по відкриття касаційного провадження
17 червня 2021 року
Київ
справа №560/5334/20
адміністративне провадження №К/9901/15022/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Н.В. Коваленко,
суддів: Я.О. Берназюка, І.В. Желєзного
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10 серпня 2020 року про відмову у призначені позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 09 липня 2001 року по 16 листопада 2001 року, з 05 серпня 2002 року по 26 вересня 2002 року, з 25 листопада 2002 року по 30 листопада 2002 року, з 15 жовтня 2003 року по 01 червня 2004 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до списку №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з дати звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не надано доказів сплати судового збору. В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 17 травня 2021 року скаржником 07 червня 2021 року подано платіжне доручення № 1803 від 02 червня 2021 року на суму 1 681,60 грн за подання касаційної скарги у справі № 560/5334/20.
Отже, вимоги ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 17 травня 2021 року слід вважати виконаними.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У зв'язку з цим, відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадків наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої та підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи не враховано висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 19 травня 2015 року у справі № 21-175а15, відповідно до яких необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результаті атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, що підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження згаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції помилково керувалися висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2010 року, оскільки у зазначеному рішенні вирішено правовідносини щодо зарахування періоду роботи до пільгового стажу за відсутності підтверджуючих документів про проведення атестації робочого місця, у спірних правовідносинах справи № 560/5334/20 наявні результати атестації, які не підтверджують пільговий характер роботи на посаді позивача за Списком № 2.
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
З вищевикладеного Верховний Суд приходить до висновку, що зазначені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у цій справі.
Наведені доводи вказують на існування обставин, визначених підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, які у системному взаємозв'язку із пунктом 1 частини четвертої цієї ж статті, і є підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Витребувати з Хмельницького окружного адміністративного суду справу № 560/5334/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний