справа № 462/4207/21
17 червня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., вивчивши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову серії ДПО18 № 964126 від 20.07.2020 року, визнати неправомірними дії інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції у Львівській області Левицького Т. М. та закрити провадження у справі за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
За правилами адміністративного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статтям 160, 161 КАС України.
Згідно з ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень;
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;
10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;
11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Разом з тим, всупереч п.2,4,8 ч. 5 ст. 160 КАС України, позивач не вказав свій реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серію паспорта, ідентифікаційний код відповідача - юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Також, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить скасувати постанову серії ДПО 18 №964126 від 20.07.2020 року та визнати неправомірними дії УПП у Львівській області інспектора поліції Левицького Т.М., однак з змісту позовної заяви та долученої копії постанови вбачається, що на позивача була винесена постанова ЕАМ № 2953551 від 09.08.2020 р. інспектором УПП у Львівській області Палюх Ю.Є.
Згідно ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Позивач звернувся з даним позовом до Залізничного районного суду м. Львова, разом з тим жодних доказів того, що його зареєстроване місце проживання (перебування, знаходження) є на території Залізничного району м.Львова, на яку поширюється юрисдикція Залізничного районного суду м.Львова матеріали позову не містять.
Крім того, при зверненні до суду з адміністративним позовом позивач не сплатив судовий збір, та подав клопотання, в якому просить звільнити його від сплати такого, оскільки він не працює та не отримує фінансового забезпечення від держави.
Так, згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», яким регулюються питання розміру судового збору, порядку його сплати та звільнення від сплати, а не Кодексом України про адміністративні правопорушення.
З огляду на те, що відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається за правилами адміністративного судочинства, застосуванню підлягають приписи КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо сплати судового збору.
Разом з тим, відповідно до статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Так, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 543/775/17, провадження № 11-1287апп18, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Крім того, в постанові від 18.03.2020 року (провадження №11-1287апп18) Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) про те, що у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах, встановлених Законом № 3674-VI, сплаті не підлягає, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.03.2020 року, у справах щодо накладення адміністративного стягнення за подання позовної заяви судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Проте позивачем не подано жодних належних доказів на підтвердження свого важкого майнового стану.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги про звільнення від сплати судового збору.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2270 грн.
Отже, судовий збір за подання до суду позовної заяви про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення складає 0, 2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 454 грн.
Крім цього, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно положень ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно вимог ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За вимогами ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
При цьому, відповідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова була винесена 09.08.2020 року, однак позивач звернувся до суду з адміністративним позовом лише 16.06.2021 року, тобто поза межами строку, визначеному законом.
Так, у поданому позові позивач просить поновити строк на звернення до суду з даним позовом, з тих підстав, що первинно він звертався до суду із аналогічним позовом 29.07.2020 року, однак такий ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 30.07.2020 року залишено без руху, а ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.08.2020 року - повернуто, копію якої він отримав лише 04.06.2021 року, чому він звертається з вказаним позовом повторно та просить поновити строк звернення з таким до суду.
Однак, суд вважає що дане клопотання задоволенню не підлягає, так як неналежне оформлення позову і його повернення не є і не може бути поважною підставою для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом. Окрім цього, на даний час ухвала набрала законної сили.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи те, що підстави вказані у клопотанні суд визнає неповажними, що в свою чергу є підставою для залишення позовної заяви без руху, позивачу необхідно звернутися з клопотанням щодо поновлення строків звернення з вказаним позовом до суду та вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам ст.121, 161 КАС України, то таку, відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, слід залишити без руху і надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали, для усунення вказаних недоліків позовної заяви, зокрема для зазначення свого реєстраційного номеру облікової картки платника податків, номер і серію паспорта, ідентифікаційний код відповідача - юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, конкретизації позовних вимог, а саме яку постанову позивач просить скасувати, долучення доказів на підтвердження того, що позивач зареєстрований у встановленому порядку (проживає чи перебуває) за вказаною в позовній заяві, зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду та сплати судового збору у сумі 454 грн.
Керуючись ст. 121, 123, 161, 169, 241-243, 248, 256 КАС України,
постановив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду із адміністративним позовом та звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених в її мотивувальній частині.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог суду позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Іванюк І.Д.