79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.06.2021 справа № 914/748/21
м.Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Дочірнього підприємства «Молтекс Нафта і Газ» компанії «Молтекс Бізнес», с.Завидовичі, Городоцький район, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз Контракт», м.Львів.
про стягнення 1 284 247,88 грн заборгованості.
За участю представників:
від позивача: Семенюк С.Я. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1052838; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001131 від 28.09.2018);
від відповідача: не з'явився.
Процес.
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Дочірнього підприємства «Молтекс Нафта і Газ» компанії «Молтекс Бізнес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз Контракт» про стягнення 1 284 247,88 грн заборгованості, з яких 1 140 750,00 основний борг, 30 753,37 грн пеня, 7 681,43 три проценти річних, 25 210,58 грн інфляційні нарахування, 79 852,50 грн штраф.
Ухвалою від 29.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.04.2021.
Протокольною ухвалою від 21.04.2021 суд відклав підготовче засідання на 19.05.2021, відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання.
Ухвалою від 19.05.2021 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.06.2021.
Представник позивача в судове засідання 09.06.2021 для розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу.
Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 09.06.2021 для розгляду справи по суті не забезпечив, вимог ухвали суду від 29.03.2021 не виконав. Відзив, заяви, клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача до суду не надходили.
Ухвала суду від 19.05.2021 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.06.2021 надсилалась відповідачу на адресу вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79005, м.Львів, проспект Шевченка, буд.7, офіс 16.
Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта» поштове відправлення 24.05.2021 відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Львів, індекс - 79005). 08.06.2021 року поштове відправлення за номером 7901413913562 вручене адресату - відповідачу.
Явка представника відповідача в судове засідання 09.06.2021 не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.
Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 09.06.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 28.10.2020 між Дочірнім підприємством «Молтекс Нафта і Газ» компанії «Молтекс Бізнес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз Контракт» було укладено договір №М-УЕК 281020 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений газ не виконав, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість у розмірі 1 140 750,00 грн по оплаті основного боргу за поставлений газ.
У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано 30 753,37 грн пені, 7 681,43 три проценти річних, 25 210,58 грн інфляційні втрати, 79 852,50 грн штрафу.
Таким чином, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 1 284 247,88 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
28.10.2020 між Дочірнім підприємством «Молтекс Нафта і Газ» компанії «Молтекс Бізнес», в особі директора Зварича В.П., який діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз Контракт», в особі директора Грисьо А.Я., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір №М-УЕК 281020 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Покупець є оптовим покупцем у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу».
Відповідно до п. 2.1. договору газ передається у власність покупцю з 01 листопада 2020 року в газотранспортній системі у віртуальній точці. На продавця не покладаються обов'язки щодо оформлення відносин з транспортування, розподілу та постачання газу, що передається за цим договором.
Згідно з п. 2.2. договору обсяг газу, який повинен передаватися продавцем та прийматися покупцем за цим договором, становить 175,500 тис. м куб. (сто сімдесять п'ять тисяч п'ятсот куб. м). Передачу фактично переданого покупцю об'єму газу сторони оформлюють Актом приймання-передачі, що є підставою для розрахунків.
Відповідно до п. 2.3. договору газ вважається переданим покупцю після підписання актів приймання-передачі природного газу.
Згідно з п.3.1. договору облік обсягів газу, що постачається на умовах договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива за енергетики України від 27.12.2005 №618, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України |26.01.2006 за №67/11941 та Кодексу.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна газу, який підлягає передачі за цим договором, за 1 000 кубічних метрів становить 5416,67 грн (без ПДВ), крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, що складає 1083,33 грн разом з ПДВ - 6500,00 грн (шість тисяч п'ятсот гривень 00 коп.). Вказана ціна є дійсною щодо поставки обсягів газу визначених в п. 2.2.
Згідно з п. 4.3. договору загальна сума даного договору становить 1 140 750 грн (з ПДВ) (один мільйон сто сорок тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ 20% - 190 125,00 грн.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що оплата за газ проводиться покупцем грошовими коштами в гривнях на банківський рахунок продавця, зазначений у розділі 12 цього договору. Розрахунок за постачання газу здійснюються покупцем на умовах:
- 30% вартості обсягу передачі газу до 10 числа місяця постачання газу:
- 30% вартості обсягу передачі газу до 20 числа місяця постачання газу;
- 35% вартості обсягу передачі газу до 30 числа місяця постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем споживання газу. Можливі розрахунки іншими шляхами не забороненими чинним законодавством.
Відповідно до п. 6.1. договору покупець зобов'язується прийняти від продавця природний газ в об'ємі, вказаному в п. 2.2. даного договору; здійснювати розрахунки з продавцем в порядку та на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього.
Згідно з п. 6.2. договору продавець зобов'язується передати покупцю природний газ в об'ємі, вказаному в п. 2.2. на заявлений покупцем обсяг природного газу, відповідно до вимог Кодексу.
Відповідно до п. 7.2. договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за переданий газ у строки, визначені в п. 5.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 7.3. договору в разі несплати за переданий газ протягом 3 (трьох) календарних днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Пунктом 11.1. договору сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині передачі газу до 30 листопада 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Дочірнє підприємство «Молтекс Нафта і Газ» компанії «Молтекс Бізнес» свої зобов'язання по договору №М-УЕК 281020 купівлі-продажу природного газу від 28.10.2020 виконало повністю, а саме передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз Контракт» природний газ на загальну суму 1 140 750,00 грн, в підтвердження чого долучило до матеріалів справи видаткову накладну №РН-0000022 від 30.11.2020 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012.
У зв'язку із несплатою за переданий газ, згідно видаткової накладної №РН-0000022 від 30.11.2020 у сумі 1 140 750,00 грн, позивач звернувся до відповідача з претензію №110121-4 від 11.01.2021 з проханням в 30-ти денний строк з моменту отримання даної претензії сплатити суму заборгованості.
Відповідач оплату за отриманий природний газ не провів, відтак, станом на дату прийняття рішення (09.06.2021) борг з оплати за переданий природний газ складає 1 140 750,00 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу 30 753,37 грн пені, 7 681,43 три проценти річних, 25 210,58 грн інфляційні втрати, 79 852,50 грн штрафу.
Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 1 284 247,88 грн заборгованості, з яких 1 140 750,00 основний борг, 30 753,37 грн пеня, 7 681,43 три проценти річних, 25 210,58 грн інфляційні нарахування, 79 852,50 грн штраф.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №М-УЕК 281020 купівлі-продажу природного газу від 28.10.2020.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Дочірнє підприємство «Молтекс Нафта і Газ» компанії «Молтекс Бізнес» свої зобов'язання по договору №М-УЕК 281020 купівлі-продажу природного газу від 28.10.2020 виконало повністю, а саме передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз Контракт» природний газ на загальну суму 1 140 750,00 грн, в підтвердження чого долучило до матеріалів справи видаткову накладну №РН-0000022 від 30.11.2020 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012.
Вказана видаткова накладна №РН-0000022 від 30.11.2020 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000012 підписані та скріплені печатками сторін у справі.
У зв'язку із несплатою за переданий газ, згідно видаткової накладної №РН-0000022 від 30.11.2020 у сумі 1 140 750,00 грн, позивач звернувся до відповідача з претензію №110121-4 від 11.01.2021 з проханням в 30-ти денний строк з моменту отримання даної претензії сплатити суму заборгованості.
Факт надіслання вказаної претензії підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 7902611137973) від 12.01.2021. Вказану претензію відповідач отримав 15.01.2021 та залишив без відповіді та задоволення.
Відповідач оплату за отриманий природний газ по договору №М-УЕК 281020 купівлі-продажу природного газу від 28.10.2020, згідно видаткової накладної №РН-0000022 від 30.11.2020 не провів, відтак, як і станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення (09.06.2021) у відповідача існує заборгованість зі сплати основного боргу за отриманий природний газ в сумі 1 140 750,00 грн.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 1 140 750,00 грн не спростовував, відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 1 140 750,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 7.2. договору в разі несплати або несвоєчасної оплати за переданий газ у строки, визначені в п. 5.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з п. 7.3. договору в разі несплати за переданий газ протягом 3 (трьох) календарних днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути штраф в сумі 79 852,50 грн, пеню на загальну суму 30 753,37 грн за період з 05.12.2020 по 24.02.2021, три проценти річних на загальну суму 7 681,43 грн за аналогічний період, інфляційні втрати на загальну суму 25 210,58 грн за період з грудня 2020 по січень 2021 включно.
Судом перевірено розрахунок пені, 7% штрафу, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем штраф в сумі 79 852,50 грн та інфляційні втрати нараховані правильно, проте, при розрахунку пені та трьох процентів річних позивач неправильно визначив перший день прострочки.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина1 статті 255 ЦК України).
Згідно з п. 5.1. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем споживання газу.
Прийменника "до", в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в договорі кінцевої дати оплати до 05 числа місяця, наступного за місяцем споживання газу та положень Конвенції, першим днем прострочення є 06.12.2020, а не 05.12.2020 як вважає позивач.
Згідно проведеного судом за допомогою комп'ютерної програми «ЛЗ Підприємство 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «Ліга» ТОВ «Ліга Закон», 2021», розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 30 330,17 грн пені та 7 587,92 грн три проценти річних.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається статтею 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. Застосування до покупця таких штрафних санкцій погоджено в договірному порядку з продавцем та за своєю суттю є застосуванням до покупця різних санкцій (штраф, пеня) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.07.2018 у справі №903/647/17 та від 08.08.2018 у справі №908/1843/17.
Верховний Суд також зазначає, що згідно зі статтями 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тобто сторони, керуючись принципом свободи договору, за взаємною згодою мають право визначати штрафні санкції, їх кількість, вид, розмір та види порушення зобов'язання, за якими застосовується неустойка тощо.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог. Водночас враховуючи вищевикладене судом щодо неправильного визначення позивачем початку прострочки та відповідно дати, з якої можна нараховувати штрафні санкції, суд вирішив позов задовольнити частково. До задоволення підлягає 1 140 750,00 грн основного боргу, 30 330,17 грн пені, 7 587,92 три проценти річних, 25 210,58 грн інфляційних втрат, 79 852,50 грн штрафу. В решті позову слід відмовити.
Судові витрати.
У зв'язку з частковим задоволенням позову та керуючись пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача у заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначено, що докази про розмір витрат на професійну правничу допомогу будуть подані позивачем у строк, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно пункту 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
З огляду на викладене, з метою створення для сторін належних умов для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат понесених у справі, беручи до уваги заяву представника позивача, суд вважає за необхідне призначити на 23.06.2021 о 09:00 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк у 5 календарних днів з дати проголошення вступної та резолютивної частини рішення, для подання суду доказів щодо понесених витрат у справі.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 165, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична компанія «Нафтогаз Контракт» (79005, м.Львів, проспект Шевченка, буд.7, офіс 16; ідентифікаційний код 40741705) на користь Дочірнього підприємства «Молтекс Нафта і Газ» компанії «Молтекс Бізнес» (81533, Львівська область, Городоцький район, село Завидовичі, урочище Крижова, буд. 1; ідентифікаційний код 31252602) 1 140 750,00 грн основного боргу, 30 330,17 грн пені, 7 587,92 три проценти річних, 25 210,58 грн інфляційних втрат, 79 852,50 грн штрафу та 19 255,97 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
5. Призначити на 23.06.2021 о 09:00 год. судове засідання для вирішення питання про судові витрати.
6. Встановити позивачу строк у 5 календарних днів з дати проголошення вступної та резолютивної частини рішення, для подання суду доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 17.06.2021
Суддя Ю.О. Сухович