79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.06.2021 справа № 914/232/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Банзули М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі: Жовтанецької сільської ради Кам'янка - Бузького району Львівської області
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Жовтанці Солар», село Жовтанці, Кам'янка - Бузький район, Львівська область
про: розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку
представники сторін
від прокуратури: Мручок Н.Ю.;
від позивача: Шульган В.П.;
від відповідача: Возний М.П. - керівник.
Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Жовтанецької сільської ради Кам'янка - Бузького району Львівської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Жовтанці Солар» про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Ухвалою від 02.02.2021 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду.
Відповідач заперечив проти позовної заяви представивши відзив на позовну заяву вх. №8781/21 від 12.04.2021 року. Прокуратура подала відповідь на відзив вх. №9752/21 від 22.04.2021 року.
Ухвалою від 28.04.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті на 19.05.2021 року. Розгляд справи по суті відкладено на 07.06.2021 року.
В судове засідання 07.06.2021 року представники сторін явку повноважних представників забезпечили.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 07.06.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція прокуратури
Львівською обласною прокуратурою вивчено законність користування ТзОВ «Жовтанці Солар» земельною ділянкою з кадастровим номером 4622183300:04:006:0009 площею 16,0850 га розташованої в с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області.
Встановлено, що 25.04.2019 року між Жовтанецькою сільською радою (далі - Орендодавець, Позивач) та ТзОВ «Жовтанці Солар» (далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки із земель енергетики (кадастровий номер 4622183300:04:006:0009) площею 16,0850 га, яка розташована в с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області для будівництва сонячної електростанції.
Жовтанецька сільська рада листами від 10.12.2020 року № 2348, від 05.01.2021 року №15 на запити обласної прокуратури повідомила, що з квітня 2020 року ТзОВ «Жовтанці Солар» орендна плата за землю за Договором не сплачується, заборгованість становить 290 775, 20 грн.
Прокуратура зазначає, що з квітня 2020 року по даний час Відповідачем постійно допускається заборгованість з орендної плати за землю, плата вноситься несвоєчасно та не в повному обсязі, що є порушенням п. 31 Договору і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі», то відповідно до п. 38 Договору, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України це є підставою для припинення Договору шляхом його розірвання за рішенням суду.
Прокуратурою в розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наведено підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.
У відповіді на відзив тези прокуратури зводяться до того, що несвоєчасна оплата за договором оренди призводить до порушення його умов та норм чинного законодавства, що має наслідком припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Позиція позивача
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги прокуратури підтримав, письмових пояснень по суті спору не надав.
Позиція відповідача
На момент укладання договору оренди землі 25.04.2019 року для будівництва ОЕС (сонячна електростанція) в Україні діяв Закон України „Про альтернативні джерела енергії”, згідно якого діяли тарифи на цю електроенергію. Відповідно до цього закону вище згадані тарифи мали діяти до 2029 року, тому коли ТОВ „Жовтанці Солар” прийняло рішення про будівництво СЕС і уклало договір оренди землі, всі розрахунки робились на підставі діючих тарифів. Після підписання договору оренди землі товариство своєчасно оплачувало орендну плату за землю до кінця 2019 року, розробило проект СЕС і отримало дозвіл на будівництво. Однак 11.07.2019 року Верховна Рада України внесла зміни до закону, якими відмінила діючі „зелені” тарифи. На сьогоднішній день немає механізму купівлі електроенергії виробленої СЕС і невідомо по яких тарифах буде продаватись вироблена електроенергія. Ситуація, яка склалась на сьогоднішній день, після ліквідації „зелених” тарифів, призвела до того, що ТОВ „Жовтанці Солар” не може зробити економічні розрахунки для отримання кредиту в банку на будівництво СЕС і оплати оренди землі.
На сьогоднішній день уряд України розробляє нормативні документи, які будуть регулювати „зелені” тарифи і механізм купівлі електроенергії. Тому, як тільки ці документи будуть затверджені ТОВ „Жовтанці Солар” зможе приступити до будівництва СЕС і оплатити заборгованість по оренді землі.
