04 червня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/1053/21
15 год 20 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
при секретарі: Новіковій Т.А.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Смельського Ю.А.,
представника відповідачів - Наумової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офісу Генерального прокурора, Херсонської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури (далі - відповідач-1), Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - відповідач-2), Офісу Генерального прокурора (далі-відповідач-3), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 від 10.12.2020 № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області Декалюком Д.Е.;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 114к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13.03.2021;
- стягнути з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2021 по день вирішення справи судом.
Ухвалою від 23.03.2021 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 20.04.2021.
Протокольною ухвалою від 20.04.2021 підготовче засідання відкладене на 20.05.2021 за клопотанням Офісу Генерального прокурора. Відповідачу-3 продовжений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 11.05.2021.
Ухвалою від 20.05.2021 закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 04.06.2021 о 11:00 год.
У судовому засіданні 04.06.2021 проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що працював в органах прокуратури з 05.07.2001 та згідно наказу прокурора області № 298к від 03.08.2018 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області. Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації, набравши 90 балів зі 100 на першому етапі та 101 бал на другому, у зв'язку з чим його було допущено до співбесіди. 10.12.2020 позивачем виконане практичне завдання та пройдена співбесіда, за результатами якої Сьома кадрова комісія 10.12.2020 прийняла рішення № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 114к ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та органів прокуратури України з 12.03.2021 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Вважає своє звільнення незаконним у зв'язку із наступним.
Підставою для звільнення позивача, за твердженнями відповідача-1, є рішення відповідача-2 від 10.12.2020 № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації. Вказане рішення мотивовано сумнівами щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності та доброчесності, а саме:
під час співбесіди та виконання практичного завдання прокурором допущено неповноту виконання практичного завдання, не надано правильні відповіді на питання з практичного завдання, які стосуються його професійної компетенції у застосуванні законодавства в кримінальному провадженні, що вказує на його недостатню професійну компетентність;
під час співбесіди і наданні відповідей на питання членів кадрової комісії, членами кадрової комісії встановлено неналежне володіння навичками застосування положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як частини національного кримінально-процесуального законодавства, так і у прокурорській діяльності;
під час співбесіди з наявних матеріалів особової справи прокурора встановлено факт накладення на нього стягнень за час роботи на посаді старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Херсонської області та старшого помічника прокурора Дніпровського району м. Херсона, які оцінюються ним як безпідставні або несправедливі, проте оскаржені ним, а ні до вищестоящого керівництва, а ні до суду не були.
Окрім цього, у тексті рішення від 10.12.2020 № 2 зазначено відомості, отримані комісією з відкритих джерел, які також викликали у членів кадрової комісії обгрунтовані сумніви щодо процесуальної незалежності, самостійності та принциповості ОСОБА_1 як процесуальної особи та як прокурора. Зокрема, інтернет-стаття з сайту "Международный Славянский Союз " ІНФОРМАЦІЯ_1 " під назвою "Очередная попытка изгнать людей в Херсоне, которые сами себя обеспечивают работой", мова у якій йде про перебіг судового засідання господарського суду Херсонської області у справі № 923/938/19 за позовною заявою прокурора - заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури в інтересах держави до Херсонської міської ради, обслуговуючого кооперативу "Комунальний ринок" про визнання недійсними рішення та договорів про встановлення особистого земельного сервітуту, скасування державної реєстрації речового права на земельні ділянки, участь у якому приймав також прокурор ОСОБА_1 . На підставі даної статті та тексту рішення господарського суду Херсонської області від 13.03.2020 у вказаній справі, оприлюдненому у Єдиному державному реєстрі судових рішень, комісією зроблено висновок що прокурором ОСОБА_1 вчинені дії, які підривають авторитет прокуратури перед суспільством.
На підставі викладеного кадровою комісією вирішено, що прокурор ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 4, 13, 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, а тому відсутні підстави для ухвалення рішення щодо відповідності останнього критеріям доброчесності та професійної компетенції.
Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача-2, оскільки воно жодним чином не мотивовано, результати виконання практичного завдання при співбесіді не обговорювалися, питань щодо його якості та успішності не задавалися. Завдання виконано правильно та повно, так як він володіє належними знаннями законодавства, зокрема КПК, що, поміж іншого, підтверджується успішним складанням іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Позивачем за результатами складання іспиту набрано 90 балів зі 100, при прохідному - 70, а також 70% питань іспиту складали питання кримінального та кримінально-процесуального кодексів (40 і 30 відповідно), відсоток вірних відповідей за якими становив 90%.
