79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
10.06.2021 справа № 21/20(914/542/20)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Гусак Х.Р., розглянувши матеріали заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції”, м.Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій», с. Коростів, Сколівський район, Львівська область
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Виробниче об'єднання «ЛЗА», с. Муроване, Пустомитівський район, Львівська область
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання недійсним правочину №1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018
в межах провадження у справі №21/20
за заявою: Управління Пенсійного фонду України у Сколівському р-ні Львівської обл., м.Сколе
про банкрутство: ТзОВ „Львівський завод ГМПТ”, с.Коростів
Представники сторін:
від позивача: Лойфер А.Е. - адвокат
від відповідача - 1: Кропивницька У.М.-ліквідатор
від відповідача - 2: Карпенко А.А.
3-я особа: не з'явився
Львівський обласний ЦЗ: Самар О.Д.
ПрАТ “ВНК Розточчя СТ”: не з'явився
ФОП Гаврилюк О.Р.: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції” звернулось до Господарського суду Львівської області, у межах справи №21/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій”, з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій” та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Виробниче об'єднання «ЛЗА» про визнання недійсним правочину.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справі раніше визначеному складу суду на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, при розподілі позовної заяви визначено єдиний унікальний номер судової справи 914/542/20, головуючим суддею визначено суддю Чорній Л.З., в провадженні якої перебуває справа №21/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій”.
26.03.2010 року Господарським судом Львівської області порушено провадження у справі №21/20 про банкрутство ТзОВ „Львівський завод ГМПТ” (Львівська область, Сколівський р-н, с.Коростів, вул.Гірська,3, код ЄДРПОУ 34318278).
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.09.2010р. по справі №21/20 введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна Скочка І.Я.
30 вересня 2010 року в офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" №182 (4932) опубліковано оголошення про порушення господарським судом Львівської області справи №21/20 про банкрутство ТзОВ „Львівський завод ГМПТ” (Львівська область, Сколівський р-н, с. Коростів, вул.Гірська,3, код ЄДРПОУ 34318278).
20.12.10 р. судом затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ „Львівський завод ГМПТ”.
Постановою від 06.12.2011 р. ТзОВ „Львівський завод ГМПТ” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, повноваження арбітражного керуючого- розпорядника майна Скочка І.Я. припинено, ліквідатором у справі призначено Липського Сергія Івановича, якого зобов'язано у п'ятиденний строк опублікувати в офіційних друкованих органах відомості про визнання боржника банкрутом; крім цього, відповідно до ухвали від 27.09.11 р. (с. Гутьєва) внесено зміни в реєстр вимог кредиторів ТзОВ „Львівський завод ГМПТ” в частині вимог ПАТ ІК „ІТТ-Інвест” та ВВФ СС від НВВ та ПЗ.
Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті „Голос України” №243 (5243) від 23.12.11 р.
Хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 22.05.2019 р. заяву арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича про дострокове припинення повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський завод ГМПТ” від 11.03.2019 р. за вх. № 704/19 задоволено; припинено повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою „Львівський завод ГМПТ” відповідальністю арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 122 від 07.02.2013 р.).; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський завод ГМПТ” (Львівська область, Сколівський р-н, с. Коростів, вул.Гірська,3, код ЄДРПОУ 34318278) призначено арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1335 від 19.07.2013 р.), адреса для кореспонденції: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 3/28.; зобов'язано арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича у п'ятиденний строк передати одержані під час ліквідації Товариства з обмеженою „Львівський завод ГМПТ” установчі документи, штампи, печатку, фінансово-бухгалтерську документацію, в т.ч. акт інвентаризації майна, майнові активи банкрута, всю необхідну документацію, пов'язану з виконанням повноважень ліквідатора у справі № 21/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський завод ГМПТ” ліквідатору арбітражному керуючому Микитюку Анатолію Вікторовичу за актом прийому-передачі, про що докази надати суду.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 11.12.2019 р., розгляд справи відкладено на 04.03.2020 р.
У справі №21/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій” триває ліквідаційна процедура.
Ухвалою суду від 06.03.2020 року справу № 914/542/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції” до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій” та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Виробниче об'єднання «ЛЗА» про визнання недійсним правочину - прийнято до розгляду в межах провадження справи №21/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій”; присвоїно справі номер провадження - 21/20(914/542/20); справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на березень 2020 року.
В судове засідання від 18.03.2020 року представники сторін не з'явились. Від представників на адресу суду клопотання, пояснення не надходили.
Ухвалою суду від 18.03.2020 року судове засідання відкладено до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.
Ухвалою суду від 27.05.2020 року у зв'язку із частковим скасуванням запроваджених обмежувальних протиепідемічних заходів розгляд справи призначено на червень.
В судове засідання від 17.06.2020 року представники сторін не з'явились. Причин неявки суду не повідомили. На адресу суду від сторін клопотань, заяв, пояснень не надходило.
В судове засідання від 19.08.2020 з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача-1 та 2 в судове засідання не з'явилися, вимог попередніх ухвал суду не виконали, клопотань та заяв через канцелярію суду не подавали, причин неявки в судове засідання не повідомили.
