18 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/790/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати нарахування (борг, недоїмка) по єдиному внеску в інтегрованій картці платника за 2019 - 2020 роки;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 за № Ф-70026-51 на загальну суму 17139,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 за № Ф-70026-51 на загальну суму 17139,76 гривень. Вказану вимогу позивач вважає протиправною з таких підстав. По-перше, позивач вказує на те, що контролюючий орган може сформувати вимогу за наявності несплаченого ЄСВ, але цьому має передувати розрахунок ЄСВ, а такий розрахунок можливий тільки на підставі актів документальних перевірок, звітності або бухгалтерських документів про доходи підприємця. Отже, документальна перевірка позивача щодо правильності та своєчасності нарахування та сплати ЄСВ протягом 2020 року не проводилась, тому відсутні підстави для формування вимоги. По-друге, позивач одночасно перебуває на обліку і як фізична особа-підприємець і як директор підприємства IIII «Транс Лоджистик Сервис» (код ЄДРПОУ 31221693). Як ФОП, протягом 2019 та 2020 років, позивач перебуває на загальній системі оподаткування та, оскільки у вказаний період доходу не отримував, вважає, що має право не нараховувати єдиний внесок, навіть у розмірі мінімального страхового внеску.
Окремо позивач зауважує, що ПП «Транс Лоджистик Сервис», своєчасно нараховує та сплачує занього, як за найманого працівника, ЄСВ. Отже, оскільки роботодавцем сплачені суми ЄСВ за позивача, вважає, що вимоги податкового законодавства виконані.
З огляду на викладене, позивач просить задовольнити позов.
Ухвалою від 09.03.2021 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем поданий до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було сформовано та направлено позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-70026-51, яка прийнята у зв'язку з несплатою єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування.
ОСОБА_1 був зареєстрований 08.05.1997 року, номер запису в ЄДР 24990170000013881, як фізична особа-підприємець та взята на облік в Херсонській ДПІ Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як платник єдиного соціального внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За даними інформаційної системи органів ДПС, станом на 31.10.2020 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за Позивачем становить 17139.76 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань: 19.04.2019 - 2581,92 грн; 19.07.2019 - 2754,18 грн, чим збільшено недоїмку до 5336,1 грн.; 21.10.2019 року - 2754,18 грн., чим збільшено недоїмку до 8090,28 грн.; 20.01.2020 року - 2754,18 грн, чим збільшено недоїмку до 10844,46 грн; 21.04.2020 року - 2078,12 грн, чим збільшено недоїмку до 12922,58 грн.; 20.07.2020 року - 1039,06 грн, чим збільшено недоїмку до 13961,64 грн.; 19.10.2020 року -3178,12 грн, чим збільшено недоїмку до 17139,76 грн.
З 1 січня 2017 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону № 2464 категорії страхувальників, зобов'язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у позові.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому звертає увагу на те, що керівник (директор) підприємства ПП «Транс Лоджистик Сервис» з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Позивач має реєстраційний номер облікової картки платника податків і як фізична особа-підприємець, і як керівник (директор) підприємства ПП «Транс Лоджистик Сервис».
Отже, в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування позивач перебуває на обліку одноосібно, один раз, присутня лише одна реєстрація.
Позивач зазначає, що оскільки за нього, як за найманого працівника упродовж 2019 - 2020 років ПП «Транс Лоджистик Сервис» (код ЄДРПОУ 31221693) сплачувало ЄСВ, відсутні підстави для нарахування недоїмки.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований 08.05.1997 року, номер запису в ЄДР 24990170000013881, як фізична особа-підприємець та взятий на облік в Херсонській ДПІ Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі як платник єдиного соціального внеску.
Видом діяльності, згідно КВЄД, зазначається 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 46.42 оптова торгівля одягом і взуттям; 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 47.64 роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах; 47.71 роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.72 роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах.
Крім того, ОСОБА_1 є керівником (директор) підприємства IIII «Транс Лоджистик Сервис» (код ЄДРПОУ 31221693), зареєстрованого 01.12.2000, номер запису 14991200000007495. Видами діяльності приватного підприємства є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
06 листопада 2020 року відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-70026-51, відповідно до якої станом на 31.10.2020 позивачу нарахована недоїмка у сумі 17139,76 грн.
Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Частиною 1 статті 7 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі-Закон №2464-VI).
Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:
у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;
у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі-Інструкція №449).