З вище викладеного випливає, що ТОВ „Жовтанці Солар” не змогло використовувати орендовану земельну ділянку за призначенням і своєчасно сплачувати орендну плату, внаслідок внесення змін у діюче законодавство. Згідно п.42 Договору - Сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо це порушення сталося не з її вини.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
25.04.2019 року між Жовтанецькою сільською радою та ТзОВ «Жовтанці Солар» укладено договір оренди земельної ділянки із земель енергетики (кадастровий номер 4622183300:04:006:0009) площею 16,0850 га, яка розташована в с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області для будівництва сонячної електростанції.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить 11 647 800 грн.
Відповідно до п. 3 Договору, на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна чи інфраструктури.
Відповідно до п. 6 Договору, земельна ділянка не має недоліків, що можуть перешкоджати ефективному її використанню за цільовим призначенням.
Згідно з п. 8 Договору, такий укладено на строк 15 років.
Державним реєстратором 06.05.2019 року зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності: 31435152) та зареєстровано право оренди земельної ділянки ТзОВ «Жовтанці Солар» (номер запису про інше речове право: 31435289) зі строком дії права оренди на 15 років.
Факт систематичного порушення Відповідачем строків внесення орендної плати за землю підтверджується і рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 у справі № 380/6672/20, яким задоволено позов ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «Жовтанці Солар» про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю у сумі 90 083,48 грн. Судом встановлено наявність податкового боргу перед бюджетом по орендній платі, яка виникла станом на 09.07.2020 року.
Львівською обласною прокуратурою скеровувались на адресу Жовтанецької сільської ради листи №15/1-482вих-20 від 24.12.2020 року та №15/1-348вих-20 від 02.12.2020 року щодо вжитих заходів по стягненню заборгованості з орендної плати.
Жовтанецька сільська рада листами від 10.12.2020 року № 2348, від 05.01.2021 року №15 на запити обласної прокуратури повідомила, що з квітня 2020 року ТзОВ «Жовтанці Солар» орендна плата за землю за Договором не сплачується, заборгованість становить 290 775, 20 грн., а селищною радою не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в особі територіальної громади.
З інформацій ГУ ДПС у Львівській області від 11.11.2020 року №8834/9/13-01-04-04-12 та від 14.01.2021 року № 146/5/13-01-04-02 з 30.03.2020 року ТзОВ «Жовтанці Солар» допускається систематична заборгованість з орендної плати за землю за договором оренди землі від 25.04.2019 року б/н, предмет договору - земельна ділянка площею 16,0850 га з кадастровим номером 4622183300:04:006:0009 (земельна ділянка розташована в с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області) та становить 264 800,48 грн.
На запит обласної прокуратури від 03.12.2020 року № 15/1-361 вих-20, ГУ ДПС у Львівській області 17.12.2020 року за № 9825/9/13-01-04-04-12 направлено до обласної прокуратури завірені копії декларацій з плати за землю, поданих Відповідачем за 2019 та 2020 роки.
Із зазначених декларацій вбачається, що ТзОВ «Жовтанці Солар» самостійно задекларовано податкові зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 4622183300:04:006:0009 на 2019 рік - 267 899,40 грн. та на 2020 рік - 349 434,03 грн. (згідно з податковою декларацією від 20.02.2020 року) і 320 314,53 грн. (згідно з податковою декларацією від 28.04.2020 року).
Обласною прокуратурою на адресу Жовтанецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області направлялось повідомлення №15/1-22вих-21 від 14.01.2021 року про намір вжиття заходів представницького характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Вказане кореспондується також з нормами ст. 514 ЦК України, відповідно до якої, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відтак, 06.05.2019 року у Орендаря виникло право оренди на спірну земельну ділянку, а також права та обов'язки орендаря за оскаржуваним договором оренди землі.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, ст. 270 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, є об'єктом оподаткування.
Згідно з ст. 265.1 Податкового кодексу України податок на майно складається: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (ст. 93 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (далі по тексту Закону), ст. 792 Цивільного кодексу України, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Положеннями ст. 15 Закону визначено, що істотними умовами договору оренди землі є:
- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
- строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (ст. 96 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 Закону).