Через канцелярію суду головою наглядової ради ПрАТ “ВНК Розточчя СТ” подано клопотання про залучення до участі у даній справі колишнього ліквідатора ТзОВ „Львівський завод ГМПТ” ОСОБА_1 для дачі пояснень, оскільки саме він укладав спірний договір від імені підприємства банкрута.
Суд, розглянув дане клопотання та дійшов висновку відмовити у залученні колишнього ліквідатора ТзОВ „Львівський завод ГМПТ” ОСОБА_1 в якості третьої особи.
В судове засідання від 30.09.2020 представники сторін не з'явились.
На адресу суду 28.09.2020 за вх.№2456/20 ПрАТ “ВНК Розточчя СТ” подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-1 ТОВ “Львівський завод ГМПТ”, - ОСОБА_1 попереднього ліквідатора, у зв'язку із тим, що на момент укладання спірного правочину №1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 ліквідатором ТОВ “Львівський завод ГМПТ” був а/к ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 30.09.2020 клопотання ПрАТ “ВНК Розточчя СТ” за вх.№2456/20 від 28.09.2020 про залучення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) підготовче судове засідання відкладено на 28.10.2020.
Ухвалою суд від 28.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, розгляд справи призначено на 25.11.2020.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 25.11.2020, розгляд справи відкладено на 20.01.2021.
У судове засідання на 20.01.2021 сторони не з'явились, клопотань чи заяв на адресу суду від сторін не надходило.
Через канцелярію суду 25.11.2020 головою наглядової ради ПрАТ “ВНК “Розточчя СТ” подано клопотання про залучення до справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-1 та відповідача-2- ОСОБА_2 та ПП “Львівметалпласт”.
Ухвалою суду від 20.01.2021 клопотання голови наглядової ради ПрАТ “ВНК “Розточчя СТ” від 25.11.2020 за вх.№3059/20 про залучення третіх осіб - залишено без розгляду та розгляд справи відкладено на 24.02.2021.
В судове засідання від 24.02.2021 представники сторін не з'явились.
Причин неявки суду не повідомили. На адресу суду клопотань, заяв та пояснень від сторін не надходило.
Ухвалою суду від 25.11.2021 у справі №21/20 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський завод ГМПТ” призначено арбітражну керуючу Рудецьку Оксану Ярославівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №308 від 12.03.2013 р.), адреса: 43010, м. Луцьк, вул.Рівненська, 48).
У судове засідання 31.03.2021 сторони не з'явились.
Ухвалою суду від 31.03.2021 у справі №21/20 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівський завод ГМПТ” призначено арбітражну керуючу Кропивницьку Уляну Миколаївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1944 від 10.12.2019), поштова адреса: 79007, м.Львів, вул. Шпитальна, 9, оф. 5).
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 31.03.2020, розгляд справи відкладено на 19.05.2021.
В судове засідання від 19.05.2021 відповідач-1 з'явився. Ліквідатором через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву за вх.№11586/21, яким позовні вимоги визнає повністю.
Через канцелярію суду ПрАТ “ВНК Розточчя СТ” подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке буде вирішуватися в наступному судовому засіданні.
В судове засідання від 02.06.2021 сторони з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні у вступному слові підтримав позовні вимоги та просив визнати недійсним договір №1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018, укладеного між ТОВ “Львівський завод ГМПТ” та ТОВ «Торговий дім Виробниче об'єднання «ЛЗА».
Також, в судовому засіданні суд заслухав вступні слова відповідача-1 ліквідатора ТОВ “ГМПТ”, а/к ОСОБА_3 , яка вважає укладення договору №1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018, укладеного між ТОВ “Львівський завод ГМПТ” та ТОВ “Торговий дім Виробниче об'єднання ЛЗА” таким, що порушує інтереси кредиторів та позовні вимоги ТОВ “ФК Приватні інвестиції” визнає в повному обсязі.
Представник ПрАТ “ВНК Розточчя СТ” в судове засідання не з'явився, довіреність, що підтверджує повноваження представника на адресу суду не надав. Клопотання про залишення позовної заяви без розгляду від 18.05.2021 суд дійшов висновку розглянути в наступному судовому засіданні з метою надання можливості позивачу надати письмові пояснення щодо заявленого клопотання.
Третя особа в судове засідання належного представника не забезпечила, причин неявки суду не повідомила.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 02.06.2021, розгляд справи відкладено на 10.06.2021.
18.05.2021 представник ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» подав клопотання за вх. №11601/21, в якому просить залишити позов у справі №21/20(914/542/20) без розгляду. Клопотання мотивує тим, що усі активи банкрута відчужені, а кошти розподілені у 2016 році до дати подання 18.07.2016 ліквідаційного балансу, а отже завдання ліквідаційної процедури виконані. Також, представник ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» посилається на те, що витрати ліквідаційної процедури за п'ять років лише на оплату витрат послуг ліквідаторів перевищують 500 тис. грн. і ці зобов'язання ростуть. На думку ПрАТ «ВНК Розточчя СТ», забезпечений кредитор ініціював спір через нецільове використання ліквідатором 60 тис. грн. при цьому понад рік ігнорує судові засідання, що не дозволяє завершити ліквідаційну процедуру, витрачає кошти держави на оплату роботи суду, витрати залучених судом арбітражних керуючих, кредиторів та боржника. ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» просить залишити позов без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 ГПК України.
08.06.2021 голова правління ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» направила на електронну адресу суду заяву, в якій зазначила, що Ганайлюк Б.А. є представником акціонерів, що володіє понад 50% акцій, уповноважений загальними зборами акціонерів представляти ПрАТ «ВНК Розточчя СТ». На виконання рішення загальних зборів акціонерів головою правління видано довіреність. ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» просить розглянути заяву про залишення без розгляду позовної заяви та задовольнити її.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умов, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За приписами частини 4 статті 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами пунктів 2, 3 та 4 частини другої статті 42 наведеного Кодексу учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеному в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13 вересня 2019 року у справі №916/3616/15, положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не пов'язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі №910/16978/19 зазначила, що приписи частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не передбачають вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням його явки обов'язковою та викликом до суду.
ЄСПЛ у рішенні від 07 листопада 2017 року у справі "Sukhanov and Others v. Russia" (заяви №№ 56251/12, 23302/13, 53116/15) дійшов висновку, що присутність у судовому засіданні є правом, але не обов'язком позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами суду від 27.05.2020, від 17.06.2020, від 01.07.2020, від 19.08.2020, від 30.09.2020 участь уповноваженого представника позивача не визнавалась обов'язковою. Також, слід зазначити, що розгляд справи за відсутності позивача можливий, якщо його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» про залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Приватні інвестиції” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій” та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Виробниче об'єднання «ЛЗА», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину №1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2018 попередній ліквідатор боржника Борсук В.Б. уклав із ТзОВ «ТДВО «ЛЗА» договір 1 про досудове врегулювання спору, відповідно до умов якого ТзОВ «ТДВО «ЛЗА» взяли на себе зобов'язання добровільно сплатити ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» грошові кошти в сумі 20 725,28 грн, не позиватись до замовника/організатора аукціону з позовами про відшкодування збитків у зв'язку із неналежним проведенням аукціону із продажу майна банкрута. Позивач посилається на те, що договір 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 року, укладений між ТОВ «Львівський завод ГМПТ» та ТзОВ «ТДВО «ЛЗА», не був спрямований на реальне настання правових наслідків, укладений внаслідок зловмисної домовленості представників обох сторін, завдав збитків ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» як заставного кредитора, тому підлягає визнанню господарським судом недійсним. Позивач мотивує позовні вимоги тим, що оскаржуваний договір має ознаки фіктивного правочину, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а був укладений з метою уникнення наслідків визнання договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 30.01.2015 року недійсним, а саме: не повернення протиправно відчуженого обладнання боржника або відшкодування його вартості.
Позивач просить визнати недійсним договір 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 року, укладений між ТОВ «Львівський завод ГМПТ» та ТзОВ «ТДВО «ЛЗА».
Адвокат позивача у судове засідання 10.06.2021 з'явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях наданих у судовому засіданні.
Відповідач-1, ліквідатор ТОВ «Львівський завод ГМПТ», у судове засідання з'явилась, просила задовольнити позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зазначає, що укладення даного договору є неприпустимим. Відповідач-1 вказує на те, що ухвалою господарського суду Львівської області від 25.10.2017 року у справі № 21/20 визнано недійсним результати аукціону від 26.01.2015 року із продажу майна ТзОВ «Львівський завод ГМПТ»; визнано недійсним договір №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 30.01.2015 року, який укладено відповідно до Протоколу аукціону № 5-003 від 26.01.2015 року між ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» та ТзОВ «ТДВО «ЛЗА»; застосовано наслідки недійсності правочину та повернуто сторони договору у попередній стан. Ліквідатор зазначає, що станом на 17.05.2021 вказане обладнання не повернуте покупцем. Також, посилається на те, що ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» з 25.10.2017 по даний час жодного разу не вчинялись дії спрямовані на повернення обладнання.
У судове засідання відповідач-2 з'явилась, просила відмовити у задоволенні позову, відзиву на позовну заяву до суду не подала.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач-2 не скористався наданим йому процесуальним правом, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явилась, письмових пояснень щодо позовних вимог не подала.
09.06.2021 ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» подало на електронну адресу суду письмові пояснення у справі, в яких просить відмовити у задоволенні позову, з огляду на наступне. ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» вважає, що позивач не послався на жодне з положень Цивільного Кодексу щодо недійсності правочину, позивач без жодних доказів стверджує, що ціна договору 20 725,28 грн не є ринковою, не навів доказів, що сума відшкодування мала становити щонайменше 694 500 грн, не врахував, що боржник має обов'язок компенсувати покупцю вартість отриманих коштів.
ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» посилається на те, що позивач не довів, що учасники договору про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 не мали наміру досягти згоди щодо досудового врегулювання взаємних стосунків, не надав доказів, що учасники договору не проводили взаємних розрахунків. На думку, ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» позивач зловживає своїми правами забезпеченого кредитора, а ліквідатор Борсук В. діяв розумно погодившись на досудове врегулювання спору.
Обставини справи.
Постановою Господарського суду Львівської області від 06.12.2011 ТзОВ „Львівський завод ГМПТ” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, повноваження арбітражного керуючого - розпорядника майна Скочка І.Я. припинено, ліквідатором у справі призначено ОСОБА_4 , якого зобов'язано у п'ятиденний строк опублікувати в офіційних друкованих органах відомості про визнання боржника банкрутом; крім цього, відповідно до ухвали від 27.09.11 р. (с. Гутьєва) внесено зміни в реєстр вимог кредиторів ТзОВ „Львівський завод ГМПТ” в частині вимог ПАТ ІК „ІТТ-Інвест” та ВВФ СС від НВВ та ПЗ.
Оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури опубліковано в газеті „Голос України” №243 (5243) від 23.12.11 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2017 у справі №21/20 визнано недійсними результати аукціону від 26.01.2015 року із продажу майна ТзОВ “Львівський завод ГМПТ”. Визнано недійсним Договір №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 30.01.2015 року, який було укладено відповідно до Протоколу аукціону №5-003 від 26.01.2015 року між ТзОВ “Львівський завод ГМПТ”, в особі ліквідатора Борсука В. Б. та ТзОВ “ТДВО “ЛЗА”. Застосовано наслідки недійсності правочину та повернуто сторони Договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 30.01.2015 року у попередній стан, зокрема повернуто ТзОВ “Львівський завод ГМПТ” обладнання та верстати, а саме:
- Токарно-гвинторізний верстат, мод. КА-280, р.в. 1993, інвентарний номер М-3992;
- Радіально-сверлильний верстат, мод. 2А554, р.в. 1993, інвентарний номер М7-4043;
- Товарно-гвинторізний верстат, мод. КА-280, р.в. 1995, інвентарний номер М-4052;
- Шліце шліфувал. н/а, мод. ЗВ451В, р.в. 1995, інвентарний номер М-4064;
- Оброблюючий центр, мод. 2204ВМФ4, р.в. 1995, інвентарний номер М-4070;
- Оброблюючий центр, мод. 2204ВМФ4, р.в. 1995, інвентарний номер М-4071;
- Токарно гвинторізний верстат КА-280, 1995 р.в., інвентарний номер М-4055;
- Токарно гвинторізний верстат КА-280, 1994 р.в., інвентарний номер М-4024;
- Токарно гвинторізний верстат КА-280, 1995 р.в., інвентарний номер М-4058;
- Токарно гвинторізний верстат КА-280, 1995 р.в., інвентарний номер М-4055;
- Токарно гвинторізний верстат КА-280, 1993 р.в., інвентарний номер М-4023;
- Токарний верстат з ЧПУ 16Б16Т, 1993 р.в., інвентарний номер М-4003;
- Токарний верстат з ЧПУ 16Б16Т, 1993 р.в., інвентарний номер М-4004;
- Токарно револьверний верстат з ЧПУ 1П426ДФЗ, інвентарний номер М-4068;
- Радіально свердлувальний верстат 2А554, 1993 р.в., інвентарний номер М-4006;
- Вертикально фрезерний верстат 6Т182-29, 1995 р.в., інвентарний номер М-5004;
- Горизонтально фрезерний верстат ГФ2923С1, 1994 р.в., інвентарний номер М-4019;
- Вертикально фрезерний верстат 6Т13-29, 1993 р.в., інвентарний номер М-3971;
- Плоскошліфувальний верстат ЗД11АФ11, 1994 р.в., інвентарний номер М-4016;
- Спец, зубошліфувальний півавтомат ЕЗС117.8, 1993 р.в., інвентарний номер М-4002;
- Шліцефрезерний півавтомат ВС-5 Ш, 1995 р.в., інвентарний номер М-4050;
- Шліцефрезерний півавтомат ВС-51П, 1995 р.в., інвентарний номер М-4049;
- Шліцефрезерний півавтомат ВС-5 Ш, 1995 р.в., інвентарний номер М-4048;
- Центр, оброблюючий верстат з ЧПУ 220ВМФ4, 1995 р.в., інвентарний номер М-5001;
- Центр, оброблюючий верстат з ЧПУ 220ВМФ4, 1995 р.в., інвентарний номер М-4069;
- Токарно револьверний півавтомат 1М423, 1994 р.в., інвентарний номер М-4027;
- Токарно револьверний півавтомат 1М423, 1994 р.в., інвентарний номер М-4025;
- Токарно гвинторізний верстат КА-280, 1994 р.в., інвентарний номер М-4021;
- Токарно гвинторізний верстат КА-280, 1994 р.в., інвентарний номер М-4022;
- Токарно гвинторізний верстат КА-280, 1994 р.в., інвентарний номер М-4059;
- Шліцешліфувальний ЗВ451, 1993 р.в., інвентарний номер М-4007;
- Шліцешліфувальний півавтомат ЗВ45 ЇВ, 1995 р.в., інвентарний номер М-4063;
- Шліцешліфувальний півавтомат ЗВ45 ЇВ, 1995 р.в., інвентарний номер М-4066;
- Універсальний консольно фрезерний верстат 6Т80, 1994 р.в., інвентарний номер М-4018;
- Токарний багаторізцевий півавтомат НТ-502, 1993 р.в., інвентарний номер М-3969.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що замість виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області від 25.10.2017 року у справі № 21/20 щодо повернення сторін договору в первісний стан (реституція), 01.06.2018 року попередній ліквідатор боржника Борсук В.Б. уклав із ТзОВ «ТДВО «ЛЗА» договір 1 про досудове врегулювання спору, відповідно до умов якого, ТзОВ «ТДВО «ЛЗА» взяли на себе зобов'язання добровільно сплатити ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» грошові кошти в сумі 20 725,28 грн, в обмін на що, боржник взяв на себе зобов'язання не позиватись до ТзОВ «ТДВО «ЛЗА» та організатора аукціону із позовами про відшкодування збитків у зв'язку із неналежним проведенням аукціону із продажу майна боржника.