Відповідно до пункту 1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Абзацом 3 пункту 2 розділу VІ Інструкції №449 визначено, що сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
платникам, зазначеним у підпунктах 1 - 7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Згідно з абзацом 1 пункту 4 розділу VІ Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Отже, у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску податковий орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи контролюючого органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
Надаючи правову оцінку доводам позивача щодо визначення недоїмки за єдиним внеском виключно на підставі акта перевірки суд звертає увагу, що положеннями законодавства не передбачено обов'язкової та єдиної умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Пунктом 3 розділу VІ Інструкції №449 було передбачено 15-денний строк для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) після вручення платнику акта перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про порушення платником нарахування єдиного внеску, що утворює самостійні підстави для донарахування податковими органами сум єдиного внеску.
Аналогічних висновків про те, що проведення перевірки та складення акту перевірки не є обов'язковою передумовою прийняття контролюючим органом вимоги про сплату недоїмки за єдиним внеском дійшов Верховний Суд у постановах від 11 вересня 2018 року у справі №826/11623/16, від 10 грудня 2019 року у справі №826/25425/15 та від 03 грудня 2020 року у справі №440/1256/19.
Отже, аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що винесення оскарженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу відповідає положенням Закону № 2464-VІ.
Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).
Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).
Як встановлено судом, позивач зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 08.05.1997 року; позивача взято на облік в контролюючих органах як платника податків.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач є найманим працівником - директором (керівником) приватного підприємства «Транс Лоджистик Сервис» (код ЄДРПОУ 31221693) з 2000 року по день ухвалення даного рішення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідачем не надано жодних доказів на спростування вказаної інформації.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Як встановлено судом 06 листопада 2020 року податковим органом сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 року №Ф-70026-51, відповідно до якої станом на 31.10.2020 за позивачем рахується недоїмка з ЄСВ у сумі 17139,76 грн. При цьому до вимоги увійшли розрахункові сума єдиного внеску за: за 1 квартал 2019 - 2754 грн 18 коп.; за 2 квартал 2019 - 2754 грн 18 коп; за 3 квартал 2019 - 2754 грн 18 коп; за 4 квартал - 2754 грн 18 коп; за 1 квартал 2020 - 3117 грн 18 коп.; за 2 квартал 2020 - 3117 грн 18 коп; за 3 квартал 2020 р. - 3178 грн. 12 коп.
При цьому судом також встановлено, що позивач у період, зокрема 2019-2020 роки був найманим працівником у ПП «Транс Лоджистик Сервис» на посаді директора.
Вказане підтверджується наявними матеріалами справи та жодним чином не спростовується і не оспорюється відповідачем.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правовое врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19. У цій же постанові Верховним Судом сформульовано такий правовий висновок: «…З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску…».
Отже, оскаржувана вимога містить борг зі сплати ЄСВ за 2019 рік поквартально: за 1 квартал 2019р.- 2754 грн. 18 коп.; за 2 квартал 2019 р. - 2754 грн. 18 коп.; за 3 квартал 2019 р. - 2754 грн. 18 коп.; за 4 квартал 2019 р. - 2754 грн. 18 коп. та за 2020 рік поквартально: за 1 квартал 2020 р,- 3117 грн. 18 коп.; за 2 квартал 2020 р. - 3117 грн. 18 коп.; за 3 квартал 2020 р. - 3178 грн. 12 коп.
З наведеного убачається, що вказана вимога містить період, у якому позивач був працевлаштований, а ЄСВ за нього сплачував роботодавець, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 15.04.2021 №15/04/21-1 про сплату ЄСВ за позивача за 2019-2020 роки всього на суму 37994,00 грн та витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату ЄСВ протягом спірних 2019-2020 років за позивача приватним підприємством «Транс Лоджистик Сервис» (код ЄДРПОУ 31221693).
З огляду на викладене, суд вказує на неправомірне нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2019 та 2020 роки.
Суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, правову позицію, висловлену у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.
Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки», № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даному випадку, відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження правомірності нарахування позивачу єдиного внеску за період 2019-2020 роки, а отже і формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.11.2020 №Ф-70026-51
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав задоволення позову в частині вимог про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-7002651 на суму 17139,76 грн, у зв'язку з тим, що саме ця вимога породжує правові обов'язки для позивача та, оскільки судом встановлена її неправомірність, скасування такої вимоги в повній мірі поновлять порушення права позивача.
Отже, суд задовольняє позов частково.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, сплатив судовий збір у сумі 1816,00 грн. Враховуючи, що позов задоволено частково, а саме в частині однієї позовної вимоги, то і судові витрати слід покласти обидві сторони пропорційно.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 листопада 2020 року №Ф-70026-51 у сумі 17139,76 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 111030000