05.05.2006 та 14.04.2017 позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх службових обов'язків.
Проте, як стверджує позивач, дані стягнення не пов'язані із вчиненням ОСОБА_1 грубих порушень правил прокурорської етики, або допущенням поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури. Будь-які негативні наслідки, які б вплинули на імідж прокуратури або набули суспільного резонансу прокурор ОСОБА_1 своїми діями не створив. У текстах даних наказів не зазначено, що прокурор ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок у зв'язку із виконанням ним вказівок вищестоящого керівництва у кримінальному провадженні.
До того ж у 2006 році взагалі не існували нормативно-правові акти, які б визначали норми та правила прокурорської етики, а Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, про невідповідність ОСОБА_1 вимогам якого зазначено у рішенні кадрової комісії, затверджено на Всеукраїнській конференції прокурорів лише 27.04.2017, тобто після вищевказаних фактів притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
На переконання позивача, накази про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності прийняті 05.05.2006 та 14.04.2017 не могли слугувати інформацією необхідною для цілей атестації відповідно до Порядку № 221 та підставою для висновку щодо невідповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, етики та доброчесності та прийняття рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Також позивач відмітив, що відомості з приводу інтернет-статті з сайту "Международный Славянский Союз " ІНФОРМАЦІЯ_1 " під назвою "Очередная попытка изгнать людей в Херсоне, которые сами себя обеспечивают работой" не були предметом обговорення на співбесіді з ОСОБА_1 . Ким саме, у який час та звідки отримано ці відомості позивачу невідомо.
Відтак, позивач стверджує, оскаржуване рішення Сьомої кадрової комісії від 10.12.2020 № 2 не відповідає критеріям обґрунтованості, безсторонності та законності, оскільки у відповідача-2 при його прийнятті були відсутні жодні докази недоброчесності позивача, а останнє прийнято на підставі суб'єктивних сумнівів членів комісії у його доброчесності.
Щодо наказу відповідача-1 від 12.03.2021 № 114к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", позивач зазначив, що дана норма передбачає звільнення у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Втім, такі підстави для звільнення були відсутні, оскільки, виходячи зі змісту наказів Генерального прокурора, мало місце перейменування однієї зі складових системи прокуратури, зокрема, прокуратури Херсонської області на Херсонську обласну прокуратуру без ліквідації чи реорганізації вказаної державної установи. Також не було прийнято жодного рішення про ліквідацію Херсонської місцевої прокуратури, в якій працював позивач. Наведене свідчить про ненастання події, з якою пов'язана можливість застосування положень п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
Із наведених підстав, просить скасувати рішення відповідача-2 від 10.12.2020№ 2 та наказ від 12.03.2021 № 114к та поновити позивача на посаді, яку обіймав до звільнення.
13.04.2021 відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в зв'язку із наступним. Керівник Херсонської обласної прокуратури, отримавши рішення Сьомої кадрової комісії від 10.12.2020 № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, на підставі пункту 19 Розділу ІІ "Прикінцевих і перехідних положень" Закону № 113-ІХ, прийняв наказ від 12.03.2021 № 114к про звільнення позивача з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури та органів прокуратури України. Оскільки Законом № 113-ІХ до 01.09.2021 зупинена дія статті 60 Закону України "Про прокуратуру" щодо порядку звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, то положення зупиненої статті не підлягають застосуванню, а тому настання юридичного факту ліквідації, реорганізації чи скорочення штату не є обов'язковою умовою для звільнення. У даному випадку, у період зупинення статті 60 Закону України "Про прокуратуру" для цілей Закону № 113-ІХ підставою для звільнення за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" є не реорганізація чи ліквідацію органу прокуратури, а настання однієї із обставин, визначених п.п. 1-4 пункту 19 Розділу ІІ "Прикінцевих і перехідних положень" Закону № 113-ІХ, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації. Посилаючись на викладене, відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову.
26.04.2021 відповідач-3 надіслав відзив на позовну заяву, в якому Офіс Генерального прокурора просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступне. Наказом Генерального прокурора від 17.11.2020 № 539 створено Сьому кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих). На виконання вимог пунктів 9 та 10 Розділу ІІ "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ позивач подав Генеральному прокурору заяву про переведення його на посаду прокурора в місцевій прокуратурі та про намір пройти атестацію, а також про ознайомлення з умовами та процедурою проведення атестації та згоду на їх застосування і розуміння наслідків неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливого звільнення. Позивачем не висловлювалась та жодним чином не повідомлялась до початку іспитів його незгода із процедурою атестації у відповідності до п. 2 розд. 5 Порядку № 221, яким регламентована можливість подачі зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації. Більше того, своїми конклюдентними діями, які виразились в безпосередній участі в процедурі проведення атестації, ОСОБА_1 підтверджена його згода на проходження атестації в порядку та на умовах, визначених Порядком № 221.
За наслідками проведеної співбесіди з позивачем Сьомою кадровою комісією, керуючись пунктом 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ та пунктом 6 розділу 1, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, Комісія з 'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, ОСОБА_1 , вимогам професійної компетентності та професійної етики.
За твердженнями відповідача-3, одним із критеріїв оцінки дотримання правил прокурорської етики та доброчесності, відповідність вимогам професійної компетентності, у зв'язку з чим комісія вправі надавати оцінку дотриманню цих вимог прокурорами. В іншому випадку нівелюється сама мета як проведення співбесіди, так і атестації в цілому.
Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.
Верховним Судом у справі № 826/26007/15 викладено правовий висновок з аналогічних правовідносин де зазначено, що повноваження кадрових комісій є дискреційними та про відсутність у судів повноважень на перевірку оцінки якостей, здібностей та характеристик прокурорів під час атестації.
Адже саме кадрові комісії за приписами Закону № 113-ІХ, Порядку надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання. Так як повноваження кадрової комісії щодо прийняття рішень про неуспішне проходження прокурорами атестації є дискреційними.
За змістом пункту 13 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/212/19 від 13.05.2020 відсутність у законі визначення терміну "доброчесність" не звільняє суб'єктів правовідносин використовувати його в процесі правозастосування та під впливом як змісту (суті) зовнішніх поведінкових факторів, так і через їхнє зіставлення з якостями, чеснотами чи властивостями, під якими в моральному, етичному, соціально-правовому, світоглядному та іншому сенсах розуміється (сприймається) поняття доброчесність, пояснити і мотивувати за якими ознаками та чи інша кандидатура на посаду судді не може бути віднесене до доброчесних.
Суд не наділений повноваженнями визначати питання для оцінювання відповідності критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності), у тому числі й щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу, наявності знань та практичних навичок. А отже, повноваження членів кадрової комісії щодо вирішення питання 3 відповідності прокурора критерію доброчесності є дискреційними та знаходяться в межах їх виключної компетенції.
З вказаного слідує, що суд не наділений повноваженнями здійснювати переоцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії.
Безпідставними, на думку відповідача-3, є доводи позивача, що рішення Сьомої кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації не відповідає критеріям обгрунтованості та вмотивованості.
Співбесіда складається з певних етапів, серед яких є послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, обговорюють його результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Кадрова комісія не зобов'язана нормами Закону юридично доводити чи встановлювати у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв.
Відсутність у суду законодавчої можливості перевірити ці обставини у зв'язку з об'єктивними причинами наприклад, таємність обговорення членами кадрових комісій отриманої інформації, жодним чином автоматично не означає, що рішення кадрової комісії є необгрунтованими та протиправними.
Як стверджує відповідач-3, рішення про неуспішне проходження позивачем атестації прийняте відповідачем-2 з дотриманням вимог Закону № 113-ІХ та Порядку № 221, тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Щодо доводів позивача про скасування наказу від 12.03.2021 № 114к про його звільнення, відповідач-3 зазначив, що Положення Закону № 113-IX та Порядку № 221 є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнані, а тому немає підстав для їх незастосування до спірних правовідносин. Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором регіональної прокуратури, такий прокурор звільняється з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру". Посилаючись на викладене, відповідач-3 вважає законними оспорювані рішення та наказ.
13.04.2021 та 30.04.2021 від позивача надійшли відповіді на відзиви, в яких ОСОБА_1 вказує на необґрунтованість та не доведеність належними доказами викладених у відзивах обставин.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповідях на відзиви.
Представник відповідачів заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзивах відповідачів-1, 3.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , наказом прокурора Херсонської області від 05.07.2001 № 98-о призначений тимчасово на посаду помічника прокурора Дніпровського району міста Херсона.
У період з липня 2001 по серпень 2018 працював на посадах прокурора в органах прокуратури Херсонської області.
Наказом прокурора Херсонської області від 03.08.2018 № 298к ОСОБА_1 призначений прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області.
