Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про повернення позовної заяви
17 червня 2021 р. Справа № 520/9774/21
Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Полях Н.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНКОР ДЕВЕЛОПМЕНТ", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом у якому просить суд наступне:
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 12.08.2020 року про зняття ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Департамент реєстрації послуг Харківської міської ради поновити реєстрацію ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 07.06.2021 р., позовну заяву по адміністративній справі № 520/9774/21 - залишено без руху.
Надано позивачу термін - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- позовної заяви та її копій, а також копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи;
- приведення позовної заяви у відповідність до приписів ст. 161 КАС України.
Через канцелярію суду 11.06.2021 року на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду було подано представником позивача квитанцію про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн. та позовну заяву, в якій в якості позивача зазначений лише ОСОБА_1 , а в позовних вимогах зазначено прохання поновити порушені права ще й ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 червня 2018 року (справа № 819/362/16), публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Враховуючи зазначене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів з боку відповідача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Проте, всупереч вищевикладеним положенням законодавства заявляючи свій адміністративній позов, позивач в прохальній частині зазначає декількох осіб, в яких права є порушеними, проте позивачем по справі вважає лише одну особу - ОСОБА_1 .
Таким чином позивач порушує приписи чинного законодавства. Позивачу слід було зазначити в якості позивач ще й ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також, суд наголошує на тому, що у справі про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини Конституційний Суд України проаналізував особливості застосування ст. 55 Конституції України в контексті адміністративного судочинства (рішення КС України №19-рп/2011 від 14.12.2011) та звернув увагу, що предметом судового захисту є суб'єктивні права, свободи та інтереси особи.
Отже, суд приходить до висновку, про позивачем не виконані приписи статті 2 та статті 19 КАС України шляхом не зазначення яким чином порушуються права позивача, що в свою чергу унеможливлює відновлення прав позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2018 у справі №9901/657/18 зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб'єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов'язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів і така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
Також Велика Палата Верховного Суду у наведеному вище рішенні вказала, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства", треба тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Отже, на теперішній час вимоги КАС України не виконані позивачем.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України: позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Крім того суд зазначає, що позивач ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 07.06.2021 р. був попереджений про те, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута позивачеві.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛЕНКОР ДЕВЕЛОПМЕНТ", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Суддя Н.А. Полях