про розстрочення виконання рішення суду
10 червня 2021 року Справа № 915/759/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е. М. при секретарі судового засідання Степановій І. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх. № 8344/21 від 01.06.2021) ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” про розстрочення виконання рішення по справі
за позовом Акціонерного товариства “Комерційний банк “Глобус”, Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 35591059)
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Миколаївський домобудівельний комбінат”, вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 01273160)
до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення коштів в сумі 5 547 135, 95 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від відповідача ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат: Щедров Є.В., адвокат;
від відповідача Шанайци О.С.: представник не з'явився.
01.06.2021 року до господарського суду Миколаївської області від ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” надійшла заява, в якій заявник просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 29.10.2020 року по справі № 915/759/20, встановивши порядок погашення грошових сум за рішенням за наступним графіком:
1. 500 000, 0 грн. - в строк до 30.06.2021 року;
2. 500 000, 0 грн. - в строк до 30.07.2021 року;
3. 500 000, 0 грн. - в строк до 30.08.2021 року;
4. 500 000, 0 грн. - в строк до 30.09.2021 року;
5. 500 000, 0 грн. - в строк до 30.10.2021 року;
6. 500 000, 0 грн. - в строк до 30.11.2021 року;
7. 500 000, 0 грн. - в строк до 30.12.2021 року;
8. 418 750, 0 грн. - в строк до 30.01.2022 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.06.2021 року призначено розгляд заяви в судовому засіданні на 10.06.2021 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Позивач (стягувач), відповідач ОСОБА_1 (боржник) в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені у порядку, встановленому ч. 5 ст. 242 ГПК України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 ГПК України шляхом направлення на адресу їх місцезнаходження належним чином завірених копій ухвал рекомендованими листами з повідомленнями про вручення, а також додатково телефонограмою.
Позивач (стягувач) в заяві (вх. № 8821/21 від 10.06.2021) просив суд розглядати заяву про розстрочення виконання рішення без участі представника.
В судовому засіданні 10.06.2021 року судом відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
1. Правова позиція відповідача ТзДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» (боржник, заявник).
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду боржником ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” зазначено наступне:
- ТзДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» на сьогоднішній день має скрутний фінансовий стан щодо розрахунків з бюджетом та зі своїми діловими партнерами;
- у зв'язку зі спалахом в Україні пандемії коронавірусної хвороби COVID-I9 на ТзДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» значно погіршилася кількість працівників, які могли бути задіяні безпосередньо у виробництві, яке надало б змогу отримати кошти за продані товари/роботи (скорочено штатну чисельність працівників з 40 до 15 осіб);
- на поточних рахунках ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” відсутні грошові кошти, а також обліковується арешт;
- боржник зазначає, що у третьому та четвертому кварталах 2021 року ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” планує отримати грошові кошти від продажу об'єктів нерухомості за договорами купівлі-продажу від 18.03.2021 року, 19.03.2021 року від ТзОВ «Н-ІНВЕСТ», ТзОВ «ИНТЕР-ІНВЕСТ»;
- ТзДВ «Миколаївський домобудівельний комбінат» у зв'язку з наявною можливістю борг у сумі 5 418 750, 84 грн. за кредитним договором № 779/ЮКЛ-19 перед АТ «Комерційний банк «Глобус» погашено частково, сплачено банку кредитну заборгованість в розмірі 1 500 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням;
- залишок боргу, що залишився непогашеним, складає 3 918 750, 00 грн. Боржник ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” не має можливості погасити відразу таку суму, а примусове виконання судового рішення призведе до погіршення ситуації;
- ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” буде спрямовувати по 500 000 грн. кожного місяця на погашення заборгованості банку по цій справі (471 410, 00 грн. щомісяця з надходжень від ТзОВ «ИНТЕР-ІНВЕСТ» - 28 590, 00 грн. з обігових коштів).
2. Правова позиція стягувача (позивача).
10.06.2021 року до господарського суду Миколаївської області від стягувача (позивача) надійшов відзив на заяву про розстрочення виконання рішення (вх. № 8821/21), в якому стягувач просить суд задовольнити заяву ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” про розстрочення виконання рішення в повному обсязі, враховуючи виконання ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” перед АТ "КБ "Глобус" домовленостей щодо добровільного погашення заборгованості/розстрочення виконання рішення.
