79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.06.2021 Справа № 914/1186/21
За позовом:Приватного підприємства «ЗД Україна», с. Липини, Луцький р-н, Волинська обл.
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Лопатинський торфобрикетний завод», смт. Лопатини, Радехівський р-н, Львівська обл.
про:стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу №26 від 02.01.2018
Суддя - Р.В. Крупник Секретар - Ю.-М.В. Пришляк
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача: не з'явився
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПП «ЗД Україна» до ТОВ «Лопатинський торфобрикетний завод» про стягнення боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу №26 від 02.01.2018.
Ухвалою від 06.05.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 31.05.2021.
Ухвалою суду від 31.05.2021судове засідання було відкладене на 14.06.2021, викликано відповідача у судове засідання.
Представник позивача у судове засідання 14.06.2021 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
Представник позивача у судове засідання 14.06.2021 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи позивача.
Позов обґрунтований тим, що 02.01.2018р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №26, на виконання якого відповідачеві було поставлено товар загальною вартістю 27880,03 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався оплатити товар протягом 5 календарних днів з моменту його відвантаження. Оскільки відповідачем зобов'язання щодо сплати товару виконано не було, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення з відповідача 27880,03 грн. боргу, 1125,56 грн. пені, 269,36 грн. 3% річних та 1158,76 грн. інфляційних втрат, 8500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2270,00 грн. судового збору.
Разом з цим, у поданих письмових поясненнях по справі (вх. №13791/21 від 11.06.2021) позивач зазначає, що 04.06.2021 відповідач у повному обсязі сплатив основну суму боргу, відтак до стягнення з відповідача підлягає 1125,56 грн. пені, 269,36 грн. 3% річних та 1158,76 грн. інфляційних втрат, 8500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2270,00 грн. судового збору.
Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву та заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
02.01.2018між ПП «ЗД Україна» (продавцем) та ТОВ «Лопатинський торфобрикетний завод» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №26(надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1.-1.2.Договору, продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар за номенклатурою, кількістю та цінами, що вказані у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1.). Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2.).
Пунктами п. 2.1., 2.2.Договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом 10 днів від дати прийняття замовлення; забезпечити покупця необхідними документами щодо товару. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару/оплати, що оформляється видатковою накладною.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем передано відповідачеві товар загальною вартістю 27880,03 грн., що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000947 від 30.11.2020 на суму 21400,03 грн., №РН-0000156 від 26.02.2021 на суму 6480,00 грн.
За умовами п. 3.2. Договору, покупець зобов'язаний провести оплату за товар в безготівковій формі згідно виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 100% оплати на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 5 (п'яти) календарних днів з моменту відвантаження товару.
Судом встановлено, що згідно платіжного доручення №670 від 04.06.2021 відповідачем перераховано позивачеві 37880,03 грн. У поданих письмових поясненнях по справі позивач зазначив, що 27880,03 грн. із вказаної суми перераховано на погашення боргу, який є предметом спору, а решта 10000,00 грн. - в якості оплати за товар за видатковою накладною №РН-0000474 від 07.06.2021 на суму 10000,01 грн.
Таким чином, станом на день розгляду справи, відповідачем оплачено заявлену до стягнення основну суму боргу. Натомість докази сплати відповідачем заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у матеріалах справи відсутні.
ОЦІНКА СУДУ.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За умовами п. 3.2. Договору відповідач зобов'язувався оплатити товар протягом 5 календарних днів з моменту відвантаження товару.
У силу приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки, у строк встановлений у Договору відповідачем не було оплачено переданий йому товар, він вважається таким, що прострочив.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи те, що предмет спору щодо стягнення 27880,03 грн. основного боргу існував на момент подання позовної заяви та припинив існування після відкриття судом провадження у справі, суд прийшов до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 5.5. Договору сторонами погоджено, зокрема, що у випадку порушення строків оплати, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені зазначає, що така підлягає стягненню з відповідача повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахувавши заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати, суд зазначає, що такі підлягають стягненню з відповідача повністю.
З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають частковому задоволенню.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Оскільки судом закрито провадження у справі частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору, позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету України 2079,55 грн. судового збору. Відтак після набрання рішенням у справі законної сили, позивач вправі звернутися до Господарського суду Львівської області з письмовим клопотанням про повернення з Державного бюджету України 2079,55 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2636 від 22.04.2021.
Судовий збір у розмірі 190,45 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 8500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (положення ч. 1 ст. 56 ГПК України).
Пункт 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Так, ч. 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на суму 8500,00 грн.
У письмових пояснення по справі (вх. №13791/21 від 11.06.2021) позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь, зокрема, 8500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2270,00 грн. судового збору.
Згідно ч. 1-2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження факту надання позивачеві професійної правничої допомоги у справі адвокатом Токарчуком Віктором Михайловичем до матеріалів справи долучено наступні докази: договір про надання правової допомоги б/н від 08.02.2021, ордер серії ВЛ №000,081263 від 08.02.2021, платіжне доручення №2637 від 22.04.2021 на суму 8500,00 грн., додаткову угоду б/н від 19.04.2021 до договору про надання правової допомоги від 08.02.2021, акт приймання-передачі наданих послуг від 08.06.2021.
Приписами ч. 4-6 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Положеннями ч. 4 ст. 126 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5-6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 зазначив наступне:
«Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Суд зазначає, що відповідач не заперечив щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, беручи до уваги подані позивачем документи на підтвердження факту надання професійної правничої допомоги адвокатом та понесення у зв'язку з цим відповідних витрат, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у справі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 8500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лопатинський торфобрикетний завод» (80261, Львівська обл., Радехівський р-н, смт. Лопатин, вул. Промислова, буд. 33; код ЄДРПОУ 05392097) на користь Приватного підприємства «ЗД Україна» (45601, Волинська обл., Луцький р-н, с. Липини, вул. Вишнева, буд. 2; код ЄДРПОУ 38193677) 1125,56 грн. пені, 269,36 грн. 3% річних, 1158,76 грн. інфляційних втрат, 190,45 грн. судового збору та 8500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з ТОВ «Лопатинський торфобрикетний завод» на користь ПП «ЗД Україна» 27880,03 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2021 року.
Суддя Р.В. Крупник