18 червня 2021 року № 320/10370/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С. О., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
04.06.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про становлення судового контрою за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №320/10370/20.
11.06.2021 на адресу суду від позивача засобами поштового зв'язку повторно надійшло клопотання про клопотання про становлення судового контрою за виконанням рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2021 у справі №320/10370/20.
У вказаному клопотанні позивач просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати звіт про виконання судового рішення, у якому відобразити помісячно суми проведеної індексації грошового забезпечення, базовий місяць (місяць підвищення посадового окладу), інформацію щодо вирахування податків та зборів.
Позивач зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 було перераховано ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 26668,05 грн., однак не була надана інформація щодо періоду та обсягу нарахування індексації.
Позивач зауважив, що на підставі самостійно проведених розрахунків розміру індексації грошового забезпечення позивачем встановлено порушення порядку нарахування індексації грошового забезпечення та встановлено недоплату індексації грошового забезпечення в орієнтовному розмірі 57566,30 грн. При цьому, позивач зазначив, що йому не відомо, за який саме період військової служби йому було виплачено індексацію грошового забезпечення.
Вказане клопотання 15.06.2021 було передано судді Дудіну С.О. для розгляду.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої-другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року (справа № 823/1265/16; адміністративне провадження №К/9901/16261/18).
Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Також, Європейський суд з прав людини у пункті 18 рішення від 12 травня 2011 року у справі “Ліпісвіцька проти України” (заява N 11944/05) звернув увагу й на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. пункт 197 рішення у праві “Скордіно проти Італії” (Scordino v. Italy), № 36813/97). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. пункти 24- 27 рішення від 13 червня 2006 року у справі “Сіка проти Словаччини” (Sika v. Slovaki), N 2132/02).
У пункті 25 рішення від 22 лютого 2005 року у справі “Шаренок проти України” (заява N 35087/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина “судового процесу” для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (див. п. 34 рішення у справі “Бурдов проти Росії”, заява № 589498/0).
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 11 червня 2020 року у справі №640/13988/19 та від 23 грудня 2020 року у справі №704/1167/19.
Суд звертає увагу заявника на те, що спірні правовідносини у даній справі стосувались наявності у позивача права на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 по 28.02.2018, а не відмови контролюючого органу у здійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у конкретному розмірі та із застосуванням конкретного базового місяця для обрахунку індексації грошового забезпечення.
Так, у рішенні у цій справі було зазначено, що відмова у виплаті позивачеві індексації сум грошового забезпечення була пов'язана з відсутністю фінансових ресурсів для вчинення таких дій, що було визнано судом протиправним. При цьому судове рішення не стосувалося конкретного розміру належних до виплати сум індексації та не визначало, з яким алгоритмом має здійснюватися нарахування таких сум.
У клопотанні про встановлення судового контролю позивач підтвердив, що Військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 26668,05 грн.
Суд зазначає, що незгода позивача з розміром виплаченої йому індексації грошового забезпечення тягне за собою виникнення нового спору, який не охоплювався предметом позову у цій справі, який, як було вказано вище, стосувався виключно права позивача на отримання сум індексації за відсутності належного фінансування з боку Міністерства оборони України. Вимоги щодо визначення конкретних сум індексації у цій справі позивачем не заявлялися та не могли бути заявлені, оскільки були б передчасними.
За таких обставин, суд вважає, що викладені позивачем у клопотанні обставини свідчать про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю у цій справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 248, 382 КАС України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення.
2. Копію ухвали надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Дудін С.О.