Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
10 червня 2021 року № 520/1778/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бідонька А.В.
при секретарі судового засідання - Ліпчанській Я.В.,
за участю:
представника позивача - Сидоренко Ю.В.,
представника відповідача - Красникова В.А.,
розглянувши в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу з а адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003418/1-5606-2030, №0003418-5606-2030, №0003417-5606-2030 та №0003417/1-5606-2030.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0003417-5606-2030 від 5 листопада 2018 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2019 року скасовано в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003418/1-5606-2030 та №0003418-5606-2030, справу в цій частині вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховним Судом було зазначено, що під час розгляду цієї справи підлягає встановленню чи відносяться до будівель промисловості об'єкти нерухомості, що належать позивачу, та чи фактично використовував він їх у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду .
Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003418/1-5606-2030 та №0003418-5606-2030.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року замінено відповідача у справі №520/1778/19 - Головне управління ДПС у Харківській області на належного відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України ( ЄДРПОУ 43983495).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0003418/1-5606-2030, №0003418-5606-2030 є незаконним та таким, що не відповідають вимогам діючого законодавства, отже підлягають скасуванню, оскільки через те, що всі об'єкт нерухомості на які виписані податкові повідомлення-рішення є будівлями промисловості та зазначає, що ці будівлі були використані за функціональним призначенням, а саме для виробництва засобів особистої гігієни. Позивач вказує на те, що до матеріалів справи були долучені договори оренди комплексу укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ТУРЕЦЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО КОТТОНУКРАЇНИ», яке є виробником засобів особистої гігієни та косметики. Отже, будівлі використовуються позивачем у промисловості шляхом здачі в оренду промисловому підприємству. Просив скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0003418/1-5606-2030, №0003418-5606-2030.
У судове засідання 10.06.2021 року прибув представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0003418/1-5606-2030, №0003418-5606-2030 .
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволенні позовних вимог пославшись на обставини, викладені у додаткових поясненнях, зазначив, що сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування. Застосування пільги, визначеної абз. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПУ України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні або юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Зазначає, що позивачем не було надано доказів того, що саме позивач як власник нежитлових приміщень, використовує їх за цільовим призначенням для виробництва промислової продукції будь-якого типу.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачу, Фізичній особі - підприємець ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. «Т» загальною площею 1650,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу №15 від 10.03.2016 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №55118427 від 15.03.2016 р., договором купівлі-продажу земельної ділянки №15/17 від 18.04.2017 р., Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6303877322017 від 22.02.2017 р., технічним паспортом на виробничий будинок (нежитлова будівля виробничий комплекс по виготовленню засобів власної гігієни та косметики), виготовленим 24.03.2016 р. та технічним паспортом на виробничий будинок (нежитлова будівля виробничий комплекс по виготовленню засобів власної гігієни та косметики), виготовленим 11.01.2019 р. (а.с.36-45, 53, 126).
Головним управлінням ДФС у Харківській області 05.11.2018 р. винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення від: №0003418-5606-2030, яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2017 рік в розмірі 13200,80 грн.; №0003418/1-5606-2030, яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік у розмірі 9474,32 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку та рішенням ДФС України від 22.01.2019 р. №3168/6/99-99-11-05-01-25 податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018 р. №0003418/1-5606-2030, №0003418-5606- залишені без змін, а скарга - без задоволення..
Позивач, не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Щодо спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що згідно статті 265 ПК України, податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України визначено платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єкти оподаткування, базу оподаткування, а також пільги із сплати цього податку.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені, відповідно до законодавства, до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Відповідно до пп. "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин ), не є об'єктами оподаткування будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив чіткі умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню.
Згідно підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Згідно пункту 5.3 статті 5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Суд зазначає, що питання правомірності донарахування податковим органом грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлового приміщення, що віднесене до будівель промисловості, та можливість застосування положень підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України до будівлі, яка, хоч і віднесена до будівель промисловості згідно з правовстановлюючими документами, однак не перебуває у власності промислових підприємств та не використовується у виробничому процесі промислових підприємств, - отримало правову оцінку у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (справа №820/3556/17).
В подальшому висновки касаційного суду у справі №820/3556/17 були застосовані Верховним Судом у постановах: від 25 лютого 2020 року (справа №0940/1708/18); від 5 березня 2020 року (справа №825/1625/17), від 1 квітня 2020 року (справа №120/4261/18-а), від 21 жовтня 2020 року у справі № 806/2686/18, від 11 листопада 2020 року у справі №826/6647/17 тощо.
Врахувавши правові позиції викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду, суд зазначає, що застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб'єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі промисловості» не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об'єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.
Таким чином, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Судом під час розгляду справи, було встановлено, що Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , на праві приватної власності належить нежитлова будівля літ. «Т» загальною площею 1650,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу №15 від 10.03.2016 р., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності №55118427 від 15.03.2016 р., договором купівлі-продажу земельної ділянки №15/17 від 18.04.2017 р.
Також, судом встановлено, що нежитлова будівля літ. «Т» загальною площею 1650,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 є виробничим комплекс по виготовленню засобів власної гігієни та косметики, тобто є будівлею промисловості, що підтверджується технічним паспортом на виробничий будинок (нежитлова будівля виробничий комплекс по виготовленню засобів власної гігієни та косметики), виготовленим 24.03.2016 р. та технічним паспортом на виробничий будинок (нежитлова будівля виробничий комплекс по виготовленню засобів власної гігієни та косметики), виготовленим 11.01.2019 р. (а.с. 53, 116).
Проте, як вже зазначалось раніше, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу «будівлі промисловості» не може бути достатньою підставою для застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України .
Для застосування пільги необхідно також , щоб власники об'єктів промисловості (фізичні та інші юридичні особи) використовували такі об'єкти за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
З цього приводу позивачем було зазначено, що до матеріалів справи було долучено копії договорів оренди комплексу, загальною площею 1650,1 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_2 за 2016, 2017 та 2018 роки укладених між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СУТП КОТТОН УКРАЇНА». Вказує, що зазначене товариство є виробником засобів особистої гігієни та косметики. Тобто зазначена будівля використовувалася за функціональним призначення, а саме для виробництва засобів особистої гігієни та косметики.
Отже, з матеріалів справи судом встановлено, що належна позивачу нежитлова будівля за адресою АДРЕСА_2 використовувалась ним для здачі в оренду ТОВ «СУТП КОТТОН УКРАЇНА», а не у межах власної підприємницької діяльності для промислового виробництва.
Суд зазначає, що зазначені доводи позивача не впливають на висновки суду, оскільки для застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України необхідно, щоб саме позивач, як власник нежитлової будівлі, використовує її за функціональним призначенням для виробництва продукції.
Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного використання ним, у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво), нежитлової будівлі літ. «Т» загальною площею 1650,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , суд приходить до висновку про наявність у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відповідного обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а тому податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0003418/1-5606-2030 та №0003418-5606-2030 від 05.11.2018 року є правомірними, прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, а тому не підлягають скасуванню.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Харківській області №0003418/1-5606-2030 та №0003418-5606-2030 від 05.11.2018 року не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2021 року.
Суддя Бідонько А.В