Сторонами не заперечується факт укладення договору 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018. До матеріалів долучено копію вказаного договору.
01.06.2018 між ТОВ «Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій» в особі ліквідатора Борсука В.Б. та ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» в особі директора укладено договір №1 про досудове врегулювання спору. У тексті договору вказано, сторони маючи на меті у позасудовий спосіб врегулювати спір щодо виконання ухвали суду від 25.10.2017, виходили з наступного. ТОВ «Торговий дім ВО ЛЗА» придбав у ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» майно - обладнання та верстати в кількості 34 одиниці згідно договору №1 від 30.01.2015 купівлі-продажу майна на другому повторному аукціоні проведеному 26.01.2015 організатором торгів - Товарна біржа «Наша».
У договорі про досудове врегулювання спору зазначено наступне, сторони виконали умови договору: ТОВ «Торговий дім ВО ЛЗА» сплатив вартість придбаною майна, а ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» передав ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» майно продане на аукціоні; сторони договору взаємно порушили терміни виконання договору: терміни оплати ціни договору; передача майна здійснена через 6 місяців із дати повної оплати ціни договору. Ухвалою від 25.10.2017 року господарський суд Львівської області у справі № 21/20 визнав недійсними результати аукціону від 26.01.2015 року, і як наслідок недійсним договір №1 від 30.01.2015 року. Законом, передбачено санкцію за несвоєчасну сплату ціни договору укладеного на аукціоні в розмірі гарантійного внеску - 10% початкової ціни (20 725,28 грн. на аукціоні від 26.01.2015).
Також, у договорі 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 вказано, що з часу проведення аукціону минуло понад три роки. Майно придбане на аукціоні фізично відсутнє. ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» позбавлений можливості повернути ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» отримане за договором. Виконати рішення, суду можливо лише шляхом виплати вартості майна; оцінка вартості неіснуючого майна можлива або за згоди обох сторін із результатом проведеної оцінки, або на підставі рішення суду. ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» наполягає на тому, що умови реституції мають бути взаємними - обидві сторони договору№1 від 30.01.2015 мають повернутись у початковий стан. На розгляді суду знаходиться ліквідаційний баланс ТзОВ «Львівський завод ГМПТ», а отже організатор торгів та ліквідатор ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» використали усі отримані за договором кошти і ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» законодавчо позбавлено можливості виконати свою частину двосторонньої реституції - повернути кошти отримані на виконання договору №1 від 30.01.2015.
Пунктом 1 договору 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 передбачено, що предметом договору є позасудове врегулювання спору щодо порядку виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 25.10.2015 у справі №21/20, якою визнано недійсним результати аукціону від 26.01.2015 та договір №1 від 30.01.2015 купівлі-продажу на аукціоні, виконаний сторонами у 2015.
Відповідно до п. 2.1 договору сторони уклавши цей договір погоджуються із наступним: а) вартість майна встановлена за результатами другого аукціону від 26.01.2015 є ринковою на час проведення аукціону; б) договір №1 від 30.01.2015 року повністю виконаний сторонами: ТОВ «Торговий ВО «ЛЗА» сплатив ціну договору; ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» передав майно продане на аукціоні; в) сторони взаємно порушили терміни виконання договір №1 ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» порушив термін оплати; ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» порушив термін передачі майна покупцю.
Згідно з п. 2.2 договору сторонам відомо, що за час який минув із дати повного виконання договору №1 склались обставини за наслідком яких жодна із сторін не має можливості здійснити двосторонню реституцію та погоджуються що обставини кожної із сторін є об'єктивними.
Пунктом 2.3 передбачено, що сторони погоджуються, що для проведення двосторонньої реституції кожна із сторін має компенсувати одна одній вартість отриманого. Сторони в якості взаємних поступок погодились виконати ухвалу суду від 25.10.2017 - проведення, двосторонньої реституції, провівши залік зустрічних однорідних вимог.