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, п. п. 4.4, 4.6 Договору, орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Орендар не звільняється від сплати орендної плати в разі тимчасового невикористання земельної ділянки, а також у випадку, зазначеному в п. 9.4.3 Договору (протягом 1 року з дня державної реєстрації права оренди в установленому законом порядку приступити до користування орендованої земельної ділянки).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, п. п. 28, 31 Договору, Орендодавець має право вимагати від Орендаря, а Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.
Під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Така ж відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена ст. 36 Закон України «Про оренду землі».
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 ст. 32 Закону визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до п. 38 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та з інших підстав, визначених чинним законодавством України.
На підставі представлених доказів та встановлених на їх підставі обставин вбачається систематичне невиконання ТзОВ «Жовтанці Солар» обов'язку відшкодування орендної плати за договором оренди землі від 25.04.2019 року.
Наведене свідчить про систематичне порушення Відповідачем умов Договору в частині повноти та своєчасності сплати орендної плати та є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 року у справі № 380/6672/20, позовні вимоги у справі за позовом ГУ ДПС у Львівській області до ТОВ «Жовтанці Солар» про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю у сумі 90 083,48 грн. задоволено. Даний факт є беззаперечним підтвердженням заборгованості по орендній платі.
Систематична не сплата орендних платежів є порушенням п. 31 Договору і ч. 1 ст. 24 Закону, а тому відповідно до п. 38 Договору, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України це є підставою для припинення Договору шляхом його розірвання за рішенням суду.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору (абз. 3 п. 8).
Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (п. п. 2.20, 2.23), у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1,13 Закону, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Так, усталена судова практика Верховного Суду свідчить про те, що факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати (два чи більше випадки несплати орендної плати) є вичерпною підставою для розірвання договору.
Зокрема, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року (справа № 183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року (справа № 383/708/16-ц), від 30.06.2020 року (справа № 484/3514/17).
Верховний Суд в постанові від 02.05.2018 (справа № 925/549/17) дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, Верховний Суд (постанова Касаційного цивільного суду від 04.12.2019 року у справі № 318/433/18) зробив висновок, що часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати з урахуванням індексації дає право орендодавцям вимагати розірвання договорів попри те, чи виплачена в подальшому заборгованість. В ході розгляду цієї справи Касаційний суд звернувся до попередніх рішень Великої Палати Верховного Суду щодо вирішення подібних питань (постанови від 27.11.2018 року у справі № 912/1385/17, від 11.10.2017 року у справі № 6-1449цс17, від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17), згідно яких тлумачення п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України дає можливість зрозуміти, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату в розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
При цьому, в ході розгляду справи № 313/780/19 судом не з'ясовувався сам розмір заборгованості зі сплати орендної плати, а прийнято до уваги той факт, що «відповідач не здійснював сплату орендної плати в 2016, 2018, 2019 роках», що є підставою для розірвання договору оренди» (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 року).
При вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін з підстав істотного порушення договору другою стороною (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 912/1386/17).
При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 року (справа № 922/2216/19) зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони. Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
Так, ст. 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до п. 13.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору.
Відповідачем не спростовано наявність заборгованості з орендної плати, а недосконалість законодавства, що послугувало підставою для не використання земельної ділянки за призначенням, не є підставою для, яка звільняє орендаря від виконання своїх зобов'язань за договором. З урахуванням наведеного, вбачаються достатні підстави для розірвання договору та повернення земельної ділянки.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо обґрунтування прокурором у позові підстав для представництва прокурором інтересів держави суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1 і 2 ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства прокуратурою заявляючи позов слід зазначити: 1) в чому полягає інтерес держави та 2) нездійснення чи неналежне здійснення захисту такого інтересу уповноваженим органом.
В даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні Відповідачем земельною ділянкою комунальної власності із земель енергетики без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.
Так, відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Конституції України держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
Згідно з ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
За змістом ст. 14.1.147, ст. 265.1.3, ст. 10.1.1 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.
Земельна ділянка, надана у користування Відповідачу за оскаржуваним договором перебуває на адміністративній території Жовтанецької сільської ради. З огляду на вищевикладене, вимоги чинного законодавства, саме Жовтанецька сільська рада є отримувачем коштів за її використання.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою за наслідками розгляду справи № 6-824цс16 (постанова від 11.05.2016) дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.
Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово - економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Частиною 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з положеннями ч. 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення Орендарем договору, шляхом його розірвання, оскільки Орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.
З урахуванням наведеного, систематична несплата Відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних заходів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Згідно Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року, ратифікованої Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР, органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Частиною 1 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.
За Відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю, надану йому в користування за оскаржуваним договором, розмір якої постійно зростає.
Такі обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Жовтанецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.
Жовтанецька сільська рада Кам'янка-Бузького району Львівської області відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.
Відтак, органом, уповноваженим розпоряджатись від імені територіальної громади спірною земельною ділянкою відповідно до закону та умов Договору є Жовтанецька сільська рада Кам'янка-Бузького району Львівської області.
Вказане також порушує принцип раціонального використання земель, закріплений ст. 5 Земельного кодексу України, оскільки земля як основне національне багатство, як власність Українського народу, повинна використовуватись найефективнішим способом для задоволення потреб громадян.
Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.
Зокрема, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Поряд з цим в контексті сфери правовідносин у даній справі, зокрема, законності користування земельною ділянкою комунальної власності, важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на комунальне майно в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Крім цього, суд в даному аспекті також зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 Постанови).
Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.
Зі змісту листів Жовтанецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області № 2348 від 10.12.2020 та № 15 від 05.01.2021 установлено, що селищною радою не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави в особі територіальної громади.
Незважаючи на те, що ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування, радою не вирішувалось.
При цьому, з цих листів вбачається, що при наявності факту систематичної несплати орендної плати Відповідачем, цивільно - правові заходи щодо розірвання Договору та повернення земельної ділянки Орендодавцем, згідно наявних повноважень, не вживалися. Про причини незастосування заходів, спрямованих на розірвання договору оренди, а так само обставини, які перешкоджали застосуванню заходів позовного характеру Позивачем не поінформовано.
Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Позивача та обґрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Незвернення Позивача до суду в даному випадку свідчить про нездійснення захисту порушених інтересів територіальної громади уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.
Таким чином, Жовтанецька сільська рада Кам'янка-Бузького району Львівської області з квітня 2020 року позов, як ефективний спосіб захисту порушених прав, з приводу розірвання договору та повернення земельної ділянки не заявила, що свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень протягом розумного строку, як про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.
Окрім цього, що стосується «розумності строку», про які зазначається в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 слід зазначити, що такі строки слід рахувати з моменту коли компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
В силу вищенаведених норм Земельного, Цивільного, Податкового та Бюджетного кодексів України, Законів України «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів, прийнятими відповідно до них, умов Договору та наданих повноважень Позивач не міг не знати про тривале істотне порушення Відповідачем умов Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати за спірну земельну ділянку.
Варто зазначити, що на виконання вимог ст. 288 Податкового кодексу України, щороку Орендодавець повинен до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зміни.
У зв'язку з викладеним, Позивач не міг не знати про неналежне виконання Відповідачем умов Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати.
У даному випадку вбачається, що Орендодавець, як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку Відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою.
Здійснюючи моніторинг судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень встановлено відсутність будь-яких рішень суду за позовними заявами Жовтанецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області до ТзОВ «Жовтанці Солар» щодо спірної ділянки, що теж вказує на невжиття заходів Позивачем до Відповідача, спрямованих на розірвання Договору та повернення земельної ділянки за наявності для цього підстав. Будучи обізнаною про порушення умов договору Відповідачем, у тому числі поінформованою листами Львівської обласної прокуратури №15/1- 348 вих-20 від 02.12.2020; №15/1-482 вих-20 від 24.12.2020 згідно з якими фактично надано Позивачу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (зокрема, шляхом вчинення дій до виправлення ситуації, а саме подання позову), маючи самоврядні повноваження до припинення порушень вимог земельного законодавства, Позивачем не вжито заходів реагування щодо припинення речового права на земельну ділянку у судовому порядку.
Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів територіальної громади та держави, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
А тому, відповідно до п. 40 та п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду у від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з урахуванням значимості порушення інтересів територіальної громади через ненадходження з жовтня 2019 року до місцевого бюджету коштів, можливості безоплатного користування Відповідачем земельною ділянкою, а також відсутність об'єктивних перешкод для звернення Орендодавця з позовом до суду щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки, обласною прокуратурою дотримано розумний строк для надання уповноваженому органу часу вжити невідкладних ефективних заходів.
