18 червня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/2285/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й. ,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо ненарахування та невиплати на користь позивача матеріальної допомоги за 2005-2007 роки компенсації за невикористані у 2008, 2009, 2010, 2012 роках чергові відпустки та матеріальної допомоги для оздоровлення за 2008, 2009, 2012 роки;
- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальну допомогу за 2003 рік в сумі 325,50 грн за 2004 рік в сумі 468,90 грн, за 2005 рік в сумі 661,59 грн, за 2006 рік в сумі 1007,09 грн, за 2007 рік в сумі 1480,46 грн;
- зобов'язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити на користь позивача грошову компенсацію за невикористані у 2008, 2009, 2010, 2012 роках чергові відпустки;
- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь позивача матеріальну допомогу для оздоровлення за 2008 рік в сумі 2834,98 грн, за 2009 рік в сумі 2207,70 грн, за 2012 рік в сумі 5322,24 грн.
Ухвалою від 28.05.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.06.2021 відповідач надіслав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування заявленого клопотання зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання нарахування та сплати матеріальної допомоги за 2005-2007 роки, компенсації за невикористані у 2008-2010, 2012 роках чергові відпустки та матеріальної допомоги для оздоровлення за 2008, 2009, 2012 роки не є стягненням заробітної плати, так як наявний спір виключає застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 233 КЗпП України, тому строки звернення до суду із даним позовом є обмеженними відповідно до ст. 122 КАС України.
Частиною 3 ст. 166 КАС України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до ст. 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладених норм процесуального законодавства, суд розглядає окреме процесуальне питання, а саме, клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в порядку письмового провадження.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач, звернувшись до суду з даним позовом, зазначає, що з довідок про розмір грошового забезпечення за 2002-2007 роки позивачу стало відомо, що при звільненні йому не нарахована та не виплачена матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на рік згідно із абз. 2 ст. 2 Указу Президента України № 296/96 від 04.10.1996 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ". Крім того, відповідно до ст. 2.16 наказу МВС України № 499 від 31.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" не нарахована та не сплачена щорічна допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення. Станом на день звернення із даним позовом УМВС не нарахувало та не сплатило належні позивачу вищезазначені складові грошового забезпечення та компенсацію за невикористані у 2008, 2009, 2010, 2012 роках відпустки та інші складові грошового забезпечення. Щодо строків звернення до суду позивач зазначає, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 визначено поняття "заробітна плата" й "оплата праці" та право на їх отримання незалежно від того чи було нарахування таких виплат, а також на ст. 116 КЗпП, ч. 2 ст. 233 КЗПП якою передбачено право звернення до суду без обмеження строком.
Таким чином, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів слідує, що спірні правовідносини виникли з приводу невиплати позивачу матеріальної допомоги за 2005-2007 роки, компенсації за невикористані у 2008-2010, 2012 роках чергові відпустки та матеріальної допомоги для оздоровлення за 2008, 2009, 2012 роки.
Отже, суд встановив, що позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушеного права, яке мало місце більше 10 років назад.
Натомість, суд, дослідивши матеріали справи, клопотання відповідача та проаналізувавши норми чинного законавдства, дійшов висновку про необгрунтованість клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
За змістом ч. 1 ст. 3 та ст. 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Водночас, структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.
Отже, матеріальна допомога, компенсація за невикористані чергові відпустки та матеріальна допомога для оздоровлення є складовою грошового забезпечення позивача, а тому, з урахуванням положень статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду у даному спорі не застосовується.
При цьому, суд зазначає, що у рішенні Конституційного Суду України у справі від 15.10.2013 за № 9-рп/2013 (справа №1-13/2013), суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, право на отримання виплат, які повинні були виплачені працівникові при звільненні, не обмежується жодним строком.
Відтак, при зверненні до суду із даним позовом, позивач не обмежений строком звернення до суду, перебаченим ст. 122 КАС України.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач необґрунтовано посилається на застосування до даних правовідносин строків звернення до суду, передабчених ст. 122 КАС України.
За таких обставин, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 243, 248 КАС України, суд, -
ухвалив:
Відмовити Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://adm.ks.court.gov.ua/sud2170/.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.Й. Кисильова