Справа № 308/7702/21
17.06.2021 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Сарай А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,
представника позивача - Баброцяк Л.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Зубанич О.Ю.,
перекладача - Кулеша В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Турецької Республіки, про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію,
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Туреччини, про затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що відповідач 14 червня 2021 року, о 12 год. 20 хв., був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в районі 294 прикордонного знаку, близько 10 м до лінії державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку. Оригінали документів, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України та дають право на перетинання державного кордону, передбачені п. п. 16-20 ст. 4, ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 8 Закону України «Про прикордонний контроль», у відповідача відсутні. В подальшому, відповідно до ст. 263 КУпАП, відповідач був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення. Своїми діями відповідач порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», відповідальність за, яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Про затримання відповідача було повідомлено акредитовану в Україні консульську установу країни походження іноземця або особи без громадянства.
Зазначає, що в ході роботи з відповідачем, з його слів було встановлено, що 19.02.2021 року потрапив на територію України у встановлений законом порядок через пункт пропуску для авіаційного сполучення «Бориспіль» по закордонному паспорту.
Як зауважує представник позивача, Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб» від 24 липня 2006 року № 27-V, відповідач підлягає реадмісії у відповідності до Угоди.
Наголошує, що процедуру застосування реадмісії регламентовано Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.02.2015 року № 158 «Про затвердження Інструкції про порядок реалізації компетентними та уповноваженими органами України міжнародних угод про реадмісію осіб», в якій зазначається проведення заходів реадмісії з будь-якою договірною стороною передбачає ряд організаційних заходів, які включають процедуру ідентифікації особи, обмін інформацією між сторонами, та сам процес передачі особи від одного компетентного органу до другого компетентного органу. Вказані заходи не можливо провести без утримання у відповідному пункті тимчасового перебування іноземців.
Представник позивача вказує, що таким чином встановлені наступні обставини справи, а саме: відповідач на територію України потрапив законним шляхом, але 14.06.2021 року був затриманий за спробу за незаконний перетин державного кордону поза встановленим пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку без документів, що посвідчують особу та дають право на перетин державного кордону, у затриманого громадянина відсутні можливості законним шляхом залишити територію України. Українською мовою не володіє, родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження немає, наявністю наміру будь-яким шляхом потрапити до країн Західної Європи, Україну використав як транзитну державу.
На підставі наведеного, представник позивача просить суд затримати громадянина Турецької Республіки, ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені у позову.
Відповідач у судовому засіданні залишив вирішення позову на розсуд суду, пояснивши, що 03.06.2021 року він на законних підстав, маючи всі документи, необхідні для перетину кордону, а саме а саме за допомогою ID-картки, прибув до України. Однак у подальшому загубив зазначену ID-картку. Не заперечує, що він незаконно перетнув кордон з України в Словацьку Республіку, після чого його було затримано. Родичів на території України та будь-якого джерела доходу немає.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов, зауваживши, що відповідач легально перетнув кордон з Україною 03.06.2021 року через пункт пропуску «Аеропорт Бориспіль», Київ. Відповідно до наявної угоди між Турецькою Республікою та Україною, особи можуть перебувати на території України без візи 90 днів, на час подання позову, відповідач на законних підставах перебуває на території України, відсутність паспортного документу не свідчить про незаконність перебування відповідача на території України. 11.02.2021 року знаходився в Республіка Грузія. Підтвердженням часу в'їзду відповідача на територію України є відповідний поліс страхування від захворювання на КОВІД, оригінал якого знаходиться у позивача, однак не долучений до матеріалів адміністративної справи. Крім того, позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував незаконність дій відповідача, а так само не обґрунтував підстав, з яких він вважає, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, не зазначив, який існує ризик його втечі.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, відповідач - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Турецької Республіки, 14.06.2021 року, о 12 год. 20 хв., був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на ділянці відповідальності ВПС «Ужгород», в районі 294 прикордонного знаку, близько 10 м до лінії державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку.
Документи, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України та дають право на перетинання державного кордону, у відповідача відсутні.
У подальшому, відповідно до ст. 263 КУпАП, відповідача було затримано в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Своїми діями відповідач порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», відповідальність за, яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення відносно нього за вказаною статтею розглянуто суддею Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області 17.06.2021 року, про що винесено постанову, згідно з якою відповідача визнано винним та піддано стягненню.
Вказані обставини підтверджуються протоколом про адміністративне затримання відповідача від 14.06.2021 року, протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 14.06.2021 року, а саме відповідача.
Про затримання відповідача було повідомлено акредитовану в Україні консульську установу країни походження іноземця або особи без громадянства - Генерального Консула Турецької Республіки, що стверджується відповідним листом від 15.06.2021 року за № 21/508.
Також у доповнення до вказаного листа позивачем направлено до Генерального Консула Турецької Республіки копію ID-картки, заповнену анкету та заяву з метою пришвидшення ідентифікації відповідача та оформлення документів на повернення, що підтверджується відповідним листом від 16.06.2021 року за № 21/516.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані приписами ст. 289 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 29 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію.
Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Законом України «Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб» від 24 липня 2006 року № 27-V ратифіковано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб, підписану 7 червня 2005 року в м. Анкарі
Статтею 3 Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб визначено, що: 1) кожна Договірна Сторона на запит іншої Договірної Сторони без особливих формальностей здійснюватиме реадмісію осіб, які не виконують або припинили виконувати діючі умови для в'їзду або перебування на території держави запитуючої Договірної Сторони, якщо доведено або є дійсні підстави вважати, що ці особи мають громадянство держави запитуваної Договірної Сторони; 2) те саме стосується осіб, які втратили громадянство держави запитуваної Договірної Сторони і не набули громадянства держави запитуючої Договірної Сторони, за умови, якщо вони на момент їхнього в'їзду на територію держави запитуючої Договірної Сторони постійно проживали на території держави запитуваної Договірної Сторони; 3) у разі необхідності запитувана Договірна Сторона невідкладно видаватиме своїм громадянам, щодо яких здійснюватиметься реадмісія, проїзні документи, необхідні для їх повернення; 4) запитуюча Договірна Сторона приймає без зайвих формальностей назад будь-яку особу, повернуту відповідно до пункту 1, якщо в результаті проведеного після цього розслідування доведено, що ця особа, яка була піддана реадмісії, не була громадянином держави запитуваної Договірної Сторони. Це положення не застосовується у випадках, коли згадана особа може підпадати під дію часових обмежень, які були дотримані відповідно до положень статті 11 цієї Угоди.
Згідно з ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини з питань обмеження права на свободу, передбаченого підпунктом «f» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки судом встановлено, що відповідач затриманий у зв'язку із незаконним перетином кордону, підстав для законного перебування на території України, визначених ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», немає, а також у нього відсутні джерела доходу на території України, а тому є необхідність в його затриманні з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Керуючись ст. ст. 12, 241, 244, 246, 257, 289 КАС України, ст. ст. 29, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,
Позов задовольнити - повністю.
Затримати ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Турецької Республіки, з метою забезпечення його передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію на строк, який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуюча А.І. Сарай