Сторони домовились, що ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» із власної ініціативи, добровільно заплатить ТОВ «Львівський завод ГМПТ» передбаченої Законом штрафну санкцію за несвоєчасну сплату договору КМ від 30.01.2015 в розмірі гарантійного внеску на аукціоні від 26.01.2015 становить 20 725,28 грн (п. 2.4 договору). Відповідно до п. 2.5 сплата коштів визначених в п.2.4 буде здійснена не пізніше 10 банківських днів з дати укладення договору і про досудове врегулювання спору.
У пункті 2.5 договору передбачено, що сторони домовились, що ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» не буде позиватись до продавця/замовника аукціону/організатора аукціону із позовами про відшкодування збитків у зв'язку з неналежним проведенням аукціону із продажу майна боржника.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання та вважається повністю виконанний з моменту виконання умови визначеній в п. 2.5.
Враховуючи наведене, позивач просить визнати недійсним договір 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 року, укладений між ТОВ «Львівський завод ГМПТ» та ТзОВ «ТДВО «ЛЗА».
Оцінка суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Так, у силу ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частинами 2, 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відтак, в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правомірність правочину презюмується.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Як вбачається з матеріалів справи № 21/20, 26.01.2015 року відбувся аукціон із продажу майна ТОВ “Львівський завод ГМПТ”, за результатами якого було продано 34 (тридцять чотири) одиниці виробничого обладнання, яке забезпечувало вимоги ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції” (як правонаступника ПАТ “Кредобанк”) до ТОВ “Львівський завод ГМПТ”.
30.01.2015 року на підставі Протоколу аукціону № 5-003 від 26.01.2015 року ТОВ “Львівський завод ГМПТ”, в особі ліквідатора Борсука В. Б. та ТзОВ “ТДВО “ЛЗА” укладено Договір №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні.
Відповідно до Повідомлення про результати проведення аукціону з продажу майна банкрута ТзОВ “Львівський завод ГМПТ”, призначеного на 26.01.2015 року, яке опубліковано на веб-сайті Вищого господарського суду України 26.01.2015 року та веб-сайті Міністерства юстиції України 30.01.2015 року встановлено, що відбувся аукціон з продажу майна ТзОВ “Львівський завод ГМПТ”, зокрема обладнання в кількості 34 (тридцяти чотирьох) одиниць реалізовано за ціною 167 874,77 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.10.2017 у справі №21/20 визнано недійсними результати аукціону від 26.01.2015 року із продажу майна ТзОВ “Львівський завод ГМПТ”. Визнано недійсним договір №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 30.01.2015 року, який укладено відповідно до Протоколу аукціону №5-003 від 26.01.2015 року між ТзОВ “Львівський завод ГМПТ”, в особі ліквідатора Борсука В.Б. та ТзОВ “ТДВО “ЛЗА”. Застосовано наслідки недійсності правочину та повернуто сторони договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 30.01.2015 року у попередній стан, зокрема повернуто ТзОВ “Львівський завод ГМПТ” обладнання та верстати.
Загальними положеннями ст. 216 ЦК України внормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Наслідком визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута є повернення майна до ліквідаційної маси та його подальший продаж повторно, з дотриманням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (станом на момент існування правовідносин) до порядку формування ліквідаційної маси, підготовки, організації та проведення реалізації майна боржника. У випадку визнання недійсними результатів аукціону, ліквідатор зобов'язаний повернути майно до ліквідаційної маси і продати його.
Враховуючи наведене, укладення оспорюваного договору 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 між ТОВ «Львівський завод ГМПТ» та ТзОВ «ТД ВО «ЛЗА», який за своїм змістом суперечить вимогам закону, є порушенням частин першої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання цього договору недійсним.
Позивач обгрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що сторони у договорі 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 визнали, що обладнання, яке підлягає поверненню фізично відсутнє. За таких обставин ТзОВ «ТДВО «ЛЗА» мали відшкодувати вартість зазначеного обладнання.
Також, позивач посилається на те, що вага обладнання, яке підлягало поверненню складає 138,9 тон. Якщо брати до уваги вартість однієї тони металобрухту по ціні в 1 000 грн за тону, то ТзОВ «ТДВО «ЛЗА» мали сплатити на користь ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» 138 900,00 грн. Згідно з даними мережі Інтернет, ціна на металобрухт в 2017 - 2018 роках коливалась від 5 000 до 7 000 тисяч гривень за тону. Якщо взяти мінімальну ринкову ціну металобрухту на той період, то сумі відшкодування мала становити щонайменше 694 500,00 грн.
Позивач вказує на те, що замість того щоб встановити реальну вартість втраченого майна та суму, що підлягала відшкодуванню, сторони договору дійшли згоди щодо добровільної сплати ТзОВ «ТДВС «ЛЗА» на користь ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» коштів в розмірі гарантійного внеску, саме 20 725,28 грн. На думку позивача, за оскаржуваним договором банкрут в особі ліквідатора Борсука В.Б. фактично здійснив відчуження майна (верстатів/вартості їх відшкодування) за ціною, значно нижчою від ринкової, внаслідок чого завдав ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» збитків.
Як стверджує позивач, оскаржуваний договір 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018, укладений між ТОВ «Львівський завод ГМПТ» та ТзОВ «ТДВО «ЛЗА», не був спрямований на реальне настання правових наслідків, був укладений внаслідок зловмисної домовленості представників обох сторін, завдав збитків позивачу. ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» є кредитором, вимоги якого забезпечені майном боржника, а саме: обладнанням, яке передане у володіння ТзОВ «ТДВО «ЛЗА».
За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Позивач вважає, що оскаржуваний договір має ознаки фіктивного правочину, оскільки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, а був укладений з метою уникнення наслідків визнання договору №1 купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні від 30.01.2015 року недійсним.
Щодо доводів позивача про те, що спірний договір вчинено сторонами без дійсного наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином в розумінні статті 234 ЦК України, суд зазначає наступне.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно, а його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на меті настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, у тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторони не вчиняли ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
Разом з цим, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними, на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Відповідний висновок міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).
Наслідком визнання недійсними результатів аукціону від 26.01.2015 року з продажу майна банкрута та визнання недійсним договору №1 купівлі-продажу майна на аукціоні, відповідно до ухвали суду від 25.10.2017 у справі №21/20, став обов'язок покупця повернути придбане майно.
У договорі №1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім Виробниче об'єднання «ЛЗА» зазначено, що організатор аукціону та ліквідатор використали всі отримані за договором кошти. Також, вказано, що майно, придбане на аукціоні фізично відсутнє, тому покупець позбавлений можливості повернути його.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України в разі неможливості такого повернення сторона повинна відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії. Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.12.2010 року у справі № 21/20 затверджено реєстр вимог кредиторів; до першої черги, зокрема, включено вимоги ПАТ “Кредобанк”, як забезпеченого кредитора, на суму 470 072,72 грн. та вимоги на суму 3 8 967,66 грн. до шостої черги.
В подальшому, ПАТ “Кредобанк” відступило на користь ТзОВ “Фінансова Компанія “Приватні Інвестиції” всі права вимоги до ТОВ “Львівський завод ГМПТ”, в тому числі й кредиторські вимоги у справі № 21/20 (ухвалою господарського суду Львівської області від 03.08.2012 року замінено кредитора у справі з ПАТ “Кредобанк” на ТОВ “ФК “Приватні Інвестиції”).
Позивач, як забезпечений кредитор у справі №21/20, повинен був отримати задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів, які отримані від продажу заставного майна. Проте, відповідно до умов договору №1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 колишній ліквідатор банкрута здійснив відчуження майна, яке перебувало у заставі ТОВ «ФК «Приватні інвестиції», з порушенням норм законодавства та за ціною, що не відповідала ринковій, внаслідок чого позивач як заставний кредитор зазнав збитків та не отримав належної можливості для задоволення своїх кредиторських вимог.
Як вбачається з матеріалів справи №21/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій” та звіту ліквідатора від 12.06.2018, 17 травня 2018 року ліквідатором Борсуком Б.В. направлено лист до ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» щодо повернення отриманого за договором № 1 від 30 січня 2015 року обладнання на виконання ухвали Господарського суду Львівської області по справі № 21/20 від 25.10.2018 року.
Ліквідатором отримано від ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» лист № 10 від 20.05.2018 року, яким повідомлено, що майно отримане за договором №1 від 30 січня 2015 року відчужене та/або ліквідоване і повернути його немає можливості. Одночасно надіслано проект Договору № 1 щодо врегулювання спору по виконанню ухвали від 25.10.2018 р.
Ліквідатор у зв'язку з відсутністю майна звернувся до оцінювача СПД Садовенко Ю.П. для встановлення компенсаційної вартості вимоги, яка має бути погашена ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» перед ТОВ «Львівський завод ГМПТ», про що укладено договір № 0525/18 від 25.05.2018 року. СПД Садовенко Ю.П. направив лист № 0520/18-1 від 20.05.2018 року з вимогами щодо ознайомлення з об'єктом оцінки і документами щодо об'єкта оцінки. Ліквідатором направлено лист до СПД Садовенко Ю.П. від 23.05.2018 року де повідомлено, що майно за договором № 1 від 30 січня 2015 року відчужене і надати до оцінки його немає можливості.
Відповідно до звіту і рецензії на звіт СПД Садовенко Ю.П. оцінки майнових прав на обладнання ТОВ «Львівський завод ГМПТ» станом на 14.05.2018 року, розраховано вартістю вимог майнових прав на обладнання у розмірі 1 гривня 00 коп.
ТОВ «Торговий дім ВО «ЛЗА» направило на адресу ліквідатора лист № 11 від 01.06.2018 року, яким покупець на аукціоні повідомив, що граничний розмір компенсації за договором № 1 від 30 січня 2015 року який може бути сплачено добровільно становить 20 725 грн. 28 коп. До листа додано проект договору щодо врегулювання відносин після розірвання договору № 1 від 30 січня 2015 року.
Враховуючи наведене, колишній ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Борсук В.Б. замість вчинення дій щодо повернення майна до ліквідаційної маси банкрута чи відшкодування його вартості, відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та 216 ЦК України, уклав спірний договір № 1 від 01.06.2018 про досудове врегулювання спору.
