ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2021Справа № 910/5735/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Вест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергорішення"
про повернення безпідставно набутих коштів та пені у розмірі 210 856,14 грн,
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Вест" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергорішення" (далі - відповідач) про повернення безпідставно набутих коштів та пені у розмірі 210 856,14 грн (200 000,00 грн заборгованості та 10 856,14 грн пені).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для укладення договору підряду № 001-18/11/2020 від 18.11.2020 позивачем було здійснено на користь відповідача два авансових платежі на загальну суму 2 000 000,00 грн, однак вищевказаний договір не був укладений. Оскільки відповідач не повернув позивачу вказані грошові кошти у повному обсязі, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення 200 000,00 грн неповернутих грошових коштів та 10 856,14 грн пені.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Вест" залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня вручення цієї ухвали у визначений спосіб.
13.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 відкрито провадження у справі № 910/5735/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частинною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Так, ухвала суду від 15.04.2021 була отримана позивачем 22.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105475278344, відповідач отримав ухвалу поштовим відправленням № 0105475278352 - 23.04.2020.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, жодних заяв від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
У листопаді 2020 року позивач - ТОВ "Трейд-Вест" (код 32583569) за усною домовленістю з відповідачем - ТОВ "НВП "Енергорішення" (код 21540309) про укладення договору підряду перерахував на рахунок відповідача на підставі платіжних доручень № 24 від 20.11.2020 на суму 1 000 000,00 грн, № 31 від 24.11.2020 на суму 1 000 000,00 грн авансовий платіж на користь відповідача на загальну суму 2 000 000,00 грн з призначенням платежу «авансовий платіж згідно договору підряду № 001-18/11/2020, у т.ч. ПДВ».
01.12.2020 позивач засобами електронного зв'язку надіслав відповідачу лист за вих. № 01-1/12-2020 від 01.12.2020, в якому висловив вимогу про те, що у зв'язку неукладенням договору по об'єкту «Реконструкція ТП-1 10/0,4 кВ ст. Конотоп, Сумська обл., м. Конотоп, 1-пров Свобода, 24» з замовником, авансовий платіж у розмірі 2 000 000,00 грн з ПДВ підлягає поверненню.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач за платіжними дорученнями № 2877 від 17.12.2020 на суму 300 000,00 грн, № 2890 від 18.12.2020 на суму 300 000,00 грн, № 2916 від 23.12.2020 на суму 300 000,00 грн, № 2934 від 24.12.2020 на суму 300 000,00 грн, № 2957 від 29.12.2020 на суму 600 000,00 грн. повернув авансовий платіж згідно з договором підряду № 001-18/11/2020.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив про порушення відповідачем зобов'язання з повернення у добровільному порядку (у зв'язку з відсутністю договірних відносин, неукладенням договору підряду № 001-18/11/2020) частини отриманого авансового платежу, у зв'язку з чим заборгованість відповідача склала 200 000,00 грн, які підлягають стягненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. Також за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 10 856,14 грн за період з 02.12.2020 по 05.03.2021 прострочення.
Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд встановив таке.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Отже для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).
Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.
Приписами ст.ст. 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Матеріалами справи встановлено, що спірні кошти в сумі 200 000,00 грн були перераховані позивачем відповідачу як авансовий платіж за договором підряду № 001-18/11/2020.
Будь-яких доказів укладення сторонами вказаного правочину, виконання підрядних робіт, суду не надано.
З огляду на наведене, враховуючи відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів, в тому числі, в якості оплати по договору підряду № 001-18/11/2020, а також дії відповідача щодо часткового повернення отриманих коштів на вимогу позивача, якими фактично він визнав своє зобов'язання, суд дійшов висновку, що відповідач є особою, яка набула майно (грошові кошти) без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України, і, як наслідок, зобов'язана повернути позивачу це майно (кошти).
Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.
Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідачем доказів повернення позивачу безпідставно набутих грошових коштів в сумі 200 000,00 грн. суду не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 200 000,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 10 856,14 грн за період з 02.12.2020 по 05.03.2021 прострочення, нарахування якої здійснено на підставі ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України на суму 2 000 000,00 грн за спадаючим підсумком, враховуючи повернення коштів частинами та наявність боргу в сумі 200 000,00 грн станом на 30.12.2020, суд зазначає наступне.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Таким чином, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом. (Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18).
Враховуючи викладене, за встановлених обставин відсутності укладеного між сторонами письмового правочину у спірних правовідносинах та підстав для нарахування штрафних санкцій в силу закону, заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 10856,14 грн судом не задовольняються.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 200 000,00 грн. В решті суми судом відмовлено.
Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергорішення" (01001, м. Київ, вул. Софіївська, буд. 10, прим. 4, код 21540309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Вест" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 21, оф. 41, код 32583569) заборгованість у розмірі 200 000,00 грн (двісті тисяч гривень 00 коп) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.).
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.06.2021.
Суддя О.Г. Удалова