3. Правова позиція відповідача Шанайци О. С.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався наданим йому правом на подання пояснень по суті заяви.
4. Обставини справи, встановлені судом.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.10.2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з відповідача ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДОМОБУДІВЕЛЬНИЙ КОМБІНАТ”, вул. Гмирьова, 1, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 01273160) та відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК “ГЛОБУС”, Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073 (код ЄДРПОУ 35591059) заборгованість за Кредитним договором № 779/ЮКЛ-19 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (у національній валюті) від 04.07.2019 року, яка включає в себе:
- 1 111 111, 15 грн. (один мільйон сто одинадцять тисяч сто одинадцять грн. 15 коп. - строкової заборгованості за основним боргом;
- 3 878 054, 00 грн. (три мільйони вісімсот сімдесят вісім тисяч п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) - простроченої заборгованості за основним боргом;
- 112 706, 00 грн. (сто дванадцять тисяч сімсот шість грн. 00 коп.) - строкової заборгованості за процентами;
- 205 156, 75 грн. (двісті п'ять тисяч сто п'ятдесят шість грн. 75 коп.) - простроченої заборгованості за нарахованими процентами;
- 110 682, 52 грн. (сто десять тисяч шістсот вісімдесят дві грн. 52 коп.) - пені за несвоєчасне погашення основного боргу;
- 1 040, 42 грн. (одна тисяча сорок грн. 42 коп.) - пені за несвоєчасне погашення процентів;
- 81 281, 26 грн. (вісімдесят одна тисяча двісті вісімдесят одна грн. 26 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
09.12.2020 року на виконання вищевказаного рішення судом видано відповідні накази.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2021 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 29.10.2020 р. у справі № 915/759/20 залишено без змін.
Судом встановлено, що на підтвердження обставин, викладених в заяві про розстрочення виконання рішення, божником ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” подано наступні докази:
- договір купівлі-продажу майнових прав № 01/19/03-2021 від 19.03.2021 року, укладений між ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” (продавець) та ТзОВ «ИНТЕР-ІНВЕСТ» (покупець), відповідно умов якого продавець продає, а покупець приймає майнові права на технічне та нежитлове приміщення з оплатом по 471 410 грн. щомісяця, починаючи з червня 2021 по лютий 2022 (п. 1.1, п. 3.2 договору) (том 2, арк. 4-8);
- банківські довідки № 112.13-50/1714 від 19.05.2021 (АТ "Ощадбанк"), № 5-251/14/274/2021 від 18.05.2021 (АТ "Укргазбанк"), № 35-23/110 від 17.05.2021 (АТ "Комерційний банк "Глобус"), № 05/4964 від 13.05.2021 (ПАТ "Банк Восток"), з яких вбачається відсутність грошових коштів на рахунках, а також накладення арештів на грошові кошти в рамках виконавчих проваджень (том 2, арк. 9-12);
- наказ № 11 від 28.12.2019 року про внесення змін до штатного розпису та штатний розпис № ШР-08, відповідно до якого штатна чисельність працівників на підприємстві станом на 01.01.2020 становила 74 особи (том 2, акр. 13-15);
- наказ № 1 від 03.01.2021 року про внесення змін до штатного розпису та штатний розпис № ШР-01, відповідно до якого штатна чисельність працівників на підприємстві станом з 03.01.2021 становить 15 осіб (том 2, арк. 16-17);
- на підтвердження часткової оплати заборгованості на виконання судового рішення у даній справі № 915/759/20 подано платіжні доручення № 27 від 30.03.2021, № 34 від 31.03.2021, № 30 від 31.03.2021 на загальну на суму 1 500 000, 00 грн., із зазначенням призначення платежу «оплата за кредитну заборгованість за договором № 779/ЮКЛ-19 від 04.07.2019 року" (том 2, арк. 18-23);
- довідку № 61 від 31.05.2021, відповідно до якої за період з 01.01.2021 по 31.05.2021 на поточні рахунки в банку ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” грошових коштів від продажу об'єктів нерухомості не отримувало. У третьому та четвертому кварталах 2021 року ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” планує отримати грошові кошти від продажу об'єктів нерухомості за договорами купівлі-продажу від 18.03.2021 року, 19.03.2021 року від ТзОВ «Н-ІНВЕСТ», ТзОВ «ИНТЕР-ІНВЕСТ» (том 2, арк. 24).
5. Оцінка аргументів учасників справи та джерела права, які застосував суд.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, “Бурдов проти Росії” , заява N 59498/00; “Ясіуньєне проти Латвії”, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).
У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
У зв'язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України” зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, суд зазначає, що в силу приписів ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Цей строк встановлений законом і суд не має права встановлювати інший термін відстрочки або розстрочки рішення.
Згідно з ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У судовому засіданні 29.10.2020 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Повний текст рішення складено 13.11.2020 року.
Отже, датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення, а саме 13.11.2020, тому період його розстрочення не може перевищувати більше одного року та тривати більше, ніж до 13.11.2021.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 14.07.2020 у справі 908/1884/19 та від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17.
Судом встановлено, що заборгованість у сумі 5 418 750, 84 грн. складається з:
- 1 111 111, 15 грн. - строкової заборгованості за основним боргом;
- 3 878 054, 00 грн. - простроченої заборгованості за основним боргом;
- 112 706, 00 грн. - строкової заборгованості за процентами;
- 205 156, 75 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами;
- 110 682, 52 грн. - пені за несвоєчасне погашення основного боргу;
- 1 040, 42 грн. - пені за несвоєчасне погашення процентів.
Боржником (відповідачем) проведено оплату на загальну суму 1 500 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (том 2, арк. 18-23).
Отже, заборгованість за кредитним договором № 779/ЮКЛ-19 від 04.07.2019 року становить 3 918 750, 84 грн. (5 418 750, 84 грн. - 1 500 000 грн.).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розстрочення виконання судового рішення, взявши до уваги наступне. Відповідачем ТзОВ "Миколаївський домобудівельний комбінат" доведено належними та допустимими доказами скрутний фінансовий стан, що підтверджується, зокрема, банківськими довідками. Враховано також і несприятливу на даний час ситуацію на підприємстві, пов'язану зі скороченням штатної чисельності працівників, що має вплив й на процес виробництва, та, як наслідок, отримання відповідних прибутків. Судом також враховано, що боржник не уникає виконання судового рішення, що підтверджується добровільною частковою оплатою грошових коштів (майже 30 % від суми заборгованості), а також вжиття заходів на майбутнє погашення заборгованості (зокрема, укладення договорів з контрагентами щодо продажу майнових прав).
Водночас судом також враховано досягнення сторонами домовленостей щодо розстрочення виконання судового рішення та відсутність заперечень стягувача як щодо розстрочення судового рішення, так і щодо періоду розстрочення.
Водночас, незважаючи на досягнення сторонами домовленостей, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення, враховуючи встановлене законом (ч. 5 ст. 331 ГПК України) обмеження строку розстрочення виконання судового рішення одним роком з дати ухвалення останнього (рішення суду), в спірному випадку - до 13.11.2021.
Законодавче обмеження строків розстрочення виконання судового рішення спрямоване, зокрема, й на досягнення балансу інтересів сторін, оскільки фактично спрямоване на недопущення погіршення економічної ситуації боржника та водночас на недопущення тривалого строку невиконання рішення суду на користь кредитора, що в свою чергу захищає права останнього.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, врахувавши правові позиції сторін по справі, з метою дотримання як положень норм законодавства, так і дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розстрочення виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 29.10.2020 року по справі № 915/759/20 на п'ять з половиною місяців рівними частинами щомісячними платежами, виходячи з суми боргу 3 918 750, 84 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву ТзДВ “Миколаївський домобудівельний комбінат” про розстрочення виконання судового рішення (вх. № 8344/21 від 01.06.2021) по справі № 915/759/20 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 29.10.2020 року по справі № 915/759/20 у загальній сумі 3 918 750, 84 грн. на п'ять з половиною місяців наступним чином:
1. 650 000, 00 грн. - в строк до 30.06.2021 року;
2. 650 000, 00 грн. - в строк до 30.07.2021 року;
3. 650 000, 00 грн. - в строк до 30.08.2021 року;
4. 650 000, 00 грн. - в строк до 30.09.2021 року;
5. 650 000, 00 грн. - в строк до 30.10.2021 року;
6. 668 750, 84 грн. - в строк до 13.11.2021 року.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 15.06.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш