79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.06.2021 справа № 914/923/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА ПАК», м.Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомекс-Україна», с. Перетоки Сокальського району Львівської області,
про стягнення 65'300,44 грн. заборгованості,
Суддя Яворський Б.І.
Справу розглянуто без судового засідання та виклику сторін.
Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА ПАК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомекс-Україна» про стягнення 65'300,44 грн. заборгованості за договором поставки продукції №70 від 20.07.2018, з яких: 58'523,04 грн. основного боргу, 925,15 грн. пені та 5'852,30 грн. штрафу. У позовній заяві позивач зазначив, що орієнтовна сума понесених витрат на правничу допомогу адвоката складатиме 4'000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 квітня 2021 року справу № 914/923/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2021 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановлено відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яку відповідач отримав 24.04.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ «Укрпошта» (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413859428).
Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
20.07.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «СФЕРА ПАК» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Скомекс-Україна» (покупець) укладено договір №70 поставки продукції, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в порядку, передбаченому договором гофропродукцію, далі товар, асортимент, кількість якого визначена в бланках-заявках та видаткових накладних.
Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов'язується формувати асортимент та кількість товару в партії на підставі та в відповідності із заявкою покупця, а також передавати всі приналежності та документи, що стосуються товару і підлягають переданню разом із ним.
Фактичний асортимент, ціна, умови поставок та кількість товару визначається в специфікаціях або накладних. Якість товару, що постачається, повинна відповідати стандартам, технічним умовам та іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості. Ціна товару зазначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних постачальника та специфікаціях, що видаються на підставі асортименту замовленого покупцем, сума яких складає загальну суму договору (п.3.1 та 6.1 договору).
За умовами п. 4.1 та п. 4.4 договору умови поставки згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010 р: ПАР (доставка на склад покупця за рахунок постачальника). Адреса складу покупця: Львівська обл., Сокальський р-н., с. Перетоки, вул. Шевченка 86 А. Датою переходу права власності на продукцію (дата поставки) являється дата оформлення постачальником видаткової накладної на дану продукцію.
Згідно з п. 6.3 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату партії товару у розмірі 100% від вартості замовленої партії товару згідно узгодженої заявки-замовлення або рахунку по факту відвантаження продукції, але не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження продукції, якщо інше не передбачене додатком до договору.
Відповідно до п.7.1 договору у випадку порушення строків оплати покупцем або строків відвантаження товару постачальником винна сторона сплачує на користь потерпілої, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення. У випадку прострочки оплати покупцем понад 10 (десять) календарних днів, покупець, в якості плати за користування чужими коштами, сплачує на користь постачальника одноразово штраф у розмірі 10% від суми неналежного виконання зобов'язань та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання (7.2 договору).
Пунктом 9.1 договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його постачальником і покупцем, і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору. Якщо в місячний термін до кінця строку дії договору будь-яка зі сторін письмово не заявила про його розірвання, то даний договір автоматично продовжується на наступний календарний рік на тих же умовах, при цьому дане правило застосовується багаторазово.
28.01.2021 ТзОВ «СФЕРА ПАК» поставло ТзОВ «Скомекс-Україна» товар (гофроящик "400*200*200") за видатковою накладною №РН-0000017 на загальну суму 58'523,04 грн., яка підписана сторонами без зауважень. 28.01.2021 висьавлено рахунок-фактуру №СФ-0000019 на відповідну суму. Крім того, постачальником за фактом поставки товару складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №19 від 28.01.2021 року.
Позивач стверджує, що своїх зобов'язань за договором відповідач не виконав, оплати за отриманий товар здійснив.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 925,15 грн. пені та 5'852,30 грн. штрафу, які і просить стягнути з відповідача.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки продукції №70 від 20.07.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № РН-0000017 від 28.01.2021.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає до задоволення у розмірі 58'523,04 грн.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
Щодо стягнення 925,15 грн. пені та 5'852,30 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.2.1 договору покупець зобов'язаний здійснити оплату партії товару у розмірі 100% від вартості замовленої партії товару згідно узгодженої заявки-замовлення або рахунку по факту відвантаження продукції, але не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження продукції, якщо інше не передбачене додатком до договору.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У пункті п. 6.2.1 договору у випадку порушення строків оплати покупцем або строків відвантаження товару постачальником винна сторона сплачує на користь потерпілої, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого чи не відвантаженого товару за кожен день прострочення. В випадку прострочки оплати покупцем понад 10 (десять) календарних днів, покупець, в якості плати за користування чужими коштами, сплачує на користь постачальника одноразово штрафу в розмірі 10% від суми неналежного виконання зобов'язань та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання (7.2 договору).
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що такий є арифметично правильним і до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума у розмірі 925,15 грн.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено оплату отриманого товару на понад 10 календарних днів, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 10% від суми суми неналежного виконання зобов'язань, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5'852,30 грн також є обґрунтованою.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжними дорученнями № 1572 від 29.03.2021 на суму 2'270,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2'270,00 грн. судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Скомекс-Україна» (Львівська область, Сокальський район, с. Перетоки, вул. Шевченка, 86А; код ЄДРПОУ 38991462) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРА ПАК» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 4; код ЄДРПОУ 40730541) 58'523,04 грн. основного боргу, 925,15 грн. пені та 5'852,30 грн. штрафу, 2'270,00 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Б.І. Яворський