прийняти рішення щодо моєї заяви про надання громадянства України, як етнічному українцю, який прожив в Україні 8 років (з квітня 2013р.). Стягнути моральну шкоду в розмірі 600000 гривень"..., зазначивши відповідачами: Управління ДМС в Херсонській області та Каланчацький районний сектор державної міграційної служби України.
Разом із тим, із дослідженої позовної заяви та долучених до неї документів встановлено, що у 2019 році позивач звертався через офіс Президента України до Державної міграційної служби про оформлення посвідки на постійне проживання та оформлення громадянства України.
За результатами розгляду звернення позивача, Державна міграційна служба України листом від 16.09.2019 № К-10256-19/8.1/3187-19 повідомила ОСОБА_1 про неприйняття його заяви у зв'язку із неподанням останнім усіх визначених Законом України "Про імміграцію" документів. Тому подані заявником документи були повернуті.
25.06.2019 позивач звернувся до УДМС в Херсонській області із заявою про отримання громадянства України та надання притулку в Україні.
УДМС в Херсонській області листом від 07.2019 № К-130/6/6501.3.7/14807-19 повідомило позивача про необхідність звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до територіального органу ДМС за місцем його проживання, оскільки заява про оформлення набуття громадянства України може бути подана в разі перебування особи в України на законних підставах.
Отже, із наведеного слідує, що у даному випадку спір між сторонами виник з приводу відмови позивачу в наданні громадянства України та надання притулку в Україні.
При цьому, слід зазначити, що лист УДМС в Херсонській області № К-130/6/6501.3.7/14807-19 щодо розгляду заяви позивача з приводу надання громадянства датований липнем 2019 року.
Таким чином, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися не пізніше серпня 2019 року.
Разом із тим, до суду із позовом про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо розгляду заяви про надання йому громадянства позивач звернувся 18.05.2021, тобто майже через 2 роки після того як дізнався про порушення своїх прав.
При цьому, позивач у позовних вимогам не конкретизує по якій саме заяві, коли та кому поданій, міграційний орган не прийняв рішенн, що унеможливлює встановлення дати, з якої обчислюватиметься перебіг строку звернення до суду.
Тому, ОСОБА_1 необхідно надати до суду заяву (звернення) з якою він звертався до органів міграційної служби та на яку відповідачами не була надана відповідь (рішення) по суті її розгляду, для встановлення дня (дати), коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України, або надати докази того, що строк ним не пропущений.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ч. 1 ст. 123 КАС України, згідно якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні (ч. 2, 3 ст. 121 КАС України).
Згідно із ч. 6 ст. 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Отже, з врахуванням викладеного, суддя вважає за необхідне продовжити строк залишення позовної заяви без руху для усунення позивачем недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, вказавши належні підстави для поновлення строку та надання доказів поважності причини пропуску такого строку, або надати докази того, що строк не пропущений, а також, надати заяву з якою позивач звертався до органів міграційної служби та на яку відповідачами не була надана відповідь по суті чи прийняте рішення.
Разом з тим, позивачу слід роз'яснити про його право на отримання у разі необхідності безоплатної правової допомоги згідно з Конституцією України та Закону України "Про безоплатну правову допомогу", яке мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ст.7 вказаного Закону безоплатна первинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг: надання правової інформації; надання консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.
Суддя звертає увагу, що на території України діють центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які надають наступні види правових послуг: правові консультації та роз'яснення; допомога у складанні заяв, скарг та інших документів правового характеру; складання документів - позовних заяв, заперечень тощо; представництво інтересів та допомогу в отриманні доступу до безоплатної вторинної правової допомоги та інше.
Керуючись ст. ст. 122, 243, 248 КАС України, -
ухвалив:
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/2222/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя О.Й. Кисильова