Таким чином, прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо розірвання Договору та повернення земельної ділянки уповноваженим органом - Жовтанецькою сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області не вживаються, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка Жовтанецької сільськоїради Кам'янка-Бузького району Львівської області незважаючи наочевидний характер порушень інтересів територіальної громади (великого числа громадян).
Зокрема, підставою для представництва інтересів держави в особі Жовтанецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, яка є власником земельної ділянки та до місцевого бюджету якої надходять кошти за використання спірної земельної ділянки і яка є розпорядником цих коштів, є систематична несплата Відповідачем орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов Договору. У свою чергу це спричиняє ненадходження коштів до місцевого бюджету та призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, що виявляється і у безоплатному використанні земельної ділянки, при тому, що уповноваженим органом, не вжито жодних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо припинення речового права на земельну ділянку шляхом розірвання Договору та повернення її у комунальну власність.
Бездіяльність Позивача щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору та повернення земельної ділянки свідчить про нездійснення цим органом (п. 27.1 постанови Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 927/246/18) захисту інтересів територіальної громади (великого числа громадян) у сфері захисту права комунальної власності, які у даному випадку збігаються з інтересами держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з позовом до суду.
При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 10.11.2020 у справі № 903/504/16, від 12.11.2020 у справі № 926/14/19).
Більше того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, у тому числі на юридичну допомогу. Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана, зокрема, якщо правопорушення зачіпає інтереси великої кількості людей або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (п. 33 рішення у справі «Корольов проти Російської Федерації» № 2 від 01.04.2010, заява № 5447/03; п. 35 рішення у справі «Менчінська проти Російської Федерації» від 15.01.2009, заява № 42454/02).
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17).
В даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб'єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав.
Участь прокурора у цій справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.
Таким чином, даний позов заявляється заступником керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Жовтанецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області, оскільки порушуються інтереси територіальної громади, про які зазначено в позовній заяві.
Про факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв'язку з цим захисту її законних інтересів вказують долучені прокурором до позовної заяви матеріали, і причина, через яку позивачами не здійснено відповідних дій, ніяким чином не перешкоджає прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі названого органу згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Звертаючись до Позивача (як органу уповноваженого на захист інтересів держави у спірних правовідносинах) в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з листами № 15/1- 346вих-20 від 02.12.2020 та № 15/1-481 вих-20 від 24.12.2020, його фактично інформувалось про наявне порушення інтересів держави (хоча про таке йому стало відомо раніше) та надавалась можливість відреагувати на нього згідно з наданими повноваженнями в розумний строк.
За результатами їх розгляду установлено факт бездіяльності компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави), який знав про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Листом від 14.01.2021 року за №15/1-22 вих-21 обласна прокуратура повідомила Позивача про звернення до суду від його імені із відповідною позовною заявою до Відповідача.
Зазначене є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва та свідчить про дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України « Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Так, ч. 1 ст. 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, розглянувши спір на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь Львівсбкої обласної прокуратури, у розмірі 4 540,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Розірвати договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 4622183300:04:006:0009 від 25.04.2019 року, б/н, укладений між Жовтанецькою сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області (80431, с. Жовтанці, вул. Львівська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи - 04374039) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жовтанці Солар» (80431, с. Жовтанці, вул. Львівська, 2А, ідентифікаційний код юридичної особи - 42824400).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтанці Солар» (80431, с. Жовтанці, вул. Львівська, 2А, ідентифікаційний код юридичної особи - 42824400) повернути на користь держави в особі Жовтанецької сільської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області (80431, с. Жовтанці, вул. Львівська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи - 04374039) земельну ділянку площею 16,0850 га кадастровий номер 4622183300:04:006:0009, яка розташована в с. Колоденці Кам'янка-Бузького району Львівської області.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтанці Солар» (80431, с. Жовтанці, вул. Львівська, 2А, ідентифікаційний код юридичної особи - 42824400) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA 138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, 79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19) 4 540 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.06.2021 року.
Суддя З.В. Горецька