465/1883/21
2/465/2313/21
Іменем України
(заочне)
17.06.2021 р. м.Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді Мартинишин М.О.
з участю секретаря судового засідання Терлецького В.М.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів -
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача кошти безпідставно отриманої допомоги з безробіття в сумі 69 836,44 гривень та судовий збір. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 02.03.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи і йому надано статус безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» на підставі поданої заяви. За час перебування на обліку у центрі зайнятості відповідач отримував матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю з 09.03.2020 року по 11.11.2020 року в сумі 69 836,44 гривень. З отриманої інформація від «РЗО про отримання соцвиплат» з'ясовано, що ОСОБА_2 під час реєстрації та набутті статусу безробітного 02.03.2020 року та період перебування на обліку як безробітний мав призначену та отримував пенсію за вислугу років з 21.01.2020 року. В результаті не повідомлення ОСОБА_2 спеціалістів Львівського міського центру зайнятості про призначення та отримання пенсії за вислугу років з 21.01.2020 року, він безпідставно набув статус безробітного та перебував на обліку як безробітний та незаконно отримував допомогу з безробіття за період з 09.03.2020р. по 11.11.2020р. у сумі 69 836,44 гривень. У зв'язку з чим, Львівський міський центр зайнятості скерував відповідачу претензію про відшкодування коштів в сумі 69 836,44 гривень, проте така залишилась без задоволення. Просить позов задоволити та стягнути з відповідача кошти в сумі 69 836,44 гривень та судовий збір.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладених у позові. Просить позов задовольнити.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце слухання справи та не подав відзив, тому на підставі ст.ст.223, 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення), проти чого не заперечив представник позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із п.1 ч.1 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.44 вказаного Закону зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
Згідно п.13 ч.1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
За ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Зважаючи на вказані вимоги закону неповідомлення особою обставини, яка не дає право їй для визнання її безробітною свідчить про невиконання нею своїх обов'язків та відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 545/164/17-ц (номер судового провадження №61-26934св18).
Судом встановлено, що 02.03.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та призначення виплати допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»/а.с.5/.
У даній заяві ОСОБА_2 підтвердив, що пенсію на пільгових умовах та за вислугу років йому не призначено.
Як вбачається із витягу із наказів Львівського міського центру зайнятості про прийнятті рішення по особі ОСОБА_2 /а.с.7/, останньому 02.03.2020 року надано статус безробітного, та починаючи з 09.03.2020 року призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю, яка за період з 09.03.2020 року по 11.11.2020 року склала в сумі 69 836,44 гривень/а.с.8-10/.
Як вбачається із довідки відділу обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян(сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.10.2021 за №36/а.с.19/ та із даних «РЗО про отримання соцвиплат»/а.с.12/ ОСОБА_2 перебуває на обліку як отримувач пенсії відповідно до Закону України « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з 21.01.2020 року отримував пенсію за вислугу років, а з 06.06.2020 року переведено на пенсію по інвалідності.
Враховуючи вказане, у позивача були відсутні підстави для виплати відповідачу допомоги по безробіттю, оскільки такий отримував пенсію за вислугу років з 21.01.2020 року.
Крім цього, відповідачем по справі не було надано доказів на спростування твердження позивача та доказів, що містять матеріали справи про факт порушення відповідачем статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на викладене, у зв'язку з тим, що відповідач не повідомив позивача про призначення йому та отримання ним з 21.01.2020 року пенсії за вислугу років, що є обставиною, яка впливає на умови виплати допомоги по безробіттю, він, починаючи з 09.03.2020 року по 11.11.2020 року безпідставно отримував допомогу по безробіттю, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у розмірі 69 836,44 гривень.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2270 гривень.
Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353, 430 ЦПК України -
позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського міського центру зайнятості кошти в сумі 69 836,44 гривень (шістдесят дев'ять вісімсот тридцять шість гривень, сорок чотири копійки), що були йому виплачені як допомога по безробіттю за період з 09.03.2020 року по 11.11.2020 року та 2 270 гривень(дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також встановлений в разі пропуску з інших поважних причин, відповідно до вимог ст.284 ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.
Учасники справи :
Позивач: Львівський міський центр зайнятості, ЄДРПОУ 25555035, місцезнаходження: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122.
Відповідач: ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 18.06.2021 року.
Суддя: Мартинишин М.О.