07.10.2019 ОСОБА_1 подав Генеральному прокурору України заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
19.10.2020 ОСОБА_1 склав іспит у формі тестування за логіком UA202010191777, за результатами якого, згідно роздруківки іспиту, набрав 90 балів - тест складено.
03.11.2020 ОСОБА_1 склав іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, за результатами якого набрав 100 балів.
10.12.2020 Сьома кадрова комісія на засіданні, яке оформлене протоколом 3 (третє питання порядку денного) обговорила та дослідила матеріали атестації ОСОБА_1 і виконане практичне завдання та пояснення прокурора та вирішила, враховуючи результати проведення співбесіди, ухвалити рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації.
10.12.2020 Сьома кадрова комісія, керуючись пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та пунктом 6 розділу І, пунктом 16 розділу IV Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи результати проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, прийняла рішення № 2 про невідповідність прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_1 , вимогам професійної компетентності та професійної етики та не проходженням ним третього етапу атестації (співбесіди).
Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 114к ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та органів прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021.
Не погоджуючись із законністю рішення Сьомої кадрової комісії від 10.12.2020 № 8 та наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 114к, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку обгрунтованості доводів позивача про незаконність його звільнення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-IX (далі - Закон № 113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Згідно пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
За приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Як встановлено у пунктах 10-14 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тесту завдання оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором (пункт 16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
Згідно пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Відповідно пункту 1 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
Згідно пункту 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою.
Кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію (пункт 4 розділу V Порядку № 221).
Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 221 рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Судом встановлено, а сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 успішно пройшов перші два етапи атестації: іспит у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши 90 балів із 100, та іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп'ютерної техніки, набравши 100 балів.
Доводи позивача, якими він обґрунтовує позовні вимоги, стосуються останнього етапу атестації - співбесіди.
Згідно із пунктом 2 розділу IV Порядку № 221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання (пункту 8 розділу IV Порядку № 221).
Відповідно до пунктів 9, 10, 11 розділу IV Порядку № 221 для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання (п. 12 розділу IV Порядку № 221).
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда проходить у формі засідання комісії (п. 13 розділу IV Порядку № 221).
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності (п. 14 розділу IV Порядку № 221).
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання (п. 15 розділу IV Порядку № 221).
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації (п. 16 розділу IV Порядку № 221).
Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 затверджений Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).
Згідно із п. 1 Порядку № 233 порядок роботи кадрових комісій (далі - комісія), що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами.
За приписами п. 12 Порядку № 233 рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Рішення і протоколи комісії підписуються всіма присутніми членами комісії. У разі відмови члена комісії підписати рішення або протокол, у такому рішенні або протоколі робиться відповідна відмітка (п. 13 Порядку № 233).
У рішенні Сьомої кадрової комісії від 10.12.2020 № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації зазначено, що:
"…Комісія з'ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, ОСОБА_1 , вимогам професійної компетентності та професійної етики.
При виконанні практичного завдання прокурором було допущено неповноту виконання практичного завдання.
Відсутність правильних відповідей прокурора на питання з практичного завдання, які стосуються його професійної компетентності у застосуванні законодавства в кримінальному провадженні, вказує на його недостатню професійну компетентність.
Крім того, при проведенні співбесіди і наданні відповідей на питання членів кадрової комісії, членами кадрової комісії було встановлено неналежне володіння навичками застосування положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як частини національного кримінально-процесуального законодавства, так і у прокурорській діяльності.
Також, під час співбесіди та з наявних матеріалів особової справи прокурора було встановлено факт накладення на нього стягнень за час роботи на посаді старшого слідчого відділу прокуратури Херсонської області, старшого помічника прокурора Дніпровського району м. Херсона Херсонської області, які згідно пояснень прокурора були накладені на нього через виконання ним у кримінальному провадженні вказівок вищестоящого керівництва, але оцінюються ним як безпідставні або несправедливі, проте оскаржені ним а ні до вищестоящого керівництва, а ні до суду не були.
Відомості отримані з відкритих джерел, зокрема, https://reyestr.court.gov.ua/Review/88386247 підтверджують відсутність процесуальної незалежності, самостійності та принциповості в діяльності прокурора, полягають в тому, що при зверненні до суду та представництві в рамках господарської справи № 923/938/19 не було дотримано принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави. Судова справа була ініційована всупереч інтересам громади м. Херсон, з явним втручання в дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування та діяльність суб'єктів господарювання Такі дії підривають авторитет прокуратури перед суспільством.
Такі дії атестуємого викликають у членів кадрової комісії обґрунтовані сумніви щодо процесуальної незалежності, самостійності та принциповості як процесуальної особи та як прокурора…
…Враховуючи викладене вище, а також не відповідність прокурора вимогам ст. ст. 4, 13, 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів вбачається відсутність підстав для ухвалення рішення щодо відповідності останнього критеріям доброчесності та професійної компетентності, які є обов'язковою умовою та підставою для успішного проходження третього етапу атестації (співбесіди)… ".
Отже, із аналізу оскаржуваного рішення слідує, що підставами для прийняття кадровою комісією рішення про непроходження позивачем атестації стали висновки комісії про його невідповідність вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, які, у свою чергу, обґрунтовуються:
1) сумнівами щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності у зв'язку з неповним та частково неправильним виконанням практичного завдання та неналежного володіння навичками застосування положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
2) фактом накладення на позивача стягнень за час роботи на посаді старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Херсонської області та старшого помічника прокурора Дніпровського району м. Херсона, без оскарження таких стягнень до суду;
3) відсутністю процесуальної незалежності, самостійності та принциповості в діяльності прокурора.
Так, однією підставою для прийняття оскаржуваного рішення є висновок Сьомої кадрової комісії про наявність сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності у зв'язку з неповним виконанням практичного завдання та незнання Конвенції з прав людини.
Відповідно до приписів пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Водночас, ні Порядок № 221, ні Закон № 113-ІХ не містять чітких критеріїв/показників збирання, дослідження та оцінки інформації, що є необхідною для цілей атестації.
За змістом п. 5 та п.п. 3 п. 6 розділу І Порядку № 221 встановлення рівня професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок) та перевірка дотримання ним професійної етики та доброчесності мають різні критерії.
Відтак, ухвалюючи рішення про неуспішне проходження атестації з підстав недостатнього рівня професійної компетентності прокурора, чи за наявності сумнівів у його доброчесності та професійної етики, комісія має зазначити на чому базуються такі висновки, тобто обґрунтувати своє рішення належним чином.
Суд встановив, що відповідач-2 оцінив рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача на підставі виконаного практичного завдання.
При цьому, суд відмічає, що оскаржуване рішення не містить посилання в чому саме позивач допустив помилки в практичному завданні.
Суд зауважує, що результати виконання практичного завдання, яке стосується знань в галузі кримінально-процесуального права, при співбесіді не обговорювалися, питання щодо його якості та успішності позивачу не задавалися, що встановлено судом із дослідженого у судовому засіданні відеозапису проведеної із ОСОБА_1 співбесіди.
Професійна компетентність позивача в галузі кримінального та кримінально-процесуального права підтверджується успішним складанням іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, де позивачем набрано 90 балів зі 100.
Разом з цим, незгода окремих членів комісії з розв'язанням окремих питань практичного завдання не може свідчити про невідповідність позивача вимогам професійної компетенції в частині рівня знань та практичного застосування законодавства. Сумніви щодо достовірності результатів іспиту чи наявності інших недоліків рівня знань у позивача мають бути належним чином обґрунтовані. Отже, саме на Кадрову комісію покладається обов'язок довести, що рівень володіння практичними уміннями та навичками позивача є настільки низьким і непрофесійним, що дає підстави вважати його професійно некомпетентним прокурором, тобто прокурором, який не здатний виконувати передбачені законом функції та завдання прокуратури.
Також суд не погоджується із висновками відповідача-2 про те, що під час співбесіди і наданні відповідей на питання членів кадрової комісії встановлено неналежне володіння навичками застосування положень Європейської конвенції про захист прав людини, оскільки при дослідженні у судовому засіднанні відеозапису співбесіди, суд встановив, що позивач не надав правильну відповідь тільки по одному питанню, що стосується Конвенціїю. На інші відповів правильно.
Отже, висновки комісії про професійну некомпетентність позивача у зв'язку з неналежним виконанням практичного завдання та незнанні Конвенції з прав людини насправді ґрунтуються лише на сумнівах та суб'єктивному сприйнятті окремих членів комісії наданих позивачем відповідей з точки зору їх правильності та повноти. Це додатково підтверджується тим, що троє членів комісії (з шести) визнали позивача таким, який відповідає вимогам до прокурора, в тому числі в частині професійної компетентності.
За приписами Порядку № 221 оцінка професійної компетентності прокурора включає також перевірку загальних здібностей та навичок прокурора, які, у свою чергу, встановлюються за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону.
Однак, з оскаржуваного рішення слідує, що оцінка професійної компетентності позивача була здійснена Сьомою кадровою комісією, у тому числі на підставі виконаного практичного завдання, та без урахування того, що позивач успішно пройшов попередні етапи атестації.
Також, в основу своїх висновків про невідповідність позивача вимогам професійної етики та доброчесності Кадрова комісія поклала події та факти, які мали місце у 2006 та 2017 роках.
Суд встановив, що 05.05.2006 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх службових обов'язків, які полягали у недбалому розгляді звернення та непослідовному підході до підготовки документів прокурорського реагування, внаслідок чого порушено Інструкцію про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України та не виконано вимоги наказу Генерального прокурора України №6/3 гн від 07.05.2004.
Також під час роботи ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Херсонської області його разом із заступником прокурора Херсонської області ОСОБА_2 наказом прокурора Херсонської області від 14.04.2017 № 149к притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання своїх службових обов'язків, які полягали у порушенні порядку ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань і неналежному поводженні з ключовим носієм доступу до ЄРДР.
З текстів вказаних наказів вбачається, що вони не пов'язані із вчиненням ОСОБА_1 грубих порушень правил прокурорської етики, або допущенням поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Будь-які негативні наслідки, які б вплинули на імідж прокуратури або набули суспільного резонансу прокурор ОСОБА_1 своїми діями не спричинив. У текстах даних наказів не зазначено, що прокурор ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок у зв'язку із виконанням ним вказівок вищестоящого керівництва у кримінальному провадженні.
Варто відмітити, що 2006 році не було нормативно-правових актів, які б визначали норми та правила прокурорської етики, а Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів, про невідповідність ОСОБА_1 вимогам якого зазначено у рішенні кадрової комісії, затверджено на Всеукраїнській конференції прокурорів лише 27.04.2017, тобто після факту притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
У свою чергу, суд відмічає, що оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності є правом позивача, а не обов'язком, тому сам факт не оскарження ним дисциплінарних стягнень не може свідчити про невідповідність прокурора вимогам професійної компетенції та професійної етики.
Щодо посилань відповідач-2 у рішенні від 10.12.2020 № 2 на відомості, які отримані з відкритих джерел про підтвердження відсутність у ОСОБА_1 процесуальної незалежності, самостійності та принциповості в діяльності прокурора, що полягають в тому що при зверненні до суду та представництві в рамках господарської справи № 923/938/19 не було дотримано принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави, суд зазначає таке.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності.
Будь-яка інформація з вищевказаних органів щодо ОСОБА_1 , зокрема, щодо участі ним у судовому засіданні у справі господарського суду Херсонської області №923/938/19 Сьомою кадровою комісією у передбачений законом спосіб не отримана.
Будь-які скарги фізичних та юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування на дії чи рішення прокурора Декалюка Д.Е., що були вчинені ним під час участі у справі № 923/938/19, Сьомою кадровою комісією на співбесіді не обговорювались.
Доказів зворотнього відповідач-2 суду не надав.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що інтернет-стаття з сайту "Международный Славянский Союз " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не є інформацією про прокурора, отриманою у порядку визначеному пунктом 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ та пунктами 9, 10 розділу IV Порядку № 221.
Відтак, висновки комісії в цій частині оскаржуваного рішення є необґрунтованими, необ'єктивними і такими, що спростовуються сукупністю доказів, що не були взяті відповідачем-2 до уваги при проведенні атестації.
Вирішуючи питання відповідності ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності та етики, суд також бере до уваги послужний список позивача та майже 20-річний досвід його роботи в органах прокуратури, оголошення у 2013 році подяки Генеральним прокурором України за та у 2019 році прокурором Херсонської області за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків та високий професіоналізм.
Відтак, суд погоджується з позивачем, що висновки Сьомої кадрової комісії про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності з мотивів неповного виконання практичного завдання та невідповідність ст. ст. 4, 13, 15 Кодексу професійної етики з мотивів притягнення до дисциплінарної відповідальності, не можуть визнаватися обґрунтованими.
Таким чином, рішення Сьомої кадрової комісії № 2 про невідповідність прокурора Херсонської місцевої прокуратури Декалюка Д.Е. вимогам професійної компетентності та професійної етики, на переконання суду, не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачем-2 не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, негативна оцінка ділових, професійних якостей, кваліфікаційного рівня, не узгоджується з доказами про успішне здання іспитів позивачем.
Наведені відповідачем-2 обставни не знайшли відображення в оскаржуваному рішенні комісії, яке фактично зводиться до констатації сумніву у професійній компетентності позивача, без наведення обґрунтування такого висновку.
Тобто, відсутність у рішенні, прийнятому за наслідками атестації, мотивів, з яких кадрова комісія дійшла висновку про неуспішне проходження атестації прокурором, є підставою для його скасування. У свою чергу, це покладає на кадрові комісії обов'язок обґрунтувати рішення про проходження або не проходження атестації прокурором в такий спосіб, щоб рішення достатнім чином містило мотиви, на яких воно базується.
Наведене узгоджується із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практикою Європейського Суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (ст.32).
У рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський Суд з прав людини наголосив, що "... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003.). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).".
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення Сьомої кадрової комісії від 10.12.2020 № 2 та скасовує дане рішення.
Також суд не бере до уваги доводи відповідача-3 про те, що суд не наділений повноваженнями здійснювати оцінку рішенням кадрових комісій за результатами атестації, зокрема, на предмет дотримання прокурором правил професійної етики, доброчесності та рівня його професійної компетентності.
Так, в силу приписів пп. 2 п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Пунктом 6 розділу V Порядку № 221 визначено, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
Отже, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.
Таким чином, спори щодо оскарження рішень кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації належать до компетенції адміністративних судів.
Отже, під час розгляду та вирішення адміністративної справи суд наділений усією повнотою повноважень щодо перевірки оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень не лише на предмет його законності, тобто чи було таке рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, але й з точки зору дотримання інших критеріїв, перелік яких наведено вище.
Оскільки предметом атестації є оцінка професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора (п. 5 розділу I Порядку № 221), а рішення про неуспішне проходження прокурором атестації приймається кадровою комісією саме з підстав невідповідності, на думку комісії, прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, суд вважає безпідставними доводи відповідача-3 про те, що суд немає повноважень оцінювати рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації по суті.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/3458/20-а, виклавши їх у постанові від 13.05.2020.
Щодо доводів позивача про відсутність підстав для звільнення позивача за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", суд зазначає таке.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Отже, зі змісту наведеної правової норми слідує, що вжитий законодавцем роз'єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Наявність у пункті 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов'язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Таким чином, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.
Відповідно до ст. 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 3 ст. 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.
Органи прокуратури України є юридичною особою публічного права.
Варто відмітити, що ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.03.2014 у справі № 21-8а14, від 28.10.2014 у справі № 21-484а14, у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 802/651/16-а, від 24.09.2019 у справі №817/3397/15.
Наказом Офісу Генеральної прокуратури від 03.09.2020 "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" № 410 вирішено перейменувати без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: - юридичну особу "Прокуратура Херсонської області" у "Херсонська обласна прокуратура".
Зазначений наказ став підставою для проведення державної реєстрації змін щодо юридичної особи з кодом 04851120 шляхом відповідної зміни назви.
Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 15.09.2020 проведені реєстраційні дії, згідно з яким назву "Прокуратура Херсонської області" змінено на назву "Херсонська обласна прокуратура", код ЄДРПОУ залишився незміннім, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, станом на час звільнення з посади.
Таким чином, процедури реорганізації або ліквідації юридичної особи з кодом 04851120 у вересні 2020 року не відбулося. Мало місце перейменування юридичної особи.
Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 "Про день початку роботи окружних прокуратур" визначено днем початку роботи окружних прокуратур 15.03.2021.
Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 2ш вирішено:
пункт 1 - у зв'язку з утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур внести зміни до структур і штатних розписів обласних прокуратур. П.п. 1.1 - виключити в структурах та штрафних розписах обласних прокуратур такі місцеві прокуратури, зокрема, у Херсонській обласній прокуратурі - Херсонську місцеву прокуратуру. П. 2.1 - встановити в структурі та штатних розписах обласних прокуратур такі окружні прокуратури, зокрема, у Херсонській обласній прокуратурі - Херсонську окружну прокуратуру.
Таким чином, у лютому 2021 року відбулася реорганізація місцевих прокуратур, зокрема, Херсонської місцевої прокуратури в Херсонську окружну прокуратуру.
Також згідно штатного розпису Херсонської обласної прокуратури станом на 01.01.2021, штатна чисельність прокурорів місцевих прокуратур становить 262 одиниці.
Штатна чисельність посад прокурорів Херсонської окружної прокуратури згідно структури та штатної чисельності, затвердженої Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 2ш, становить 262 одиниці.
Отже, скорочення чисельності посад прокурорів Херсонської місцевої прокуратури станом на 01.01.2021 та станом на 17.02.2021 не відбулось.
Відповідачами не надані суду докази ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, чи скорочення чисельності посад прокурорів, в якому позивач обіймав посаду, а тому посилання у наказі про звільнення від 12.03.2021 № 114к на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII є безпідставними.
Відтак, суд вважає, що наказ 114к про звільнення ОСОБА_1 прийнятий за відсутності юридичного факту реорганізації, ліквідації юридичної особи відповідача-1 чи скорочення штатів на момент звільнення позивача.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі № 815/1554/17, пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Граматичний аналіз тексту наведеної вище норми дає підстави для висновку, що вжитий законодавцем роз'єднувальний сполучник "або" виділяє дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Колегія суддів наголосила, що наявність у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником "або", покладає на роботодавця обов'язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом. Також Верховний Суд вказав на те, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.
Таким чином, посилання відповідача-1 в оскаржуваному наказі на п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Разом з тим, згідно з оскаржуваним наказом, позивача звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, відповідно до змісту якої, прокурор звільняється у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (що кореспондується із частиною першою статті 40 КЗпП України), проте, зазначивши в якості підстави рішення кадрової комісії від 10.12.2020 № 2.
Суд відмічає, що Закон № 113-ІХ є спеціальним законодавством в спірних правовідносинах. Водночас, зі змісту положення частини четвертої статті 40 КЗпП України, слідує, що підстави, передбачені пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус, яким є Закон № 1697-VІІ.
Отже, на момент звільнення позивача з посади, пунктом 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ, зокрема, ні його Перехідними положеннями, ні Прикінцевими положеннями, не передбачено звільнення прокурора з посади в разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації.
Крім того, Законом № 113-ІХ не внесені зміни або доповнення до пункту ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VІІ щодо підстав для звільнення за вказаною нормою у разі неуспішного проходження атестації прокурором.
Натомість, Законом № 113-ІХ до 01.09.2021 зупинена дія статті 60 Закону № 1697-VІІ, що регламентує умови та порядок звільнення прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури.
Так, за правилами статті 60 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Таким чином, позивача звільнено на підставі Закону № 113-ІХ, який не регулює статус прокурора, з посиланням на норму Закону № 1697-VІІ, яка не передбачає звільнення прокурора з підстав не проходження атестації.
В абзаці 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Беручи до уваги ті обставини, що суд визнав протиправним рішення кадрової комісії від 10.12.2020 № 2 та встановив відсутність підстав для звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону № 1697-VII, суд дійшов висновку про незаконність наказу від 12.03.2021 № 114к про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, а відтак, скасовує даний наказ та поновлює позивача на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13.03.2021, оскільки 12.03.2021 є останнім днем роботи на посаді.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
За змістом пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Згідно довідки Херсонської обласної прокуратури від 09.04.2021 № 21-85вих21 заробітна плата ОСОБА_3 за два останні місяці роботи, що передували звільненню, становить 33122,90 (січень 20201 року - 12966,26 грн, лютий 2021 року - 20156,64 грн).
У розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 29 робочих днів, а тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1142,17 грн. (33122,90 грн / 29 р. д.).
Період вимушеного прогулу з 13.03.2021 до 04.06.2021 включно становить 57 робочих днів (березень 2021 року - 13, квітень 2021 року - 22, травень 2021 року - 18, червень 2021 року - 4).
Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 65103,70 грн (1142,17 грн х 57 р. д.).
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури України з 13.03.2021 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць у сумі 22843,40 підлягає негайному виконанню.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачі-1, 2, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду докази, які спростовують твердження позивача про порушення його прав, а відтак, не довели правомірність своїх рішень про неуспішне проходження позивачем атестації та про звільнення позивача із посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів від 10.12.2020 № 2 про неуспішне проходження атестації прокурором Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області Декалюком Д.Е.
Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Херсонської обласної прокуратури від 12.03.2021 № 114 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 12.03.2021.
Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та в органах прокуратури з 13 березня 2021 року.
Стягнути з Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 березня 2021 року до 04 червня 2021 року включно у сумі 65103 (шістдесят п'ять тисяч сто три) грн 70 коп. з відрахуванням податків та зборів.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області та органах прокуратури з 13 березня 2021 року.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 22843 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок три) грн з відрахуванням податків та зборів.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14 червня 2021 р.
Суддя О.Й. Кисильова
кат. 106030000