Також, у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт сплати ТзОВ «ТД ВО «ЛЗА» на користь ТзОВ «Львівський завод ГМПТ» 20 725,28 грн за оскаржуваним договором. До матеріалів справи долучені копії прибуткових касових ордерів, які нібито свідчать про сплату зазначеної суми, але на підставі іншого договору від 04.06.2018 року, а мали бути сплачені на підставі договору 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 року. Також, в матеріалах справи відсутня інформація куди ці кошти були спрямовані колишнім ліквідатором Борсуком В.Б.
До матеріалів справи №21/20 долучено наступні копії прибуткових касових ордерів:
- прибуткового касового ордеру №4 від 07.06.2018, в якому зазначено, що Борсуком В.Б. отримано від ОСОБА_5 ТзОВ «ТД ВО «ЛЗА» 7 000,00 грн, підставою оплати вказано договір від 04.06.2018;
- прибуткового касового ордеру №3 від 06.06.2018, в якому вказано, що Борсуком В.Б. отримано від ОСОБА_5 ТзОВ «ТД ВО «ЛЗА» 7 000,00 грн, підставою оплати вказано договір від 04.06.2018;
- прибуткового касового ордеру №5 від 08.06.2018, в якому вказано, що Борсуком В.Б. отримано від ОСОБА_5 ТзОВ «ТД ВО «ЛЗА» 6 725,28 грн, підставою оплати вказано договір від 04.06.2018.
Надані ліквідатором Борсуком В.Б. копії прибуткових касових ордерів не можуть належним чином підтверджувати факт здійснення оплати за договором 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 з огляду на наступні обставини.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 за № 148 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Відповідно до п. 23 Положення в редакції, чинній на момент існування спірних відносин касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.
Згідно з п. 32 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером (відповідальною особою установи/підприємства, на яку покладено обов'язок з оформлення цих документів) у будь-який спосіб, який забезпечив би належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну.
У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, які вносять або одержують готівку, забороняється. Приймання і видача готівки за касовими ордерами проводиться тільки в день їх складання. Виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються.
Реквізити у видатковому ордері "Одержав", "Дата", "Сума", "Підпис одержувача", дані документа, що засвідчує особу отримувача (які заповнюються отримувачем готівки (додаток 3 до цього Положення)) та в прибутковому ордері "Прийнято від" не заповнюються в касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених установою/підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, електронними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі). Інші реквізити в касових ордерах та видаткових відомостях є обов'язковими до заповнення.
Пунктом 33 Положення передбачено, що прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі видаткових відомостей, реєструються в такому журналі після здійснення виплат, зазначених у видатковій відомості. Бухгалтер (відповідальна особа установи/підприємства, на яку покладено обов'язок з оформлення цих документів) має право здійснювати реєстрацію касових ордерів і видаткових відомостей за допомогою комп'ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування відповідних касових документів. У документі "Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів", який формується і роздруковується за відповідний день, забезпечується формування даних для обліку руху коштів.
Слід зазначити, що наявні в матеріалах справи №21/20 копії прибуткових касових ордерів, долучені ліквідатором Борсуком В.Б., не містять посилання на договір 1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018 як підставу для їх складання, тому не можуть слугувати допустимими та беззаперечними доказами на підтвердження здійснення господарської операції щодо оплати за вказаним договором.
Крім того, суд зазначає, що оскаржуваний договір укладений колишнім ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій” Борсуком В.Б. самостійно, комітет кредиторів чи збори кредитори не приймали участь у прийнятті рішення про подальші дії щодо повернення майна банкрута, яке було реалізоване на аукціоні від 26.01.2015, результати якого визнано недійсним судом.
Враховуючи наведене, укладення оскаржуваного договору суперечить інтересам боржника та кредиторів, оскільки повернення майна до ліквідаційної маси банкрута та його подальший продаж чи відшкодування його вартості сприяло б погашенню вимог кредиторів боржника.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести тіобставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При поданні позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 204,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1858 від 26.02.2020.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 4 204,00 грн покласти на рівними частинами на відповідача-1 та відповідача-2 по 2 102,00 грн на кожного, який підлягає відшкодуванню позивачу.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарсько гопроцесуального кодексу України та ст.ст. 1, 2, 60, 61, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір №1 про досудове врегулювання спору від 01.06.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Виробниче об'єднання «ЛЗА».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський завод гідромеханічних передач і трансмісій» (82630, Львівська область, с. Коростів, вул. Гірська, 3; код ЄДРПОУ 34318278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м.Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7; код ЄДРПОУ 37356981) 2 102,00 грн судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Виробниче об'єднання «ЛЗА» (81121, Львівська область, Пустомитівський район, с. Муроване, вул. Вокзальна, 20; код ЄДРПОУ 25239771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (04112, м.Київ, вул. Жамбила Жабаєва, 7; код ЄДРПОУ 37356981) 2 102,00 грн судового збору.
Накази видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 16.06.2021.
Суддя Л.З. Чорній