14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 362/5529/18
провадження №22-ц/824/7802/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року /суддя Марчук О.Л./
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Васильківської міської ради про зобов'язання вчинити дії та визначення способу участі у вихованні дитини, -
Позивач звернувся з вимогами про зобов'язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні із їх сином та визначення способу участі батька у вихованні дитини, встановивши наступний графік побачень батька і сина:
- кожну суботу з 19 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин неділі за місцем його (батька) фактичного проживання без присутності матері;
- два тижні будь-якого із літніх місяців (за попередньою домовленістю) для спільного відпочинку та/чи оздоровлення батька разом із сином без присутності матері.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року позов задоволено частково.
Ухвалено зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 у спілкуванні із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити ОСОБА_3 для спілкування із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кожну суботу місяця з 10 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин без присутності ОСОБА_2 не у житловому приміщенні за місцем її проживання. / т. 2 а.с. 15-18/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати в частині відмови у спільному літньому відпочинку протягом двох тижнів будь-якого із літніх місяців та проведенням часу кожної суботи з 19 год до 19 год неділі за місцем проживання батька без матері, задовольнивши вимоги позову у повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що його спілкування батька з сином, жодним чином не може йому нашкодити, про що складено висновок психолога. Наголошувала, що думка дитини про те, що він не хоче ночувати разом з батьком, була висловлена на засіданні комісії з питань захисту права дитини 16.02.2021 р., до того, як син побував у батька та познайомився з його новою сім'єю. Суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків щодо неможливості сина ночувати у батька вдома, більше того, після ухвалення рішення суду, мати не заперечувала проти визначення саме такого часу. Щодо спільного літнього відпочинку, вказувала на те, що суд першої інстанції фактично не роз'яснив сторонам право на уточнення позовних вимог, що призвело не фактичного невирішення позовної вимоги
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що сторони є батьками дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21 березня 2013 року (а.с. 12).
Дитина проживає окремо від батька разом із матір'ю, що підтверджено сторонами.
Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради від 28.08.2018 року № 317, визначено години спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_4 кожної першої та третьої суботи з 10.00 до 14.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері (т. 1, а.с. 18).
З наданих позивачем на підтвердження своїх доводів письмових доказів, в саме: талонів-повідомлень єдиного обліку № 6277 від 04.05.2019 року і № 23 від 18.05.2019 року, вбачається, що позивач звертався до органів Національної поліції з приводу перешкод відповідачкою у його спілкуванні з їх сином та невиконання відповідачкою зазначеного Рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради від 28.08.2018 року № 317 (т. 1, а.с. 107, 108).
При цьому, відповідачкою подано відповідні звернення до місцевого відділу Національної поліції та органу опіки і піклування щодо обставин неможливості надати дитину для побачення із батьком 28.04.2019 року через хворобливий стан дитини та 04.05.2019 року через на її думку неналежну поведінку позивача (т. 1, а.с. 134 - 135. 136 - 137).
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині відмови у літньому відпочинку батьку разом з сином, на залишенню на ніч кожного тижня з суботи по неділю.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно керувався такими нормами законодавства.
Відповідно до норм частин і другої статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод; суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Згідно зі статтею 141 СК України та частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За частинами другою і третьою статті 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно із частинами першою і другою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів; батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Вирішуючи питання про встановлення відповідного графіку побачень батька і сина, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про визначення для їх спілкування кожної суботи з 19 години 00 хвилин до 19 години 00 хвилин неділі за місцем фактичного проживання батька, будуть прямо порушувати інтереси дитини, яка на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 16 лютого 2021 року висловила думку про те, що вона бажає спілкуватися з батьком, але не бажає ночувати за місцем проживання батька.
Даний факт підтверджується листом служби у справах дітей та сім'ї Васильківської міської ради № 52/21/01-13 від 24.02.2021 року (т.с. 2, а.с. 8).
Також, при розгляді справи сторони підтвердили той факт, що напередодні малолітній ОСОБА_4 перебував з батьком протягом усього дня суботи з ранку до 19.00 години без присутності матері та повернувся до матері задоволений і з позитивними емоціями.
Крім того, визначаючи позивачу для спілкування із його сином кожну суботу місяця з 10 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин, тобто фактично увесь світловий день, без присутності матері не у житловому приміщенні за місцем її проживання, судом першої інстанції враховано висновки психолога за результатами дослідження ОСОБА_3 , відповідно до яких у останнього виявлено відсутність патологічних проявів схильності до агресивності і конфліктності, що говорить про можливість виховання сина, відсутність шкідливого впливу особистості батька на дитину (т.с. 1, а.с. 95 - 97).
Також, за вказаним висновком, у позивача виявлено виражене позитивне ставлення і щирий інтерес до дитини, піклування без надмірної опіки, що сприяє особистісному зростанню дитини, формуванню впевненості в собі та самоконтролю, а результати дослідження дозволяють спрогнозувати позитивний вплив батька на розвиток і виховання сина.
Доводи апеляційної скарги про суперечливі висновки суду першої інстанції в цій частині, колегією суддів не приймаються до уваги саме з огляду на інтереси дитини.
Так, судом першої інстанції у повному обсязі досліджено обставини справи щодо відносин у сім'ї і вказано на те, що сторонам необхідно узгодити перебування сина вночі з батьком, після спливу певного часу, з'ясування ними у дитини її думки стосовно цього та лише після виявлення дитиною особистого бажання залишатись на ночівлю із батьком за місцем проживання останнього.
Відносно вимог позивача про визначення способу участі батька у вихованні дитини, встановивши два тижні будь-якого із літніх місяців (за попередньою домовленістю) для спільного відпочинку та/чи оздоровлення батька разом із сином без присутності матері, суд першої інстанції також дійшов вірних висновків про те, що вони є неконкретними і залежними від особистої думки сторін в конкретний період часу, що неможливо передбачити на майбутнє.
Так, вибір двох тижнів будь-якого із літніх місяців прямо ставиться в залежність від попередньої домовленості сторін.
Однак, за відсутності такої згоди сторін при розбіжності їх думок і можливостей щодо конкретного часу для спільного відпочинку або оздоровлення батька разом із сином, рішення суду фактично втрачає своє правове значення, оскільки не буде виконано сторонами за їх згодою та викличе наступний спір щодо перешкод одного із сторін визначити два тижні будь-якого із літніх місяців для спільного відпочинку або оздоровлення батька разом із сином.
Доводи апеляційної скарги в цій частині, щодо того, що судом першої інстанції не було роз'яснено позивачу його права на уточнення позовних вимог, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з моменту звернення до суду, позивач користувався правовою допомогою адвоката.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: