вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" червня 2021 р. м. Київ
Справа № 911/408/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Калиновського Ю.А., розглянувши в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Д.Ф.» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсан-Буд” про стягнення 579 542,39грн, за участю представників від:
позивача - не з'явився;
відповідача - Зорич Г.А. (довіреність від 24.02.2021)
Рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2021 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.” (далі - ТОВ “Прогрес Д.Ф.”) та стягнуто на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсан-Буд” (далі - ТОВ “Арсан-Буд”) 384 299,37грн основного боргу, а також 5764,49грн в рахунок відшкодування витрат на оплату позову судовим збором; в частині стягнення 195 243,02грн основного боргу відмовлено.
01.06.2021 від позивача надійшла заява від 27.05.2021 (здана для відправлення відділенню поштового зв'язку 27.05.2021) про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, понесених позивачем.
У поданій заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 10 000грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також 968,41грн в рахунок відшкодування витрат на проїзд представника до місця проведення судового засідання (а.с.174).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.06.2021 розгляд вказаної заяви призначено на 10:00 11.06.2021 (а.с.183-184). Копія ухвали направлена сторонам 04.06.2021; ухвала зареєстрована 03.06.2021 за №97385539 та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 04.06.2021.
В судове засідання 11.06.2021 представник позивача не з'явився і про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вказаної заяви заперечував.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає подану заяву такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Звертаючись з поданою заявою позивач стверджує про понесення витрат, про відшкодування яких судом не ухвалено рішення.
Так до заяви про ухвалення додаткового рішення, позивачем на підтвердження понесення судових витрат додано:
- посадочні документи №№000В4244-9D6D-F59C-0001, 000В4244-BD-F70A-0001 щодо проїзду з м. Львова 11.03.2021 до м. Києва та у зворотному напрямку 12.03.2021 вартістю відповідно 573,06грн та 372,35грн (а.с.175-176);
- договір про надання правничої допомоги від 30.04.2020, укладений між адвокатом Поліковським Г.М. та позивачем у даній справі, про надання правової допомоги (а.с.177-178);
- тдодаткову угоду №7 від 30.12.2020 до вищевказаного договору (а.с.179), відповідно до якої адвокат Поліковський Г.М. надає позивачу послуги з надання правової допомоги з представництва клієнта в Господарському суді Київської області у справі за позовом про стягнення з відповідача 708 922,39грн, вартість яких згідно п.2 такої угоди складає 10 000,00грн; за умовами додаткової угоди оплата послуг здійснюється протягом 5 банківських днів з дня винесення рішення у відповідній справі; п. 6 вказаної додаткової угоди визначено, що після надання послуг з наданої правової допомоги сторони підписують акт приймання-передачі наданої правової допомоги, який скріплюється печатками (за наявності).
Акт на підтвердження надання послуг, складання якого передбачено п.6 відповідної додаткової угоди, не надано; доказів оплати правової допомоги на момент подання відповідної заяви до поданої заяви не долучено. У поданій заяві позивач не вказує чому відповідні докази не подані до закінчення судових дебатів.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до ч.3 належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.
Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач в орієнтовному розрахунку у першій заяві по суті - позовній заяві зазначив про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн.
Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як визначено ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
Як визначено п.5 ч.6 ст.238 ГПК України, у резолютивній частині рішення, у разі необхідності також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Такий порядок застосування визначений постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі №910/18250/16.
В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
До закінчення судових дебатів детального опису робіт (наданих послуг) для визначення розміру таких витрат з метою розподілу, як передбачено ч.3 ст.126 ГПК України, та доказів на підтвердження витрат, які понесені чи мають бути понесені, позивач не надав. Також, позивач не повідомив про наявність поважних причин не подання доказів на підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів.
З урахуванням зазначеного, суд не призначав судове засідання для вирішення відповідного питання.
У заяві про прийняття додаткового рішення позивач також не повідомляє, що стало перешкодою для подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів.
При цьому, вбачається, що надані позивачем докази - договір та додаткова угода до нього існували ще на момент подання позову, а посадкові документи наявні з 12.03.2021, тобто перебували у володінні до закінчення судових дебатів.
Таким чином, посилання позивача на те, що судом не вирішено питання про судові витрати хибне, оскільки у встановлений строк та відповідно до встановленого порядку позивачем після подання орієнтовного розрахунку судових витрат у першій заяві по суті не надано заяви про відшкодування судових витрат з детальним розрахунком та доказами до закінчення судових дебатів та у цей же строк не повідомлено про неможливість з зазначенням причин, які є поважними, подати такі докази для розгляду заяви про відшкодування витрат.
З огляду на вищевикладене, у прийнятті додаткового рішення суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 234-235, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у прийнятті додаткового рішення за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес Д.Ф.” (ідентифікаційний код39006413; 79034, м. Львів, вул.Навроцького, 33) щодо судових витрат, які складають витрати на проїзд представника у розмірі 968,41грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у строк, встановлений ст.256 ГПК України, та у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 16.06.2021.
Суддя А.Р. Ейвазова